Постанова

від 14.03.2024 по справі 910/1533/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2024 р. Справа№ 910/1533/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.03.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (повний текст складено 25.07.2023)

у справі №910/1533/23 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі:

1) Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

2) Відділу освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

3) Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

4) Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області

до Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.»

про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі, Рада, позивач-1), Відділу освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі, Відділ, позивач-2), Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі, Установа, позивач-3), Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (далі, Держаудитслужба, позивач-4) до Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» (далі, Товариство, відповідач) про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення Товариством і Установою додаткових угод №3 від 15.03.2021, №4 від 05.04.2021, №6 від 21.05.2021, №7 від 05.08.2021, №11 від 21.10.2021 до Договору №55/01 від 24.02.2021 (далі, Договір) з підвищенням ціни на предмет закупівлі було переплачено бюджетні кошти в загальній сумі 109 094,60 грн, самі додаткові угоди укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та повинні бути визнані судом недійсними.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 15.03.2021 до договору №55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 05.04.2021 до договору №55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Визнано недійсною додаткову угоду №6 від 21.05.2021 до договору №55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Визнано недійсною додаткову угоду №7 від 05.08.2021 до договору №55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Визнано недійсною додаткову угоду №11 від 21.10.2021 до договору №55/01 від 24.02.2021, укладену між Закритим акціонерним товариством «РУР ГРУП С.А.» та Комунальною установою «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області грошові кошти в розмірі 109 094 (сто дев`ять тисяч дев`яносто чотири) грн 60 коп.

Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн.

Приймаючи назване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах визначених ним позивачів, встановив, що шляхом підписання спірних додаткових угод відбулась зміна істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, проте Законом України «Про публічні закупівлі» прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) не більш, ніж на 10% як максимальний ліміт такого збільшення незалежно від того, як часто відбуваються таки зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Вказане слугувало підставою для визнання додаткових угод недійсними на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у порядку, визначеному статтями 203, 215 Цивільного кодексу України. Застосувавши до спірних правовідносин положення частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, суд також дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області 109 094,60 грн надмірно сплачених бюджетних коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 17.08.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Закрите акціонерне товариство «РУР ГРУП С.А.» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 та винести нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог керівнику Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, Відділу освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- у даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави в особі такого визначеного прокурором позивача як Комунальна установа «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, що свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України;

- прокурором не обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, оскільки не доведено його бездіяльність як компетентного органу;

- спірні додаткові угоди до договору були укладені без порушення вимог, визначених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. Відповідач посилається на положення пункту 3.5. Договору, зазначаючи, що сторони цього спору чітко визначили, що в якості документального підтвердження факту коливання ціни за одиницю товару до уваги беруться довідки від компетентного органу про середню ринкову ціну товару. У даному випадку такі коливання ціни підтверджені довідками Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати;

- у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків (незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни) від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. За таких обставин відсутні підстави вважати, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- оскільки спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», їх підписання відбувалось за згодою сторін, відповідні кошти були сплачені на їх виконання та не підлягають поверненню позивачу-1.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

04.10.2023 та 09.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшло два ідентичні за змістом відзиви на апеляційну скаргу, в яких прокурор просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Прокурор наголошує, що Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, Відділ освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області є органами управління, а Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області є органом державного фінансового контролю, а тому вони є заінтересованими особами в розумінні частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, а отже належними позивачами у спірних правовідносинах.

Щодо Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, то дана особа має оспорюваний інтерес в частині правомірності дій відповідача під час укладення спірних додаткових угод та введення в оману позивача без належного обґрунтування підстав для укладення таких додаткових угод.

Висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати містять інформацію щодо ціни 1л бензину А92 та дизельного палива станом на конкретну дату, які не відображають та не підтверджують коливання цін бензину А-92 та дизельного палива на ринку в бік збільшення в періоді між укладенням договору та додаткових угод до договору, що в свою чергу призвело до укладення додаткових угод до договору всупереч вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 2 пункту 11.4. розділу 11 Договору.

Відповідачем порушено умови пункту 3.5. Договору, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, так як висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати щодо коливання ціни на ринку надані не на дату укладення відповідної додаткової угоди та без урахування реального коливання ціни товару на ринку та його належного обґрунтування.

Відповідач, укладаючи додаткові угоди, які підлягають визнанню недійсними, діяв усупереч принципу добросовісної конкуренції та здійснив постачання товару однієї і тієї ж самої кількості на суму 564 430,50 грн замість очікуваної згідно поданої пропозиції суми 455 335,90 грн, що свідчить про поставку згідно оспорюваних додаткових угод №№ 3, 4, 6, 7, 11 кількості товару за ціною більшою, ніж передбачено поданою пропозицією при визначенні переможця. Вказана різниця сплаченої суми за отриманий товар підлягає поверненню позивачу-1 на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, що і знайшло своє відображення у рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у даній справі.

Позивачі письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1533/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.09.2023 матеріали справи №910/1533/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 31.10.2023.

24.10.2023 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» надійшло клопотання (вх.№09.1-21/3135/23) про участь у судовому засіданні його представника в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області. Підписантом поданого клопотання вказано генерального директора товариства Сергія Бузику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 клопотання Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

30.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» керівника Бузики Сергія Леонідовича надійшло клопотання (вх.№09.1-21/3181/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 клопотання представника Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» керівника Бузики Сергія Леонідовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судове засідання, призначене на 31.10.2023, з`явився представник прокуратури.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Через оголошення станом на дату початку розгляду справи повітряної тривоги у Кіровоградській області, суд не зміг встановити відеоконференцзв`язок із Господарським судом Кіровоградської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 розгляд справи №910/1533/23 в режимі відеоконференції відкладено на 30.11.2023.

29.11.2023 від Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та ухвалення по ній остаточного процесуального рішення.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що правові висновки Верховного Суду у справі №922/2321/22 (стосовно наявності/відсутності підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №420/17618/21) можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, щодо застосування приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки висновок у справі №922/2321/22 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики.

У судове засідання 30.11.2023 з`явилися представники прокуратури та відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 задоволено клопотання Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» про зупинення апеляційного провадження у справі №910/1533/23, зупинено провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22, зобов`язано сторони повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22, надати відповідні процесуальні документи.

Станом на 19.02.2024 сторонами не надано суду інформації стосовно розгляду справи №922/2321/22.

Із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 07 березня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі №922/2321/22 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 473 758,34 грн - задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди від 13 квітня 2021 року № 2, від 14 квітня 2021 року № 3, від 15 квітня 2021 року № 4, від 21 квітня 2021 року № 5, від 26 квітня 2021 року № 6, від 13 жовтня 2021 року № 7 - 14 до договору №44 про постачання електричної енергії споживачу від 11 лютого 2021 року. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 473 758,34 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на користь Чернігівської обласної прокуратури 39 359,38 грн судового збору за подання позову. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на користь Харківської обласної прокуратури 59 039,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 78 718,00 грн за подання касаційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 на 14.03.2024, запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

07.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» керівника Бузики Сергія Леонідовича надійшло клопотання (вх.№09.1-13/4737/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 клопотання представника Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» керівника Бузики Сергія Леонідовича про участь в судовому засіданні 14.03.2024 в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні 14.03.2024, за результатами заслуховування пояснень представників відповідача та прокуратури, суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 14.03.2024, з`явилися представники прокуратури та відповідача.

Представники позивачів у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідка про доставку ухвали суду від 19.02.2024 до електронного кабінету позивача-4 у системі «Електронний суд» та повідомлення про вручення поштових відправлень позивачам 1-3.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказане колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити його апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

За результатом публічної закупівлі №UA-2021-01-19-000557-a, проведеної у формі відкритих торгів, переможцем на постачання бензину та дизельного палива для забезпечення шкільних автобусів Установи нафти і дистилятів (бензину А-92, дизельне паливо) визнано Товариство, з яким 24.02.2021 укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник (Товариство) зобов`язалося поставити і передати у власність покупця (Установа) товар, перелік та асортимент якого визначений у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1), а саме згідно з Додатком 1: бензин А-92 в кількості 4 960 літрів за ціною 23 грн за літр на загальну суму з ПДВ 114 080 грн; дизельне паливо в кількості 20 170 літрів за ціною 22,33 грн за літр на загальну суму з ПДВ 450 396,10 грн.

Судом встановлено, що узгоджена в Договорі ціна повністю відповідає тендерній пропозиції постачальника від 10.02.2021.

Разом із тим, 15.03.2021 сторонами Договору укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 4 510,87 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 18 338,60 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої).

У подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод, відповідно до яких збільшено ціну товару, а саме:

- 05.04.2021 укладено додаткову угоду №4, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр. (+9,99% від попередньої) та бензину А-92 в кількості 3 228,73 літри за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 13 497,63 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої);

- 21.05.2021 укладено додаткову угоду №6, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої), бензину А-92 в кількості 600 літрів за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 000 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої) та бензину А-92 в кількості 2 536,491 літри за ціною 28,50 грн (+3,64% від попередньої), дизельне паливо в кількості 10 306,767 літрів за ціною 27,50 грн літр (+1,85% від попередньої);

- 05.08.2021 укладено додаткову угоду №7, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої), бензину А-92 в кількості 600 літрів за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 000 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої), бензину А-92 в кількості 300 літрів за ціною 28,50 грн, та бензину А-92 в кількості 21 60,678 літри за ціною 29,50 грн (+3,50% від попередньої), дизельне паливо в кількості 10 122,718 літрів за ціною 28 грн літр (+3,70% від попередньої);

- 21.10.2021 укладено додаткову угоду №11, відповідно до якої ціну товару збільшено: бензину А-92 в кількості 1 000 літрів за ціною 25,29 грн літр (+9,96% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 24,56 грн літр (+9,99% від попередньої), бензину А-92 в кількості 600 літрів за ціною 27,50 грн (+8,74% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 000 літрів за ціною 27 грн літр (+9,93% від попередньої), бензину А-92 в кількості 300 літрів за ціною 28,50 грн, бензину А-92 в кількості 1 200 літри за ціною 29,50 грн (+3,50% від попередньої), дизельне паливо в кількості 3 500 літрів за ціною 28 грн літр (+3,70% від попередньої) та бензину А-92 в кількості 938,411 літри за ціною 30,20 грн (+2,37% від попередньої), дизельне паливо в кількості 6 233,146 літрів за ціною 29,75 грн літр (+6,25% від попередньої).

З огляду на умови вказаних додаткових угод загальне подорожчання товару від первісної ціни, зазначеної в Договорі, становило: бензин А-92- +24,57%, дизельне паливо - +29,87%.

Прокурор вказує, що зазначене збільшення ціни товару суперечить положенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», свідчить про необґрунтованість таких правочинів і порушення інтересів держави, що спричинило надмірні бюджетні витрати.

Крім того, зазначені порушення також виявлено позивачем-4, про що свідчить висновок від 06.12.2021 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-01-19-000557-a.

Так, у вказаному Висновку Держаудитслужба зазначила таке:

«За результатами аналізу питання внесення змін до істотних умов договору (укладення додаткових угод) установлено, що на порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону змінено істотні умови Договору після його підписання до виконання зобов`язань в повному обсязі в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків при відсутності коливання ціни товару на ринку.

Відповідно до наданих Замовником з поясненнями від 29.11.2021 копій документів підставою внесення змін до істотних умов Договору згідно з умовами вищезазначених додаткових угод до Договору є листи від 09.03.2021 №114, від 31.03.2021 №160, від 18.05.2021 №264, від 03.08.2021, №381, від 20.10.2021 №519, якими запропоновано переглянути ціни за одиницю товару, що були зазначені у специфікації до Договору відповідно до умов, визначених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону, та висновки, складені за заявами «РУР ГРУП С.А.» від 04.03.2021 №В-146/1, від 31.03.2021 №В-216/1, від 17.05.2021 №В-331/1, від 03.08.2021 №В- 537, від 18.10.2021 №В-735. Згідно з пунктом 7 Висновку визначено, що в результаті вивчення та аналізу даних, отриманих по глобальній мережі Інтернет сайт www.index.minfm.com.ua, проаналізувавши кон`юктури цін, які склалися на ринку нафтопродуктів, уповноваженою особою надана цінова інформація про середню ринкову вартість на бензин марки А-92 та дизельне паливо на АЗС по Кіровоградській області (з ПДВ) станом на конкретну дату. Слід зазначити, що у примітці до Висновків зазначено, що цінова інформація, вказана у Висновку, дійсна тільки на дату складення.

Умовами додаткової угоди від 15.03.2021 №3 до Договору підвищено ціну за 1 літр бензину А-92 до 25,29 грн (з ПДВ) та за 1 л дизельного палива до 24,56 грн (з ПДВ). Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 15.03.2021 №3 до Договору Замовником надано Лист від 09.03.2021 №114 та Висновок, складений 04.03.2021 за №В-146/1, згідно з яким станом на 04.03.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 27,32 грн, 1 л дизельного палива - 27,88 гривень. Також умовами додаткової угоди від 05.04.2021 №4 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 27,50 грн та за 1 л дизельного палива до 27,00 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 05.04.2021 №4 до Договору Замовником надано Лист від 31.03.2021 №160 та Висновок, складений 31.03.2021 за №В-216/1, згідно з яким станом на 30.03.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 28,01 грн, 1 л дизельного палива - 28,48 гривень. Умовами додаткової угоди від 21.05.2021 №6 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 28,50 грн та за 1 л дизельного палива - до 27,50 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 21.05.2021 №6 до Договору Замовником надано Лист від 18.05.2021 № 264 та Висновок, складений 17.05.2021 за №В-331/1, згідно з яким станом на 14.05.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 29,00 грн, 1 л дизельного палива - 28,71 гривень. Умовами додаткової угоди від 05.08.2021 №7 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 29,50 грн та за 1 л дизельного палива - до 28,00 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 05.08.2021 №7 до Договору Замовником надано Лист від 03.08.2021 № 381 та Висновок, складений 03.08.2021 за №В-537/1, згідно з яким станом на 02.08.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 29,90 грн, 1 л дизельного палива - 28,61 гривень. Також умовами додаткової угоди від 21.10.2021 №11 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 30,20 грн та за 1 л дизельного палива - до 29,75 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 21.10.2021 №11 до Договору Замовником надано Лист від 20.10.2021 №519 та Висновок, складений 18.10.2021 за №В-735, згідно з яким станом на 18.10.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 30,23 грн, 1 л дизельного палива - 29,77 гривень.

Таким чином, Висновки від 04.03.2021 №В-146/1, від 31.03.2021 №В-216/1, від 17.05.2021 №В-331/1, від 03.08.2021 №В-537, від 18.10.2021 №В-735 містять інформацію щодо ціни за 1 л бензину А 92 та дизельного палива станом на конкретну дату, які не відображають та не підтверджують коливання цін бензину А-92 та дизельного палива на ринку в бік збільшення в періоді між укладанням договору та додаткових угод від 15.03.2021 №3, від 05.04.2021 №4, від 21.05.2021 №6, від 05.08.2021 №7, від 21.10.2021 №11 до Договору, що, в свою чергу, призвело до укладання вищевказаних додаткових угод до Договору всупереч вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону та підпункту 2) пункту 11.4 розділу 11 Договору».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних №С-00000205 від 15.03.2021, №С-00000207 від 17.03.2021, №С-00000231 від 02.04.2021, №С-00000375 від 13.05.2021, №С-00000588 від 14.06.2021, №С-00000877 від 17.08.2021, №С-00001032 від 17.09.2021, №С-00001039, №С-00001196 від 21.10.2021 та платіжних доручень про їх оплату №304 від 22.03.2021 на суму 5 058,00 грн, №303 від 22.03.2021 на суму 41 898,00 грн, №392 від 08.04.2021 на суму 60 079,00 грн, №394 від 08.04.2021 на суму 4 215,00 грн, №949 від 13.05.2021 на суму 3 593,00 грн, №971 від 13.05.2021 на суму 93 907,00 грн, №1209 від 17.06.2021 на суму 8 550,00 грн, №1608 від 19.08.2021 на суму 4 130,00 грн, №1618 від 19.08.2021 на суму 95 370,00 грн, №1878 від 27.09.2021 на суму 5 900,00 грн, №1903 від 27.09.2021 на суму 28 000,00 грн, №2166 від 27.10.2021 на суму 207 690,50 грн, №2167 від 27.10.2021 на суму 6 040,00 грн, за наслідками виконання Договору та укладених додаткових угод позивачем фактично придбано бензин А-92 в об`ємі 4 040 літрів та дизельне паливо в об`ємі 16 230 літрів на загальну суму 564 430,50 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що при укладені позивачем-3 додаткових угод не дотримано вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на бензин та дизельне паливо в період виконання умов договору, а тому такі додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними, а сплачені за такими додатковими угодами грошові кошти у розмірі 109 094,60 грн (564 430,50 грн - 455 335,90 грн) підлягають поверненню на користь позивача-1.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що прокурор у позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави в особі названих ним позивачів, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора в їх інтересах, що має мати наслідком застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України у вигляді залишення позову прокурора без розгляду. Також відповідач наголошував, що підвищення ціни було обґрунтованим і не суперечило приписам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду про правомірність пред`явлення Керівником Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області позову в інтересах держави в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та залишення позову прокурора, поданого в інтересах позивача-3, без розгляду та, водночас, залишення без змін рішення суду в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах позивачів -1, -2, -4 з огляду на наступне.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні чи комунальні підприємства/заклади.

У пунктах 8.10., 8.11. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 сформульовано такі правові висновки: «Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини 3 статті 23 Закону (Закон України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру»), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону (Закон України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру») межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави».

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 83)).

Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним (пункт 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №917/269/21).

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №917/562/21, від 07.12.2021 у справі №903/865/20 та інших.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор посилається на порушення законодавства про публічні закупівлі. При обґрунтуванні представницьких функцій прокурор зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконне витрачання бюджетних коштів такому інтересу не відповідає. Так, прокурор вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при закупівлі бензину А-92 та дизельного палива для шкільних автобусів закладів освіти Ради для здійснення перевезень учнів і педагогів до місця навчання, роботи та у зворотному напрямку, що призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 109 094,60 грн, порушило економічні інтереси держави (територіальної громади) та засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

Відповідно до Статуту Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, затвердженого рішенням Попельнастівської сільської ради від 25.11.2021 №466 (том 1, а.с. 46-51):

- Комунальна установа «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області створена відповідно до рішення Попельнастівської сільської ради від 09 грудня 2020 року №47 (пункт 1.1. Статуту);

- засновником комунальної установи є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, яка представляє спільні інтереси Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Засновник здійснює матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, транспортні засоби, встановлює їх статус (пункт 1.3. Статуту);

- Попельнастівська сільська рада є органом управління та здійснює контроль за виконанням завдань та обов`язків, покладених на комунальну установу (пункт 1.4. Статуту);

- Відділ освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області є уповноваженим органом управління та головним розпорядником бюджетних коштів КУ «Попельнастівський ЦОЗУ» (пункт 1.5. Статуту);

- КУ «Попельнастівський ЦОЗУ» є самостійним господарюючим суб`єктом зі статусом неприбуткової установи (пункт 1.6. Статуту);

- КУ «Попельнастівський ЦОЗУ» є юридичною особою з дня її державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в органах управління Державної казначейської служби, гербову печатку, штампи та фірмові бланки зі своїм найменуванням (пункт 1.7. Статуту);

- органом управління Установою є засновник та уповноважений ним орган управління (пункт 4.1. Статуту);

- до компетенції уповноваженого засновником органу управління належить затвердження кошторису Установи, контроль за ефективністю використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, цільове й ефективне використання бюджетних коштів (пункт 4.4.6. Статуту);

- фінансово-господарську діяльність КУ «Попельнастівський ЦОЗУ» здійснює на основі його кошторису, затвердженого головним розпорядником коштів. Джерелами формування кошторису є кошти місцевого бюджету та субвенцій, добровільні внески фізичних і юридичних осіб, кошти від надання платних послуг та інших видів господарської діяльності, кошти від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання автотранспорту, інші джерела, не заборонені чинним законодавством України (пункти 5.1., 5.2. Статуту);

- матеріально-технічна база КУ «Попельнастівський ЦОЗУ» включає основні фонди та обігові кошти, інші матеріальні і нематеріальні активи, цінності, вартість яких відображається в балансі установи. Усе майно є власністю Попельнастівської сільської ради, закріплюється за КУ «Попельнастівський ЦОЗУ» на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства (пункти 6.1., 6.2. Статуту).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що Комунальна установа «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням положень Бюджетного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, Установа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі палива за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Згідно із частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

З огляду на викладене, у відносинах щодо розрахунків з постачальником бензину та дизельного палива за договором комунальна Установа, яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

З огляду на вказане, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (позивача-3 у справі), а позов, поданий керівником Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, а висновки місцевого господарського суду, викладені у мотивувальній частині рішення щодо правомірності пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі позивача-3 - помилковими.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, які враховані судом у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 5 та 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами 1 та 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1 та 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналогічні правові позиції щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду в інтересах місцевої ради викладені у вже згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Попельнастівської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (пункт 4 частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди територіальній громаді в особі Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання в інтересах Попельнастівської територіальної громади.

Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області як орган місцевого самоврядування є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Тобто, сільська рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених нею бюджетних коштів.

Позивач-3 (Установа) у даному випадку розпорядився не власними коштами, отриманими як прибуток чи інший дохід, а витратив кошти сільського бюджету, головним розпорядником яких є позивач-1. Таким чином, позивач-3 розпорядився бюджетними коштами, які виділив позивач-1 як головний розпорядник бюджетних коштів. При цьому позов прокурора в цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів позивача-3 як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти та їх повернення до бюджету.

Таким чином, використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за статтею 142 Конституції України, у тому числі, є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що, у свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, яка згідно статті 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Відповідно до положень статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування має право звернутись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Нормами статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до Положення про Відділ освіти Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, затвердженого рішенням Попельнастівської сільської ради №466 від 25.11.2021, Відділ освіти є окремою юридичною особою Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Створюється Попельнастівською сільською радою, є підзвітним, підконтрольним Попельнастівській сільській раді, підпорядкованим сільському голові, секретарю Попельнастівської сільської ради, заступнику Попельнастівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до розподілу обов`язків, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Згідно пункту 1.2. Положення та пункту 1.5. Статуту Установи Відділ є уповноваженим органом управління Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та головним розпорядником бюджетних коштів КУ «Попельнастівський ЦОЗУ». При цьому Відділ фінансується за рахунок коштів бюджету територіальної громади, які виділені на його утримання.

Таким чином, наявність владних управлінських функцій у Відділу згідно Положення надає йому статус суб`єкта владних повноважень у правовідносинах, в які він вступає у ході реалізації наданих йому прав та обов`язків. Відділ наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю Установи, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції.

Здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад неодноразово підтверджено Верховним Судом, зокрема, під час розгляду справ №922/4293/19 у постанові від 15.06.2021, №912/994/20 у постанові від 04.08.2021, №924/659/22 у постанові від 19.12.2023.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Статтею 4 цього Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у цьому випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 вказала, зокрема, таке:

- використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади;

- оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

З огляду на викладене, прокурором у даній справі обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі сільської Ради та Відділу.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини 1 та 3 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженим постановою КМУ від 03.02.2016 №43, надалі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02.06.2017 №23 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого позивач-4 підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області, який діє в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

З урахуванням наведеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що Держаудитслужба (у даному випадку Східний офіс Держаудитслужби, який діє в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області) є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19).

Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, прокурором на виконання приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено на адресу позивача-4 листа від 04.08.2021 за №12.55-58-3285ВИХ-22, в якому детально викладено суть порушень, наведено відповідні норми законодавства та судової практики з питань представництва прокурором інтересів держави та наголошено на необхідності здійснення їх захисту самостійно органом Держаудитслужби у розумні строки.

У відповідь на вказаний лист Держаудитслужба повідомила, що нею проведено моніторинг закупівлі нафти і дистилятів (бензину А-92, дизельне паливо) (UA-2021-01-19-000557-а) та за результатами моніторингу складено висновок, який оприлюднено в електронній системі закупівель, та повідомила про відсутність підстав для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки категорія спорів, у яких Держаудитслужба може бути безпосередньо позивачем, визначена пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та аналогічний припис містить також абзац третій підпункту 9 пункту 4 Положення (лист від 29.08.2022 №041125-17/2073-2022).

Прокурором також встановлено, що Радою, яка є засновником Установи, та Відділом як структурним підрозділом Ради не вжито необхідних заходів для повернення бюджетних коштів, безпідставно сплачених Товариству, що підтверджується листом Ради від 19.08.2022 №805, в якому позивач-1 у відповідь на запит прокурора від 04.08.2022 №12.5-58-3284ВИХ-22 повідомив прокуратуру, що не вбачає порушень при здійсненні такої закупівлі, зокрема, при укладенні додаткових угод, та листом Відділу освіти від 14.11.2022 №323 у відповідь на запит прокурора від 08.11.2022 №12.55-58-4893ВИХ-22 про відсутність у Відділу освіти наміру подавати позовну заяву щодо повернення переплачених бюджетних коштів за договором.

Вказане у сукупності свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими на це органами, яке виявилося в пасивній поведінці позивачів -1, -2, -4.

Зазначені обставини були правомірно розцінені прокурором як бездіяльність, про що він зазначав у позовній заяві обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі наведених осіб.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що прокурором неправильно обрано позивачів -1, -2, -4 як органи, в інтересах яких подано позов.

Щодо суті заявлених позовних вимог судом апеляційної встановлено наступне.

Предметом позову у даній справі, яка переглядається, є визнання недійсними додаткових угод №3 від 15.03.2021, №4 від 05.04.2021, №6 від 21.05.2021, №7 від 05.08.2021, №11 від 21.10.2021 до Договору №55/01 від 24.02.2021 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Скаржник, заперечуючи вказані доводи прокурора, наголошує на тому, що не порушував положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки довів належними доказами (висновками Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-146/1 від 04.03.2021, №В-216/1 від 31.03.2021, №В-331/1 від 17.05.2021, №В-537 від 03.08.2021, №В-735 від 18.10.2021) факт коливання цін на нафтопродукти у певний період часу, що було законною підставою для укладення спірних додаткових угод.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод з огляду на наступне.

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення Договору та додаткових угод до нього).

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно пунктів 1, 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пункт 1), збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2).

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 суд також дійшов наступного правового висновку:«У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.».

Договір постачання №55/01 від 24.02.2021 укладений між Товариством та Установою за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», і на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, згідно Додатку №1 до Договору №55/01 від 24.02.2021 («Специфікація») обсяг закупівлі становить: бензин А-92 у кількості 4960 літрів загальною вартістю 114 080,00 грн (ціна за одиницю товару 23,00 грн), дизельне паливо - у кількості 20 170 л загальною вартістю 450 396,10 грн (ціна за одиницю товару 22,33 грн).

У пункті 3.5. Договору сторони домовились, що питання про зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку здійснюватиметься у такому порядку: постачальник може ініціювати пропозицію щодо зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків за умови надання документально підтвердженого обґрунтування коливання ціни товару на ринку шляхом надання довідки від компетентного органу про середньоринкову ціну товару станом на дату укладання додаткової угоди.

На підставі листів відповідача вих. №114 від 09.03.2021, №160 від 31.03.2021, №264 від 18.05.2021, №381 від 03.08.2021, №519 від 20.10.2021, керуючись пунктом 3.5. Договору, пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторонами було укладено п`ять додаткових угод до Договору, якими змінено істотні умови Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Із наданих до матеріалів справи доказів слідує, що підставою збільшення ціни на природний газ згідно укладених додаткових угод є висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-146/1 від 04.03.2021, №В-216/1 від 31.03.2021, №В-331/1 від 17.05.2021, №В-537 від 03.08.2021, №В-735 від 18.10.2021.

Згідно з пунктом 7 Висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати визначено, що в результаті вивчення та аналізу даних, отриманих по глобальній мережі Інтернет сайт www.index.minfm.com.ua, проаналізувавши кон`юктури цін, які склалися на ринку нафтопродуктів, уповноваженою особою надана цінова інформація про середню ринкову вартість на бензин марки А-92 та дизельне паливо на АЗС по Кіровоградській області (з ПДВ) станом на конкретну дату. Слід зазначити, що у примітці до Висновків зазначено, що цінова інформація, вказана у Висновку, дійсна тільки на дату складення.

Умовами додаткової угоди від 15.03.2021 №3 до Договору підвищено ціну за 1 літр бензину А-92 до 25,29 грн (з ПДВ) та за 1 л дизельного палива до 24,56 грн (з ПДВ). Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 15.03.2021 № 3 до Договору Замовником надано Лист від 09.03.2021 № 114 та Висновок, складений 04.03.2021 за № В-146/1, згідно з яким станом на 04.03.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 27,32 грн, 1 л дизельного палива - 27,88 гривень. Також умовами додаткової угоди від 05.04.2021 №4 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 27,50 грн та за 1 л дизельного палива до 27,00 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 05.04.2021 №4 до Договору Замовником надано Лист від 31.03.2021 №160 та Висновок, складений 31.03.2021 за №В-216/1, згідно з яким станом на 30.03.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 28,01 грн, 1 л дизельного палива - 28,48 гривень. Умовами додаткової угоди від 21.05.2021 №6 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 28,50 грн та за 1 л дизельного палива - до 27,50 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 21.05.2021 №6 до Договору Замовником надано Лист від 18.05.2021 № 264 та Висновок, складений 17.05.2021 за №В-331/1, згідно з яким станом на 14.05.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 29,00 грн, 1 л дизельного палива - 28,71 гривень. Умовами додаткової угоди від 05.08.2021 №7 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 29,50 грн та за 1 л дизельного палива - до 28,00 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 05.08.2021 №7 до Договору Замовником надано Лист від 03.08.2021 № 381 та Висновок, складений 03.08.2021 за №В-537/1, згідно з яким станом на 02.08.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 29,90 грн, 1 л дизельного палива - 28,61 гривень. Також умовами додаткової угоди від 21.10.2021 №11 до Договору підвищено ціну (з ПДВ) за 1 літр бензину А-92 до 30,20 грн та за 1 л дизельного палива - до 29,75 гривень. Як підставу для підвищення ціни згідно з додатковою угодою від 21.10.2021 №11 до Договору Замовником надано Лист від 20.10.2021 №519 та Висновок, складений 18.10.2021 за №В-735, згідно з яким станом на 18.10.2021 ціна (з ПДВ) 1 л бензину марки А-92 становить 30,23 грн, 1 л дизельного палива - 29,77 гривень.

