Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/1533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/1533/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі:

1) Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

2) Відділу освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

3) Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

4) Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області

до Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.»

про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів,

За участю представників учасників судового процесу:

прокурор Синюк І.А.

від позивачів 1-4 не з`явилися

від відповідача Максимчук О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - Прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Рада, позивач-1), Відділу освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Відділ, позивач-2), комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Установа, позивач-3), Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (далі - Держаудитслужба, позивач-4) до Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» (далі - Товариство, відповідач) про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення Товариством і Установою додаткових угод № 3 від 15.03.2021, № 4 від 05.04.2021, № 6 від 21.05.2021, № 7 від 05.08.2021, № 11 від 21.10.2021 до договору № 55/01 від 24.02.2021 (далі - Договір) з підвищенням ціни на предмет закупівлі було переплачено бюджетні кошти в загальній сумі 109 094,60 грн, самі додаткові угоди укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон), та повинні бути визнані судом недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/1533/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.03.2023.

23.02.2023 від Держаудитслужби надійшла заява, в якій позивач-4 підтримав заявлені Прокурором позовні вимоги в повному обсязі.

27.02.2023 через електронну пошту від Установи надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності представника останньої, вказане клопотання в подальшому надійшло до суду засобами поштового зв`язку 02.03.2023.

01.03.2023 через електронну пошту від Відділу надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності представника позивача-2, вказане клопотання в подальшому надійшло до суду засобами поштового зв`язку 08.03.2023.

03.03.2023 через електронну пошту від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження відповідачу строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду від 06.03.2023 клопотання Товариства про продовження строку для подання відзиву на позов задоволено та відкладено підготовче засідання на 23.03.2023.

22.03.2023 через електронну пошту від Установи надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності представника останньої.

22.03.2023 через електронну пошту від Відділу надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності представника позивача-2.

23.03.2023 відповідач подав суду:

- відзив на позовну заяву, в якому Товариство зазначило про відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними;

- заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 23.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 10.04.2023.

04.04.2023 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому судовому засіданні 10.04.2023 у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 клопотання Товариства про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

07.04.2023 від Установи надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 10.04.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

07.04.2023 від позивача-2 надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 10.04.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

10.04.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 10.04.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 задоволено клопотання Товариства про участь у підготовчому засіданні 10.04.2023 в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Кіровоградської області; задоволено клопотання Установи та Відділу про участь їх представників у підготовчому засіданні 10.04.2023 в режимі відеоконференції та доручено забезпечення проведення відеоконференції Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 10.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 27.04.2023.

12.04.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

21.04.2023 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 27.04.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 задоволено клопотання Товариства про участь у підготовчому засіданні 27.04.2023 в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Кіровоградської області.

26.04.2023 від прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

26.04.2023 від Відділу та від Установи надійшли клопотання про проведення судового засідання без участі їх представників.

У судове засідання 27.04.2023 представники учасників справи не з`явились.

Ухвалою суду від 27.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 15.05.2023.

12.05.2023 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 15.05.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Господарського суду Кіровоградської області.

15.05.2023 від позивача-1 та позивача-2 надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, при цьому останніми вказано про те, що заявлені прокурором у даній справі позовні вимоги підтримуються в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.05.2023 судом відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 15.05.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Господарського суду Кіровоградської області, оскільки клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції подане поза межами встановленого строку (фактично надійшло 12.05.2023), а також зважаючи на те, що в Господарському суді Кіровоградської області на 15.05.2023 о 15:30 год. заброньовано майданчик для проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 15.05.2023 представник прокуратури просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.06.2023.

31.05.2023 від Відділу та Ради надійшли заяви про проведення засідання без участі їх представників, в яких позивачі-1, 2 також підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

01.06.2023 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні 08.06.2023 в режимі відеоконференції в приміщення Господарського суду Кіровоградської області.

06.06.2023 через електронну пошту суду від Установи та Відділу надійшли клопотання про розгляд справи по суті без участі їх представників, в яких позивачі-2, 3 також позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 задоволено клопотання Товариства про участь у підготовчому засіданні 08.06.2023 в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Кіровоградської області.

У судовому засіданні 08.06.2023 було оголошено перерву до 06.07.2023.

21.06.2023 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні 06.07.2023 у режимі відеоконференції в приміщення Господарського суду Кіровоградської області.

27.06.2023 від Установи надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні 06.07.2023 в режимі відеоконференції в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

27.06.2023 від Відділу надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні 06.07.2023 в режимі відеоконференції в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 задоволено клопотання Товариства про участь у підготовчому засіданні 06.07.2023 в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Кіровоградської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 задоволено клопотання Установи та Відділу про участь їх представників у судовому засіданні 06.07.2023 в режимі відеоконференції та доручено забезпечення проведення відеоконференції Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області.

У судове засідання 06.07.2023 представники позивачів не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суд, заслухавши вступне слово представників прокуратури та відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 06.07.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позов у даній справі подано Прокурором в інтересах держави в особі Ради, Відділу, Установи, Держаудитслужби.

Повноваження Прокурора на звернення з даним позовом і відсутність підстав для залишення позову без розгляду підтверджується таким.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини чотири статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Так, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:

- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Разом з тим, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю або частково.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність укладення договору про закупівлю та/або незаконного внесення до нього змін, що спричинює надмірне витрачання бюджетних коштів, не відповідає такому інтересу.

Так, Прокурор вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при закупівлі бензину А-92 та дизельного палива для шкільних автобусів закладів освіти Ради для здійснення перевезень учнів і педагогів до місця навчання, роботи та у зворотному напрямку, що призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 109 094,60 грн, порушило економічні інтереси держави (територіальної громади), та засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

Прокурор визначив позивачами у даній справі Установу, Відділ, Раду, разом з установою, яка здійснила фінансовий контроль і виявила вказані порушення, а саме Держаудитслужбу, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1.3 Розділу 1 Статуту Установи її засновником та у відповідності до пункту 1.4 Розділу 1 Статуту органом управління є Рада.

Згідно з пунктом 1.5 Розділу 1 Статуту Відділ є уповноваженим органом управління та головним розпорядником бюджетних коштів Установи.

Водночас, у силу приписів пункту 5.1 Розділу 5 Статуту фінансово-господарську діяльність Установи здійснюється на основі її кошторису, затвердженого головним розпорядником коштів та відповідно до пункту 5.2 Розділу 5 Статуту джерелами формування кошторису Установи є кошти місцевого бюджету та субвенцій.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки закупівель. Зокрема, згідно з пунктом 4 даного Положення здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Крім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України.

Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02.06.2017 № 23 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого позивач-4 підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Отже, позивач-4 є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області, який діє в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Прокурором на виконання приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу позивача-4 листа від 04.08.2021 за №12.55-58-3285ВИХ-22, в якому детально викладено суть порушень, наведено відповідні норми законодавства та судової практики з питань представництва прокурором інтересів держави та наголошено на необхідності здійснення їх захисту самостійно органом Держаудитслужби у розумні строки.

У відповідь на вказаний лист Держаудитслужба повідомила, що нею проведено моніторинг закупівлі нафти і дистилятів (бензину А-92, дизельне паливо) (UA-2021-01-19-000557-а) та за результатами моніторингу складено висновок, який оприлюднено в електронній системі закупівель, та повідомила про відсутність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки категорія спорів, у яких Держаудитслужба може бути безпосередньо позивачем визначена пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та аналогічний припис містить також абзац третій підпункту 9 пункту 4 Положення (лист від 29.08.2022 № 041125-17/2073-2022).

Прокурором встановлено, що Радою, яка є засновником Установи, Відділом як структурним підрозділом Ради, так і самою Установою не вжито необхідних заходів для повернення бюджетних коштів, безпідставно сплачених Товариству, що підтверджується листом Ради від 19.08.2022 № 805, в якому позивач-1 повідомив прокуратуру, що не вбачає порушень при здійсненні такої закупівлі.

Вказане вище свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке виявилося в пасивній поведінці органу місцевого самоврядування та органу державного фінансового контролю.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 вказала, зокрема, таке:

- використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади;

- оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

З огляду на викладене, Прокурор визначив належних позивачів та дотримався порядку звернення до суду з позовом, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Що ж до позовних вимог заявлених Прокурором, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з такого.

За результатом публічної закупівлі № UA-2021-01-19-000557-a, проведеної у формі відкритих торгів, переможцем на постачання бензину та дизельного палива для забезпечення шкільних автобусів Установою нафти і дистилятів (бензину А-92, дизельне паливо) визнано Товариство, з яким 24.02.2021 укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник (Товариство) зобов`язалося поставити і передати у власність покупця (Установа) товар, перелік та асортимент якого визначений у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1), а саме згідно з Додатком 1: бензин А-92 в кількості 4 960 літрів за ціною 23 грн за літр на загальну суму з ПДВ 114 080 грн; дизельне паливо в кількості 20 170 літрів за ціною 22,33 грн за літр на загальну суму з ПДВ 450 396,10 грн.

Судом встановлено, що узгоджена в Договорі ціна повністю відповідає тендерній пропозиції постачальника від 10.02.2021.

Разом з тим, 15.03.2021 сторонами Договору укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 4 510,87 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 18 338,60 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої).

У подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод, відповідно до яких збільшено ціну товару, а саме:

- 05.04.2021 укладено додаткову угоду № 4, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр. (+9,99% від попередньої) та бензину А-92 в кількості 3 228,73 літри за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 13 497,63 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої);

- 21.05.2021 укладено додаткову угоду № 6, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої), бензину А-92 в кількості 600 літрів за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 000 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої) та бензину А-92 в кількості 2 536,491 літри за ціною 28,50 грн (+3,64% від попередньої), дизельне паливо в кількості 10 306,767 літрів за ціною 27,50 грн літр (+1,85% від попередньої);

- 05.08.2021 укладено додаткову угоду № 7, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої), бензину А-92 в кількості 600 літрів за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 000 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої), бензину А-92 в кількості 300 літрів за ціною 28,50 грн, та бензину А-92 в кількості 21 60,678 літри за ціною 29,50 грн (+3,50% від попередньої), дизельне паливо в кількості 10 122,718 літрів за ціною 28 грн літр (+3,70% від попередньої);

- 21.10.2021 укладено додаткову угоду № 11, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої), бензину А-92 в кількості 600 літрів за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 000 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої), бензину А-92 в кількості 300 літрів за ціною 28,50 грн, бензину А-92 в кількості 1 200 літри за ціною 29,50 грн (+3,50% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 28 грн літр (+3,70% від попередньої) та бензину А-92 в кількості 938,411 літри за ціною 30,20 грн (+2,37% від попередньої), дизельне паливо в кількості 6 233,146 літрів за ціною 29,75 грн літр (+6,25% від попередньої).

З огляду на умови вказаних додаткових угоди, загальне подорожчання товару від первісної ціни, зазначеної в Договорі, становило: бензин А-92- +24,57%, дизельне паливо - +29,87%.

Прокурор вказує, що зазначене збільшення ціни товару, зважаючи на коливання цін у період укладення оспорюваних правочинів, свідчить про необґрунтованість таких правочинів і порушення інтересів держави, що спричинило надмірні бюджетні витрати.

Крім того, зазначені порушення також виявлено позивачем-4, про що свідчить висновок від 06.12.2021 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-01-19-000557-a.

Так, у вказаному Висновку Держаудитслужба зазначила таке:

«За результатами аналізу питання внесення змін до істотних умов договору (укладення додаткових угод) установлено, що на порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону змінено істотні умови Договору після його підписання до виконання зобов`язань в повному обсязі в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків при відсутності коливання ціни товару на ринку.

Відповідно до наданих Замовником з поясненнями від 29.11.2021 копій документів підставою внесення змін до істотних умов Договору згідно з умовами вищезазначених додаткових угод до Договору є Листи від 09.03.2021 № 114, від 31.03.2021 № 160, від 18.05.2021 № 264, від 03.08.2021, № 381, від 20.10.2021 № 519, якими запропоновано переглянути ціни за одиницю товару, що були зазначені у специфікації до Договору відповідно до умов, визначених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону, та висновки, складені за заявами «РУР ГРУП С.А.» від 04.03.2021 № В-146/1, від 31.03.2021 № В-216/1, від 17.05.2021 № В-331/1, від 03.08.2021 № В- 537, від 18.10.2021 № В-735. Згідно з пунктом 7 Висновку визначено, що в результаті вивчення та аналізу даних, отриманих по глобальній мережі Інтернет сайт www.index.minfm.com.ua, проаналізувавши кон`юктури цін, які склалися на ринку нафтопродуктів, уповноваженою особою надана цінова інформація про середню ринкову вартість на бензин марки А-92 та дизельне паливо на АЗС по Кіровоградській області (з ПДВ) станом на конкретну дату. Слід зазначити, що у примітці до Висновків зазначено, що цінова інформація, вказана у Висновку, дійсна тільки на дату складення.

Умовами додаткової угоди від 15.03.2021 № 3 до Договору підвищено ціну за 1 літр бензину А-92 до 25,29 грн (з ПДВ) та за 1 л дизельного палива до 24,56 грн (з ПДВ). Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 15.03.2021 № 3 до Договору Замовником надано Лист від 09.03.2021 № 114 та Висновок, складений 04.03.2021 за № В-146/1, згідно з яким станом на 04.03.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 27,32 грн, 1 л дизельного палива - 27,88 гривень. Також умовами додаткової угоди від 05.04.2021 № 4 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 27,50 грн та за 1 л дизельного палива до 27,00 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 05.04.2021 № 4 до Договору Замовником надано Лист від 31.03.2021 № 160 та Висновок, складений 31.03.2021 за № В-216/1, згідно з яким станом на 30.03.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 28,01 грн, 1 л дизельного палива - 28,48 гривень. Умовами додаткової угоди від 21.05.2021 № 6 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 28,50 грн та за 1 л дизельного палива - до 27,50 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 21.05.2021 № 6 до Договору Замовником надано Лист від 18.05.2021 № 264 та Висновок, складений 17.05.2021 за № В-331/1, згідно з яким станом на 14.05.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 29,00 грн, 1 л дизельного палива - 28,71 гривень. Умовами додаткової угоди від 05.08.2021 № 7 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 29,50 грн та за 1 л дизельного палива - до 28,00 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 05.08.2021 № 7 до Договору Замовником надано Лист від 03.08.2021 № 381 та Висновок, складений 03.08.2021 за № В-537/1, згідно з яким станом на 02.08.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 29,90 грн, 1 л дизельного палива - 28,61 гривень. Також умовами додаткової угоди від 21.10.2021 № 11 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 30,20 грн та за 1 л дизельного палива - до 29,75 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 21.10.2021 № 11 до Договору Замовником надано Лист від 20.10.2021 № 519 та Висновок, складений 18.10.2021 за № В-735, згідно з яким станом на 18.10.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 30,23 грн, 1 л дизельного палива - 29,77 гривень.

Таким чином, Висновки від 04.03.2021 № В-146/1, від 31.03.2021 № В-216/1, від 17.05.2021 № В-331/1, від 03.08.2021 № В-537, від 18.10.2021 № В-735 містять інформацію щодо ціни за 1 л бензину А 92 та дизельного палива станом на конкретну дату, які не відображають та не підтверджують коливання цін бензину А-92 та дизельного палива на ринку в бік збільшення в періоді між укладанням договору та додаткових угод від 15.03.2021 № 3, від 05.04.2021 № 4, від 21.05.2021 № 6, від 05.08.2021 № 7, від 21.10.2021 № 11 до Договору, що, в свою чергу, призвело до укладання вищевказаних додаткових угод до Договору всупереч вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону та підпункту 2) пункту 11.4 розділу 11 Договору».

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зокрема, вказував на те, що підвищення ціни було обґрунтованим і не суперечило приписам статті 41 Закону.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, частина друга статті 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом.

Так, відповідно до преамбули Закону його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього встановлені статтею 41 Закону, зокрема - договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною п`ятою статті 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Судом встановлено та сторонами жодним чином не заперечується, що станом на момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови, а саме: предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону.

У подальшому, шляхом підписання спірних додаткових угод, відбулась зміна істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Суд виходить з того, що Законом прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Будь-яке інше тлумачення відповідної норми Закону по суті нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів та прямо суперечить взятим Україною міжнародним зобов`язанням щодо приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу, зокрема в частині протидії "ціновому демпінгу" в сфері публічних закупівель.

Як встановлено вище, шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж допущено Законом - більше 10%.

Отже, додаткові угоди №№ 3, 4, 6, 7, 11 укладені з порушенням вимог Закону, а саме: частини п`ятої статті 41 Закону, частини другої статті 632 ЦК України, а тому в силу приписів частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України є підстави для визнання недійсними вказаних додаткових угод.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсними оспорюваних додаткових угод є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства 109 094,60 грн слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд виходить з того, що застосування у даній категорії справ саме частини першої статті 670 ЦК України є сталою та послідовною правовою позицією (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22).

Слід зазначити, що Товариство здійснило постачання товару однієї і тієж самої кількості на суму 564 430,50 грн замість очікуваної відповідно до поданої пропозиції (455 335,90 грн), що свідчить про поставку відповідно до оспорюваних додаткових угод №№ 3, 4, 6, 7, 11 кількості товару за ціною більшою, ніж за поданою пропозицією при визначенні переможця, а тому різниця сплаченої суми за отриманий товар у розмірі 109 094,60 грн (564 430,50 грн - 455 335,90 грн) підлягає поверненню.

Факт отримання товару позивачем-3 та сплати за нього грошових коштів у розмірі 564 430,50 грн не спростовано учасниками справи та підтверджується накладними та платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, позовні вимоги стосовно стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 109 094,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам учасників справи оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 15.03.2021 до договору № 55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою "Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ" Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 05.04.2021 до договору № 55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою "Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ" Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 21.05.2021 до договору № 55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою "Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ" Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 05.08.2021 до договору № 55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою "Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ" Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 21.10.2021 до договору № 55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою "Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ" Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» (03105, м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня назва Червоноармійська), 92, код 24714833) на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (28062, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попельнасте, вул. Соборна, 3, код 04366293) грошові кошти в розмірі 109 094 (сто дев`ять тисяч дев`яносто чотири) грн 60 коп.

8. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» (03105, м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня назва Червоноармійська), 92, код 24714833) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, проспект Європейський, 4; розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в банку - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач Кіровоградська обласна прокуратура, код 02910025) судові витрати в розмірі 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн.

9. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.07.2023.

Суддя О.Г. Удалова