Постанова

від 06.11.2023 по справі 683/2151/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2151/22

Провадження № 22-ц/4820/1893/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Цугель А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року (суддя Завадська О. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства приватних садівників «Дібровка» про визнання права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

18 серпня 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що у 2006 році ОСОБА_2 у зв`язку з виходом із членів товариства безоплатно передав йому земельну ділянку кадастровий номер 6824281300:04:021:0155 по АДРЕСА_1 у Товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради. На вказаній земельній ділянці він у 2011 році побудував садовий будинок з господарськими будівлями. 11 травня 2011 року виконавчий комітет Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області видав йому свідоцтво про право власності на домоволодіння. Оформити право власності на земельну ділянку не може, оскільки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 11 липня 2007 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824281300:04:021:0155. Вважає, що до нього як власника будинку та господарських будівель в силу статті 120 ЗК України перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Тому позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824281300:04:021:0155, розташовану в Товаристві приватних садівників «Дібровка» по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року до участі у справі залучено співвідповідача Товариство приватних садівників «Дібровка».

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду. Суд не взяв до уваги те, що він як власник нерухомого майна набув право на земельну ділянку, на якій це майно розташовано. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є громадянином російської федерації, однак суд безпідставно вказує на порядок конфіскації земельної ділянки, належної ОСОБА_2 .

У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першоїінстанції правильноустановив,що згіднозі свідоцтвомпро правовласності нанерухоме майно,виданого 11.05.2011виконавчим комітетомВеликочернятинської сільськоїради Старокостянтинівськогорайону Хмельницькоїобласті напідставі рішеннявід 28.04.2011№ 5, ОСОБА_1 на правіприватної власностіналежить домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на вказане домоволодіння зареєстровано Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації Хмельницької області 17.05.2011, реєстраційний номер 33666832.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 142757, виданого 11.07.2008 Старокостянтиніською районною державною адміністрацією Хмельницької області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКМ № 407864, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1296 від 09.07.2008, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0612 га кадастровий номер 6824281300:04:021:0155, яка розташована у ТПС «Дібровка» Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не набув право власності на земельну ділянку в порядку статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України. Визнання за позивачем права власності на земельну ділянку неможливе до припинення права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (частина 2 статті 373 ЦК України).

В силучастини 5статті 116ЗК Українинабуття прававласності наземельну ділянку,яка перебуваєу власностігромадян,можливе лишепісля при припинення їх права власності на цю земельну ділянку в порядку, визначеному законом.

На підставі частини 1 статті 120 ЗК України у редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на домоволодіння, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно дочастини 1статті 377ЦК Україниу редакції,чинній начас набуттяпозивачем прававласності надомоволодіння, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом зазначених норм права при переході права власності на житловий будинок, будівлю, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється відповідне право (власності, користування) земельною ділянкою, на якій розміщений цей будинок, будівля. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції право власності на домоволодіння позивач набув у 2011 році на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а не за цивільно-правовим договором. Домоволодіння побудовано на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка перебувала у приватній власності ОСОБА_2 .

За наведених обставин суд вірно виходив з того, що у зв`язку з набуттям права власності на домоволодіння до ОСОБА_1 не перейшло право власності на земельну ділянку в порядку статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України. Набуття ним права власності на земельну ділянку неможливе без припинення права власності відповідача на цю земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди позивача з висновками суду першої інстанції. Вони не впливають на законність рішення суду і не спростовують його висновок.

Разом з тим, зайвим є посилання у рішенні суду на підстави припинення права власності на земельну ділянку з підстав конфіскації за рішенням суду, невідчуження земельної ділянки іноземними особами у встановлений строк у випадках, визначених ЗК України, оскільки це не було предметом розгляду та дослідження у справі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Проте це не призвело до неправильного вирішення справи. Скасування чи зміна судового рішення з наведених підстав буде вважатись надмірним формалізмом.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта