Постанова

від 24.11.2023 по справі 908/1426/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1426/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Іванова О.Г.

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 (повний текст судового рішення складено 24.07.2023, суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/1426/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК Альянс

до відповідача Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод

про стягнення 143 763, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС з позовом до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, в якому просить стягнути втрати від інфляції в розмірі 102 608,80 грн., 3% річних в розмірі 16923,99 грн. та пеню в розмірі 24230,43 грн.

Позов обґрунтовано порушенням строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 1 641 803,86 грн. станом на дату подання до суду позовної заяви та у сумі 1 286 278, 74 грн, станом на 14.12.2022 за Договором, встановлені судовим рішенням у справі № 908/1581/22. Остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1581/22 заборгованості, яка виникла в рамка Договору, було здійснено 11.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП №71530405. Враховуючи приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України та статей 230, 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати в розмірі 102608,80 грн, 3% річних у розмірі 16923,99 грн та пеню у розмірі 24230,43 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023, у даній справі, позов задоволено частково. Зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод до суми 12115,26 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС інфляційні втрати у розмірі 102 608,80 грн., 3% річних у розмірі 16 923,99 грн, 12115,26 грн. пені та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить змінити оскаржуване рішення та зменшити розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з ПАТ Запорізький електровозоремонтний завод до суми 51 304,4 грн.; зменшити розмір 3% річних, які підлягають стягненню з ПАТ Запорізький електровозоремонтний завод до суми 8 462,00 грн.

Абзаци 1-3 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1426/23 викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до суми 12 115,26 грн. Зменшити розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до суми 51 304.4 грн. Зменшити розмір 3% річних, які підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до суми 8 462 грн.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що 12.06.2023 відповідач звернувся до суду першої інстанції по справі №908/1426/23 з клопотанням про зменшення розміру пені, річних процентів та інфляційних втрат, яке безпідставне не було задоволено судом.

Вважає, що розмір штрафних санкцій, річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим, тому є всі підстави зменшити розмір пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідачем повністю сплачений основний борг за поставлений товар за договором поставки, сплачені і річні проценти, пеня та інфляційні втрати згідно рішення суду у справі №908/1581/22. Вказане підтверджується позовною заявою та наданими позивачем документами.

Несвоєчасна оплата товару пов`язана з декількома важливими факторами, а саме воєнний стан в Україні, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій, важкий фінансовий стан відповідача.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015, приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. 100% акцій відповідача належить АТ Укрзалізниця. Стягнення такої великої суми пені, процентів, інфляції значно утруднить роботу стратегічного підприємства.

Відповідач є великим платником податків (наказ Державної податкової служби України від 24.09.2021 № 838), відповідно сплачує великі суми до бюджету держави, які йдуть на обороноздатність країни.

А також, апелянт зазначає, що присутня неспівмірність заявлених до стягнення сум пені, процентів та інфляційних втрат з сумою заборгованості.

Вважає, що справедливим би було зменшенням процентів та інфляційних втрат на 50% відсотків, тобто на 59766,4 грн.

Господарським судом Запорізької області, при прийнятті рішення, порушені, неправильно застосовані норми процесуального права (у тому числі, ст.ст.86, 236 Господарського процесуального кодексу України) та матеріального права (ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 511, 625 Цивільного кодексу України), нез`ясовані обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд Запорізької області визнав встановленими, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1426/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також зауважує на стягненні 4000 грн. витрат на правничу допомогу, які поніс в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 для розгляду заяви визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1426/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1426/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.

14.09.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 (у зв`язку з перебування у відпустці судді-доповідача Березкіної О.В.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху внаслідок оформлення її з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України.

Такі порушення полягали у ненаданні скаржником доказів сплати судового збору в сумі 4026,00 грн. Скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 (у зв`язку з виходом з відпустки судді Березкіної О.В.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Березкіна О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

27.09.2023 скаржником на адресу апеляційного суду, на виконання вимог ухвали від 18.09.2023, надано заяву про усунення недоліків скарги, до якого додано платіжне доручення №7775 від 25.09.2023 про оплату 4026,00 грн. належного до сплати судового збору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023, у зв`язку зі звільненням Березкіної О.В. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1426/23; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині зменшення нарахованого розміру пені до суми 12115,26 грн.

Як встановлено судами у справі №908/1581/22: « 21.02.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» (далі - Постачальник, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі Замовник, Відповідач) було укладено договір поставки № 220221-2 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товарі, зазначені в Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022 в сумі 1641803 грн 86 коп., інфляційних втрат у розмірі 60746 грн 74 коп., 3% річних у розмірі 17947 грн 39 коп., пені у сумі 74679 грн 09 коп., що було предметом судового розгляду у справі № 908/1581/22.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/1581/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» задоволено частково, а саме: закрито провадження у справі щодо стягнення 355 525 грн 12 коп. заборгованості. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС», 1 286 278 грн 74 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022, 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат, 17 947 грн 39 коп. 3% річних, 74 679 грн 09 коп. пені та 21 594 грн 78 коп. судового збору.

Господарський суд Запорізької області у зазначеному рішенні встановив факт порушення ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» своїх зобов`язань за Договором поставки від 21.02.2022 № 220221-2 згідно видаткових накладних: № 21 від 21.02.2022; № 22 від 21.02.2022; № 23 від 21.02.2022; № 24 від 21.02.2022, правомірність позовних вимог ТОВ «ТД ВК Альянс» та обов`язок ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сплатити на користь ТОВ «ТД ВК Альянс» 1 286 278 грн 74 коп. заборгованості, 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат, 17 947 грн 39 коп. 3% річних, 74 679 грн 09 коп. пені.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі № 908/1581/22 залишено без змін.»

У зв`язку з тим, що повне виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі № 908/1581/22 відповідачем було здійснено 11.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП №71530405 та враховуючи приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України та статей 230, 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано до стягнення втрати від інфляції в розмірі 102 608,80 грн., 3% річних в розмірі 16923,99 грн. та пеню в розмірі 24230,43 грн., що є предметом спору у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення у справі №908/1581/22 з відповідача на користь позивача було стягнуто 17 947 грн 39 коп. 3% річних за період з 28.06.2022 по 07.11.2022 та 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат за липень - вересень 2022 року.

Судом першої інстанції у цій справі № 908/1426/23 перевірені розрахунки позивача 3% річних за загальний період з 08.11.2022 по 03.04.2023 та інфляційних втрат за загальний період жовтень 2022 року березень 2023 року, з якими погоджується судова колегія апеляційної інстанції, та встановлено, що сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період має складати 102608,80 грн., а 3% річних - 16923,99 грн., а тому, з огляду на вимоги ст. 14 ГПК України, заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 102608,80 грн. та 3% річних у розмірі 16923,99 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, вказані суми дійсно не охоплені судовим рішенням у справі №908/1581/22, а тому повинні бути стягнуті у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм параграфів 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведені висновки викладені у постанові КГС ВС від 03.04.2020 у справі №92065319).

Відповідно висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.20202 у справі №910/5587/19, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням того, що рішення у справі №908/1581/22 від 14.12.2022 набуло законної сили, та фактично виконано, а остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1581/22 заборгованості, яка виникла в рамках договору, було здійснено 11.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП №71530405, то заявлені у даному позові вимоги по стягненню інфляційні втрати в розмірі 102 608,80 грн., 3% річних в розмірі 16923,99 грн. є такими, що відповідають умовам договору, вимогам закону, виконані арифметично правильно, тому підставно такі вимоги задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що розмір річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Місцевий господарський суд об`єктивно оцінив даний випадок, врахувавши причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надав оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, врахував інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Під час розгляду апеляційної скарги до суду позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про стягнення з відповідача на його користь 4000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає цю заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На необхідності розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000, 00 грн. позивачем заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, до якої додано відповідні докази.

Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правничої допомоги № б/н від 25.08.2022, додаткову угоду №4 від 14.04.2023 до договору, договір про надання послуг від 14.04.2023, акт приймання-передачі послуг від 26.10.2023, рахунок № 24/10 від 26.10.2023, платіжне доручення №3657 від 27.10.2023.

Так, згідно п.1.1 Договору про надання правничої допомоги № б/н від 25.08.2022, укладеного між АО «Легес» ( АО) в особі голови Семенова М.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» в особі директора Беляєва В.А. (клієнт), Адвокатське об`єднання в обсязі та на умовах цього Договору зобов`язується здійснити захист, представництво, а також надання Клієнтові інших видів юридичних послуг та правничої (правової) допомоги (надалі - «Послуги») відповідно до його завдань (надалі - «Завдання») та на умовах Договору, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані Послуги.

За умовами п.п.4.1, 4.3, 4.6-4.7 договору за надання Послуг, що надаються Адвокатським об`єднанням, Клієнт сплачує гонорар та компенсує фактичні витрати, пов`язані із наданням Послуг та необхідні для виконання цього Договору. Розмір гонорару за надання Послуг за цим Договором визначається в Акті приймання-передачі послуг в залежності від обсягу та виду наданих послуг.

Клієнт сплачує гонорар та фактичні витрати у безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний (банківський) рахунок Адвокатського об`єднання, зазначений у даному Договорі, на підставі рахунку виставленого Адвокатським об`єднанням. При оплаті послуг Клієнт обов`язково зазначає призначення платежу вказане Адвокатським об`єднанням у виставленому рахунку. Гонорар має бути сплачений протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку Адвокатським об`єднанням.

Остаточний розмір та обсяг наданих Послуг, а також остаточний розрахунок за надані Послуги, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних із наданням Послуг, визначаються та здійснюються на підставі Акту приймання- передачі послуг.

За умовами п.8.1 договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023. Якщо до моменту закінчення строку дії Договору Сторони не заявлять про бажання розірвати Договір, то строк дії Договору продовжується автоматично на 1 (один) рік після закінчення строку, зазначеного у цьому пункті Договору, та кожного наступного річного періоду.

14.04.2023 між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Легес» укладено додаткову угоду №4 до вказаного вище договору.

Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди, Адвокатське об`єднання в обсязі та на умовах передбачених цією Додатковою угодою зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт - прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу пов`язану із стягненням з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 01056273) на користь Клієнта суми інфляційних втрат, процентів річних та пені, у зв`язку з невиконанням Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» грошових зобов`язань за Договором поставки №220221-2 від 21.02.2022 року.

За умовами пункту 2 додаткової угоди №4, під правничою (правовою) допомогою, передбаченою п.1 цієї Додаткової угоди Сторони розуміють наступне: вивчення матеріалів, складання та подання до господарського суду Запорізької області позовної заяви; складання та подання до суду відповіді на відзив (за необхідності); складання та подання до суду клопотань, заяв, заперечень тощо; представництво Клієнта в суді першої інстанції; складання та подання до відповідного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу; представництво Клієнта в суді апеляційної інстанції, тощо.

У пункті 3 додаткової угоди №4 сторони погодили, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить:

№ п/пНазва послугиЦіна без ГІДВ, грн.1.вивчення матеріалів, складання та подання до господарського суду Запорізької області позовної заяви40002складання та подання до господарського суду Запорізької області відповіді на відзив (за необхідності)30003.участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції (за необхідності)20004.складання та подання до відповідного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу (за необхідності)50005.участь в одному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції (за необхідності)30006.Підготовка, клопотань, заяв у справі (за документ)1000

Також, 14.04.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС», в особі голови Семенова Максима Вячеславовича, (в подальшому «ЗАМОВНИК») та Адвокатом Борисенковим Віталієм Сергійовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серія ЗП № 001202) (в подальшому «ВИКОНАВЕЦЬ»), укладений договір, відповідно до п..1.1 якого ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується надати ЗАМОВНИКУ послуги в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а ЗАМОВНИК зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

26.10.2023 на виконання умов договору та додаткової угоди до нього між позивачем та АО «Легес» підписаний акт приймання-передачі наданих послуг, за яким позивач прийняв у повному обсязі надані послуги в сумі 4000,00 грн (з вивчення апеляційної скарги та складання відзиву на неї).

На оплату наданих послуг АО виставлений позивачу рахунок №24/10 від 26.10.2023, який оплачений у повному обсязі 27.10.2023 згідно платіжної інструкції №3657.

Матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачу в суді апеляційної інстанції адвокат Борисенковим В.С. згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001202 від 05.01.2017 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1122244 від 25.04.2023 на його ім`я.

Матеріалами справи підтверджується складання відзиву адвокатом Борисенковим В.С.

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи, що рішення першої інстанції залишено без змін, а відтак, відбулось на користь позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача у справі.

При цьому, зменшення пені не впливає на розподіл судових витрат, які мають обчислюватись у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.

Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена по відповідача у повному обсязі 4000,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1426/23- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1426/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК Альянс 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійко) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2023

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков