Постанова

від 19.07.2023 по справі 216/5757/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5518/23 Справа № 216/5757/20 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №216/5757/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геохора-Плюс», виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради, ОСОБА_2 , про припинення дій правочинів та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року (суддя Бутенко М.В.),

в с т а н о в и в :

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геохора-Плюс», виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_2 , про припинення дій правочинів та стягнення моральної шкоди, свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є інвалідом 1 групи із загальним захворюванням зору. Їй стало відомо про наявність її підпису, який вона особисто не ставила, у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою, що розроблена відповідачем ТОВ «Геохора-Плюс» 14 квітня 2017 року на замовлення другого відповідача ОСОБА_2 для укладення договору купівлі-продажу від 27 квітня 2017 року земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка зареєстрована користувачем ОСОБА_4 . У грудні 2017 року відповідачем ТОВ «Геохора-Плюс» була повторена технічна документація із землеустрою, де замість підпису позивачки був використаний складений 08 серпня 2017 року третім відповідачем виконавчим комітетом Центрально-Міської Районної в місті ради протокол №8 засідання районної комісії по вирішенню земельних справ з метою приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 (придбання у власність) другим відповідачем ОСОБА_2 , про що свідчить рішення (XXX сесії 7 складання) Криворізької міської ради № 2341 від 20 грудня 2017 року.

У кінці травня 2017 року для Державної реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_2 , яку позивачка отримала у 2002 році у спадок після смерті матері, приватизованою нею ще у 1998 році, позивачка звернулась до землевпорядника, який ставлячи межі на плані земельної ділянки позивачки з межами суміжних земельних ділянок, позивачку повідомив про проходження суміжної межі земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно кадастрового плану прямо по її будинку, що є постійним психологічним тиском на позивачку. З`ясувавши таку обставину землевпорядник сказав позивачці, що звернеться про з`ясування з питання межі до ТОВ «Геохора-Плюс». Позивачка же у свою чергу вирішила звернутися до сусіда ОСОБА_4 , але зайшовши за свій будинок, вона виявила вздовж стін будівель старі щити з напівзруйнованих дерев`яних дощок, які почала прибирати від стін будівель, а сусід ОСОБА_4 не зміг надати їй документи, які вона просила його показати.

12 червня 2017 року позивачка звернулась на «Урядову гарячу лінію» для з`ясування наявності її підпису у акті встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. У відповіді за підписом заступника начальника Головного управління Держкадастру у Дніпропетровській обл. В.М.Безкровного від 30 червня 2017 року позивачку повідомили про наявність її підпису у акті встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, який позивачка не підписувала, оскільки взагалі не знала про реєстрацію за ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,10 га за кадастровим номером №1211000000:08:129:0122 на підставі розробленої технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, розробленою ТОВ «Геохора-Плюс» та про не приватизацію цієї земельної ділянки станом на 27 червня 2017 року.

30 червня 2017 року землевпорядник, який проводив звірку меж суміжних земельних ділянок, по телефону повідомив позивачку про перенос ТОВ «Геохора-Плюс» межі на кадастровому плані земельної ділянки АДРЕСА_1 за стіну будинку позивачки, а також повідомив про те, що замовником розробки товариством «Геохора-Плюс» технічної документації з землеустрою 14 квітня 2017 року є ОСОБА_2 , а не користувач ОСОБА_4 .

Отже, в результаті нанесеної позивачці чергової моральної шкоди, не звертаючи уваги на сліпу людину з інвалідністю першої групи, принижуючи її честь і гідність, був підроблений її підпис у акті встановлення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 для розробки технічної документації з землеустрою, яка була передана в міську раду м. Кривого Рогу разом із заявою від ОСОБА_2 з метою отримання рішення про приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 , що стало причиною звернення 30 червня 2017 року позивачки до міської ради з питанням про призупинення приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 до з`ясування межі між земельними ділянками. У відповідь на своє звернення, позивачка отримала рішення (XXIV сесія VII скликання) №1931 від 27 липня 2017 року, у якому зазначено: Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради в тримісячний термін з дати ухвалення рішення вирішити питання земельного спору відносно межі земельних ділянок.

