Рішення

від 12.07.2023 по справі 903/441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2023 року Справа № 903/441/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВ Метал Груп

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Металдорс

про стягнення 491952,90 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Родько О. А., адвокат, ордер серія АР № 1126695;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю АВ Метал Груп звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Металдорс про стягнення 491952,90 грн, з них 391370,65 грн основного боргу, 4808,45 грн 3 % річних, 80140,86 грн пені, 15632,94 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 382/лц від 17.01.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

23.05.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь № 876-юр від 19.05.2023 на заперечення на претензію в якому заперечує доводи відповідача наведені у відповіді та просить позов задовольнити повністю. Дана відповідь приєднана до матеріалів справи.

30.05.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 26/1 від 26.05.2023, в якому позовні вимоги відповідача визнає частково, при цьому вказує, що станом 26.05.2023 відповідач частково погасив заборгованість в сумі 13000,00 грн, відповідно заборгованість становить 378370,65 грн. Щодо стягнення штрафних санкцій вказує, що заборгованість виникла у зв`язку з тим, що відповідач вимушений був зупинити роботу виробничих цехів, через відключення електропостачання в м.Ковель, що призвело до неотримання доходу та негативно вплинуло на фінансово-економічну спроможність відповідача, також зазначає, що з моменту введення воєнного стану в Україні умови господарювання погіршилися, що призвело до неможливості своєчасно погасити заборгованість, на підставі наведеного просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

Судове засідання 31.05.2023 мало бути проведено в режимі відеоконференції з представником позивача, однак при розгляді справи було виявлено: несправність системи, неможливість налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв`язку), а саме: збій програми підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС та не можливість встановити з`єднання, в зв`язку з нестабільною роботою мережі Інтернет.

Ухвалою суду від 31.05.2023 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 13.06.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2023 просив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті, також заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

В судовому засіданні 13.06.2023, беручи до уваги викладене, строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 12.07.2023 в режимі відеоконференції з представником позивача, у приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, пр. Волі 54А, в залі судових засідань №209.

Представник позивач в судовому засіданні 12.07.2023 позовні вимоги підтримав та просив повністю задовільнити позов.

Ухвалу суду від 13.06.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Грушевського,77, м.Ковель, Волинська область, 45000.

23.06.2023 поштовий конверт за ідентифікатором №4301040648431 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металдорс» (покупець) укладено договір поставки № 382/лц (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у термін, встановлений даним договором, передати у власність покупця металопродукцію/металопрокат, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (а.с.11-16).

Ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, сортамент, товару визначається в рахунках на оплату (далі - рахунки) постачальника або специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору, при цьому кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару визначається у видаткових накладних (п.1.2 договору).

Строк поставки товару: протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами у рахунках або специфікаціях (п. 2.3 договору).

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару покупцю/першому перевізнику в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної (п. 2.7 договору).

Згідно з п. 3.5 договору порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене у специфікаціях.

Строк оплати товару встановлено в рахунку, якщо інше не зазначено в специфікаціях. Факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку; за згодою сторін (письмовою чи усною). Товар може бути поставлено без попередньої оплати або погодження відтермінування оплати, при цьому покупець повинен здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.8 договору передбачено, що загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару, у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором у період його дії.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Згідно з п. 12.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 15415742,81 грн, однак відповідач здійснив часткову оплату на суму 15024372,16 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 391370,65 грн, яка виникла на підставі видаткових накладних: № 4330411 від 31.10.2022 на суму 200527,75 грн, № 5330437 від 31.10.2022 на суму 117505,70 грн, № 5377620 від 08.12.2022 на суму 181454,80 грн, № 5378810 від 08.12.2022 на суму 5696,88 грн (а.с.18,23,25,27), які підписані сторонами без будь-яких зауважень по кількості та якості товару.

Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 391370,65 грн заборгованості за поставлений товар, 15632,94 грн інфляційних втрат, 4808,45 грн 3 % річних та 80140,86 грн пені.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.05.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив до якого долучив докази часткової оплати заборгованості, а саме копій платіжних інструкцій № 34 від 09.05.2023 на суму 3000,00 грн, № 3941 від 22.05.2023 на суму 5000,00 грн та № 45 від 25.05.2023 на суму 5000,00 грн, якими підтверджено сплату відповідачем основного боргу після відкриття провадження у справі.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем оплачено товар на суму 13000,00 грн після відкриття провадження у справі, тому в даній частині позову слід закрити провадження на суму 13000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позовних вимог матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 378370,65,00 грн, яка визнана відповідачем, не спростовується матеріалами справи, тому підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача 4808,45 грн - 3% річних та 15632,94 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 15632,94 грн інфляційних втрат, 4808,45 грн - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат на суми, визначені позивачем і за періоди, визначені позивачем, сума інфляційних втрат склала 15771,79 грн.

Не виходячи за межі позовних вимог, господарський суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15632,94 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування, а саме його початок та кінець, оскільки не враховано, що день оплати боргу, не враховується при здійсненні нарахувань, а тому здійснивши власний перерахунок відповідно до якого підставними до стягнення є: 4799,10 грн, в решті частини стягнення 3% річних в сумі 9,35 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування, а саме його початок та кінець, оскільки не враховано, що день оплати боргу, не враховується при здійсненні нарахувань, а тому здійснивши власний перерахунок відповідно до якого підставними до стягнення є: 79984,96 грн, в решті частини стягнення пені в сумі 155,90 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропоційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому суд враховує, що при сумі основного боргу 378370,65 грн нарахована пеня 79984,96 грн, що не можна вважати непропорційним чи неспівмірним розміром пені; інфляційні та річні нараховані позивачем відповідно до ст.625 ЦК України, їх розмір знаходиться в прямій залежності від тривалості прострочення невиконання грошового зобов`язання та не є неспівмірним чи нерозумним у порівнянні з сумою основного боргу.

За наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для того, щоб зменшувати штрафні санкції та вважає їх розмір справедливим. При цьому судом враховуються усі обставини даної справи в сукупності, зокрема, поведінка відповідача: при тому, що останні поставки здійснені в грудні 2022, остання оплата відповідачем була проведена 16.12.2022, і до моменту відкриття провадження відповідач не вчиняв дії, спрямовані хоча б на часткове погашення заборгованості.

Відтак, суд вважає, що пеня у заявленому розмірі має саме компенсаторний, як і передбачено законодавством, а не каральний характер, і підстави для звільнення від її сплати відсутні. Сам по собі тяжкий фінансовий стан відповідача нічим не обґрунтований та не змінює вищенаведених висновків суду, так само як і посилання на введення в країні воєнного стану, оскільки дана обставина є спільною для обох контрагентів та однаково негативно впливає на здійснення ними господарської діяльності.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 378370,65 грн основного боргу, 79984,96 грн пені, 4799,10 грн - 3% річних та 15632,94 грн інфляційних втрат.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 7376,81 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 903/441/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВ Метал Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Металдорс в частині стягнення 13000,00 грн основного боргу через відсутність предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Металдорс (вул.Грушевського,77, м.Ковель, Волинська область, 45000, код ЄДРПОУ 39224682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВ Метал Груп (вул.Шолом-Алейхема,5, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36441934) 478787,65 грн (чотириста сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 65 коп.), з них 378370,65 грн основного боргу, 79984,96 грн пені, 4799,10 3 % річних, 15632,94 грн інфляційних втрат, а також 7376,81 грн (сім тисяч триста сімдесят шість гривень 81 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. В позові про стягнення 165,25 грн, з них 155,90 грн пені, 9,35 грн 3 % річних - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

24.07.2023.

СуддяА. С. Вороняк