Рішення

від 24.07.2023 по справі 910/14954/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/14954/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14954/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ"</a>;

до Національної служби здоров`я України;

про відшкодування 69 857,76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Національної служби здоров`я України грошові кошти у розмірі 69 857,76 грн як відшкодування вартості лікарських засобів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань на підставі умов договору № 0000-32ТР-М000 про реімбурсацію від 23.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14954/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

08.02.2023 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що звіт був поданий позивачем 03.11.2022, проте під час перевірки звіту уповноваженою особою відповідача було виявлено ряд помилок в частині перевищення значення розмірів реімбурсації, про що було повідомлено позивача. Станом на 15.11.2022 відповідач не отримав підписаний позивачем звіт, а виправлений звіт був отриманий відповідачем лише 19.12.2022, тобто з порушенням строку, визначеного договором, а тому оплата за звітом не здійснюється.

10.04.2023 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Національна служба здоров`я України (далі також - відповідач, НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. НСЗУ у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1101 (далі - Положення), одним з основних завдань НСЗУ є виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

На виконання означеного завдання відповідач згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (далі - Закон) та підпункту 4 пункту 4 Положення, укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію.

23.12.2021 між Національною службою здоров`я України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ" (далі також - позивач, аптечний заклад) було укладено договір про реімбурсацію №000-32ТР-М000, відповідно до умов якого аптечний заклад зобов`язується відпускати лікарські засоби за роздрібними цінами, визначеними в Реєстрі, а НСЗУ зобов`язується відповідно до умов договору відшкодовувати повністю або частково аптечному закладу вартість лікарських засобів (здійснювати реімбурсацію), відпущених пацієнтам на підставі електронних рецептів, записи про які внесені до електронної системи охорони здоров`я (далі - система), відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 854 "Деякі питання реімбурсації лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення", в межах загальної суми бюджетних асигнувань на програму реімбурсації, встановлених у кошторисі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив відшкодовування аптечному закладу вартість лікарських засобів (здійснив реімбурсацію) за період 16.10.2022 - 31.10.2022 на суму в розмірі 69 857,76 грн у повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 69 857,76 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що звіт був поданий позивачем 03.11.2022, проте під час перевірки звіту уповноваженою особою відповідача було виявлено ряд помилок в частині перевищення значення розмірів реімбурсації, про що було повідомлено позивача. Станом на 15.11.2022 відповідач не отримав підписаний позивачем звіт, а виправлений звіт був отриманий відповідачем лише 19.12.2022, тобто з порушенням строку, визначеного договором, а тому оплата за звітом не здійснюється.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання щодо договорів про реімбурсацію" від 27 лютого 2019 року № 136 встановлено, що з 1 січня 2022 року суб`єкти господарювання укладають з Національною службою здоров`я один договір про реімбурсацію, яким визначається група/групи станів (нозологій), для лікування яких відповідно до програми державних гарантій медичного обслуговування населення Національною службою здоров`я відшкодовується вартість лікарських засобів за таким договором, про що суб`єкти господарювання зазначають у заяві про укладення договору про реімбурсацію, яку подають не пізніше 25 грудня 2021 року зазначеній Службі. Реімбурсація лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за договорами про реімбурсацію, укладеними на підставі заяв, поданих суб`єктами господарювання після 25 грудня 2021 року, здійснюється починаючи з дати набрання чинності такими договорами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1 Порядку укладення, зміни та припинення договору про реімбурсацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 136, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) він визначає механізм укладення, зміни та припинення договору про реімбурсацію з НСЗУ (далі - договір) відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".

Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та суб`єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - суб`єкти господарювання) (п.2 Порядку).

Документообіг, пов`язаний з укладенням, зміною та припиненням договору, здійснюється через електронну систему охорони здоров`я (далі - система) з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п.4 Порядку).

Відповідно до п.11 договору звітними періодами є:

1) у період до 30 вересня 2021 року:

з 1 по 15 число місяця включно;

з 16 числа по останній день місяця включно;

2) у період з 1 жовтня 2021 року по 30 листопада 2021 року - з 1 числа по останній день відповідного місяця включно;

3) у грудні 2021 року - з 1 по 19 число місяця включно;

4) у період з 1 січня 2022 року:

з 1 по 15 число місяця включно;

з 16 числа по останній день місяця включно;

у грудні - з 1 по 19 число місяця включно.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що спірним звітним періодом є з 16.10.2022 по 31.10.2022, позивач повинен був подати звіт у період з 01.11.2022 по 15.11.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021 позивач засобами електронного зв`язку 03.11.2022 о 14:04 надсідав на електронну пошту відповідача звіт №32689613R22J2A про відпущені лікарські засоби та їх вартість за звітній період 16.10.2022 - 31.10.2022 на суму в розмірі 69 857,76 грн, після чого було отримано автоматичну відповідь, з якої вбачається, що звіт пройшов автоматичну перевірку, у разі виникнення питань з позивачем зв`яжуться представники відділу роботи з договорами з аптеками.

11.11.2022 відповідач на електронну пошту позивача надіслав відповідь, що за результатами перевірки електронного звіту за період 16.10.-31.10.2022 виявлено помилки: рядки звіту 21, 27, 43, 60, 61, 65, 68, 75, 81, 84, 85 не пройшли перевірку з проханням внести виправлення й надіслати правильний звіт.

Листом №37 від 18.11.2022 позивач просив відповідача більш детально розглянути випадок, що стався з поданням звіту. У відповідь на який відповідач листом №41662/4-15-22 від 05.12.2022 повідомив, що звіт за період 16.10.2022 - 31.10.2022 на суму в розмірі 69 857,76 грн не підлягає оплаті.

19.12.2022 позивач надіслав на електронну пошту відповідача уточнений звіт №32689613R22J2A про відпущені лікарські засоби та їх вартість за звітній період 16.10.2022 - 31.10.2022 на суму в розмірі 69 857,76 грн. У відповідь на який відповідач електронним листом від 20.12.2022 повідомив позивача, що звіти за 1 половину листопада подані після 30.11.2022 не приймаються та не підлягають оплаті відповідно до п.9 договору.

Згідно з пунктом 9 договору, аптечний заклад зобов`язаний подати НСЗУ звіт про відпущені лікарські засоби та їх вартість, яка підлягає реімбурсації за цим договором, за звітний період (далі - звіт) протягом наступного звітного періоду з урахуванням абзаців другого - шостого цього пункту.

У грудні аптечний заклад зобов`язаний подати НСЗУ звіти про лікарські засоби та їх вартість, яка підлягає реімбурсації за цим договором:

до 19 грудня включно - про лікарські засоби, відпущені у попередній звітний період;

до 28 грудня включно - про лікарські засоби, відпущені у період з 1 по 19 грудня.

Лікарські засоби, відпущені у період з 20 по 31 грудня включно, та інформація про їх вартість включаються до першого звіту наступного року.

Якщо останній день строку подання звіту припадає на вихідний або святковий день, звіт подається останнього робочого дня звітного періоду (у грудні - останнього робочого дня, що передує 28 числу цього місяця).

Оплата за звітом, поданим після строку, визначеного абзацами першим - четвертим цього пункту, не здійснюється.

Звіт є первинним документом.

Враховуючи вищенаведені умови договору про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021, суд зазначає, що позивач подав звіт №32689613R22J2A про відпущені лікарські засоби та їх вартість за звітній період 16.10.2022 - 31.10.2022 у строк, визначений умовами спірного договору, а саме 03.11.2022, що не заперечувалось відповідачем у поданій заяві по суті спору, однак, електронним листом від 11.11.2022 відповідач повідомив позивача, що за результатами перевірки електронного звіту за період 16.10.-31.10.2022 виявлено помилки: рядки звіту 21, 27, 43, 60, 61, 65, 68, 75, 81, 84, 85 не пройшли перевірку з проханням внести виправлення й надіслати правильний звіт.

Пунктом 12 договору визначено, що у разі виявлення невідповідностей між даними звіту та даними фінансової чи статистичної звітності аптечного закладу, іншою інформацією або документами про відпущені лікарські засоби за договором НСЗУ має право подати заперечення до звіту та проект уточненого звіту протягом п`яти робочих днів з дати виявлення такої невідповідності. Аптечний заклад зобов`язаний розглянути заперечення та подати НСЗУ уточнений звіт з накладеним кваліфікованим електронним підписом протягом трьох календарних днів з дати їх надсилання.

Якщо аптечний заклад не подав уточнений звіт, оплата за відповідний період тимчасово зупиняється до дати подання такого звіту.

Враховуючи вищенаведений пункт договору, суд зазначає, що у даному випадку, внаслідок виявлення відповідачем невідповідностей у поданому звіті №32689613R22J2A про відпущені лікарські засоби та їх вартість за звітній період 16.10.2022 - 31.10.2022, про що було повідомлено позивача 11.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ"</a> зобов`язано було розглянути вказані заперечення та подати НСЗУ уточнений звіт протягом трьох календарних днів з дати їх надсилання, тобто у строк по 14.11.2022.

Судом встановлено, що уточнений звіт №32689613R22J2A про відпущені лікарські засоби та їх вартість за звітній період 16.10.2022 - 31.10.2022 на суму в розмірі 69 857,76 грн був поданий на адресу відповідача 19.12.2022, тобто з пропущенням строку, визначеного договором.

Правові наслідки неподання уточненого звіту після надання заперечень НСЗУ містяться в п.12 договору про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021, які передбачають, що якщо аптечний заклад не подав уточнений звіт, оплата за відповідний період тимчасово зупиняється до дати подання такого звіту, а не у п.9 договору, на який посилається відповідач у поданому відзиві, який визначає наслідки неподання звіту взагалі.

Отже, Національна служба здоров`я України мала виконувати взяті на себе зобов`язання щодо здійснення відшкодування відповідно до умов укладеного між сторонами договору про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021.

Згідно з п.15 договору, реімбурсація здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на підставі звіту аптечного закладу протягом десяти робочих днів з дати його отримання НСЗУ, а у випадку, передбаченому пунктом 12 цього договору, з дати надходження уточненого звіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови договору про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021 обов`язок із здійснення реімбурсації на суму в розмірі 69 857 грн. 76 коп. виник у відповідача 02.01.2023, тобто протягом 10 робочих днів після отримання уточненого звіту.

Таким чином, заборгованість Національної служби здоров`я України перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ" за про реімбурсацію №000-32ТР-М000 від 23.12.2021 становить 69 857 грн 76 коп.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ"</a> в розмірі 69 857 грн 76 коп.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив відшкодування в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 69 857 грн 76 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Національної служби здоров`я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ"</a> підлягає стягненню заборгованість у розмірі 69 857 грн 76 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Національної служби здоров`я України витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 700 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність ". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2022 між адвокатом Бужор А.Ю. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ" (замовник) було укладено договір про надання правової допомоги №05/22, за змістом якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати всі види правової допомоги замовнику.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано протоколи погодження розміру винагороди №1 від 14.12.2022 на суму 2 700 грн, №2 від 21.12.2022 на суму 5 000 грн, платіжне доручення №2978 від 15.12.2022 на суму 2 700 грн.

Судом встановлено, що Бужор А.Ю. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю № 4235 від 30.11.2010.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700 грн 00 коп. відповідно до п.1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної служби здоров`я України (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 19, ідентифікаційний код 42032422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛФАРМХОЛДИНГ"</a> (36014, м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 1, ідентифікаційний код 32689613) заборгованість у розмірі 69 857 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 76 коп., судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700 (сім тисяч сімсот) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко