Рішення

від 03.07.2023 по справі 908/1426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/101/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023 Справа № 908/1426/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1426/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС»(вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37408018)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (вул. Залізнична, буд, 2, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 01056273)

про стягнення 143763,22 грн.

представники:

від позивача: Борисенков В.С., адвокат, ордер серія АР № 1122244 від 25.04.2023

від відповідача: Мальчев В.Є., адвокат, довіреність № 2488 від 05.05.2023

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» з позовом до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», в якому просить стягнути втрати від інфляції в розмірі 102 608,80 грн., 3% річних в розмірі 16923,99 грн. та пеню в розмірі 24230,43 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1426/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 1 641 803,86 грн. станом на дату подання до суду позовної заяви та у сумі 1 286 278, 74 грн, станом на 14.12.2022 за Договором, встановлені судовим рішенням у справі № 908/1581/22. Остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1581/22 заборгованості, яка виникла в рамка Договору, було здійснено 11.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП №71530405. Враховуючи приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України та статей 230, 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати в розмірі 102608,80 грн, 3% річних у розмірі 16923,99 грн та пеню у розмірі 24230,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1426/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/101/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 12.06.2023 о 10 год. 00 хв.

24.05.2023 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначив, що до позовної заяви не додані: видаткові накладні № № 21, 22, 23, 24 від 21.02.2022; Специфікація до Договору; докази реєстрації позивачем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.4.2.Договору). За таких обставин, позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору щодо оплати видаткових накладних (такі накладні відсутні у справі), настання строку оплати (відсутні первинні документи у справі, а також документи щодо реєстрації податкової накладної (п.4.2. Договору).

12.06.2023 Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» подано до суду клопотання про зменшення розміру пені, річних процентів та інфляційних витрат, в якому відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій, річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкладений розгляд справи на 03.07.2023 о 10 год. 00хв.

16.06.2023 позивачем подана суду відповідь на відзив та заперечення проти клопотання про зменшення розміру пені, річних процентів та інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 03.07.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та повідомив про надання в подальшому доказів в підтвердження понесених судових витрат.

Відповідач проти позову заперечує, підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення розміру пені, інфляції, річних.

В засіданні 03.07.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

21.02.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» (далі - Постачальник, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі Замовник, Відповідач) було укладено договір поставки № 220221-2 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товарі, зазначені в Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022 в сумі 1641803 грн 86 коп., інфляційних втрат у розмірі 60746 грн 74 коп., 3% річних у розмірі 17947 грн 39 коп., пені у сумі 74679 грн 09 коп., що було предметом судового розгляду у справі № 908/1581/22.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/1581/22 позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» задоволено частково, а саме: закрито провадження у справі щодо стягнення 355 525 грн 12 коп. заборгованості. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС», 1 286 278 грн 74 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022, 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат, 17 947 грн 39 коп. 3% річних, 74 679 грн 09 коп. пені та 21 594 грн 78 коп. судового збору.

Господарський суд Запорізької області у зазначеному рішенні встановив факт порушення ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» своїх зобов`язань за Договором поставки від 21.02.2022 № 220221-2 згідно видаткових накладних: № 21 від 21.02.2022; № 22 від 21.02.2022; № 23 від 21.02.2022; № 24 від 21.02.2022, правомірність позовних вимог ТОВ «ТД ВК Альянс» та обов`язок ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сплатити на користь ТОВ «ТД ВК Альянс» 1 286 278 грн 74 коп. заборгованості, 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат, 17 947 грн 39 коп. 3% річних, 74 679 грн 09 коп. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі № 908/1581/22 залишено без змін.

Повне виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі № 908/1581/22 відповідачем було здійснено 11.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП №71530405.

Враховуючи приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України та статей 230, 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано до стягнення втрати від інфляції в розмірі 102 608,80 грн., 3% річних в розмірі 16923,99 грн. та пеню в розмірі 24230,43 грн., що є предметом спору даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, під час розгляду справи №908/1581/22 суди першої та апеляційної інстанцій надали правову оцінку порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару та наявності заборгованості в рамках Договору поставки № 220221-2 від 21.02.2022.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.»

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №905/3137/14-908/5775/14.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних за загальний період з 08.11.2022 по 03.04.2023 у розмірі 16923,99 грн та інфляції в сумі 102608,80 грн за загальний період жовтень 2022 року березень 2023 року виконаний правильно, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляції у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом п. 7.2.1. Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманої товару у передбачені Договором поставки строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 24230,43 грн за загальний період з 08.11.2022 по 26.12.2022 є законною та обґрунтованою.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано правильно.

Разом з тим суд зазначає, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Судом взято до уваги той факт, що відповідачем повністю сплачений основний борг за поставлений товар за договором поставки № 220221-2 від 02.02.2022. Відповідач сплачував заборгованість за поставлений товар як до початку господарської справи №908/1581/22 так і під час її розгляду. Тобто відповідач намагався сплачувати за отриманий товар на протязі строку дії договору. Враховуючи те, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання зобов`язання, збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими.

Також судом взято до уваги, що 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строк дії якого на даний час продовжено.

Введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб`єктів господарської діяльності.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру пені до суми 12115,26 грн., таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 12115,26 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до суми 12115,26 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС»(вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 37408018) інфляційні втрати у розмірі 102 608,80 грн. (сто дві тисячі шістсот вісім гривень 80 копійок), 3% річних у розмірі 16 923,99 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 99 копійок), 12115,26 грн. (дванадцять тисяч сто п`ятнадцять гривень 26 копійок) пені та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян