Постанова

від 24.07.2023 по справі 916/1014/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1014/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Бондаревський О.М., за посвідченням;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка адвокат Богданцева І.В., на підставі ордера;

від Одеської міської ради, м. Одеса Асташенкова О.І., в порядку самопредставництва;

від Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», м. Одеса не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньон Трейд», м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, м.Одеса, суддя Смелянець Г.Є., повний текст ухвали складено та підписано 09.05.2023 року

по справі №916/1014/20

за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1, м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м.Біляївка

до відповідача-2 Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», м. Одеса

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньон Трейд», м. Одеса

про визнання недійсними договорів та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м.Біляївка

про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 за нововиявленими обставинами,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції, вимог заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ухвали суду першої інстанції.

В квітні 2020 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньон Трейд» у якому просив про: визнання недійсним договору №153/К-КР-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.06.2019 року, укладеного між Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд"; визнання недійсним договору суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ"; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0088 га, вартістю 868 828 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 94, шляхом демонтажу автомобільного газозаправного пункту, а також про стягнення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору №153/К-КР-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.06.2019 року обґрунтовані посиланнями прокурора на порушення Комунальним підприємством Одестранспарксервіс вимог ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України; в частині визнання недійсним договору суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на фіктивність відповідного договору суборенди; а позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 повернути земельну ділянку обґрунтовані посиланнями на наявність обставин, які свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки останнім.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 позовні вимоги Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено; визнано недійсним договір №153/К-КР-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.06.2019 року, укладений між Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд"; визнано недійсним договір суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ"; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0088га, вартістю 868 828 грн., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 94, шляхом демонтажу автомобільної газозаправочної станції; вирішено питання про розподіл судових витрат.

31.01.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ТОРГ надійшла заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (вх.№2-116/23) у якій відповідач 1 просив суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20.

Зокрема, обґрунтовуючи вказану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю СГ ТОРГ зазначило, що суд першої інстанції зобов`язуючи рішенням від 09.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, ідентифікував таку ділянку, як розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 94 та таку, що має вартість 868 828 грн. і площу 0, 0088 га.

Проте, як вказано заявником, на стадії проведення виконавчих дій із виконання наказу № 916/1014/20 від 15.04.2021 року, виданого Господарським судом Одеської області з примусового виконання рішення від 09.11.2020 року (Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» було встановлено, що по вул. Люстдорфська дорога 94 у м. Одеса не знаходиться будь-якого об`єкту майна.

Посилаючись на те, що в Державному реєстрі речових прав за адресою по вул. Люстдорфська дорога, 94 не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна у статусі житлової та/або нежитлової будівлі, комплексу будівель, земельної ділянки, заявник наголосив, що жодному об`єкту майна адреси «вулиця Люстдорфська дорога 94 в місті Одесі» надано не було.

При цьому, на переконання заявника, ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, яку відповідачу 1 належить звільнити на виконання рішення суду першої інстанції, були встановлені судом, виходячи із умов договору балансоутримання місць для паркування №153/К-КР-2019/03-01 від 03.06.2019 року та договору суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року, які рішенням суду від 09.11.2020 року були визнані недійсними, як правочини, які не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України.

Отже, як вважає заявник, як при укладенні вищевказаних договорів, так і при складанні державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області акту перевірки за №472/ДК/507/АП/09/01-19 від 05.08.2019 року не було встановлено фактичного місця розташування газозаправного пункту Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року у справі №916/1014/20 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за вх.№2-116/23 від 31.01.2023 року у справі №916/1014/20 та залишено рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини щодо відсутності у Державному реєстрі речових прав інформації про зареєстровані права на такий об`єкт нерухомості, як земельна ділянка за адресою м.Одеса, Люстдорфська дорога, буд.94, існували на час розгляду справи господарським судом і були встановленими.

Також, як вказано судом, під час розгляду справи існували і були встановленими обставини, які свідчать про те, що земельна ділянка за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд.94, не була сформованою відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України.

Водночас, на переконання суду, заявником не доведено, що відповідні обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, оскільки особисто останнім здійснено розміщення АГЗС за адресою м.Одеса, Люстдорфська дорога, буд.94.

Відтак, зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у даному разі відсутні підстави для задоволення заяви відповідача 1 про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, оскільки обставини щодо користування Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 94а/1 є новими обставинами, а не нововиявленими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Торг», Одеська область, м. Біляївка з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року у справі 916/1014/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 за нововиявленими обставинами задовольнити .

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що він, обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якості таких обставин зазначив ті, що суттєво впливають на розгляд справи по суті, що спростовують обов`язок підприємства звільнити земельну ділянку, визначену рішенням та які не були відомі заявнику станом на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Тобто, на переконання скаржника, йому було поставлено в обов`язок звільнення об`єкту майна, яке підприємство не займає самовільно та/або на будь-яких правових підставах.

Посилаючись на вимоги земельного законодавства, апелянт наголосив, що в матеріалах справи відсутні взагалі будь-які докази, які б свідчили про належність об`єкту спору Одеській міській раді або на підставі проєкту землеустрою, а також відсутні дані про сформованість земельної ділянки як об`єкту цивільних прав або в силу реєстрації виниклого права.

Як зазначено скаржником, ним суду було надано докази, які свідчили про неотримання Одеською міською радою прав власності на спірну земельну ділянку, що взагалі ставить під сумнів наявність підстав для звернення до суду з позовною заявою.

Водночас, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скаржник зауважив, що суд першої інстанції під час розгляду справи не встановлював обставини належності Одеській міській раді спірної земельної ділянки, не встановлював її реальну площу, її місце розташування, тобто факт її формування згідно вимог земельного законодавства, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» лише за фактом виконання рішення суду від 09.11.2020 року отримало відомості щодо відсутності прав Одеської міської ради на вказаний об`єкт спору.

Скаржник вказав, що здійснюючи дії з виконання рішення суду від 09.11.2020 року, державний виконавець фактично змушує Товариство звільнити земельну ділянку шляхом знесення належного відповідачу 1 майна, проте, у комплексі будівель та споруд, що складають газозаправний пункт, наявне нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на праві власності фізичній особі, що є порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, на переконання апелянта, суд першої інстанції при відмові у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не врахував усіх обставин справи та здійснив порушення вимог процесуального законодавства при визначенні нововиявлених обставин, невірно трактував вимоги норм матеріального права щодо прав Одеської міської ради на об`єкт спору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 року у справі №916/1014/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №916/1014/20, справу призначено до судового розгляду.

20.07.2023 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1584/23/Д1), у якому Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві прокурор, посилаючись на обставини справи, встановлені судом першої інстанції вказав, що відповідач 1 свідомо, різними способами вдається до зволікання процесу виконання законного, обґрунтованого, чітко визначеного та цілком зрозумілого судового рішення, а його доводи, викладені у заяві є надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

На переконання прокурора, апелянт вдає, що він не може ідентифікувати земельну ділянку, на якій він до тепер неправомірно розташовує автомобільну газозаправну станцію й продовжує здійснювати господарську діяльність у порушення вимог діючого законодавства.

Відтак, прокурор вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» навмисно, з метою зволікання виконання законного рішення суду вдається до абстрактних відсторонених міркувань та доводів щодо неможливості ідентифікувати займану ним земельну ділянку.

Підсумовуючи викладене, прокурор наголосив, що доводи боржника є неспроможними, надуманими та формальними й спростовуються наявними в матеріалах справи, тексті ухвали та рішенні суду докладними обґрунтуваннями та чітким викладенням зазначених питань та обставин.

Інші учасники справи своїм правом відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просила суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечував проти доводів та вимог скаржника, зазначених в апеляційній скарзі з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Представник Одеської міської ради усно підтримала позицію прокурора, просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення судового засідання на офіційні електронні адреси учасників справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для забезпечення законних прав та інтересів сторін щодо участі у розгляді справи, а також належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржувану ухвалу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №916/1014/20 не потребує скасування або зміни, зважаючи на таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вже раніше зазначалось колегією суддів, в квітні 2020 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньон Трейд» у якому просив про: визнання недійсним договору №153/К-КР-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.06.2019 року, укладеного між Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд"; визнання недійсним договору суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ"; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0088 га, вартістю 868 828 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 94, шляхом демонтажу автомобільного газозаправного пункту, а також про стягнення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору №153/К-КР-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.06.2019 року обґрунтовані посиланнями прокурора на порушення Комунальним підприємством Одестранспарксервіс вимог ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України; в частині визнання недійсним договору суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на фіктивність відповідного договору суборенди; а позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 повернути земельну ділянку обґрунтовані посиланнями на наявність обставин, які свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки останнім.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 позовні вимоги Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено; визнано недійсним договір №153/К-КР-2019/03-01 балансоутримання місць для паркування від 03.06.2019 року, укладений між Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд"; визнано недійсним договір суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каньон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ"; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0088га, вартістю 868 828 грн., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 94, шляхом демонтажу автомобільної газозаправочної станції; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Зазначене рішення набрало законної сили 07.04.2021 року.

На виконання рішення Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

31.01.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ТОРГ надійшла заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (вх.№2-116/23) у якій відповідач 1 просив суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20.

Зокрема, вказана вище заява Товариства ґрунтується на наступних обставинах:

-Cуд першої інстанції, зобов`язуючи рішенням від 09.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, ідентифікував таку ділянку, як розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 94 та таку, що має вартість 868 828 грн. і площу 0, 0088 га;

-Проте, на стадії проведення виконавчих дій із виконання наказу № 916/1014/20 від 15.04.2021 року, виданого Господарським судом Одеської області з примусового виконання рішення від 09.11.2020 року (Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» було встановлено, що по вул. Люстдорфська дорога 94 у м. Одеса не знаходиться будь-якого об`єкту майна;

-Разом з цим, в Державному реєстрі речових прав за адресою по вул. Люстдорфська дорога, 94 не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна у статусі житлової та/або нежитлової будівлі, комплексу будівель, земельної ділянки, внаслідок чого, на переконання заявника, жодному об`єкту майна адреси «вулиця Люстдорфська дорога 94 в місті Одесі» надано не було;

-В той же час, ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, яку відповідачу 1 належить звільнити на виконання рішення суду першої інстанції, були встановлені судом, виходячи із умов договору балансоутримання місць для паркування №153/К-КР-2019/03-01 від 03.06.2019 року та договору суборенди №26/103-С від 03.06.2019 року, які рішенням суду від 09.11.2020 року були визнані недійсними, як правочини, які не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України;

-Відтак, як вважає заявник, як при укладенні вищевказаних договорів, так і при складанні державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області акту перевірки за №472/ДК/507/АП/09/01-19 від 05.08.2019 року не було встановлено фактичного місця розташування газозаправного пункту Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ».

На підтвердження підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, заявником до суду було подано копії наступних документів:

-Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.12.2022 року №319275055, відносно нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 92/94;

-Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ»;

-Договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року сорока сотих частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Люстдорфська дорога, будинок 94А/1 в м. Одесі;

-Договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року шістдесяти сотих частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Люстдорфська дорога, будинок 94А/1 в м. Одесі;

-Договору оренди капітального одноповерхового нежитлового приміщення від 27.12.2020 року, розташованого за адресою: вул. Люстдорфська дорога, будинок 94А/1 в м.Одесі та акту приймання передачі до нього від 01.01.2021 року;

-Відповіді Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.02.2023 року №29-15-0.82-391/2-23 на запит адвоката Ірини Богданцевої;

-Довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» від 14.03.2023 року №26/119.

Інших належних та допустимих письмових доказів, які підтверджують наявність нововиявлених обставин для скасування рішення суду першої інстанції від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 матеріали справи не містять.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року у справі №916/1014/20 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за вх.№2-116/23 від 31.01.2023 року у справі №916/1014/20 та залишено рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 без змін, з якою Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» не погодилося та звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

З огляду на зазначене, предметом апеляційного розгляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20 за нововиявленими обставинами з підстав, зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» у відповідній заяві.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Так, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень Господарського процесуального кодексу України є одночасна наявність таких чотирьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. 4 с. 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При цьому не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилалися учасники судового процесу в своїх поясненнях в суді, які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Тобто, виходячи з вимог вказаної статті, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи; не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі; не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12.04.2022 року у справі № 904/3923/20, від 23.06.2023 року у справі № 918/887/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 року у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

При цьому, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. 27- 34 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі "Праведная проти Росії").

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №904/3923/20 суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

При цьому, слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Частинами 4, 5 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених, зокрема, ч. 2 ст. 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (ч. 1, 2 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Одночасно з цим судова колегія вважає, що в даному випадку є підстави для застосування згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України", "Рябих проти Росії").

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 року у справі №916/1014/20, судова колегія встановила, що відповідач 1 фактично посилається, як на підставу для її задоволення, на відсутність реєстрації жодного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 94. При цьому, на переконання заявника, факт наявності взагалі такої земельної ділянки є сумнівним, оскільки її ідентифікуючі ознаки встановлені безпосередньо судом під час вирішення питання про визнання договорів недійсними та така земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав.

Відтак, на переконання заявника, невстановлення судом фактичного місця розташування земельної ділянки, яку має звільнити відповідач 1, а також відсутність на ній будь-якого майна, а саме, газозаправного пункту відповідача - 1, є тими обставинами, які мали б призвести до іншого вирішення спору у справі №916/1014/20.

Як вже раніше зазначалося колегією суддів за текстом постанови, не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин.

Разом з тим, нововиявлені обставини за своєю суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, зазначений в оскаржуваній ухвалі про те, що обставини щодо відсутності у Державному реєстрі речових прав інформації про реєстрацію прав власності на спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 94 існували на час розгляду даної справи господарським судом і були встановлені ним, як і факт відсутності сформованості такої ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відтак, доводи заявника, викладені ним у заяві про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин, встановлених судом під час ухвалення рішення.

А тому, факти та обставини на які посилається заявник не можуть вважатися нововиявленими та такими, на підставі яких наявна необхідність перегляду рішення, яке набрало законної сили.

Більш того, надані заявником копії документів, які підтверджують наявність у останнього права на користування та розпорядження нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 94а/1 не враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі, оскільки на час оформлення прав заявника, спір у даній справі судом було вирішено.

Отже, вказані обставини за своєю суттю є новими, а не нововиявленими, як вірно висновано судом першої інстанції.

Щодо доводів скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі, судова колегія наголошує, що його твердження за своєю суттю фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі №916/1014/20, оскільки скаржником доводиться відсутність в Одеської міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку, відсутність ознак самовільного зайняття земельної ділянки та оскаржуваність Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, дослідженого місцевим господарським судом під час ухвалення рішення.

При цьому, однією з підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апелянт зазначає те, що судом не враховано усіх обставин справи та невірне трактування норм матеріального права щодо прав Одеської міської ради на об`єкт спору.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що вказані доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції як належні та такі, що слугують підставами для скасування вірного по суті судового рішення, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції у даній справі, яке набрало законної сили і могли бути тільки підставами для оскарження рішення у встановленому порядку, бо справа переглядається по суті тільки тоді, якщо заявником буде доведено суду існування саме нововиявлених обставин, чого в даному випадку не існує, такі обставини вже мають розглядатися тільки в порядку виконавчого провадження по даній справі. Тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду першої інстанції постановлена судом з дотриманням вимог процесуального закону та з урахуванням відповідних обставин справи.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №916/1014/20 відповідає вимогам процесуального законодавства і немає достатніх правових підстав для її скасування.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, 320 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ ТОРГ», Одеська обл., м. Біляївка на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №916/1014/20 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №916/1014/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 24.07.2023 року.

Повний текст постанови складено 25 липня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош