Ухвала

від 19.07.2023 по справі 554/7079/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7079/21 Номер провадження 11-сс/814/622/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою з доповненнями адвоката ОСОБА_7 , у інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 квітня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтава) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , та накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження й розпорядження на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 608, 2 м2, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:415:0229, по АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності підозрюваному

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ворониці Оржицького р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , не судимому.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував необхідністю накладення арешту на вказане вище майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

В апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_7 , у інтересах ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 квітня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя: не врахував те, що клопотання та додані до нього матеріали не містять: відомостей про те, що в даному кримінальному провадженні подано цивільний позов митною службою, даних щодо особи, якій завдано шкоду внаслідок кримінально-протиправних дій, і суми цієї шкоди; дійшов помилкового висновку про необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_8 з метою збереження речових доказів, оскільки це майно не відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, й клопотання слідчого містить іншу мету застосування заходу забезпечення кримінального провадження; порушив вимоги розумності та співрозмірності.

ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про місце, дату й час апеляційного розгляду та заявив клопотання щодо розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, до яких належить, зокрема, арешт майна (п.7 ч.2 ст.131 КПК України).

За змістом приписів ч.ч.1, 10 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до п.4 ч.2, ч.6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з цим, частиною 2 ст.171 КПК України унормовано, що в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На підставі ж ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтава) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 квітня 2021 року за №62021170010000055, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.ч.4, 5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.364, ч.ч.4, 5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.364 України (а.п.5-15).

Досудовим розслідуванням установлено, що в період з грудня 2018 року по червень 2019 року ОСОБА_8 , обіймаючи посаду начальника Полтавської митниці ДФС, перебуваючи в м. Полтава, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, інших фізичних та юридичних осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, утвореної особою на прізвисько «дядя ОСОБА_10 », використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби, шляхом умовляння, підкупу здійснив підбурювання підпорядкованих йому підлеглих працівників - начальника відділу митного оформлення №1 Полтавської митниці ДФС ОСОБА_11 та інспекторів цього ж відділу ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до порушення вимог митного законодавства України при митному оформленні товару «Кава натуральна, розчинна сублімована (Freeze Dried Soluble Coffee)» (код товару за УКТЗЕД 2101110010), яка ввозилася на митну територію України ТОВ «Геліад» (код ЄДРПОУ 41835914), у тому числі п.1 ст.49, ст.54, ст.55, п.1, п.2 ст 57, ст.59 Митного кодексу України, п.п.2.5, п.п.2.9, п.п.2.12 п.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, п.4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, п.п.4, 16, 29, 43, 56, 57, 58, 60, 61, 74 ст.4 Положення про Державну фіскальну службу України, чим вчинити кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, а саме зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе, іншої фізичної та юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, не вживаючи, при цьому, належних заходів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару «Кава натуральна, розчинна сублімована (Freeze Dried Soluble Coffee)», яка ввозилася на митну територію України ТОВ «Геліад», що призвело до ненадходження до державного бюджету України податків і зборів на загальну суму 7 761 135 гривень 87 копійок і, таким чином, завдало істотну шкоду й тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

10 листопада 2022 року слідчий ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.1 ст.364, ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.2 ст.364 КК України (а.п.239-285).

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому зазначених вище злочинів підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема, даними: протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 01 листопада 2022 року про те, що відомості щодо вартості товару «Кава натуральна, розчинна, сублімована» були внесені до митних декларацій на підставі наданих ТОВ «Геліад» документів (інвойсу) (а.п.144-145); матеріалів виконання міжнародного доручення до Федеративної Республіки Бразилія, відповідно до яких установлено відпускну ціну товару «Кава натуральна, розчинна сублімована» для підприємств України; листів ТОВ «Ліберті Україна» та ТОВ «Українська компанія кави» про обставини імпорту на митну територію України товару «Кава натуральна, розчинна, сублімована» (а.п.103-121); висновку судової економічної експертизи №2318 від 16 грудня 2021 року, яким підтверджено несплату до державного бюджету України ввізного мита та податку на додану вартість по відповідних митних деклараціях на загальну суму 7 838 544 гривні 20 копійок (а.п.16-34); протоколів за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 18 червня, 29 липня 2019 року, якими зафіксовано спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_11 й іншими особами щодо обставин митного оформлення по заниженій митній вартості товару - кави. Зокрема, ОСОБА_8 , спілкуючись з ОСОБА_11 , зазначив, що «розкинув» усі гроші, які … ну «дядя Коля», після чого вони обговорювали розподіл грошей за товар. ОСОБА_11 в розмові з ОСОБА_8 вказував, що телефонував «дяді ОСОБА_22 » та сказав останньому: «якщо не хочеш втратити 75 000 доларів США, приймай якісь міри. Я думаю ти й за 25 000 це питання вирішиш, а 50 000 собі залишиш. Вартість цього вантажу 75 000 тисяч доларів США, коротко і ясно … Тільки дайте мені хоч 50 забрати, бо взагалі нічого не забере». При цьому, ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_11 наказує іншій особі завуальовано спілкуватись у телефонній розмові, та іншими доказами в кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів зауважує, що на даному етапі провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів установлено, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком органу досудового розслідування про її наявність.

16 листопада 2022 року слідчий ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором ОСОБА_6 , на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України подав до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава клопотання про накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження на належний ОСОБА_8 житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 608, 2 м2, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:415:0229, по АДРЕСА_1 , з метою (а.п.1-38).

Слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на вказане вище майно, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.1 ст.364, ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.2 ст.364 КПК України, за результатом чого дійшов правильного висновку про накладення арешту на належний ОСОБА_8 житловий будинок шляхом позбавлення права на його відчуження й розпорядження.

Доводи адвоката про те, що в цьому кримінальному провадженні відсутні дані щодо особи, якій завдано шкоду внаслідок кримінально-протиправних дій, і суми цієї шкоди, є безпідставними, оскільки відповідно до обставин пред`явленої ОСОБА_8 підозри, обгрунтованість якої доведено наведеними вище вагомими доказами, встановлено, що вчинення ОСОБА_8 у співучасті з іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.1 ст.364, ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.2 ст.364 КК України, призвело до ненадходження до державного бюджету України податків та зборів на загальну суму 7 761 135 гривень 87 копійок і, таким чином, завдало істотну шкоду державі, що підтверджується, зокрема, висновком судової економічної експертизи №2318 від 16 грудня 2021 року (а.п.16-34).

Дійсно, за матеріалами провадження на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми КПК України не виключають можливості арешту майна до подання такого позову. Більше того, регулювання відносин у кримінальному проваджені за наявних обставин здійснюється в порядку, визначеному ч.5 ст.128 КПК України, відповідно до якої цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Так, на підставі ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, що повністю узгоджується із завданнями кримінального провадження, окресленими в ст.2 КПК України.

При цьому, приписи п.4 ч.2 ст.170 КПК України, які по суті являють собою форму забезпечення можливого в майбутньому відшкодування шкоди, в контексті вирішення питання щодо існування мети арешту першою необхідною та єдиною умовою застосування згаданого заходу забезпечення кримінального провадження висувають наявність встановленого належним чином розміру шкоди, завданої злочинами, який із урахуванням стадії провадження в даній справі доведено відповідно до вимог закону стороною обвинувачення.

Сам факт спричинення шкоди та встановлення її розміру у законний спосіб і викликає необхідність забезпечення потенційно можливого в майбутньому відшкодування цієї шкоди, в тому числі шляхом накладення арешту на майно підозрюваного, при цьому, в межах строків, об`єктивно необхідних для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, оскільки в протилежному випадку нівелюється сама мета застосування арешту. Так, із положень ст.170 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Протилежний же підхід не відповідав би меті арешту, втіленій у ч.1 ст.170 КК України, та в цей же час створив би нездоланні перешкоди для державних органів у досягненні цілей боротьби зі злочинністю.

На користь наведеного вище висновку свідчить і тлумачення положень ч.2 ст.173 КПК України, в яких визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати власне розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У ч.8 ст.170 КПК України регламентовано, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Тобто, вказаний законодавцем альтернативний виклад обставин, які підлягають врахуванню, дає підстави стверджувати про можливість визначення співмірності предмету арешту у співвідношенні з розміром шкоди, завданої злочинами.

Таким чином, ураховуючи те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.1 ст.364, ч.3 ст.28 ч.4 ст.27 ч.2 ст.364 КК України, розмір завданої внаслідок них державі надзвичайно великої майнової шкоди - на загальну суму 7 761 135 гривень 87 копійок, наявні достатні підстави вважати, що у випадку визнання судом ОСОБА_8 винуватим у інкримінованих йому діяннях на нього буде покладено обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок названих вище злочинів, зокрема, за рахунок належного йому майна у вигляді житлового будинку.

Зважаючи на викладене вище, вид майна, про арешт якого порушується в клопотанні, у зв`язку із обставинами розслідуваного провадження, колегія суддів уважає наявними ризики перетворення, відчуження цього майна, що за умови їх реалізації може перешкодити кримінальному провадженню.

На даному етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні слідчого, а застосований слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним, який не позбавляє права на власність/володіння майном, а має характер тимчасових обмежень.

Усупереч доводам апелянта, слідчий суддя дотримався вимог розумності й співрозмірності, обґрунтовано наклавши арешт на житловий будинок ОСОБА_8 з позбавленням права на його відчуження та розпорядження, що залишає право ОСОБА_8 користуватись належним йому майном, зокрема, для задоволення життєвих потреб, без будь-яких обмежень.

Колегія суддів убачає помилковими посилання слідчого судді на положення КПК України, які регулюють застосування арешту майна з метою збереження його як речового доказу, однак ці посилання не спростовують висновок слідчого судді про необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення провадження з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень, через це не є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки, як наслідок, не перешкодили слідчому судді постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування арешту майна, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає зверненню його власника до слідчого судді чи суду (в залежності від стадії провадження) з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, відповідно до яких арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_7 , у інтересах ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 квітня 2023 року про арешт майна - без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4