Рішення

від 12.07.2023 по справі 910/14304/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/14304/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

у справі за позовом Приватної фірми «Ривеніс»

до Акціонерного товариства «Укртранснафта»

про стягнення заборгованості у розмірі 678 997,27 грн.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма «Ривеніс» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення заборгованості у розмірі 678 997,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасників справи було повідомлено, що питання про визначення дати, часу та місця судового засідання буде вирішено виходячи з відсутності загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду.

26.01.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.01.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщені суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 судом відмовлено у задоволенні заяви Приватної фірми «Ривеніс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.02.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 09.02.2023 судом на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 16.03.2023.

17.02.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

06.03.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 16.03.2023 судом на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 12.04.2023.

У судовому засіданні 12.04.2023 судом на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 03.05.2023.

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

03.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 судом на статті 120 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи призначено на 08.06.2023.

05.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 08.06.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 12.07.2023.

23.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.

У судовому засіданні 12.07.2023 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання 12.07.2023 не з`явився про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

У даному випадку суд відзначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У судовому засіданні 12.07.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2022 між Приватною фірмою «Ривеніс» (далі - Позивач/Виконавець) та Акціонерним товариством «Укртранснафта» (далі - Відповідач/Замовник) було укладено Договір про надання послуг № 39-00/59-21 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується за завданням замовника, та у встановлені цим Договором строки надати послуги з технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів у західному регіоні (далі - Послуги), відповідно до коду 50110000-9 за ДК 021:2015 - послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до пункту 1.4. Договору склад, обсяги, об`єм та види робіт та матеріалів в рамках Послуг, що будуть надані, визначаються за взаємною згодою Сторін та вказуються у «Технічна специфікація. Інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмету договору» (Додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно до пунктів 2.1. - 2.4. Договору ціна Договору визначається у «Протокол узгодження договірної ціни» (Додаток № 2), що с невід`ємною частиною цього Договору та не може бути збільшена протягом строку дії цього Договору. Розрахунки за даним Договором проводяться в національній валюті України - гривні. Ціна Договору становить 2 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 433 333,33 грн. Платежі за кожну окрему послугу за даним Договором здійснюються Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на підставі отриманого рахунку (ів) (рахунку (ів)-фактури).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що строки надання послуг, передбачених п 1.1. цього Договору, визначаються на підставі кожної окремої Заявки Замовника на кожну окрему послугу, в залежності від обсягу та складності, згідно з технологічним процесом.

У відповідності до пунктів 4.1. та 4.2. Договору зазначено, що приймання послуг наданих Виконавцем, оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними уповноваженими представниками Сторін. По завершенню наданих послуг, протягом 5 (п`яти) робочих днів, Виконавець готує акт приймання-передачі наданих послуг і надає його Замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє достовірність акта в частині фактично наданих послуг, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.

Згідно до пункту 4.7. Договору сторонами визначено, що особи, які будуть підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та інші документи, які стосуються виконання цього Договору, повинні мати відповідні повноваження на таке підписанні У випадку відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від імені Виконавця вищезазначені документи, Замовник має право не сплачувати за надані Виконавцем послуги та- відмовитися від їх приймання.

Сторони дійшли згоди, що пунктами 7.1. та 7.3. Договору передбачено наступне, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. За несвоєчасне проведення розрахунків Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Згідно до пункту 15.1. Договору додатки до цього Договору, що є його невід`ємною частиною: Технічна специфікація. Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмету договору; Протокол узгодження договірної ціни.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи актів приймання виконаних робіт, позивачем на виконання умов Договору були надані послуги (роботи) на загальну суму 587 187,00 грн., які в подальшому були неоплачені відповідачем, а саме:

- акт приймання виконаних робіт №110 від 25.07.2022 на суму 4 452,06 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №111 від 25.07.2022 на суму 2 811,60 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №112 від 25.07.2022 на суму 5 625,60 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №113 від 25.07.2022 на суму 12 739,32 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №114 від 25.07.2022 на суму 4 205,06 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №115 від 25.07.2022 на суму 2 359,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №116 від 25.07.2022 на суму 5 942,40 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №117 від 25.07.2022 на суму 9 979,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №118 від 25.07.2022 на суму 1 123,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №119 від 26.07.2022 на суму 1 123,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №120 від 26.07.2022 на суму 9 415,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №121 від 26.07.2022 на суму 106 620,00 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №122 від 26.07.2022 на суму 70 231,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №123 від 29.07.2022 на суму 218 884,80 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №124 від 29.07.2022 на суму 131 674,96 грн.