07 серпня 2017 року позивачка отримала від виконкому Центрально-Міської районної у місті ради запрошення на 08 серпня 2017 року на засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів, але ще до цього, у липні 2017 року, в позивачці через цих подій відбувся стрес з нервовим зривом у супроводі різкого підвищення судинного тиску, лікування якого відбувалось і до часу проведення засідання районної комісії, тому 07 серпня 2017 року позивачка зателефонувала до комісії по вирішенню земельних спорів з повідомленням про неможливість появи на засідання комісії за станом здоров`я. Саме у цій розмові телефоном позивачку повідомили, що домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2017 року, межі даної земельної ділянки сформовані та їй присвоєно кадастровий номер, чім підтвердили державну реєстрацію 14 квітня 2017 року земельної ділянки по АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_2 . Дізнавшись про нову сусідку в цій же телефонній розмові, до якої позивачка не має претензій, а має їх до старого господаря ОСОБА_4 , який без згоди і участі позивачки сформував і заніс до кадастрового плану межі земельної ділянки АДРЕСА_1 .

У грудні 2017 року позивачка зверталась до розробника технічної документації землеустрою ТОВ «Геохора-Плюс» з проханням надіслати їй копію підписання нею встановлення (відновлення) меж сусідніх земельних ділянок, що є невід`ємною частиною технічної документації землеустрою, але відповіді не дочекалась.

23 квітня 2018 року позивачка отримала від ОСОБА_2 лист запрошення бути присутньою при виконанні 25 квітня 2018 року спеціалістами ТОВ «Геохора-Плюс» робіт з винесення меж (встановленню межових знаків) в натурі.

25 квітня 2018 рок, перед початком робіт позивачка викликала патруль поліції для контролю виконання робіт спеціалістом ТОВ «Геохора-Плюс» по винесенню меж в натурі, а перед закінченням цих робіт до позивачки підійшов чоловік власниці домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , який погрожував позивачці вбивством, якщо вона не припинить розбиратись у технічній документації землеустрою. Після закінчення робіт, патруль поліції підійшов до позивачки з повідомленням, що межа суміжних земельних ділянок згідно кадастрового плану проходить по стіні її будинку, а на її питання про встановлення межових знаків повідомили про їх відсутність взагалі. Позивачка вважає це порушенням Державних будівельних норм (ДБН), протипожежних норм. Так як позивачку запрошували бути присутньою при виконанні робіт по встановленню межових знаків, а патруль поліції повідомив про їх відсутність, позивачка звернулась за роз`ясненням на урядову гарячу лінію, і у відповідь отримала роз`яснення за підписом першого заступника начальника Головного управління Держкадастру Є.Нагорного, що відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками використовується три види межових знаків.

Отже, позивачка вважає, що відповідач ТОВ «Геохора-Плюс» навмисно порушуючи інструкцію, виконав протиправні дії, всупереч наказів Міністерств уряду України, чим неодноразово наніс їй моральну шкоду, шкоду її здоров`ю з приниженням честі і гідності і дискримінацією за ознакою інвалідності.

Таким чином, відносини з сусідкою ОСОБА_2 у позивачки почались з порушення нею законів України, продовжились протиправними діями її чоловіка ОСОБА_5 , який з її згоди став організатором робіт на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , і звів по суміжній межі паркан з бетону висотою біля 3-х метрів, порушуючи ДБН і Державні санітарні правила та забудови населених пунктів, де зазначено, що паркан повинен бути провітрюваним і не більше 2-х метрів, про що повідомляється в листі за підписом в.о.начальника управління містобудування, архітектури та земельних відносин О.Брезецького.

Знаходячись під постійним психологічним тиском від руйнування безпеки її життя при існуванні протизаконного зведеного бетонного 3-х метрового паркану, який зводився без погодження з нею, у березні 2020 року позивачка знов звернулась на «гарячу лінію» голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У відповіді за підписом в.о.начальника Головного управління Держкадастру у Дніпропетровській обл. О.Вишневського від 08 квітня 2020 року повідомлялося, що згідно відомостей примірника документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_2 ), яка передана розробником документації ТОВ «Геохора-Плюс» до місцевого фонду документації з землеустрою, підписи суміжних користувачів на акті встановлення (відновлення) меж земель ділянки в натурі (на місцевості) відсутні. Погодження меж здійснювались комісією з вирішення земельних спорів Центрально-Міської районної у місті ради. Згідно витягу з протоколу №8 засідання вищезазначеної комісії від 08 серпня 2017 року було вирішено вважати за можливе погодити спільну межу земельної ділянки АДРЕСА_1 з боку суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 на вказаній вулиці відповідно до кадастрового плану, виготовленого землевпорядною організацією ТОВ «Геохора- Плюс».

