Рішення

від 25.07.2023 по справі 910/7211/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 910/7211/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи"

про стягнення 239 673,60 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (далі - відповідач) про стягнення 239 673,60 грн., з яких: 123 165,60 грн. - пеня, 116 508,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" строку поставки товару за укладеним між сторонами 27.05.2022 року договором поставки № Л/НХ-22227, у зв`язку з чим виникли підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/7211/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" від 25.05.2023 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що на момент укладення договору постановою Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" офіційний курс гривні до долара США зафіксовано на рівні, на якому він діяв 24.02.2022 року - 29,2549 гривень за 1 долар США. Водночас 21.07.2022 року Національний банк України скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25 %, збільшивши його з 29,2549 грн. за 1 долар США до 36,5686 грн. за 1 долар США. Відповідач вказував, що він здійснює виробництво товарів, зазначених у Специфікації № 1 до договору, з використанням компонентів, придбаних за зовнішньоекономічними договорами з оплатою в іноземній валюті, зокрема у доларах США; економічний зміст операції з продажу покупцю таких товарів за встановленими договором цінами відсутній. Водночас закупівля таких компонентів для виробництва або виготовлення підшипників для постачання їх за договором позивачу безпосередньо у вітчизняних виробників також є неможливим через значне підвищення цін у зв`язку зі зміною фіксованого курсу валют, що нівелює економічний зміст таких операцій. Разом із тим, відповідач на час укладення договору поставки був позбавлений можливості передбачити вищенаведені значні курсові коливання з огляду на відсутність будь-яких передумов для підвищення офіційного курсу гривні до долара США. Враховуючи викладене, листом від 16.08.2022 року № 0741 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов укладеного між сторонами договору внаслідок різкої зміни курсу валют, а у подальшому направив покупцю оферту від 30.11.2022 року № 0895 про розірвання договору поставки, оскільки його виконання порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить постачальника того, на що він розраховував при укладенні договору та призведе до невиправних наслідків. Проте відповіді на означену пропозицію відповідач від покупця не отримав. Разом із тим, відповідач у наведеному відзиві на підставі статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, оскільки їх розмір суперечить принципам справедливості і розумності, а стягнення нарахованих позивачем штрафу і пені може призвести до негативних наслідків, у тому числі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи".

05.06.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем заперечень проти позову, у тому числі щодо зменшення нарахованих та заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.05.2022 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (постачальник) укладено договір поставки № Л/НХ-22227 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: підшипники (Код ДК 021:2015-44440000-6 Вальниці), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару визначаються в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору).

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) сторони погодили поставку відповідачем товару: підшипник 30-32532Л1М (код УКТЗЕД 8482500000), ДСТУ ГОСТ 520:2014 у кількості 180 одиниць на суму 792 000,00 грн. (без ПДВ); підшипник 30-42536ЛМ (код УКТЗЕД 8482500000), ДСТУ ГОСТ 520:2014, ДСТУ 8734:2017 у кількості 50 одиниць на суму 290 000,00 грн. (без ПДВ); підшипник 30-52536ЛМ (код УКТЗЕД 8482500000), ДСТУ ГОСТ 520:2014, ДСТУ 8734:2017 у кількості 50 одиниць на суму 305 000,00 грн. (без ПДВ). Загальна вартість товару, що постачається за наведеною Специфікацією № 1, склала 1 664 400,00 грн. (з ПДВ).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна за одиницю товару визначається в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору). Сума цього Договору на момент його підписання становить 1 664 400,00 грн., у тому числі ПДВ 277 400,00 грн.

Розрахунки проводяться у безготівковій формі протягом 10 (десяти) банківських днів з дня поставки товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію: акту приймання-передачі товару, видаткової накладної. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.3 означеної угоди поставка товару здійснюється постачальником протягом не більше, ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту надання заявки покупцем згідно з пунктом 5.3.3 цього Договору, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Зі сторони покупця заявку підписують з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), заступники директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особи, що виконують їх обов`язки), головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки) (пункт 5.3.1).

Покупець не несе відповідальності та обов`язку приймати товар за заявкою, яка підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у пункті 5.3.1 цього Договору (пункт 5.3.2).

Заявка покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в пункті 5.3.1 цього Договору, направляється з електронної адреси покупця NH-MTZ@RAILWAY.LVIV.UA на електронну адресу постачальника AMB@AMB.UA. Датою подання заявки відповідно до пункту 5.3 вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника (пункт 5.3.3).

Пунктом 6.3.1 Договору на постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

За умовами пункту 8.2 наведеного правочину сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі рекомендованим листом з описом вкладення та документом Торгово-промислової палати України, що підтверджує про обставини непереборної сили.

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року або до завершення воєнного стану (в залежності від того, яка подія настане швидше), а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2022 року позивач надав відповідачу підписану головним інженером та заступником директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" заявку № НГ-НЗТ-40/1027 на поставку зазначеного у Специфікації № 1 товару на загальну суму 1 664 400,00 грн. (з ПДВ), направивши її на передбачену в пункті 5.3.3 Договору електронну адресу постачальника.

З огляду на викладене, а також з урахуванням положень пункту 5.3 Договору, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу погоджений сторонами у Специфікації № 1 та вказаний у заявці покупця № НГ-НЗТ-40/1027 товар до 18.10.2022 року включно.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо поставки передбаченого цією угодою товару не виконав.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що листом від 16.08.2022 року № 0741 Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" повідомило покупця про те, що у зв`язку з різкою зміною курсу валют та мінімально врахованою рентабельністю, відповідач не може виконати умови Договору.

Листом від 24.08.2022 року № НХЛ06-1/7418 позивач, з огляду на зазначену відповідачем неможливість виконання умов Договору та положення пункту 8.2 Договору, звернувся до постачальника з проханням про надання відповідної довідки Торгово-промислової палати України щодо неможливості виконувати умови укладеної між сторонами угоди.

Крім того, листом від 02.11.2022 року № НХЛ66-1/9454 позивач звернувся до постачальника із претензією про сплату на його користь нарахованої суми пені за несвоєчасну поставку товару за Договором.

Однак, така претензія була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" без задоволення, а у відповідь на вищевказаний лист позивача № НХЛ66-1/9454 відповідач направив покупцю лист від 30.11.2022 року № 0895, в якому, посилаючись на положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України, запропонував розірвати Договір за взаємною згодою сторін.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про акцептування позивачем вищенаведеної оферти відповідача про розірвання Договору за згодою сторін, а також і докази звернення відповідача до суду з позовом про розірвання такого Договору в судовому порядку та набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Враховуючи прострочення відповідачем поставки погодженого сторонами товару, позивач нарахував пеню в розмірі 123 165,60 грн. та штрафу в сумі 116 508,00 грн., звернувшись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача означених сум цих штрафних санкцій.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та передбачений пунктом 5.3 Договору, з урахуванням дати надання відповідачу заявки від 03.10.2022 року № НГ-НЗТ-40/1027.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки покупцю передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" 123 165,60 грн. пені, нарахованої за 74 дні прострочення поставки продукції на суму 1 664 400,00 грн. (фактично з 19.10.2022 року по 31.12.2022 року) із застосуванням передбаченої Договором ставки у розмірі 0,1 % річних від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Судом встановлено, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

У пункті 7.2 Договору сторони погодили, у випадку порушення строку поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 123 165,60 грн. пені є обґрунтованою.

Також, у поданій позовній заяві покупець просив суд стягнути з відповідача 116 508,00 грн. штрафу, нарахованого внаслідок прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 7.2 Договору у випадку прострочення поставки товару понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості товару, з якого допущено прострочення.

Оскільки розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" 116 508,00 грн. штрафу.

Суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Належних доказів, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення постачальника від відповідальності за невиконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" надано суду не було.

Разом із тим, дослідивши зміст відзиву на позовну заяву, в якому фактично викладене клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" вказувало на те, що на момент укладення договору постановою Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" офіційний курс гривні до долара США зафіксовано на рівні, на якому він діяв 24.02.2022 року - 29,2549 гривень за 1 долар США. Водночас 21.07.2022 року Національний банк України скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25 %, збільшивши його з 29,2549 грн. за 1 долар США до 36,5686 грн. за 1 долар США. Відповідач вказував, що він здійснює виробництво товарів, зазначених у Специфікації № 1 до договору, з використанням компонентів, придбаних за зовнішньоекономічними договорами з оплатою в іноземній валюті, зокрема у доларах США; економічний зміст операції з продажу покупцю таких товарів за встановленими договором цінами відсутній. Водночас закупівля таких компонентів для виробництва або виготовлення підшипників для постачання їх за договором позивачу безпосередньо у вітчизняних виробників також є неможливим через значне підвищення цін у зв`язку зі зміною фіксованого курсу валют, що нівелює економічний зміст таких операцій. Однак, відповідач на час укладення договору поставки був позбавлений можливості передбачити вищенаведені значні курсові коливання з огляду на відсутність будь-яких передумов для підвищення офіційного курсу гривні до долара США. Враховуючи викладене, листом від 16.08.2022 року № 0741 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов укладеного між сторонами договору внаслідок різкої зміни курсу валют. Разом із тим, незважаючи на таке повідомлення, позивач 03.10.2022 року направив відповідачу заявку від 03.10.2022 року № НГ-НЗТ-40/1027 на поставку спірного товару.

На підтвердження вищенаведених обставин відповідач надав суду копії Експертного висновку № ОИ-1217, складеного 22.09.2022 року Запорізькою торгово-промисловою палатою, а також листа Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 17.11.2022 року № 113/284, зі змісту яких вбачається, що середньоринкова ціна замовленого позивачем у відповідача товару (підшипників 30-32532Л1М, 30-42536ЛМ та 30-52536ЛМ) станом на вересень-початок листопада 2022 року більше ніж у два рази перевищували ціни, вказані у Договорі та Специфікації № 1 до нього.

З огляду на викладене, відповідач вказував, що зазначені у Договорі ціни внаслідок підвищення фіксованого курсу долара США не покривають навіть собівартості виробництва та перевезення вищенаведених товарів. На підтвердження означених обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" надало суду копії укладених з постачальниками комплектуючих для виробництва підшипників договорів та документи, які підтверджують вартість перевезення.

Крім того, відповідачем надано суду розрахунок собівартості на буксові підшипники, згідно з яким станом на 11.11.2022 року собівартість підшипника 30-32532Л1М становить 8 480,52 грн. (у той час як згідно з умовами Договору його ціна без ПДВ складає 4 400,00 грн.), підшипника 30-42536ЛМ - 11 522,14 грн. (у той час як згідно з умовами Договору його ціна без ПДВ складає 5 800,00 грн.), підшипника 30-52536ЛМ - 12 024,08 грн (у той час як згідно з умовами Договору його ціна без ПДВ складає 6 100,00 грн.).

Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У свою чергу, судом прийнято до уваги значний розмір нарахованої позивачем пені та штрафу, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" у відзиві на позовну заяву підстави та обставини прострочення ним поставки погодженого сторонами товару, а також надані відповідачем докази на їх підтвердження. Також судом враховано факт повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" позивача (до моменту настання строку виконання спірного зобов`язання з поставки товару) про неможливість виконання умов Договору внаслідок різкої зміни курсу валют та мінімально врахованою рентабельністю, а також відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення.

З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з поставки товару та завчасне доведення їх до відома позивача, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи невідповідність, на переконання суду, розміру стягуваної пені та штрафу наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки підшипників, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку, з урахуванням змісту відзиву на позов, є можливим зменшення обґрунтованого до стягнення розміру пені та штрафу на 50 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відтак, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу, тоді як у решті позовних вимог про стягнення з відповідача цих штрафних санкцій слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірних штрафних санкцій.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням викладеного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, суд звертає увагу на положення пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи наведені приписи, а також зважаючи на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, без урахування зменшення пені.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (03162, місто Київ, вулиця Тулузи, будинок 10 А; код ЄДРПОУ 40222898) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1; код ЄДРПОУ ВП 40081195) 61 582 (шістдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. пені, 58 254 (п`ятдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу та 3 595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.07.2023 року.

Суддя В.С. Ломака