Рішення

від 25.07.2023 по справі 683/2151/22

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2151/22

2/683/102/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства приватних садівників «Дібровка» про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , товариства приватних садівників «Дібровка» про визнання права вланості на земельну ділянку за кадастровим номером 6824281300:04:021:0155, розташовану в товаристві приватних садівників «Дібровка» по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році ОСОБА_2 , бувши членом товариства приватних садівників «Дібровка» та у зв`язку із виходом із членів товариства, безоплатно передав йому вищевказану земельну ділянку. На вказаній земельній ділянці він у 2011 році побудував садовий будинок з господарськими будівлями та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 11 травня 2011 року.

В даний час виявилось, що на дану земельну ділянку було оформлено право власності і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 11 липня 2007 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, яку зареєстровано в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 6824281300:04:021:0155.

Вважає, що до нього, як власника садового будинку та господарських споруд в силу ст. 120 Земельного Кодексу України, перешло право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. В позасудовому порядку вирішити питання про оформлення права власності на земельну ділянку не представилось можливим, так як ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації та проживає на території Російської Федерації.

Представник позивача - адвокат Віхерко Н.О. подала до суду заяву, якою пітримала позовні вимоги за обставин на їх обґрунтування, просила справу розглянути без участі сторони позивача.

Співвідповідачі в судове засідання не з`явились, хоч про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, відзив на позов не подавали, заяв, клопотань не пред`являли.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків про наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 11 травня 2011 року на підставі рішення від 28 квітня 2011 року за №5, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Право власності зареєстровано Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації Хмельницької області 17 травня 2011 року, номер запису 47 в книзі 1, реєстраційний номер 33666832 (витяг про державну реєстрацію прав, видане Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації оцінки та реєстрації Хмельницької області 17 травня 2011 року за №29985316).

Зі змісту технічного паспорта на садовий (дачний) будинок, виготовленого на замовлення власника - товариства приватних садівників « Дібровка» Старокостянтинівським бюрю технічної інвентаризації , оцінки та реєстрації Хмельницької області 17 грудня 2010 року, садовий (дачний) будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 побудовані у 1991 році, площа земельної ділянки під будинком та господарськими будівлями усього становить 46,1 кв.м.

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №142757, виданого Старокостянтиніською районною державною адміністрацією Хмельницької області 11 липня 2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серіїї ВКМ №407864, зареєстрованого в реєстрі за №1-1296 від 09 липня 2008 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0612 га, кадастровий номер 6824281300:04:021:0155, для ведення садівництва, яка розташована ТПС «Дібровка» Старокостянтинівського району Хмельницької області. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010874700034.

Відповідно до довідки товариства приватних садівників «Дібровка» за №3 від 12 серпня 2022 року на земельній ділянці площею 0,0612 га, яка належить ОСОБА_2 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №142757 від 11 липня 2008 року, знаходиться будинок, що належить ОСОБА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майн серія НОМЕР_1 ).

Згідно довідки товариства приватних садівників «Дібровка» за №2 від 12 серпня 2022 року ОСОБА_2 не є членом товариства «Дібровка».

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування в порядку, визначеному законом.

Таким чином, з огляду на реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , визнання за позивачем права власності на земельну ділянку до припинення права власності ОСОБА_2 суперечитиме вимогам ч. 5 ст. 116 ЗК України.

Позивач як на підставу обгрунтування позовних вимог посилається на ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Отже, аналіз зазначених норм права передбачає перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на споруду, будівлю, якщо така земельна ділянка перебувала у власності попереднього власника, чи у користуванні іншої особи.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах право власності на будівлю з господарськими будівлями позивач набув в 2011 році на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а заявлена земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення садівництва, на якій розташована дана нерухомість, з 2008 року перебуває в приватній власності співвідповідача ОСОБА_2 внаслідок спадкування за законом.

Позивач в 2011 році зареєстрував за собою право власності на побудоване в 1991 року домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці співвідповідача ОСОБА_2 , який як заявляє позивач, без надання підтверджуючих доказів, є громадянином Російської Федерації.

До того ж не відбулось відчуження нерухомості, що перебувала у власності чи у користуванні іншої особи за цивільно-правовими договорами, як це передбачено ст. 120 ЗК України.

За наведених обставин, позивачем не доведено обставин порушення його права на отримання у власність земельної ділянки у встановленому законом порядку, та підстав визнання за ним права власності на земельну ділянку у порядку ст. 120 ЗК України й з підстав, передбачених ст. 377 ЦК України.

При цьому, визнаючи необгрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на указану ним земельну ділянку із зазначених ним підстав, суд також виходить із того, що позивач не позбавлений можливості отримати у власність земельну ділянку, на якій розташовану отримане ним у власність домоволодіння з урахуванням порядку, передбаченого чинним законодавством.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У ч. 1 ст. 1 ЗК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Так, згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У ч. 2 ст. 35 ЗК України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно ч. 1, 3 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для конфіскації земельної ділянки.

У ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У п.п. д), е) ч. 1 ст. 140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Отже, аналізуючи вищенаведені положення законодавства України, судом встановлено, що станом на 24 червня 2019 року була встановлена законодавча заборона на передачу земель сільськогосподарського призначення, до яких відносяться земельні ділянки для садівництва, у власність іноземцям.

На час розгляду справи у суді іноземці можуть отримати земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва лише на умовах оренди.

При цьому, після набуття ОСОБА_2 , громадянином Російської Федерації, у власність земельної ділянки для ведення садівництва, оскільки останній являється особою, до якої перейшло право власності на земельну ділянку, яка у 2019 року за ЗК України не може перебувати в його власності, на останнього покладався обов`язок щодо відчуження набутої ділянки протягом року з моменту переходу такого права, тобто до 24 червня 2020 року. А у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09 грудня 2021року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 603 від 23 грудня 2021 року, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та їй підпорядковане.

Враховуючи предмет і підстави позову, вбачаються правові підстави для припинення права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом конфіскації у власність держави заявленої земельної ділянки, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 48, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства приватних садівників «Дібровка» про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,0612 га, кадастровий номер 6824281300:04:021:0155, що розташована в товаристві приватних садівників «Дібровка» по АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Співвідповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Співвідповідач: товариство приватних садівників «Дібровка», місцезнаходження: с. Дібровка Старокостянтинівський район Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21347759.

Суддя