Таким чином, Висновки від 04.03.2021 №В-146/1, від 31.03.2021 № В-216/1, від 17.05.2021 №В-331/1, від 03.08.2021 №В-537, від 18.10.2021 № В-735 містять інформацію щодо ціни за 1 л бензину А 92 та дизельного палива станом на конкретну дату, які не відображають та не підтверджують коливання цін бензину А-92 та дизельного палива на ринку в бік збільшення в періоді між укладанням договору та додаткових угод від 15.03.2021 №3, від 05.04.2021 №4, від 21.05.2021 №6, від 05.08.2021 №7, від 21.10.2021 №11 до Договору, що, в свою чергу, призвело до укладання вищевказаних додаткових угод до Договору всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 2 пункту 11.4 розділу 11 Договору.

Отже, усі перелічені Висновки не підтверджують коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення в період з дати укладання договору (24.02.2021) до дати укладання спірних додаткових угод та в період між спірними додатковими угодами, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено також Держаудитслужбою у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2021-01-19-000557-a (період проведення з 15.11.2021 по 06.12.2021).

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни Договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше необґрунтоване підвищення шляхом укладення відповідних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, підприємець гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Позивач-3 мав право на отримання бензину та дизельного палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна одиниці товару значно збільшилась, а запланований обсяг поставки - зменшився.

Укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яка була отримана під час підписання договору.

Більш того, як уже наголошувалось, Законом України «Про публічні закупівлі» прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж дозволено Законом - більше 10%.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що зміст додаткових угод №3 від 15.03.2021, №4 від 05.04.2021, №6 від 21.05.2021, №7 від 05.08.2021, №11 від 21.10.2021 до Договору №55/01 від 24.02.2021 суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що зумовлює підстави для визнання додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги прокурора про повернення Товариством до місцевого бюджету сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 109 094,60 грн колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки судом встановлено, що спірні додаткові угоди є недійсними, останні не породжують жодних правових наслідків для сторін, відповідно, правовідносини з постачання нафтопродуктів між позивачем-3 та відповідачем у спірний період регулюються Договором без урахування внесених до нього недійсними додатковими угодами змін.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд виходить з того, що застосування у даній категорії справ саме частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України є сталою та послідовною правовою позицією (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22).

Судом встановлено, що за первісною ціною, обумовленою укладеним Договором, сума витрачених бюджетних коштів мали б становити 455 335,90 грн, а саме:

за бензин А-92: 4 040 л х 23,00 грн/л = 92 920,00 грн;

за дизельне паливо: 16 230 л х 22,33 грн/л = 362 415,90 грн.

Однак, з урахуванням укладених додаткових угод, позивачем-3 було сплачено відповідачу за отриманий товар 564 430,50 грн, що підтверджується накладними про поставку та платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, покупцем було надмірно сплачено постачальнику 109 094,60 грн (564 430,50 грн - 455 335,90 грн)

Враховуючи викладене, отримана відповідачем оплата у сумі 109 094,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-1 на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів в розмірі 109 094,60 грн підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правомірними.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» такою, що підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у даній справі таким, що підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду про правомірність пред`явлення Керівником Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області позову в інтересах держави в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та залишення позову прокурора, поданого в інтересах позивача-3, без розгляду та, водночас, залишення без змін рішення суду в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах позивачів -1, -2, -4 про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення з відповідача на користь позивача-1 безпідставно сплачених бюджетних коштів. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РУР ГРУП С.А.», які зводяться до незгоди з рішенням суду про задоволення позовних вимог та наявності підстав для скасування рішення суду в повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову судом апеляційної інстанції відхиляються.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, покладаються судом у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись статтями 129, 226, 269, 270, 273, пунктом 4 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 змінити, виключивши з мотивувальної частини висновки суду про правомірність пред`явлення Керівником Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області позову в інтересах держави в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Позов Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Комунальної установи «Попельнастівський центр із обслуговування закладів та установ» Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/1533/23 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1533/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2024 після проходження навчання суддями Михальською Ю.Б. та Тищенко А.І. у Державному закладі післядипломної освіти (Академія фінансового моніторингу) Державної служби фінансового моніторингу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка