Вирок

від 25.07.2023 по справі 643/4755/16-к

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 1-кп/643/163/23

Справа № 643/4755/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м.Харків

Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12016220470001168 від 09.02.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Харкова, громадянки України, українку, офіційно не працевлаштовану, освіта вища, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченої - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , вчинила закінчений замах на умисне вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за наступних обставин.

Так, 08.02.2016 приблизно о 23:00 біля супермаркету «РОСТ» розташованого по вул. Шевченка, 142-А, в м. Харкові, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зустрілась з малознайомим їй ОСОБА_6 , з яким познайомилась на початку січня 2016 року. Так, за їх попередньою домовленістю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в той же день направились за місцем мешкання останньої за адресою: АДРЕСА_1 та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 бажаючи продовжити вживання спиртних напоїв за місцем мешкання ОСОБА_3 , дорогою придбав 2,5 л пива. 08.02.2016 приблизно о 00:00 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 прийшли за місцем мешкання останньої, за вищевказаною адресою, де між ними виникла сварка.

Так, в ході сварки ОСОБА_3 , долонями почала наносити ОСОБА_6 удари по обличчю, в результаті чого спричинила останньому крововилив лівої навколо вушної ділянки із розповсюдженням на ліву вушну раковину, в цей час у неї виник злочинний умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 . Так, 09.02.2016 приблизно о 02:15 ОСОБА_3 , відчуваючи раптово виниклу образу до ОСОБА_6 , знаходячись у розпачі від поведінки та відношенню до неї, взяла в руки два кухонні ножі, та усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання смерті ОСОБА_6 , підійшла до нього, та діючи умисно, нанесла 6 колото-різаних поранень в область плеча, 4 колото-різаних поранення грудної клітини зліва та справа, 1 колото-різане поранення бічної поверхні шиї із пошкодженням правої наружної яремної вени, колото-різане поранення ділянки основи носа праворуч, 1 різане поранення ладової поверхні 4-го пальця правої кісті.

Потерпілий ОСОБА_6 , відчуваючи сильний фізичний біль від отриманих поранень, захищаючи своє життя від злочинного посягання ОСОБА_3 , з метою припинення дій останньої, намагався втекти від неї, та покликати на допомогу, але ОСОБА_3 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, та позбавити життя потерпілого ОСОБА_6 , наздогнала останнього та нанесла йому 6 ударів у спину, спричинивши йому: колото-різані поранення грудної клітини справа по її задній поверхні, розташовані у 10 міжребір?ї (одне), в 7-му міжребір?ї (одне), в 5-му міжребір?ї (одне), в 4-му міжребір?ї (одне) в 3-му міжребір?ї (два).

ОСОБА_6 , вибивши ножі з рук ОСОБА_3 припинив її протиправні дії. Після того, ОСОБА_3 викликала працівників поліції, які викликали лікарів для надання ОСОБА_6 екстреної медичної допомоги.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 , згідно із висновком судово-медичної експертизи №323-А/16 від 02.03.2016, спричинені наступні тілесні ушкодження: колото-різані поранення грудної клітини справа по її задній поверхні, розташовані у 10-му міжребір?ї (одне), в 7-му міжребір?ї (одне), в 5-му міжребір?ї (одне) в 5-му міжребір?ї (одне) в 4-му міжребір?ї (одне) в 3-му міжребір?ї (два). З цих ушкоджень поранення у 7, 5 та 3 міжребір?ї є такими, що проникають у порожнину грудної клітини; колото-різані поранення грудної клітини справа по передній поверхні (два) в над і підключичних, такі що не проникають у порожнину грудної клітини; колото-різані поранення грудної клітини зліва по її передній поверхні (два), в над і підключичних ділянках, зважаючи на результат обзорної рентгенограми від 09.02.16 р., є такими, що проникають в ліву порожнину грудної клітини; колото-різані поранення правого плеча (шість); колото-різане поранення бічної поверхні шиї пошкодженням правої наружної яремної вени; колото-різана рана ділянки основи носа праворуч; різана рана ладової поверхні 4-го пальця правої кисті; крововилив лівої навколо вушної ділянки із розповсюдженням на ліву вушну раковину.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи №323-А/16 від 02.03.2016 року ушкодження грудної клітини, що проникають у плевральну порожнину та різана рана шиї з ушкодженням яремної вени є такими, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Інші ушкодження гр. ОСОБА_6 , які сформувалися від дії гострого предмету за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями. Травма голови потерпілого ОСОБА_6 у вигляді крововиливу є легкими тілесними ушкодженнями.

Смерть ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень не настала, завдяки професійним діям бригади екстреної медичної допомоги, яка вчасно прибула на місце події, за адресою: АДРЕСА_1 та доставила потерпілого ОСОБА_6 , до Інституту загальної та невідкладної хірургії, де йому була надана своєчасна, кваліфікована медична допомога.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 , передбачена ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження

Обвинувачена ОСОБА_3 , в судовому засіданні вину визнала частково, оскільки умислу на вбивство ОСОБА_6 , вона не мала. Пояснила, що не пам`ятає події, які відбувалися, не пам`ятає як била, зазначила, що навіть під час проведення експертизи не пам`ятала як наносила удари. Пояснила, що біля супермаркету «РОСТ» розташованого по вул. Шевченка, 142-А, в м. Харкові, ОСОБА_3 , 26.06.1984 зустрілась з ОСОБА_6 , з яким познайомилась на початку січня 2016 року на касі супермаркету «Рост», де вона працювала. В інтимних стосунках з потерпілим не перебувала, бо сприймала його як друга. Вони зустрічалися разів 5, з яких 2 рази потерпілий ночував у неї та 1 раз обвинувачена у нього. 08.02.2016 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 прийшли до дому обвинуваченої за адресою АДРЕСА_1 , приблизно о 23:00 ОСОБА_6 почав до неї приставати, почалася сварка, що стало причиною не пам`ятає. ОСОБА_3 зазначила, що причини та обставини сварки відмовляється повідомляти суду. Під час допиту підтвердила сварку між нею та потерпілим за адресою АДРЕСА_1 , з приводу припинення якихось дій потерпілого. ОСОБА_6 чіплявся до обвинуваченої, чого вона не очікувала, а оскільки ОСОБА_3 мала досвід зґвалтування у 2014 році та не хотіла, щоб він повторився. Не викликала поліцію та не кликала на допомогу ОСОБА_3 , тому що раптово пішла агресія. Потерпілий заламував руки, від чого на руках обвинуваченої були сліди, говорив неприємні речі, пропонував зайнятися коханням в грубій формі, тоді ОСОБА_3 взяла два ножі, які лежали на столі в кімнаті і вирішила вчинити так як вчинила. ОСОБА_3 знала, що в кімнаті на великому круглому столі лежать два ножі, вона їх схватила та почала бити потерпілого. Коли взяла два ножі, ОСОБА_3 одразу почала бити потерпілого двома ножами, куди била не бачила і не пам`ятає, бо це були хаотичні дії. Наносила удари обома руками, один ніж в одній руці, а інший в другій, в цей час потерпілий стояв обличчям до обвинуваченої і не захищався. Яким чином на спині потерпілого було спричинено тілесні ушкодження не пам`ятає. Пам`ятає обвинувачена, що стояла і била потерпілого, нанесла близька 26 ударів. Причиною припинення дій стала істерика обвинуваченої. Після чого ОСОБА_3 зателефонувала друзям, а потім викликала поліцію. Не викликала швидку ОСОБА_3 , бо перебувала в істериці, сиділа на ліжку і плакала. Обвинувачена зазначила, що каяття та жалю до потерпілого не відчуває, оскільки від самого початку не думала, що потерпілий може померти. Чи здійснював опір потерпілий, ОСОБА_3 не пам`ятає. На запитання суду, чи було нею нанесено руками удари потерпілому, обвинувачена повідомила, що удари руками не наносила, одразу взяла ножі.

Допитаний в судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілий ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснив, що біля супермаркету «РОСТ» розташованого по вул. Шевченка, 142-А, в м. Харкові, зустрівся з ОСОБА_3 з якою познайомився на початку січня 2016 року на касі супермаркету «Рост» де вона працювала. В інтимних стосунках потерпілий з обвинуваченою не перебував та тієї ночі не збирався вступити в інтимні стосунки. До подій 08.02.2016 року вони зустрічалися разів 5, з яких 2 рази потерпілий ночував у неї та 1 раз обвинувачена у нього 08.02.2016 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 прийшли до неї до дому за адресою АДРЕСА_1 , потерпілий випив пиво, лежали в одному ліжку, розмовляли, потім слово за слова і обвинувачена сіла на потерпілого зверху та почала бити долонями по вухах, потім душити, потерпілий відкинув обвинувачену, після чого ОСОБА_3 взяла ножі і почала бити двома ножами, де саме взяла ОСОБА_3 ножі не пам`ятає чи в кімнаті чи на кухні. Потерпілий сприймав дії ОСОБА_3 так як вона хоче його вбити. Намагався покинути квартиру, однак двері були замкнені та ОСОБА_3 продовжувала наносити удару в спину. Причиною припинення дій ОСОБА_3 , став той факт, що потерпілий вибив ножі з її рук, в результаті чого міг завдати їй якісь ушкодження, синці на руках. Після чого ОСОБА_3 , пішла в кімнату та почала телефонувати з мобільного телефону потерпілого своїм друзям, потім викликала поліцію. Потерпілий залишався в свідомості та пішов до ванної кімнати подивитися, які тілесні ушкодження та змити кров, потім пішов в кімнату, сів на ліжко та чекав коли приїдуть співробітники поліції. Коли приїхала поліція, вони його посадили на стілець та викликали карету швидкої медичної допомоги. Після чого потерпілого доправили в інститут невідкладної хірургії. З якого приводу почалася сварка та що стало причиною таких дій обвинуваченої не пам`ятає. Потерпілий думав, що у нього близько 10 ножових поранень, але з`ясувалось, що їх більше.

Допитана в судовому засіданні відповідно до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_7 , пояснила, що вона є сусідкою обвинуваченої, проживає поверхом нижче, а саме на 3 поверсі будинку АДРЕСА_2 . З потерпілим не знайома. В лютому 2016 року прокинулася вночі від криків чоловіка та жінки, які доносилися з квартири обвинуваченої протягом 10-15 хвилин. Чула як падали якісь предмети. Потім чоловік свідка підійшов до вікна і бачив, як на табуреті виносили потерпілого. Зі слів сусідів дізналася, що обвинувачена завдала ножові поранення потерпілому.

Показання свідків та потерпілого є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про оголошення показань свідка ОСОБА_8 , які він давав на досудовому розслідування та долучення до матеріалів вказаний протокол допиту у зв`язку зі смертю останнього.

За клопотанням прокурора та за відсутності заперечень сторони захисту та обвинуваченої в судовому засіданні були оголошенні показання свідка ОСОБА_8 , які він давав на досудовому розслідування, та долучено відповідно протокол допиту до матеріалів, відповідно до яких ОСОБА_8 зазначено, що 08.02.2016 року почув, що додому прийшла ОСОБА_3 разом з хлопцем приблизно 23-45 год до 01-00 год. 09.02.2016 року вони перебували на кухні після чого перейшли до кімнати. Біля 02-00 год. 09.02.2016 року почув крик , шум, боротьбу на полу котрий був в квартирі 41 . Голосно кричала ОСОБА_3 . Конфлікт проходив біля 15 хвилин. Через деякий час приїхала поліція та швидка допомога. На ранок стало відомо від сусідів, що ОСОБА_3 порізала хлопця у себе в квартирі (т.3 а.п.118).

Суд визнає показання свідка ОСОБА_8 допустимим доказом, з огляду на таке. Під час судового розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення доведено поважні причини неявки свідка у судове засідання, у зв`язку зі смертю останнього, відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протокол допиту свідка оголошено та долучено до матеріалів кримінального провадження безпосередньо в судовому засіданні та без заперечень сторони захисту та обвинуваченої; сторона захисту не була позбавлена можливості заперечувати показання, які відображені у протоколі, надавши суду відповідні докази; показання свідка (протокол допиту) не є єдиним доказом винуватості, а тому вирок суду не ґрунтується виключно на показаннях свідка ОСОБА_8 , які надавалися під час досудового розслідування, так як вони підтверджуються іншими наявними у справі й безпосередньо дослідженими доказами в їх взаємозв`язку.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12016220470001168, 09.02.2016 року о 03:00 годині зі служби 102 до Московського ВП надійшло повідомлення про те, що до ДУ інституту невідкладної хірургії доставлений ОСОБА_6 , 1993 р.н., з множинними колото-різаними пораненнями рук, шиї, обличчя. У спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 викрита ОСОБА_3 , 1984 р.н., яка 09.02.2016 року о 02:30 за місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 в ході конфлікту з ОСОБА_6 , кухонним ножем спричинила останньому тілесні ушкодження. ЖЄО № 4723 від 08.02.2016 року з правовою кваліфікацією ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України (т.1 а.п.71-72).

Протоколом огляду місця події від 09.02.2016 року в присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в присутності ОСОБА_3 , за участі спеціаліста ОСОБА_12 встановлено, квартира розташована на 4 поверсі 5-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вхід до квартири розташовано прямо. Квартира двокімнатна. Вхід до квартири обладнано дерев`яними дверима із двома врізаними замками. Двері білого кольору зі слідами речовини бурого кольору. Перед дверима на підлозі сліди РБК. В квартирі ліворуч від входу розташована кімната № 1 прямо від входу - кімната № 2 , праворуч санвузол, ванна кімната та кухня. У кімнаті № 1 на підлозі рясно сліди РБК. Перед входом до кімнати № 1 на підлозі слід босої ноги на речовині червоного кольору. У кімнаті № 1 розташований диван-ліжко, постіль та подушки зі слідами РБК, на підлозі перед диваном сліди РБК. На комп`ютерному столі з лівого боку знаходиться кухонний ніж з лезом 8 см, поверхня ножа у речовині бурого кольору. У кімнаті № 2 при вході на підлозі знаходиться ніж кухонний з коричневим руків`ям із лезом близько 10 см, лезо зі слідами РБК. У ванній кімнаті на ванній та столі під дзеркалом сліди РБК. Під час огляду було вилучено: три змиви РБК, два кухонні ножі зі слідами РБК, мобільний телефон Samsung Duos imei НОМЕР_2 , фотослід ноги, наволочка та простирадло зі слідами РБК (т.1 а.п.73-75).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 21.03.2016 року за участю ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_13 , спеціаліста ОСОБА_14 та понятих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 встановлено, що ОСОБА_3 пояснила, що конфлікт виник через те, що ОСОБА_6 намагався вступити з ОСОБА_3 в статевий зв`язок, а обвинувачена відмовилася. Після чого ОСОБА_6 розлютився та схопив ніж ОСОБА_3 також схопила ніж, після чого одночасно нанесли один одному удари. ОСОБА_6 по правій руці ОСОБА_3 , а вона в свою чергу в область тулуба, куди конкретно не пам`ятає, після чого ОСОБА_6 впав на ліжко, після чого ОСОБА_3 викликала поліцію та швидку медичну допомогу ( т.1 а.п. 76-79). Щодо зауваження захисника ОСОБА_13 відносно не вірно відображених показань ОСОБА_3 , судом було оглянуто відеозапис слідчого експерименту та встановлено повну відповідність вказаного протоколу оглянутому відеозапису, а тому вважає їх безпідставними.

Протоколом пред`явлення відеозапису слідчої дії від 23.03.2016 року(т.1 а.п. 80)

Відповідно до стенограми відеозапису слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_13 , судово-медичного експерта ОСОБА_14 , понятих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 від 21.03.2016 року щодо встановлення механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 відеозапису слідчого, ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_6 почав розпускати руки, ОСОБА_3 почала бити його по руках, обличчю, можливо в груди. Ножі лежали на столі, ОСОБА_6 схопив ніж і ОСОБА_3 схопила ніж в праву руку та вдарила в грудну клітину, а ОСОБА_6 порізав ОСОБА_3 зап`ястя, одночасно. Почалася бійка, ОСОБА_3 почала вихоплювати ніж у ОСОБА_6 лівою рукою. ОСОБА_6 був слабий, Павлова продовжувала завдавати удари й вихопила другий ніж. Після чого ОСОБА_6 впав на ліжко, яке стояло рядом і ОСОБА_3 припинила завдавати удари, сіла поруч на ліжко і викликала поліцію (т.1 а.п. 81-84).

Відеозапис слідчого експерименту від 21.03.2016 року, який відповідає стенограмі та було досліджено в судовому засіданні (т.1 а.п. 85).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 21.03.2016 року за участі потерпілого ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_17 , понятих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , встановлено, що ОСОБА_6 , пояснив, що отримав тілесні ушкодження в ділянку грудної клітини, шиї, лівої частини обличчя ножем під час сутички з ОСОБА_3 , коли намагався втекти з квартири, ОСОБА_3 завдала 2-3 удари в спину, а саме лівої та правої лопатки, від чого потерпілий відчув сильний фізичний біль. Коли ОСОБА_6 розвернувся обличчям до ОСОБА_3 побачив, як остання занесла два ножі, які тримала в обох руках та намагалася вдарити потерпілого. ОСОБА_6 перехопив руки та передавивши кісті рук, ОСОБА_3 випустила ножі на підлогу. Механізм нанесення тілесних ушкоджень становить собою прямі удари ножем по частинах тулуба, а також удари ножем зліва на право (т.1 а.п. 97-100).

Проколом пред`явлення відеозапису слідчої дії від 23.03.2016 року та самим відеозаписом, який було досліджено в судовому засіданні (т.1 а.п. 101-102).

Висновком експерта № 323-А/16_ від 09.02.2016 року, встановлено, що у зв`язку із подією в ніч на 09.02.2016 року у ОСОБА_6 відповідно до медичної документації мали місце такі ушкодження: колото-різані поранення грудної клітини справа по її задній поверхні, розташовані у 10 міжребір?ї (одне), в 7-му міжребір?ї (одне) в 5-му міжребір?ї (одне) в 4-му міжребір?ї (одне) в 3 міжребір?ї (два). 3 цих ушкоджень поранення у 7, 5 та 3 міжребір?ї є такими, що проникають у порожнину грудної клітини; колото-різані поранення грудної клітини справа по передній поверхні (два) в над і підключичних ділянках,

такі, що не проникають у порожнину грудної клітини; колото-різані поранення грудної клітини зліва по її передній поверхні (два), в над і підключичних ділянках, зважаючи на результат обзорної рентгенограми від 09.02.2016 року, є такими, що проникають у ліву порожнину грудної клітини; ??колото-різані поранення правого плеча (шість); ??колото-різане поранення бічної поверхні шиї праворуч із пошкодженням правої наружної яремної вени; ??колото-різана рана ділянки основи носа праворуч; ??різана рана ладової поверхні 4-го пальця правої кисті; ??крововилив лівої навколо вушної ділянки із розповсюдженням на ліву вушну раковину. Усі ушкодження, що перелічені вище, окрім крововиливу навколо вушної ділянки, сформувалися в наслідок багаторазової дії більш ніж 10 разів із достатньою силою гострого предмету із ріжучими та колючо-ріжучими властивостями поверхні, що травмує. Таки предметом напевне був ніж, ширина клинка якого на глибині занурення, зважаючи на характеристики поранень згідно з медичною документацією, складала приблизно 1,8 см. Ушкодження на голові у вигляді крововиливу є результатом дії (ударної) тупого предмета, визначити індивідуальні особливості якого неможливо.

Керуючись п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступені важкості ушкоджень, затверджених Наказом №6 МО3 України від 17.01.1995г, ушкодження грудної клітини, що проникають у плевральну порожнину та різана рана шиї із ушкодженням яремної вени є такими, що відносяться до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно з п.п. 2.1.3 «й» «о» « п » даних правил).

Керуючись п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступені важкості ушкоджень, затверджених Наказом №6 МО3 України від 17.01.1995г, інші ушкодження гр. ОСОБА_19 , які сформувалися від дії гострого предмету за ступенем тяжкості є ЛЕГКИМИ тілесними ушкодженнями, такими, що причинили короткочасний розлад здоров`я (згідно піп. 2.3.1 «а», п. 2.3.2 «а», п. 2.3.3 даних правил).

Керуючись п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступені важкості ушкоджень, затверджених Наказом №6 МО3 України від 17.01.1995г, травма голови гр. ОСОБА_6 у вигляді крововиливу є ЛЕГКИМИ тілесними ушкодженнями, (згідно п.п. 2.3.2 «б», п. 2.3.5 даних правил).

Встановити послідовність спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_6 неможливо.

Слід зазначити про зміну взаєморозташування ділянок тіла ОСОБА_6 , які було травмовано, щодо травмуючого агента у процесі формування ушкоджень. Формування ушкоджень гр. ОСОБА_6 - від «дії власної руки» неможливе. Кров гр. ОСОБА_6 , відносяться до А(II) групи, резус негативний (т.1 а.п. 109-110).

Висновком експерта № 434-А/16_ від 24.02.2016 року, встановлено, що свідчення, які надав гр. ОСОБА_6 у ході слідчого експерименту від 21.03.2016 року, в цілому відповідають судово-медичним даним щодо формування у нього ушкоджень, відповідно до події що сталася в ніч на 09.02.2016 року. Свідчення, які надала гр. ОСОБА_3 у ході слідчого експерименту від 21.03.2016 року, оцінити відповідно до судово-медичних даних щодо травмування ОСОБА_6 неможливо у зв`язку із відсутністю конкретики.

Напрямок ранових каналів є описаний у медичній документації і відповідає напрямку руху осі клинка. Судити більш розширено про можливий механізм та взаєморозташування ОСОБА_6 до джерела травмування, виходячи з локалізації травм, взагалі неможливо. При цьому слід зазначити, що положення ОСОБА_6 до джерела травматизації змінювалося і, зважаючи на групове розташування ушкоджень, можливо було фіксованим відповідно до

груп ушкоджень. За своїми характеристиками обидва ножі (ніж №1 і ніж №2 відповідно дослідницької частини), які було надані до експертизи, могли бути такими, що спричинили ушкодження ОСОБА_6 (т.1 а.п. 111-117).

Відповідно до висновку експерта № 394-Ц/2016 р. від 24.03.2016 року, з урахуванням висновку експерта № 104 від 10.02.2016 року, кров ОСОБА_3 належать до групи A (II) з ізогемаглютиніном анти-В, відповідно до наданої довідки з інституту загальної та невідкладної хірургії ім. Зайцева В.Т. , № 927 від 09.02.2016 року на ОСОБА_6 , 22 років, група крові А (II). Під час проведення судово-медичної експертизи двох кухонних ножів, вилучених під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено сліди крові особи чоловічої генетичної статі змішані зі слідами потожирових виділень. При серологічному дослідженні виявлено антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Отже, сліди крові могли походити від чоловіка з груповим диференціюванням крові A(II) з ізогемаглютиніном анти-В, у тому числі і від потерпілого громадянина ОСОБА_6 . Від громадянки ОСОБА_3 сліди крові походити не могли. Щодо потожирових виділень у цих змішаних слідах, вони могли статися від будь-якої людини з груповим диференціюванням крові A(II) з ізогемаглютиніном анти-В, у тому числі як від громадянки ОСОБА_3 , так і від потерпілого громадянина ОСОБА_6 (т1 а.п. 118-126).

Протоколом пред`явлення речей для впізнання потерпілому ОСОБА_6 від 12.04.2016 року та фото таблицею до нього з відеозаписом, який було досліджено в судовому засіданні, за участі понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав ніж під номером 2, який був в правій руці у ОСОБА_3 , який був у лівій руці ОСОБА_3 не запам`ятав, ніж в правій руці впізнав по руків`ю та загнутому лезу (т.1 а.п. 127-133).

Протоколом огляду предметів від 12.04.2016 року, відповідно до якого предметом огляду є ніж вилучений на місці події, який належить ОСОБА_3 , приблизною загальною довжиною 23,5 см. Ніж вилучений на місці події, який належить ОСОБА_3 , загальна довжина приблизно 25 см. Простирадло зі слідами РБК, яке вилучено за місцем мешкання ОСОБА_3 ; 2 дактлокарти з відбитками пальців рук ОСОБА_3 ; зразок крові

ОСОБА_3 упакований в паперовий конверт; 3 тампони змиви з ОСОБА_3 упаковані в паперовий конверт; 3 тампони змиви з місця мешкання ОСОБА_3 з речовиною бурого кольору; зрізи нігтьових пластин ОСОБА_3 упаковані в паперовий конверт(т.1 а.п. 134).

Висновком експерта №107-Ис/16 від 12.02.2015 року, встановлено, що кров громадянки ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На простирадлі (об`єкти №№2-12), вилученої в ході огляду місця події, за адресою АДРЕСА_1 виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, походження якої від громадянина ОСОБА_19 не виключається, оскільки відповідно завіреній ксерокопії довідки №927 від 09.02.2016 року, виданої Інститутом загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України, група крові ОСОБА_19 - А (ІІ). Крім цього, неможливо виключити можливість присутності у вказаних об`єктах домішки крові громадянки ОСОБА_3 , при наявності у останньої на момент вказаних подій, тілесних пошкоджень, супроводжуючих зовнішньою кровотечею. На цьому простирадлі, в об`єкті №1, наявність крові не встановлено (т.3 а.п.134-136).

Висновком судово-психіатричного експерта № 223 від 22.03.2016 року, відповідно до якого було проведено амбулаторну експертизу на підставі матеріалів кримінального провадження № 12016220470001168, ОСОБА_3 в теперішній час ознак психозу, недоумкуватість та інших психічних розладів не виявлено. За своїм психічним станом може розуміти свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_3 перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_3 на теперішній час не потребує застосування примусових заходів медичного характеру(т.1 а.п. 107).

Висновком судово - психіатричного експерта №922 від 13.12.2018 року, відповідно до якого було проведено стаціонарну експертизу на підставі матеріалів кримінального провадження (1 том, 241 арк.), медична карта № 11765 амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 1984 р.н. з МПНД №3 м.Харкова, медичні картки № 3668 за 2001 р., № 8054 за 2008 р., № 5637 за 2009 р. № 2895 за 2018 р. стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_3 1984 р.н. з КНП ХОР «ОКПЛ №3» встановлено, що ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії в стані ремісії. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебувала у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.п.1-6).

Вказані докази, які характеризують психічний стан обвинуваченої, свідчать про певні особливості психіки ОСОБА_3 , однак не спростовують, що остання на момент вчинення кримінального правопорушення усвідомлював значення своїх дій та керувала ними.

Суд не бере до уваги протокол одночасного допиту ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , за участі захисника ОСОБА_13 від 23.03.2016 року, протокол допиту підозрюваного від 10.02.2016 року (т.1 а.п.137-140) та протокол допиту потерпілого від 09.02.2016 року (т.1 а.п. 141-142) які було долучено при судовому розгляді 15.08.2016 року у складі колегії суддів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т.1 а.п.95-96) оскільки прокурором було заявлено клопотання про не дослідження вказаних доказів з огляду на безпосередність дослідження доказів під час судового розгляду та безпосереднього допиту як обвинуваченої ОСОБА_3 , так і потерпілого ОСОБА_6 . Суд не бере до уваги висновок судово-психіатричного експерта №563 від 02.08.2017 року, який було проведено у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України та долучено захисником у судовому засіданні 13.12.2017 року у складі колегії суддів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т.1 а.п.191-200), оскільки він не відноситься до даного кримінального провадження.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченої

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в судовому засіданні, співставляючи ці докази з обвинуваченням ОСОБА_3 , суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, доходить висновку, що такі докази об`єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не суперечать між собою, що свідчить про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи обвинуваченої про те, що вона діяла з непрямим умислом або в стані сильного душевного хвилювання, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки й бажала їх настання.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних

ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

ОСОБА_3 , усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачала його суспільно небезпечні наслідки. Наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи.

ОСОБА_3 , передбачала неминучість настання наслідків та прагнула досягти конкретного результату, у вигляді смерті потерпілого, а сам по собі виклик нею поліції не мав характеру активних дій, спрямованих на запобігання злочинному наслідку, який не настав з незалежних від її волі причин. А отже передбаченням обвинуваченої охоплюється причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Вольовий момент ОСОБА_3 , характеризується бажанням досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання спрямоване на досягнення чітко визначеної мети.

Суд оцінив докази, що мали значення для з`ясування змісту та спрямованості умислу ОСОБА_3 , зокрема те, що обвинувачена на ґрунті раптово виниклої образи,спочатку наносила удари долонями по обличчю потерпілого, потім взяла в руки два ножі та завдала 19 колото-різаних поранень, з яких 5 є такими, що проникають у порожнину грудної клітини та різана рана шиї із ушкодженням яремної вени є такими, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, інші тілесні ушкодження є легкими, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, крім того з усіх колото різаних поранень - 6 було завдано в спину потерпілому.

Після того, як потерпілий вибив ножі з рук ОСОБА_3 , остання викликала працівників поліції, які викликали лікарів для надання ОСОБА_6 екстреної медичної допомоги.

Таким чином, вибір знаряддя злочину, 2 ножі, яким заподіяно тілесні ушкодження, кількість, а саме 19, їх локалізація і характер, а саме 6 колото-різаних поранень в область плеча, 4 колото-різаних поранення грудної клітини зліва та справа, 1 колото-різане поранення бічної поверхневості шиї із пошкодженням правої наружної яремної вени, 6 ударів в спину, з яких 5 колото-різаних поранень є проникаючими у життєво важливі органи, беззаперечно свідчить про спрямованість умислу обвинуваченої на позбавлення життя ОСОБА_6 .

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винної до наслідків своїх дій, так обвинувачена завдавала удари доки потерпілий ОСОБА_6 не вибив ножі з рук ОСОБА_3 .

Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначеному злочині обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

За фактичними обставинами, дії ОСОБА_3 мали активний характер, були протиправними, між цими діями, 19 колото-різаними пораненнями і їх наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_6 колото-різані поранення грудної клітини справа по її задній поверхні, розташовані у 10-му міжребір?ї (одне), в 7-му міжребір?ї (одне), в 5-му міжребір?ї (одне) в 5-му міжребір?ї (одне) в 4-му міжребір?ї (одне) в 3-му міжребір?ї (два). З цих ушкоджень поранення у 7, 5 та 3 міжребір?ї є такими, що проникають у порожнину грудної клітини; колото-різані поранення грудної клітини справа по передній поверхні (два) в над і підключичних, такі що не проникають у порожнину грудної клітини; колото-різані поранення грудної клітини зліва по її передній поверхні (два), в над і підключичних ділянках, зважаючи на результат обзорної рентгенограми від 09.02.16 р., є такими, що проникають в ліву порожнину грудної клітини; колото-різані поранення правого плеча (шість); колото-різане поранення бічної поверхні шиї пошкодженням правої наружної яремної вени; колото-різана рана ділянки основи носа праворуч; крововилив лівої навколо вушної ділянки із розповсюдженням на ліву вушну раковину, є прямий причинний зв`язок.

Так, в судовому засіданні є належно встановленим та доведеним фактом закінченого замаху на умисне вбивство. Про свідомість дій свідчать всі навколишні події і факти, які встановлені судом. Це і предмет, яким ОСОБА_3 почала завдавати удари - два ножі; значна кількість ножових поранень - 19 поранень; їх локалізація на тілі (в різних частинах, в тому числі в районі життєво-важливих органів); спосіб їх нанесення - двома ножами в різні частини тіла потерпілого. Окрім того, поведінка обвинуваченої, також підтверджує направленість дій та бажання спричинення тяжких наслідків у виді смерті. Те що за своїми наслідками такі тілесні ушкодження виявились різними за ступенем тяжкості як легкі, так і тяжкі, як проникаючи, так і не проникаючи, не свідчить про непрямий умисел.