Після чергового звернення позивачки на «гарячу лінію» голови Дніпропетровської обласної Державної адміністрації для отримання копії протоколу №8 засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів за 08 серпня 2017 року позивачка отримала копію протоколу №8 за 08 серпня 2017 року, після ознайомлення з яким вона отримала черговий стрес та погіршення стану здоров`я.

Отже, членами комісії по вирішенню земельних спорів прізвища, яких записані в протоколі №8 від 08 серпня 2017 року, було ухвалено рішення без присутності однієї із сторін спору, тобто позивачки, яка була відсутня по поважній причині, через 17 днів після рішення (XXIV сесії VII скликання) Криворізької міської ради від 27 липня 2017 року, яким був дозволений тримісячний термін, а в підсумку членами вищевказаної комісії районної ради було прийняте рішення, вважати за можливе погодити спільну межу земельної ділянки АДРЕСА_1 з боку суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 на вказаній вулиці, яке надало можливість без відома і підпису позивачки, замовниці ОСОБА_2 звертатись для вирішення земельних питань до представництв міської виконавчої влади, так як за рішенням цієї комісії з невідомих причин позивачка була без існування в неї уповноваженої особи для представлення її інтересів (стала недієздатною особою), чим знов заподіяли ОСОБА_1 приниження, честі й гідності та репутації з нанесенням моральної шкоди та шкоди здоров`ю.

Позивачка приходить до висновку про використання ОСОБА_2 замість підпису позивачки протоколу №8 засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів Центрально-Міської районної у місті ради у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки, який є невід`ємною частиною розробленою ТОВ «Геохора-Плюс» технічної документації із землеустрою земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка була передана в Криворізьку міську раду для прийняття рішення від 20 грудня 2017 року (XXX сесія VII скликання) про приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . 04 квітня 2017 року ОСОБА_2 замовляла кадастровий план, виконаний ТОВ «Геохора-Плюс» і ним же розроблена технічна документація із землеустрою частина якої, є акт відновлення (поновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який позивачка як власник суміжної земельної ділянки НОМЕР_1 по тій же вулиці, не підписувала. Виконаний 14 квітня 2017 року кадастровий план з технічною документацією із землеустрою були використані для реєстрації за ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 0,10 га та визначено кадастровий номер 1211000000:08:129:0122.

Позивачка вважає, що кожен з відповідачів наніс їй різний розмір моральної шкоди, тому і суми шкоди, які вона просить суд стягнути з відповідачів на її користь, різняться.

Просила суд ухвалити рішення, яким припинити дію правочину технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 з кадастровим планом, розробленим ТОВ «Геохора-Плюс». Припинити дію правочину - протокол № 8 від 08 серпня 2017 року м. Кривий Ріг засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів, який затверджений печаткою «Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради». Стягнути з відповідача ТОВ «Гeoxopa-Плюс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 450000,00 грн. Стягнути з відповідача виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради за рішення комісії по земельним спорам відповідно протоколу № 8 від 08 серпня 2017 року на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 150000,00 грн. Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 - власниці земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 750000,00 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геохора-Плюс», виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_2 про припинення дій правочинів та стягнення моральної шкоди відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачка отримала інформацію про наявність її підпису, який вона особисто не ставила, у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки за адресою: по АДРЕСА_1 , який є невід`ємною частино технічної документації із землеустрою, що розроблена відповідачем ТОВ «Геохора-Плюс» 14 квітня 2017 року на замовлення ОСОБА_2 для укладення договору купівлі-продажу від 27 квітня 2017 року земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка зареєстрована користувачем ОСОБА_4 . У грудні 2017 року відповідачем ТОВ «Геохора Плюс» була повторена технічна документація із землеустрою, де замість підпису позивачки був використаний складений 08 серпня 2017 року виконавчим комітетом Центральної районної в місті ради протокол № 8. Позивачка неодноразово наголошувала, що підпис в акті є підроблений і вона не надавала свою згоду на те, щоб межа сусідньої земельної ділянки проходила по стіні її будинку, не визначено в технічній документації, що в подальшому стало наслідком вчинення відповідачами неправомірних дій, які порушують її права. ОСОБА_1 вважає, що вирішення питання щодо погодження меж земельних ділянок повинно було відбуватися з її обов`язковою участю, так як це питання стосується безпосередньої її прав, та є порушенням статті 103 ЗК України. Вважає, що неправомірні дії ТОВ «Геохора Плюс», що виразилися в складанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , призвели до невірного зазначення меж та будівництва сусідами паркану з бетону висотою біля 3-х метрів, чим порушено ДБН та Державні санітарні правила та забудови населених

