Постанова

від 02.02.2024 по справі 910/7211/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р. м.Київ Справа№ 910/7211/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.07.2023

у справі № 910/7211/23 (суддя В.С. Ломака)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи"

про стягнення 239 673,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (далі - відповідач) про стягнення 239 673,60 грн., з яких: 123 165,60 грн. - пеня, 116 508,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" строку поставки товару за укладеним між сторонами 27.05.2022 року договором поставки № Л/НХ-22227, у зв`язку з чим виникли підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у вищевказаному розмірі.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на момент укладення договору постановою Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" офіційний курс гривні до долара США зафіксовано на рівні, на якому він діяв 24.02.2022 року - 29,2549 гривень за 1 долар США. Водночас 21.07.2022 року Національний банк України скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25 %, збільшивши його з 29,2549 грн. за 1 долар США до 36,5686 грн. за 1 долар США.

Відповідач вказував, що він здійснює виробництво товарів, зазначених у Специфікації № 1 до договору, з використанням компонентів, придбаних за зовнішньоекономічними договорами з оплатою в іноземній валюті, зокрема у доларах США; економічний зміст операції з продажу покупцю таких товарів за встановленими договором цінами відсутній.

Водночас закупівля таких компонентів для виробництва або виготовлення підшипників для постачання їх за договором позивачу безпосередньо у вітчизняних виробників також є неможливим через значне підвищення цін у зв`язку зі зміною фіксованого курсу валют, що нівелює економічний зміст таких операцій.

Разом із тим, відповідач на час укладення договору поставки був позбавлений можливості передбачити вищенаведені значні курсові коливання з огляду на відсутність будь-яких передумов для підвищення офіційного курсу гривні до долара США. Враховуючи викладене, листом від 16.08.2022 року № 0741 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов укладеного між сторонами договору внаслідок різкої зміни курсу валют, а у подальшому направив покупцю оферту від 30.11.2022 року № 0895 про розірвання договору поставки, оскільки його виконання порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить постачальника того, на що він розраховував при укладенні договору та призведе до невиправних наслідків. Проте відповіді на пропозицію відповідач від покупця не отримав. Разом із тим, відповідач у відзиві на підставі статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України просив зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, оскільки їх розмір суперечить принципам справедливості і розумності, а стягнення нарахованих позивачем штрафу і пені може призвести до негативних наслідків, у тому числі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 61 582 (шістдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. пені, 58 254 (п`ятдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу та 3 595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та передбачений пунктом 5.3 Договору, з урахуванням дати надання відповідачу заявки від 03.10.2022 року № НГ-НЗТ-40/1027, що є підставою для нарахування 123 165,60 грн. пені, нарахованої за 74 дні прострочення поставки продукції на суму 1 664 400,00 грн. (фактично з 19.10.2022 року по 31.12.2022 року) із застосуванням передбаченої Договором ставки у розмірі 0,1 % річних від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а також 116 508,00 грн. штрафу, нарахованого внаслідок прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.

Проте, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з поставки товару та завчасне доведення їх до відома позивача, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи невідповідність розміру стягуваної пені та штрафу наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки підшипників, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку, з урахуванням змісту відзиву на позов, є можливим зменшення обґрунтованого до стягнення розміру пені та штрафу на 50 %. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу, тоді як у решті позовних вимог про стягнення з відповідача цих штрафних санкцій слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (14.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, який додано до апеляційної скарги) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнувши з відповідача 123 165,60 грн. - пені, 116 508,00 грн. - штрафу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення штрафних санкцій не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував, що обумовлені ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України підстави для зменшення розміру пені та штрафу - відсутні, з огляду на те, що наведений випадок - не є винятковим, відповідний договір укладався сторонами вже під час дії запровадженого воєнного стану, у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», жодних змін ціни договору, обсягів постачання між сторонами жодними додатковими угодами - не обумовлювалось. Доказів об??єктивної неможливості проведення своєчасної поставки та доказів, які могли б підтверджувати обставини , за яких може бути зменшено розмір штрафних санкцій, відповідачем не надано.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

27.09.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що суд першої інстанції жодних порушень при винесенні рішення не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає, посилаючись на те, що відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов укладеного між сторонами договору внаслідок різкої зміни курсу валют, а у подальшому направив покупцю оферту від 30.11.2022 року № 0895 про розірвання договору поставки, оскільки його виконання порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить постачальника того, на що він розраховував при укладенні договору та призведе до невиправних наслідків. Крім того, відповідач посилався і на необхідність врахування приписів ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, а також можливість банкрутства відповідача внаслідок стягнення значного розміру штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/7211/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23.

28.08.2023на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріли справи № 910/7211/23.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 30.08.2023 по 01.09.2023 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7211/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду від 25.07.2023, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справи строки на подання відзивів, заяв та клопотань.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. (2684, 00 грн. * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 239 673,60 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 направлена учасникам спору як засобами поштового зв?язку, так і засобами електронного зв?язку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах існуючого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.05.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (постачальник) укладено договір поставки № Л/НХ-22227 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: підшипники (Код ДК 021:2015-44440000-6 Вальниці), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару визначаються в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору).

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) сторони погодили поставку відповідачем товару: підшипник 30-32532Л1М (код УКТЗЕД 8482500000), ДСТУ ГОСТ 520:2014 у кількості 180 одиниць на суму 792 000,00 грн. (без ПДВ); підшипник 30-42536ЛМ (код УКТЗЕД 8482500000), ДСТУ ГОСТ 520:2014, ДСТУ 8734:2017 у кількості 50 одиниць на суму 290 000,00 грн. (без ПДВ); підшипник 30-52536ЛМ (код УКТЗЕД 8482500000), ДСТУ ГОСТ 520:2014, ДСТУ 8734:2017 у кількості 50 одиниць на суму 305 000,00 грн. (без ПДВ). Загальна вартість товару, що постачається за наведеною Специфікацією № 1, склала 1 664 400,00 грн. (з ПДВ).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору, ціна за одиницю товару визначається в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору) в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору). Сума цього Договору на момент його підписання становить 1 664 400,00 грн., у тому числі ПДВ 277 400,00 грн.

Розрахунки проводяться у безготівковій формі протягом 10 (десяти) банківських днів з дня поставки товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію: акту приймання-передачі товару, видаткової накладної. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору, поставка товару здійснюється постачальником протягом не більше, ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту надання заявки покупцем згідно з пунктом 5.3.3 цього Договору, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Зі сторони покупця заявку підписують з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), заступники директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особи, що виконують їх обов`язки), головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки) (пункт 5.3.1 договору).

Покупець не несе відповідальності та обов`язку приймати товар за заявкою, яка підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у пункті 5.3.1 цього Договору (пункт 5.3.2).

Заявка покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в пункті 5.3.1 цього Договору, направляється з електронної адреси покупця NH-MTZ@RAILWAY.LVIV.UA на електронну адресу постачальника AMB@AMB.UA. Датою подання заявки відповідно до пункту 5.3 вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника (пункт 5.3.3).

Пунктом 6.3.1 Договору на постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

За умовами пункту 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі рекомендованим листом з описом вкладення та документом Торгово-промислової палати України, що підтверджує про обставини непереборної сили.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 або до завершення воєнного стану (в залежності від того, яка подія настане швидше), а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

03.10.2022 позивач надав відповідачу підписану головним інженером та заступником директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" заявку № НГ-НЗТ-40/1027 на поставку зазначеного у Специфікації № 1 товару на загальну суму 1 664 400,00 грн. (з ПДВ), направивши її на передбачену в пункті 5.3.3 Договору електронну адресу постачальника.

З огляду на викладене, а також з урахуванням положень пункту 5.3 Договору, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу погоджений сторонами у Специфікації № 1 та вказаний у заявці покупця № НГ-НЗТ-40/1027 товар до 18.10.2022 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо поставки передбаченого цією угодою товару - не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Листом від 16.08.2022 № 0741 Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" повідомило покупця про те, що у зв`язку з різкою зміною курсу валют та мінімально врахованою рентабельністю, відповідач не може виконати умови Договору.

Листом від 24.08.2022 № НХЛ06-1/7418 позивач, з огляду на зазначену відповідачем неможливість виконання умов Договору та положення пункту 8.2 Договору, звернувся до постачальника з проханням про надання відповідної довідки Торгово-промислової палати України щодо неможливості виконувати умови укладеної між сторонами угоди.

Листом від 02.11.2022 № НХЛ66-1/9454 позивач звернувся до постачальника із претензією про сплату на його користь нарахованої суми пені за несвоєчасну поставку товару за Договором.

Однак, така претензія була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" без задоволення, а у відповідь на вищевказаний лист позивача № НХЛ66-1/9454 відповідач направив покупцю лист від 30.11.2022 № 0895, в якому, посилаючись на положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України, запропонував розірвати Договір за взаємною згодою сторін.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про акцептування позивачем вищенаведеної оферти відповідача про розірвання Договору за згодою сторін, а також і докази звернення відповідача до суду з позовом про розірвання такого Договору в судовому порядку та набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Враховуючи прострочення відповідачем поставки погодженого сторонами товару, позивач нарахував пеню в розмірі 123 165,60 грн. та штрафу в сумі 116 508,00 грн., які заявив до стягнення в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та передбачений пунктом 5.3 Договору, з урахуванням дати надання відповідачу заявки від 03.10.2022 року № НГ-НЗТ-40/1027.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки покупцю передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" 123 165,60 грн. пені, нарахованої за 74 дні прострочення поставки продукції на суму 1 664 400,00 грн. (фактично з 19.10.2022 по 31.12.2022) із застосуванням передбаченої Договором ставки у розмірі 0,1 % річних від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Статтею 231 Господарського кодексу України взначено, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

У пункті 7.2 Договору сторони погодили, у випадку порушення строку поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 123 165,60 грн. пені - є обґрунтованою.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 116 508,00 грн. штрафу, нарахованого внаслідок прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 7.2 Договору, у випадку прострочення поставки товару понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості товару, з якого допущено прострочення.

Оскільки розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про обгрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 116 508,00 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на підставі статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України просив зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, оскільки їх розмір суперечить принципам справедливості і розумності, а стягнення нарахованих позивачем штрафу і пені може призвести до негативних наслідків, у тому числі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи".

В свою чергу, суд першої інстанції на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку, з урахуванням змісту відзиву на позов, є можливим зменшення обґрунтованого до стягнення розміру пені та штрафу на 50 %, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з поставки товару та завчасне доведення їх до відома позивача, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи невідповідність розміру стягуваної пені та штрафу наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки підшипників.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу, відмовивши у решті позовних вимог про стягнення з відповідача 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу.

Скаржник наголошував, що обумовлені ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України підстави для зменшення розміру пені та штрафу - відсутні, з огляду на те, що наведений випадок - не є винятковим, відповідний договір укладався сторонами вже під час дії запровадженого воєнного стану, у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», жодних змін ціни договору, обсягів постачання між сторонами жодними додатковими угодами - не обумовлювалось. Доказів об?єктивної неможливості проведення своєчасної поставки та доказів, які могли б підтверджувати обставини , за яких може бути зменшено розмір штрафних санкцій, відповідачем не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги.

По-перше, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку про те, що належних доказів, які свідчать саме про наявність правових підстав для звільнення постачальника від відповідальності за невиконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" надано не було.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи в цій частині, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, вважає висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру пені та штрафу - помилковими, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків та наведені обставини прострочення щодо зміни курсової різниці та порівняння вартості товару за середньоринковою ціною згідно копії Експертного висновку № ОИ-1217, складеного 22.09.2022 року Запорізькою торгово-промисловою палатою, а також листа Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 17.11.2022 року № 113/284 - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень виконавчих органів стосовно регулювання валютного ринку, і прийняття доводів відповідача у цій частині судом першої інстанції саме в контексті зменшення розміру пені - визнаються судом апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з порушенням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідний договір укладався сторонами вже під час дії запровадженого воєнного стану, у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», жодних змін ціни договору, обсягів постачання між сторонами жодними додатковими угодами - не обумовлювалось. Доказів об?єктивної неможливості проведення своєчасної поставки та доказів, які могли б підтверджувати обставини , за яких може бути зменшено розмір штрафних санкцій, відповідачем не надано. Також, лист відповідача про неможливість виконання договору, як і лист від 30.11.2022 № 0895, в якому, посилаючись на положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України, відповідач запропонував розірвати Договір за взаємною згодою сторін - не є обгрунтованими та об?єктивними обставинами, які б підтверджували саме необхідність зменшення пені та штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування зменшення розміру пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки позивачем не понесено збитків у розмірі заявленої неустойки - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором.

Стосовно доводів відповідача про його ймовірне банкрутство, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо відображення його збитковості, а організаційна форма відповідача, як товариства х обмеженою відповідальністю, не свідчить про беззаперечну презумпцію збитковості відповідача. При цьому, відповідачем до матеріалів справи жодних доказів відповідної збитковості - не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення пені та штрафу на 50%, у зв`язку з чим рішення суду у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 123 165,60 грн. пені та 116 508,00 грн. штрафу - підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення пені та штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені та штрафу на 50% та відмовою у зв?язку з цим у задоволенні 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин ймовірного банкрутства відповідача, без підтвердження вказаної обставини належними доказами), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 123 165,60 грн. пені та 116 508,00 грн. штрафу.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23 в частині зменшення пені та штрафу на 50% та відмовою у зв?язку з цим у задоволенні 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу - скасувати та прийняти у скасованій частині нове рішення про задоволення вимоги про стягнення 61 582,80 грн. пені та 58 254,00 грн. штрафу, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача загалом 123 165,60 грн. пені та 116 508,00 грн. штрафу. В решті рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/7211/23 у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (03162, місто Київ, вулиця Тулузи, будинок 10 А; код ЄДРПОУ 40222898) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1; код ЄДРПОУ ВП 40081195) 123 165 (сто двадцять три тисячі сто шістдесят п?ять) грн. 60 коп. пені, 116 508 (сто шістнадцять тисяч п?ятсот вісім) грн. 00 коп. штрафу та 3 595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ Технолоджи" (03162, місто Київ, вулиця Тулузи, будинок 10 А; код ЄДРПОУ 40222898) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1; код ЄДРПОУ ВП 40081195) 5 392 (п?ять тисяч триста дев?яносто дві) грн. 65 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/7211/23 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко