Постанова

від 25.07.2023 по справі 2-8567/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5487/23

Справа № 2-8567/10

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Лозко Ю.П., Карташов О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк »

відповідач ОСОБА_1

третья особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне підприємство „Южспецмеханізація

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу адвокатаПрилепського ІванаАнатолійовича,який представляє інтереси ОСОБА_1 - на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2010 року на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Гусєвої Н.Д., у приміщенні того ж суду,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк »до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне підприємство „Южспецмеханізація про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне підприємство „Южспецмеханізація про стягнення заборгованості.

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 23.11.2007 року між ПАТ «Піреус Банк» та приватним підприємством „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було підписано договір овердрафту № ОК/07-40 , згідно якого банк надав відповідачу відкличний овердрафт у сумі 1 000 000 грн. строком по 22.05.2008р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18% річних, кінцевий строк погашення кредиту 22.05.2008р. 23 листопада 2007р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № ОП/07-33, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором та несе солідарну відповідальність за виконання боржником таких зобов`язань. 30 листопада 2007р. між позивачем та приватним підприємством „науково-виробнича та торгово-комерційна фірма ОАЗІС-К було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором та несе солідарну відповідальність за виконання боржником таких зобов`язань. 28 січня 2008р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було укладено додаткову угоду №1, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, від повно до якого кредит було надано у розмірі 2 000 000грн. 28 березня 2008р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було укладено додаткову угоду №2, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, відповідно до якого кредит було надано у розмірі 3 100 000грн. 22 травня 2008р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було укладено додаткову угоду №3, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, відповідно було змінено дату повернення кредиту, а саме 21 листопада 2008р.. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором овердрафту і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту, внаслідок чого прострочена заборгованість відповідача та третьої особи перед позивачем станом на 12.03.2010р. склала 7 095 452 грн.

Короткий зміст рішення суду

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне підприємство „Южспецмеханізація про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Піреус Банк 7 095 452 (сім мільйонів дев`яносто п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн. в рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту № № ОК/07-40 від 23.11.2007р. , з яких: - сума простроченої заборгованості за кредитом 3 039 311,25 грн.,- сума прострочених відсотків за користування кредитом 482 196,93 грн., - пеня за прострочення сплати кредиту 879 526,71 грн., - пеня за прострочення сплати відсотків 87 148,12грн., - штраф за кожен випадок невиконання умов кредитного договору 70 000грн.,- штраф за прострочену заборгованість по кредиту понад 60 діб 1 215 724,50грн., - донараховані відсотки 612 941,65грн., - 3% річних 131 133,70 грн., - інфляційні витрати 577 469,14грн.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження .

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник відповідача звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив скасувати оскаржуване рішення,яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд провів попереднє судове засідання в порушення вимог ст.127 ЦПК України, - не надіславши відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, не надавши можливість подачі відзиву на позовну заяву (а.с.45-52). В порушення ст.156 ЦПК України суд не прийняв рішення про закінчення підготовки до справи та призначення справи для розгляду по суті. В матеріалах справи відсутнє судове повідомлення відповідача про час та місце судового засідання 19.10.2010 року, відсутня заява представника позивача про вирішення справи шляхом ухвалення заочного рішення. Згідно вимог ч.1 ст.224 ЦПК України «У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.» Більш того, заочне рішення було ухвалене також в порушення п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України - при неявці в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (а.с.73), при відсутності відомостей про вручення повістки сторонам по справі. Неповідомлення відповідача про час та місце слухання справи позбавило її можливості посилатись на докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Заочне рішення відповідачу не надсилалось, про його існування (без конкретної інформації про зміст рішення) відповідач дізналась випадково, після чого 22.10.2021 року ознайомилась з матеріалами справи в архіві Приморського районного суду м.Одеси, що мало бути підставою для поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Щодо неправильного застосування норм матеріального права. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують законність звернення із позовною заявою до поручителя (відповідача) відповідно до вимог ст.559 ЦК України. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору поруки та ухвалення судового рішення) «Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред?явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки». Таким чином, строк виконання основного зобов`язання (дата повернення кредиту) настав 21.11.2008 року, а строк пред`явлення вимоги позивача до ОСОБА_1 сплинув 21.05.2009 року, в той час як позовна заява була підписана 14.04.2010 року та надіслана до суду поштовим відправленням 15.04.2010 року, - майже через рік після припинення поруки. Докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовної заяви 23.11.2007 року між ПАТ «Піреус Банк» та ПП «Южспецмеханізація» був укладений договір овердрафту № ОК/07-40, згідно із яким банк надав відкличний овердрафт у сумі 1000000 грн. строком по 22.05.2008 р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18% річних, кінцевий строк погашення кредиту -22.05.2008 р. (а.с.8-12). 28.01.2008 р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація" було укладено додаткову угоду № 1, згідно із якою було змінено п. 1.1 договору овердрафту, відповідно до якого кредит було надано у сумі 2000000 грн. (а.с.14). 28.03.2008 р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація" було укладено додаткову угоду №2, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, відповідно до якого кредит було надано у сумі 3 100 000 грн. (a.c.15). 22.05.2008 р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація" було укладено додаткову угоду N93, згідно із якою було змінено п.1.1 договору овердрафту, відповідно було змінено дату повернення кредиту, а саме 21 листопада 2008 р. (а.с.16). В доданих до позовної заяви матеріалах відсутній договір поруки № ОП/07-33 від 23.11.2007 року, згідно із яким поручитель зобов?язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов?язань, передбачених кредитним договором та несе солідарну відповідальність за виконання боржником таких зобов?язань, та на який позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог. Додатково суду першої інстанції був наданий доказ, отриманий після ухвалення заочного рішення, - копія листа ПАТ «Піреус Банк МКБ» від 27.05.2021 року № 656 про списання кредитної заборгованості ПП «Южспецмеханізація».

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Не погодившись з вимогами і доводами апеляційної скарги представник позивача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

В обґрунтування відзиву представник позивача зазначав, що апелянт не навів обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об?єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку зверення до суду та дає можливість кваліфікувати як зловживання процесуальними правами Заявника та бажання шучно вчинити дії на поновлення безпідставно пропущеного на доволі значний період строку оскарження рішення Приморського районного суду від 19 жовтня 2010 року по справі № 2-8567.

Явка в судове засідання

Сторони повідомлені належним чином про час дату та місце судового засідання. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України судова колегія приходить висновку, що підстав які б перешкоджали апеляційному перегляду справи не вбачається, тому судова колегія вирішила переглядати справу на підставі поданих до суду матеріалів.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23.11.2007 року між ПАТ «Піреус Банк »та приватним підприємством „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було підписано договір овердрафту № ОК/07-40 , згідно якого банк надав відповідачу відкличний овердрафт у сумі 1 000 000 грн. строком по 22.05.2008р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18% річних, кінцевий строк погашення кредиту 22.05.2008р.(а.с.8-12).

23 листопада 2007р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № ОП/07-33, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором та несе солідарну відповідальність за виконання боржником таких зобов`язань.(а.с.56-57).

30 листопада 2007р. між позивачем та приватним підприємством „науково-виробнича та торгово-комерційна фірма ОАЗІС-К було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором та несе солідарну відповідальність за виконання боржником таких зобов`язань.(а.с.6-7).

28 січня 2008р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було укладено додаткову угоду №1, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, від повно до якого кредит було надано у розмірі 2 000 000грн. (а.с.14).

28 березня 2008р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було укладено додаткову угоду №2, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, відповідно до якого кредит було надано у розмірі 3 100 000грн. (а.с.15).

22 травня 2008р. між позивачем та ПП „Южспецмеханізація в особі директора Рогулевич С.М. було укладено додаткову угоду №3, згідно якої було змінено п.1.1 договору овердрафту, відповідно було змінено дату повернення кредиту, а саме 21 листопада 2008р..(а.с.16).

Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором овердрафту і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту, внаслідок чого прострочена заборгованість відповідача та третьої особи перед позивачем станом на 12.03.2010р. склала 7 095 452 грн., з яких::

- сума простроченої заборгованості за кредитом 3 039 311,25 грн.,

- сума прострочених відсотків за користування кредитом 482 196,93 грн.,

- пеня за прострочення сплати кредиту 879 526,71 грн.,

- пеня за прострочення сплати відсотків 87 148,12грн.,

- штраф за кожен випадок невиконання умов кредитного договору 70 000грн.,

- штраф за прострочену заборгованість по кредиту понад 60 діб 1 215 724,50грн.,

- донараховані відсотки 612 941,65грн.,

- 3% річних 131 133,70 грн.,

- інфляційні витрати 577 469,14грн.

Розрахунки заборгованості додано до матеріалів справи(а.с.22-31).

Відповідно до п. 2.1 договору овердрафту позичальник зобов`язується повернути кошти, надані йому в якості овердрафту його поточного рахунку, згідно договору в термін до 22 травня 2008р. (а.с.12).

На підставі договору овердрафту, банком 16.09.2009р. було направлено письмову вимогу(повідомлення) про усунення порушення, але відповідач своїх зобов`язань не виконав.

Згідно ч. ст..1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти в строк та у порядку встановленому Кредитним договором. В разі прострочення повернення чергової частини кредиту банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась та сплаті відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, відповідач протягом тривалого часу не виконує свої договірні зобов`язання перед позивачем.

На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати відсотків, у суду не має.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст.1050 ЦК України.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 1 ст.1054Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, які зроблено на підставі всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, який дійшов вірного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними матеріалами справи та наступним.

Щодо твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_2 проте, що вона начебто не була повідомлена про час та місце розгляду справи 19.10.2010 року належним чином, матеріали справи не містять докази про сповіщення судового розгляду справи, у зв`язку з чим була позбавлена можливості надати суду відзив на позовну заяву, слід зазначити , що з матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про існування даного спору, оскільки 12.10.2011 року її представником було подано заяву про поновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2010 року. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.11.2011 року представнику відповідача Рогулевич С.М., який діяв на підставі довіреності було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2010 року. Також слід зазначити, що судові повістки про виклик до суду направлялися судом відповідно до норм ЦПК України до відома Апелянта за адресою її реєстрації, яку також було зазначено в заяві про перегляд заочного рішення, крім того в матеріалах судової справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на судові засідання 21.09.2010 року та 19.10.2010 року, які було повернуто на адресу суду з відміткою про вручення 07.08.2010 року та 25.09.2010 року відповідно (а.с. 58, 72).

Крім того, представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 29.08.2011 року звертався до суду з заявою про видачу колії рішення суду від 19.10.2010 року. 19.09.2011 року Приморським районним судом м. Одеси було видано копію зазначеного рішення (а.с.78).

Таким чином можна зробити висновок, що ОСОБА_1 була обізнана про існування даного судового спору що найменше з 29.08.2011 року, з моменту звернення до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про видачу копії рішення суду; повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи за адресою її реєстрації.

Слід зазначити, що на адресу Заявника - АДРЕСА_1 (тобто на ту саму адресу, яка зазначена і в заяві про перегляд заочного рішення) неодноразово направлялись Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Постанови про відкриття виконавчого провадження, наступними датами від 06.06.2011 року;від 11.11.2014 року,а також приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 05.12.2018 року.

Відповідпо правової позиції у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (...) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (...).

Щодо доводів, які викладені в заяві про перегляд заочного рішення, то до позовної заяви було долучено копію договору поруки № ОП/07-33 від 23.11.2007 року, (т. 1 а.с.56)

Щодо листа за вих. № 6556 від 27.05.2021 року, судова колегія посилається на правову позицію Касаційного цивільного суду, яка викладена в Постанові № 341/1078/17 від 25 червня 2020 року в якій зазначено наступне: «слід погодитись із висновком апеляційного суду про те, що за змістом нормативних документів, на підставі яких приймалось рішення банку про визнання кредитної заборгованості позивача безнадійною та списання її за рахунок резерву, таке списання не припиняє зобов?язань боржника перед кредитором».

Таким чином наявність чи відсутність на балансі Банку заборгованості за Кредитним договором не впливає на право Банку стягнути заборгованість за Кредитним правом і на обов?язок Позичальника та/або Поручителя погасити таку заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є буль-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже враховуючи вище викладене, можна зробити загальний висновок, що Заявник не вчинив необхідних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду протягом значного періоду часу, не навів особливих та непереборних обставин, які б перешкоджали йому реалізувати своє право на оскарження рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСП) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (...) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження ( ...).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Таким чином, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Доводи апелянтапро неналежнеповідомлення сторінсудом -в матеріалах справи відсутнє судове повідомлення відповідача про час та місце судового засідання 19.10.2010 року,не відповідає матеріалам справи (а.с.71-72).

Доводи апелянта про те, що суд провів попереднє судове засідання в порушення вимог ст.127 ЦПК України, - не надіславши відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, не надавши можливість подачі відзиву на позовну заяву (а.с.45-52) є частково вірними , однак апелянт не зауважує на повідомленні судом про час попереднього судового розгляду (а.с.43-44) і не зазначає яким це чином завадило стороні впродовж тривалого часу ознайомитись з матеріалами справи та надати свої пояснення.

Посилання апелянта на ту обставину що до позовної заяви не додані документи, які підтверджують законність звернення із позовною заявою до поручителя (відповідача) відповідно до вимог ст.559 ЦК України, не є слушними виходячі зі змісту договору поруки (а.с.56-57).

Обгрунтування апелянтом своєї позиції тим , що строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред?явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, не відповідають змісту договору поруки укладеного між сторонами та визначеним строком його виконання.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 липня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю.Карташов