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Центрально-міської районної у місті ради просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від інших відповідачів у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідачів ТОВ «Геохора-Плюс», виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради та відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та повідомлення.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивачкита їїпредставника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:08:129:0124, по АДРЕСА_2 .

У приватній власності відповідачки ОСОБА_2 перебуває житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:08:129:0122, по АДРЕСА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу від 27 квітня 2017 року, рішення сесії Криворізької міської ради №2341 від 20 грудня 2017 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 110574193.

27 липня 2017 року рішенням (ХХХ сесії VII скликання) Криворізької міської ради зупинено розгляд звернення ОСОБА_2 стосовно передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:08:129:0122, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Виконкому Центрально-міської районної у місті ради в тримісячний термін з дати ухвалення рішення вирішити питання земельного спору відносно межі земельних ділянок індивідуальної житлової забудови, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Згідно з витягу з протоколу №8 від 08 серпня 2017 року вирішено розглянути звернення ОСОБА_2 щодо узгодження суміжної межі земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , з громадянкою ОСОБА_1 , власницею домоволодіння АДРЕСА_2 . Розглянувши технічну документацію із землеустрою, виготовлену землепорядною організацією ТОВ «Геохора плюс», положенням про порядок розгляду та вирішення земельних спорів у виконкомі районної у місті ради, враховуючи вищевикладене, комісія вирішила: вважати за можливе погодити спільну межу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , з боку суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 на вказаній вулиці, відповідно до кадастрового плану, виготовленого землевпорядною організацією ТОВ «Геохора Плюс».

Рішенням (ХХХ сесії VII скликання) Криворізької міської ради №2341 від 20 грудня 2017 року вирішено затвердити громадянам згідно із додатками 1 9 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва. Передано землі із комунальної власності міста громадянам безоплатно у власність, спільну часткову власність, спільну сумісну власність земельні ділянки, що перебувають у їх користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, також суд зазначив, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходи з відсутності будь-яких належних доказів з боку позивачки в обґрунтування нанесеної їй моральної шкоди, вважав позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди немотивованими.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

У частинах 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтею 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди не дійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 крім іншого зазначала, що порушення її прав відбулося у зв`язку із неповідомленням її про вирішення спору з питань суміжного землекористування домоволодінь по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок, зокрема, зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно зі статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною 2, 3 статті 158 ЗК України виключно судом вирішується земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на зазначене, висновок про те, що порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивачкою не зазначено, чим порушені, не визнані або оспорені її права на земельну ділянку.

Непогодження суміжним користувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачу земельної ділянки у власність.

Твердження позивачки, що вона не була запрошена на засідання комісії з питань розгляду земельних спорів виконкому Центрально-Міської у місті Кривого Рогу ради та їй не було відомо про розгляд та вирішення земельного спору, спростовується самим протоколом №8 від 08 серпня 2017 року та листом запрошення на засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів з питань узгодження суміжної межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , з громадянкою ОСОБА_2 власницею домоволодіння АДРЕСА_1 на вказаній вулиці (а.с. 83, том 1).

Відповідно до частини 3 статті 159 ЗК України відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Щодо вимог позивачки стосовно не підписання нею актів прийомки передачі межових знаків на зберігання та акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягаєшкодау випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

За положеннями, передбаченими статтею 1167 ЦК України, моральнашкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів вини відповідачів в заподіянні позивачці моральної шкоди або порушення відповідачами законодавства, тому підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди не вбачається.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та при цьому врахував, що позивача у цій справі було визнано невинуватим у зв`язку із не недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, ураховуючи встановлені у справі обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б підтверджували, що спірний паркан збудований відповідачкою на належній їй земельній ділянці, тому наведене свідчить, що позивачка ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України не довела та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що підстави для задоволення позову про припинення дій правочинів та стягнення моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2023 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста