Ухвала

від 24.07.2023 по справі 2-1576/10

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1576/10

Провадження № 6/496/63/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області подання головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Євгенія Євгенійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2023 року державний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням. Свої вимоги мотивував тим, що на примусовому виконанні Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № 59734926 з примусового виконання наказу № 2-1576/10 виданого 28 вересня 2010 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 309259,25 гривень. Відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем 23 серпня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконанні, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено. З відповіді Державної прикордонної служби боржник 14 квітня 2022 року виїхала за межі України. На все майно боржника накладено арешт та інформацію про накладення арешту внесено до відповідних державних реєстрів обтяжень майна. Згідно відповіді МВС, автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані. Оскільки борг не погашається та боржник ухиляється від виконання зобов`язань, одним із заходів, що сприятимуть відновленню прав стягувача, є тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Біляївського районного суду Одеської області, на підставі якого 28 вересня 2010 року видано виконавчий лист № 2-1576/10.

У судове засідання головний державний виконавець не з`явився, направив до суду заяву 17 липня 2023 року про розгляд подання за його відсутності.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України розгляд подання здійснюється без виклику боржника ОСОБА_1 та стягувача АТ «Державний ощадний банк України».

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема виконавчого листа (п. 1 ч. 1 ст. 3 закону).

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При розгляді подання судом встановлено, що 23 листопада 2010 року Біляївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління заборгованості по кредиту в розмірі 307439,25 гривень та 1820,00 гривень судових витрат. Постановою старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєвим Євгенієм Євгенійовичем від 23 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59734926 щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-1579/10.

Постановою старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєвим Євгенієм Євгенійовичем від 27 серпня 2019 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Відомості про направлення даних постанов матеріали подання не містять, як і не містять вимог до банківських установ щодо наявності відкритих рахунків та грошових коштів на них для перевірки майнового стану боржника.

Відповідно до відповіді Біляївського МВДВС ГТУЮ в Одеській області на запит державного виконавця щодо доступу персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 10 квітня 2018 року, орган видачі 5102.

З відповіді на запит № 167717645 від 04 липня 2023 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що остання з 01 січня 2022 року по 04 липня 2023 року неодноразово перетинала кордон.

Згідно з копією довідки № 1410/02-13/26, виданої 28 липня 2021 року виконавчим комітетом Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На адресу реєстрації місця проживання боржника 22 вересня 2021 року була направлена вимога виконавця боржнику щодо виклику боржника до виконавця на 30 вересня 2021 року о 11:00 годині. Відомостей про отримання боржником вищевказаної вимоги, матеріали подання не містять, як і не містять відомостей, які б свідчили про належне повідомлення боржника.

З відповіді на запит № 167717534 від 04 липня 2023 року до Державної фіскальної служби України про наявність рахунку у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, код типу боржника: 3 фізична особа-підприємець, вбачається, що боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, зокрема, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом». Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), ч. 2 якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення прав громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено перелік підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, якщо громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» (положення статті, які діяли на момент здійснення виконавчих дій) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Встановлено, що державним виконавцем вжито низку заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа, а саме направлені запити до міграційної служби, а також зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Окрім того, державним виконавцем для забезпечення реального виконання рішення винесена постанова про арешт рухомого та нерухомого майна боржника.

Однак, вжиті державним виконавцем заходи, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення, фактично не досягли бажаного результату.

Отже, станом на час звернення державного виконавця до суду з відповідним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, рішення суду не виконано.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Відповідно до судової практики Верховного суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, у сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з огляду на викладене, значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», як то утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Вирішуючи питання чи є ухилення боржника від виконання зобов`язань свідомим, суд має враховувати комплекс процесуальних дій, які були вжиті державним виконавцем для виконання рішення суду.

Також, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборони в`їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов`язань. Вказаний нормативно-правовий акт передбачає, що подання державного виконавця повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтвердженим матеріалами виконавчого провадження.

Встановлення наявності зобов`язання у боржника, в даному випадку грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов`язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду не виконується з 2010 року всупереч нормам ст. 129-1 Конституції України, якою визначено, що рішення суду є обов`язковим до виконання, але доказів того, що боржнику відомо про наявність рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості.

Окрім того, звернення до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України є лише одним з механізмів, який виконавець може застосувати для забезпечення примусового виконання рішення суду з огляду на ухилення боржника від виконання такого, якому достеменно відомо про існування відносно нього виконавчого провадження та розміру заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: - у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, ЄСПЛ у п. 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82); - окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121); - у п.50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 р. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70); - охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення від 23 червня 1981 року у справі «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60). Застосовуючи ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику ЄСПЛ, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Разом з тим, враховуючи об`єм поданих доказів виконавцем, виконавець не довів до боржника наявність саме заведеного виконавчого провадження, відсутні запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України тощо для перевірки наявності доходу, на який може бути звернено стягнення, не з`ясовано наявність актуальних банківських рахунків. Відкрито виконавче провадження було ще в 2019 році, того ж року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, отримано відповіді з прикордонної служби у липні 2023 року і тоді ж направлено подання. Матеріали подання не місять будь-яких доказів, актуальних дій виконавця, спрямованих на виконання рішення. На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності факту ухилення боржника від виконання рішення, а факт ухилення спростовується встановленими судом обставинами.

Таким чином, розглянувши подання, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які виконавець посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого подання.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 441-453 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Євгенія Євгенійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника у виконавчому провадженні № 59734926 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 24 липня 2023 року.

Суддя О.П.Портна