Мотивом такого злочину, очевидно стала раптова образа під час сварки з потерпілим. Метою такого злочину очевидно було позбавлення життя ОСОБА_6 . Беручи у руки два ножі, ОСОБА_3 розуміла суспільно небезпечний характер свого діяння, який мав вираз у формі агресії, передбачала його суспільно небезпечні наслідки, що є логічним з точки зору нанесення множених ножових поранень в різні частини тіла і бажала їх настання, оскільки не можливо собі уявити іншу думку у разі спричинення такої кількості ножових поранень. Якщо вона не позбавлена свідомості та волі, її дії і є злочином. А оскільки ОСОБА_3 під час викладених подій, відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз № 223 від 22.03.2016 та № 922 від 13.12.2018 року ОСОБА_3 перебувала поза тимчасового розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, що могло б суттєво вплинути на її свідомість, діяльність та поведінку, її дій мали вираз - нападу на потерпілого ОСОБА_6 з двома ножами, спричинення множених ножових поранень, що є злочином, який повинен кваліфікуватись як закінчений замах на умисне вбивство.

Причиною припинення дій обвинуваченої став той факт, що ОСОБА_6 вибив з рук ОСОБА_3 ножі.

Смерть ОСОБА_6 не настала лише внаслідок його вчасної госпіталізації та надання кваліфікованої медичної допомоги.

Таким чином, винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України доведена повністю та підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Доводи обвинуваченої про те, що потерпілий викликав в неї стан сильного душевного хвилювання, є безпідставними.

Так, суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Дії, які вчиняються в афективному стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі, тривалості стану фізіологічного афекту.

Намір на вбивство дуже тісно пов`язаний зі станом фізіологічного афекту. У цьому разі намір на вбивство виникає так несподівано, як і сам стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди не передбачувано та швидко й безпосередньо під впливом стану афекту.

Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.

Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає раптові, імпульсивні, підсвідомі дії.

Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв`язувати проблему і конфліктну ситуацію.

Жодних даних про те, що ОСОБА_3 перебувала в стані сильного душевного хвилювання, судом не було встановлено.

Так, у кримінальному провадженні двічі за клопотанням захисника обвинуваченої ОСОБА_13 , були призначені судово-психіатричні експертизи. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.08.2016 року, у справі була призначена судово-психіатрична експертиза та доручено її проведення експертам-психологам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. Проф. М,С.Бокаріуса, за висновком експерта №9136 від 28.07.2017 року, встановлено, що індивідуально - психологічними особливостями ОСОБА_3 є: нормативний рівень інтелектуального розвитку, функціонування пам`яті, мислення, уваги, сприйняття в межах норми змішаний тип реагування, що поєднує в собі риси ригідності (суб`єктивізм інертність установок, настороженість) та лабільності (мінливість, настрою, мотиваційна нестійкість); загострена сензитивність (вразливість та підвищена чутливість до середовищних впливів); нестійка самооцінка при достатньому рівні соціальної адаптації; тенденція до зовнішньообвинувачувальних реакцій у ситуаціях, що викликають фрустрацію; схильність до фіксації на захисті власного «Я»; виражена індивідуалістичність, схильність до формування ірреальних, завищених домагань та очікувань; оригінальність, намагання привертати до себе увагу оточуючих; невисока агресивність, але виражена образливість; чуйність та ранимiсть; виражена потреба у розумінні, любові та доброзичливому ставлений до себе, згадана потреба не знаходить задоволення в повній мірі, та з найбільш вразливою для фруструючих впливів. У стресових ситуаціях у підекспертної має місце зниження функцій інтелектуального опосередкування, що може призводити до різкого погіршення ефективності діяльності. У ОСОБА_3 , таких індивідуально-психологічних особливостей, які могли суттєво вплинути на характер її протиправних дій, як: запальність, замкненість та крайня обережність не виявлено. В межах наданих на дослідження матеріалів встановити, чи перебувала ОСОБА_3 на момент скоєння дій, у яких вона обвинувачується, у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання не виявляється можливим, через причини, наведені у дослідницькій частині висновку (т.1 а.п. 153-162), а саме показання обвинуваченої та потерпілого про початок та розвиток конфліктної ситуації носять суперечливий характер, що не дає можливості проаналізувати повно та об`єктивно поведінку та емоційний стан підекспертної ОСОБА_3 .

Повторно Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, у справі була призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза та доручено її проведення експертам КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3», за висновком експерта № 922 від 13.12.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії в стані ремісії. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебувала у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.п.1-6).

Обвинувачена обґрунтовує свої доводи щодо перебування під час вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання шляхом самостійного аналізу обставин кримінального провадження.

Щодо доводів обвинуваченої про наявність на її руках слідів протиправних дій потерпілого, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_3 виявлено лінійні різані рани на правій руці, розміром від 1,2х0,1 см до 3,5х0,5 см, які виникли від дії гострого предмету, що має ріжучі властивості та враховуючи їх морфологічні ознаки могли бути отримані в строк за 1 добу до проведення експертизи, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, будь-яких тілесних ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів та задньо-прохідного отвору не виявлено, відповідно до висновку експерта № 390-С/16 від 09.02.2016 року та випискою із медичної карти ОСОБА_3 від 09.02.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_3 з 2011 року за гінекологічною допомогою не зверталась (т.3 а.п.138), що підтверджує пояснення потерпілого, що при відбиранні ножів та припинення протиправних дій обвинуваченої, могли утворитися синці та інші поранення.

У матеріалах справи відсутні дані про використання під час вказаної сварки потерпілим будь-яких предметів або застосування сили до ОСОБА_3 , застосування яких могло бути реальною загрозою для життя або здоров`я ОСОБА_3 . Будь-яких доказів, які б свідчили, що потерпілий ОСОБА_6 вчинив незаконне насильство або тяжку образу щодо ОСОБА_3 , у зв`язку з чим остання могла перебувати у стані сильного душевного хвилювання, суду не повідомлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи обвинуваченої про минулий досвід зґвалтування останньої та побоювання його повторення, в даному випадку наведені обставини не впливають на кваліфікацію злочину та не свідчить про відсутність умислу у ОСОБА_3 на вбивство, або ж її дії в стані сильного душевного хвилювання.

Тобто, бажання нанести тілесні ушкодження потерпілому у обвинуваченої виникли в момент сварки саме 09.02.2016 року. Більш того, як зазначалося вище, обвинувачена не кликала на допомогу, не намагалася втекти від ОСОБА_6 , а дійшла висновку про можливість вирішити конфліктну ситуацію злочинним шляхом, застосовуючи ножі.

Кількість заподіяних ушкоджень, знаряддя злочину (два ножі) та завдання ними ударів у життєво важливі органи потерпілому, послідовність дій обвинуваченої, у тому числі після вчинення злочину, а також конкретні обставини провадження підтверджують висновок суду про спрямованість умислу ОСОБА_3 саме на умисне вбивство потерпілого та свідчать про відсутність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на інші, більш м`які статті кримінального кодексу України.

Щодо доводів захисника про розбіжності показів потерпілого, суд знаходить їх безпідставними та надуманими, оскільки як під час слідчого експеримента так і під час судового розгляду покази потерпілого є логічними та послідовними, з урахуванням тривалого проміжку часу.

Щодо доводів обвинуваченої, що вони одночасно схопили ножі разом з потерпілим, та вході бійки вона відібрала ніж у потерпілого, суд оцінює такі покази не правдивими направленні на зменшення ступені своєї вини у вчиненні вказаного злочини.

Так, обвинувачена ОСОБА_3 , в своїх показах була не послідовна, в ході судового розгляду змінювала свідчення, під час допиту обвинуваченої, остання зазначила, що схопила одразу два ножі та почала обома ножами наносити удари потерпілому, зазначила, що не завдавала удари руками. Під час дослідження письмових матеріалів справи, вказувала, що долонями обох рук наносила удари потерпілому, потім вони з потерпілим одночасно схопили ножі та вона в нього відібрала другий ніж. Припинила наносити удари після того, як потерпілий припинив чинити опір та впав на ліжко.

Суд оцінює в цій частині покази обвинуваченої неправдивими та надані з метою знизити ступінь своєї відповідальності за вчинений нею злочин.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину ; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Перевіркою даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона на обліку у лікаря психіатра не перебуває (12.02.2016 року), страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії в стані ремісії; у лікаря нарколога на обліку не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку, ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина, ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до довідки інспектора Московського ОП ГУ НП в Харківській області характеризується негативно, взаємовідносини з донькою напружені, суд враховує заяву матері ОСОБА_3 відповідно до якої обвинувачена кожного дня тероризувала ОСОБА_29 та ОСОБА_30 погрожувала вбивством всіх членів родини враховуючи свою доньку, раніше не судима, підлягає покаранню за вчинення особливо тяжкого злочину, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення ОСОБА_3 до скоєного, впливу призначеного покарання на виправлення обвинуваченої, з метою захисту прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави, з урахуванням вимог справедливості і цілей правосуддя, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, з урахуванням ч.3 ст. 68 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Комплексне з`ясування обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої, обставини, що безпосередньою пов`язані з вчиненням злочину, поведінка обвинуваченої, після вчиненого злочину та індивідуальні властивості обвинуваченої, не дають підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України при призначенні покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень

В рамках вказаного кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_3 , Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 11.05.2021 року була оголошена у розшук, у зв`язку з неодноразовим неприбуттям в судові засіданні призначені на 05.11.2019, 04.02.2020, 09.03.2021, після відновлення провадження Октябрським районним судом міста Полтави 03.02.2023 року, не з`являлася в судові засіданні призначені на 03.04.2023, враховуючи відсутність міцних соціальних зв`язків та постійного місця роботи, засуджується до позбавлення волі, яке має відбувати реально, то суд з метою уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та виконання вироку по цьому кримінальному провадженню вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , обчислювати з моменту фактичного взяття її під варту, з 25.07 2023 року.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати пов`язані із проведенням дактилоскопічної експертизи №527 від 24.03.2016 року, що становить 791,64 грн та за проведення судово - психологічної експертизи Харківським науково- дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. профера М.С. Бокаріуса №9136 від 28.04.2017 року, що становить 148800,00 грн, відповідно до вимог частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави.

Цивільний позов відсутній.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Обрати відносно ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду, до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції - до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , рахувати з моменту фактичного взяття під варту, тобто з 25.07.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням дактилоскопічної експертизи №527 від 24.03.2016 року у сумі 791,64 (сімсот дев`яносто одна гривня 64 копійки) грн. та судово - психологічної експертизи №9136 від 28.04.2017 року у сумі 148800,00 (сто сорок вісім тисяч вісімсот) грн.

Речові докази:

-ножі, які належать ОСОБА_3 , простирадло зі слідами РБК, біологічні зразки ОСОБА_3 - знищити, після набрання вироком законної сили;

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1