Ухвала

від 25.07.2023 по справі 363/1734/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"25" липня 2023 р. Справа № 363/1734/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисниці обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 , представників потерпілого: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12023110000000226 від 28.03.2023 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023110000000226 від 28.03.2023 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Так, під час підготовчого судового засідання 12.06.2023 року від захисниці обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання щодо повернення прокурору зазначеного обвинувального акту, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. При цьому ОСОБА_6 посилалася на те, що ОСОБА_4 зокрема, обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. ОСОБА_4 інкримінується, що він, розуміючи неможливість самостійно довести злочин до кінця, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, домовився про спільне вчинення злочину з невстановленими особами, які для реалізації вказаного умислу повинні були підробити необхідні для вчинення реєстраційних дій документи та використати їх для реєстрації за ним права власності на приміщення. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на заволодіння ОСОБА_4 , невстановлена досудовим слідством особа, перебуваючи в приміщенні Пірнівської сільської ради з 09-00 години до 13-00 години 03.09.2020 року, діючи з прямим умислом, в інтересах ОСОБА_4 використала підроблені документи, подавши їх від імені ОСОБА_4 державному реєстратору ОСОБА_9 щодо якого у органа досудового розслідування відсутні підстави вважати про його обізнаність у злочинних планах ОСОБА_4 та виконавців, яких він залучив, а також щодо неправдивості поданих для державної реєстрації документів. При цьому обман - це повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. ОСОБА_6 вважає, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України неконкретизоване, а за правилами ст. 337 цього Кодексу судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і, лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, а відтак є всі підстави для його повернення прокурору для усунення недоліків, оскільки акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того, захисниця звернула увагу суду на те, що відповідно до вимог ст. 293 КПК України одночасно з передачею обвинувального акту до суду, прокурор повинен під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 297-1 КПК України), захиснику. Також, відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати зокрема слідчому, проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь в них, в необхідних випадках - особисто проводити слідчі, процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом. Так, 30.03.2023 року старшим слідчим ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_10 у приміщенні Головного слідчого управління в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 15а, були відкриті захиснику матеріали кримінального провадження у 14 томах, при захисникові друкувався обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Сам обвинувальний акт вручався підозрюваним та захиснику 30.03.2023 року поза межами приміщення Головного слідчого управління в Київській області старшим слідчим ОСОБА_10 , але доручення на вчинення цієї процесуальної дії слідчим надано не було, як і взагалі не було зазначено про наявність такого доручення. В реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні дані про процесуальну дію щодо вручення обвинувального акту та відповідне доручення, а відтак є всі підстави вважати, що до обвинувального акту такого доручення надано не було, хоча повинно було бути, оскільки є необхідним документом для належного підтвердження вручення у встановленому КПК порядку обвинувального акту з реєстром. Відсутність доручення прокурора позбавляє суд перевірити зміст доручення, на яку саме процесуальну дію воно видавалося, в якому кримінальному провадженні та ким і кому саме. Крім того, відсутність доручення спростовую факт виконання вимог ст. 293 КПК України, факт належного вручення копій обвинувального акту та реєстру матеріалів підозрюваним і захиснику.

Особливо ОСОБА_6 підкреслила, що в обвинувальному акті зазначено, що він складений слідчим та затверджений прокурором 03.04.2023 року, при цьому складений в приміщенні службового кабінету №202 СУ ГУНП у Київській області, а затверджений в Броварській прокуратурі Київської області. В той час, як дата затвердження прокурором стоїть30.03.2023 року. Все це, на думку сторони захисту свідчить про грубе порушення вимог ст. ст. 2, 7, 9, 21, 22, 291 КПК України, є істотним порушенням вимог процесуального закону, нівелює принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості, робить неможливим призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акту та є підставою для його повернення.

Прокурор проти повернення обвинувального акту заперечував, посилаючись на те, що жодних підстав, передбачених діючим КПК України для цього не має. Щодо нібито підробки акту, прокурор зазначав, що акт складено 30.03.2023 року слідчим ОСОБА_10 , в той же день затверджено прокурором ОСОБА_11 . Зазначення в акті дати його складання та затвердження «03.04.2023 року» є технічною помилкою. Вручення акту здійснено слідчим на підставі наданого прокурором доручення від 30.03.2023 року, а невнесення цього доручення до реєстру матеріалів досудового розслідування обумовлене тим, що доручення надане вже після складання реєстру.

Представники потерпілого теж просили відмовити в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту, оскільки вважали таке клопотання безпідставним, направленим на умисне затягування строків розгляду кримінального провадження, обвинувальний акт, на їх думку відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Вислухавши думки обвинувачених, захисниці, прокурора, представників потерпілого, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд прийшов до наступного висновку:

Так, дійсно відповідно до ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право зокрема, прийняти рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового розслідування, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного, визначаються межі судового розгляду.

Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, та документи, які мають бути додані до нього визначено ст. 291 КПК України. Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам ст. 291 КПК України.

Згідно вказаної норми Закону, обвинувальний акт, зокрема, повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

Частина 1 статті 91 КПК України передбачає, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Тобто формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» за №9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого суду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пільсьє та Сассі проти Франції» за №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії» за №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» за №42780/98, п. 34).

ОСОБА_4 зокрема обвинувачується в тому числі і за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Так, зі змісту ст. 190 КК України слідує, що об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують в об`єктивній реальності або не належать винній особі.

Ретельно дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що в ньому не чітко сформульовано обвинувачення, не розкрита об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, тобто акт не містить чіткої інформації про те, яким чином ОСОБА_4 набув право власності на об`єкт нерухомого майна (зазначено - за результатами вчинення співвиконавцями всіх злочинних дій). Вказані обставини, на переконання суду є обов`язковими для доказування інкримінованого складу кримінального правопорушення, а звідси, складовими сформульованого обвинувачення.

Крім того, аналіз скерованого до суду обвинувального акту дає підстави зробити висновок, що такий не відповідає положенням процесуального закону, зокрема формулювання обвинувачення стосовно кожного з обвинувачених, є нечітким та неконкретизованим, формалізованим, оскільки не містить усіх об`єктивних та суб`єктивних ознак інкримінованих складів кримінальних правопорушень: час, місця, способу та інших обставин їх вчинення.

Виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень наведений у обвинувальному акті суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки за наявності вказівки, що правопорушення вчинені за попередньою змовою групою осіб, обвинувальний акт не містить даних про розподіл ролей та вид співучасті між собою учасників групи, в обвинувальному акті не зазначено дати, часу та місця вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дій щодо попередньої змови з іншими особами, які визначають та впливають на склад інкримінованих їм дій (кримінально-правову кваліфікацію).

Обвинувальний акт містить велику кількість неконкретизованих формальних висловлювань на кшталт: «час не встановлено», «невстановлені слідством особи» (без зазначення виду співучасті), тощо. Більше того, в переважній кількості відображених в обвинувальному акті інкримінованих обвинуваченим злочинних епізодів взагалі відсутнє посилання на місце вчинення тих чи інших злочинних дій, що, в свою чергу, значно ускладнює та фактично нівелює можливість суду належним чином перевірити питання підсудності обвинувального акту.

Таким чином, у обвинувальному акті належним чином не відображено фактичних обставин кримінальних правопорушень, не відображено у визначений законом спосіб обставин які підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що суперечить п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та, відповідно, унеможливлює розгляд справи у суді на підставі саме цього обвинувального акту, в редакції яка скерована до суду.

Відсутність конкретного формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготовки до нього. Відсутність чіткого сформульованого обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів - право обвинувачених на захист та справедливий судовий розгляд, позбавляє права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знати, в яких конкретно діях їх обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє суд належним чином встановити істину в кримінальному провадженні. Це суперечить загальним засадам кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, яке знаходить свій прояв не лише в наданні можливості обвинуваченим мати захисника, а й можливості реалізувати інші надані їм права, зокрема - право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують.

Зазначені вище суперечності суттєво обмежують обвинувачених в передбаченому ч. 3 ст. 42 КПК України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод праві бути детально проiнформованими зрозумiлою для них мовою про характер обвинувачення проти них; позбавляє суд можливості забезпечити судовий розгляд з додержанням прав і законних інтересів обвинувачених, об`єктивно розглянути кримінальне провадження, усунути суперечності між встановленими фактичними обставинами, формулюванням обвинувачення і правовою кваліфікацією діянь, в яких вони обвинувачуються, правильно застосувати закон України про кримінальну відповідальність, ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Суд позбавлений можливості роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення згідно положень ч.1 ст. 348 КПК України, що є обов`язком суду.

Також, суд звертає увагу на те, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений зокрема і доручати слідчому у встановлений прокурором строк проведення інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, передбачено ст. 36 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити зокрема підозрюваному, його захиснику, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Частини 3 та 4 ст. 291 КПК України зазначають, що обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається в тому числі і реєстр матеріалів досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, передбачено ст. 293 КПК України

Зі змісту обвинувального акту, спрямованого до суду першим заступником керівника Броварської окружної прокуратури 31.03.2023 року вбачається, що обвинувальний акт складено старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_10 03.04.2023 року в приміщенні службового кабінету за №202 СУ ГУНП в Київській області, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 15а. Обвинувальний акт затверджено 03.04.2023 року у Броварській окружній прокуратурі Київської області за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 137 прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 . В той же час на обвинувальному акті стоїть дата його затвердження прокурором - 30.03.2023 року.

Розписки, додані до обвинувального акту про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування свідчать про те, що підозрювані ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їх захисниця - адвокат ОСОБА_6 отримали вказані документи 30.03.2023 року.

Зазначений обвинувальний акт спрямований до суду 31.03.2023 року.

Прокурор, пояснюючи в суді зазначені обставини посилався лише на технічну помилку (одруківку, як він висловився), при цьому жодних доказів на підтвердження цього суду не надав, під час наданого йому судом строку, за клопотанням прокурора для ознайомлення з доводами сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту вимогам Закону, вказані недоліки усунені не були.

Крім того, ст. 109 КПК України зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом, який повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Як зазначала захисниця обвинувачених, обґрунтовуючи необхідність повернення обвинувального акту, обвинувальний акт вручався підозрюваним та захиснику 30.03.2023 року поза межами приміщення Головного слідчого управління в Київській області старшим слідчим ОСОБА_10 , але доручення на вчинення цієї процесуальної дії слідчим надано не було, як і взагалі не було зазначено про наявність такого доручення, крім того в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні дані про процесуальну дію щодо вручення обвинувального акту та відповідне доручення, а відтак є всі підстави вважати, що до обвинувального акту такого доручення надано не було, хоча повинно було бути, оскільки є необхідним документом для належного підтвердження вручення у встановленому КПК порядку обвинувального акту з реєстром, відсутність доручення прокурора позбавляє перевірити його зміст, а саме - на яку процесуальну дію воно видавалося, в якому кримінальному провадженні та ким саме і кому. Крім того, відсутність доручення спростовую факт виконання вимог ст. 293 КПК України, факт належного вручення копій обвинувального акту та реєстру матеріалів підозрюваним і захиснику.

Прокурор, заперечуючи проти доводів ОСОБА_6 , не зміг пояснити чому, доручення прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 , надане старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_10 вручити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх захиснику обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, теж датоване 30.03.2023 роком, відсутнє в реєстрі матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, зробивши припущення, що скоріш за все доручення було надано вже після складання обвинувального акту та реєстру.

При цьому суд звертає увагу, що сукупний аналіз норм чинного КПК України, а саме ст. ст. 36, 290, 291 КПК України, дає право прокурору давати доручення слідчому проводити процесуальні дії під часпроведення досудового розслідування, яке, відповідно до ст. 283 КПК України закінчується зверненням до суду з обвинувальним актом.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Стаття 291 КПК України дійсно визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту. При цьому, суд може повернути обвинувальний акт прокурору не тільки з підстав порушень вимог, передбачених ст. 291 КПК України, а й інших норм цього Кодексу, якщо ці недоліки є такими, що унеможливлюють призначення справи до розгляду.

Зазначені захисницею обвинувачених недоліки, які не спростовані прокурором, безумовно стверджують про порушення права на захист обвинувачених та є підставою до скасування будь-якого судового рішення. Право на захист не може бути порушеним на будь-якій стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положень ст. 2 КПК України.

Встановлені судом недоліки не дають суду підстав для призначення справи до судового розгляду, а обвинувальний акт у зв`язку з невідповідністю останнього вимогам ст. 291 КПК України, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України необхідно повернути прокурору.

Твердження прокурора про те, що він наділений правом зміни обвинувачення чи його доповнення, не можуть бути прийнятими судом до уваги, зважаючи на відсутність правового примусу прокурора змінити обвинувачення в суді.

Не бере суд до уваги й посилання прокурора на те, що суд, звертаючи увагу на вказані недоліки, фактично надає оцінку змісту фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, чим виходить за межі своїх повноважень на цій стадії процесу, оскільки вони є безпідставними. Суд зазначає, що фактичні обставини провадження ним не досліджувалися і аналізу доказів здійснено не було, суд вказує лише на те, що вказаний акт складений з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема загальних засад кримінального провадження і засад, закріплених Конституцією України.

На думку суду, виявлені порушення не можуть бути усунуті у ході судового розгляду, порушують право обвинувачених на захист. А відтак,вирішуючи питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, перевіривши виключно зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування, не вдаючись до передчасної оцінки наявності чи відсутності доказів винуватості обвинувачених на цій стадії кримінального процесу, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, для усунення виявлених і зазначених вище порушень. При цьому судом враховується, що повернення обвинувального акту прокурору жодним чином не позбавляє права орган досудового розслідування та прокурора повторно спрямувати зазначене кримінальне провадження до суду у спосіб встановлений законом.

Керуючись ст. ст. 291, 314-316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023110000000226 від 28.03.2023 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, з додатками повернути прокурору Броварської окружної прокуратури Київської області.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом семі днів з дня її проголошення.

Головуюча суддя: ОСОБА_1