Зазначені вище акти приймання виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується підписаний сторонами та скріплений печатками актом звірки взаємних розрахунків від 31.10.2023 на суму 587 187,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано послуги (роботи) згідно до актів приймання виконаних робіт на загальну суму 587 187,00 грн., однак відповідач оплату наданих послуг не здійснив. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 587 187,00 грн., а також 3% річних у розмірі 15926,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 100505,99 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до наданих позивачем актів приймання виконаних робіт, позивачем на виконання умов Договору були надані послуги (роботи) на загальну суму 587 187,00 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт:

- акт приймання виконаних робіт №110 від 25.07.2022 на суму 4 452,06 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №111 від 25.07.2022 на суму 2 811,60 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №112 від 25.07.2022 на суму 5 625,60 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №113 від 25.07.2022 на суму 12 739,32 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №114 від 25.07.2022 на суму 4 205,06 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №115 від 25.07.2022 на суму 2 359,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №116 від 25.07.2022 на суму 5 942,40 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №117 від 25.07.2022 на суму 9 979,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №118 від 25.07.2022 на суму 1 123,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №119 від 26.07.2022 на суму 1 123,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №120 від 26.07.2022 на суму 9 415,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №121 від 26.07.2022 на суму 106 620,00 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №122 від 26.07.2022 на суму 70 231,20 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №123 від 29.07.2022 на суму 218 884,80 грн.;

- акт приймання виконаних робіт №124 від 29.07.2022 на суму 131 674,96 грн.

Зазначені вище акти приймання виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Суд критично сприймає посилання відповідача на положення пункту 4.7. Договору та відсутність повноважень у посадової особи відповідача на підписання Актів приймання виконаних робіт, оскільки вважає, що положення вказаного пункту Договору дають право Замовнику (відповідачу) не сплачувати послуги Виконавцю (позивачу) у випадку відсутності повноважень у особи, яка підписала Акти прийому передачі від імені Виконавця.

Що стосується заперечень відповідача щодо розбіжностей відомостей зазначених у Додатку № 1 до Договору та Актах приймання виконаних робіт, суд зазначає, що вказане дійсно має місце, але пункт 4.1. та 4.2. Договору визначає остаточний обсяг виконаних робіт та строки їх оплати. Крім того, відповідно до Додатку № 1 до Договору, сторонами було погоджено, що перелік матеріалів, запчастин є орієнтовним та може змінюватися в межах суми укладеного договору.

Також факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується підписаним сторонами та скріплений печатками актом звірки взаємних розрахунків від 31.10.2023 на суму 587 187,00 грн.

Доказів сплати вказаної суми або відсутності у відповідача зобов`язань з її сплати до матеріалів справи сторонами не надано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного вбачається, що відповідачем, у порушення умов Договору, зобов`язання з оплати наданих послуг (роботи) не виконувались, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 587 187,00 грн. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів протилежного відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 5 936,21 грн., інфляційних втрат в розмірі 36 405,57 грн. та пені в розмірі 49 468,49 грн. При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У частині 4 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктами 7.1. та 7.3. Договору передбачено наступне, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. За несвоєчасне проведення розрахунків Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків за надані послуги (роботи) за Договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 5 936,21 грн., інфляційних втрат в розмірі 36 405,57 грн. та пені в розмірі 49 468,49 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, та пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватної фірми «Ривеніс» до Акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення заборгованості у розмірі 678 997,27 грн. підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Укртранснафта» (Україна, 01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код: 31570412) на користь Приватної фірми «Ривеніс» (43008, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Січова, будинок 26; ідентифікаційний код: 31183529) 587 187 (п`ятсот вісімдесят сім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. - основного боргу, 36 405 (тридцять шість тисяч чотириста п`ять) грн. 57 коп. - інфляційних втрат, 5 936 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн. 21 коп. - 3% річних, 49 468 (сорок дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 49 коп. - пені та 10 184 (десять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 95 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023.

Суддя І.В. Приходько