Рішення

від 24.07.2023 по справі 922/1692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1692/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім Торг" (04209, м. Київ, вул. Озерна, 2, код ЄДРПОУ 40631061) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, 11, код ЄДРПОУ 25470089) про стягнення 576 162,86грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 576 162,86грн заборгованості, яка складається з: 2 094,44грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 79 123,44грн 25% річних, 67 699,45грн збитків від інфляції, 26 445,00грн 10% штрафу, 136 350,53грн пені, 264 450,00грн боргу. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 642,44грн позивач просить покласти на відповідача.

Також, позивач просить суд зобов`язати орган державної влади, що має форму ВДВС, в тому числі особу приватного виконавця, який проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 264 450,00грн за формулою: Сх3хД:К:100, де С - сума непогашеної заборгованості, 3 - розмір процентів річних, Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 10/12/00020 від 10.12.2020 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, відповідно до додатку № 22 до договору поставки, з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім Торг" залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліків строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, справу № 922/1692/23 визнано малозначною, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2 Правил).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області від 29.05.2023, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, про обізнаність відповідача про знаходження в провадженні Господарського суду Харківської області справи № 922/1692/23 свідчить той факт, що відповідачем через систему Електронний суд подано заяву про затвердження мирової угоди та проект мирової угоди від 21.06.2023 з доказами її направлення на адресу позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що мирова угода укладається обома сторонами. Втім, судом встановлено, що мирова угода, яка подана відповідачем до суду та міститься у справі, є лише проектом, сторонами не підписана, у зв`язку з чим заява про затвердження мирової угоди затвердженню судом в даному випадку не підлягає.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім Торг" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" (відповідач) укладено договір поставки № 10/12/00020 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю, а відповідач в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати й оплачувати продукцію (товар).

Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити позивач, визначається в погодженому між сторонами додатку до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. На основі погодженого сторонами додатку до Договору позивач складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні-передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною Договору (п.1.2 договору).

У п.1.3 договору сторони погодили, що у додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

За умовами п.3.3 договору товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Всі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до покупця в момент передачі йому товару, право власності на партію товару виникає у покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.

Сторони у п.3.6 договору дійшли згоди, що у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого в межах дії цього договору товару зі сторони покупця, постачальник зараховує грошові кошти в рамках договору, незалежно від призначення платежу, першочергового на погашення наявної заборгованості по договору і оплату штрафних санкцій, залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару.

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість окремої партії товару визначається сторонами у додатку до договору (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2 договору крім вартості кожної окремої партії товару в додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару.

У п.4.3 договору сторони погодили, що підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Оплата партії товару здійснюється в українських гривнях в порядку, встановленому у відповідному додатку до договору. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату цього договору є обов`язковим (пункту 4.4. договору).

Датою оплати, відповідно до п.4.5 договору, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Грошові кошті, які отримані від покупця в межах дії цього договору, першочергово направляються на погашення заборгованості (у випадку наявності такої) та оплату штрафних санкцій, які застосовуються до покупця, а залишок направляється на оплату вартості товару (п.4.6 договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п.9.1 договору).

11.01.2022 між сторонами підписано Додаток № 22 до Договору, в якому погоджений товар, що є предметом Договору, а саме: поліетилен арт. 1107 у кількості 4,100 т на загальну суму 264 450,00грн. Також у вказаному додатку сторонами погоджено, зокрема, строк поставки товару, місце та умови передачі товару, умови оплати товару.

Так, відповідно до п.5 Додатку № 22 до договору, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату товару протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу позивача. Датою відвантаження товару є дата видаткової накладної.

На виконання умов укладеного договору та додатку № 22 від 11.01.2022 до нього позивачем був поставлений обумовлений товар на суму 264 450,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 24 від 11.01.2022, яка підписана повноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на суму 264 450,00грн.

На суму основного боргу позивач здійснив нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, розбивши їх на два періоди: за період із 12.01.22 по 10.02.22 у розмірі 2 094,44грн, та за період із 10.02.22 по 25.04.23 у розмірі 79123,44грн. При цьому, правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами: за період із 12.01.22 по 10.02.22 у розмірі 2 094,44грн позивач визначив ст. 253, 534, 536 та 1048 Цивільного кодексу України; за період із 10.02.22 по 25.04.23 у розмірі 79123,44грн. ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.3 договору.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 67 699,45грн збитків від інфляції, 26 445,00грн 10% штрафу та 136 350,53грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу позивача.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 264 450,00грн підтверджується копіями видаткової накладної № 24 від 11.01.2022 та товарно-транспортної накладної № 24 від 11.01.2022, наявними в матеріалах справи.

Видаткова накладна підписана уповноваженою особою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 264 450,00грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за період із 12.01.22 по 10.02.22 у розмірі 2 094,44грн, та за період із 10.02.22 по 25.04.23 у розмірі 79123,44грн. Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами: за період із 12.01.22 по 10.02.22 у розмірі 2 094,44грн позивач визначив ст. 253, 534, 536 та 1048 Цивільного кодексу України; за період із 10.02.22 по 25.04.23 у розмірі 79123,44грн. ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.3 договору.

Таким чином, позивач просить стягнути із відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за період із моменту отримання відповідачем товару до моменту настання строку його оплати (за період із 12.01.22 по 10.02.22) та за період із моменту прострочення оплати товару (із 10.02.22) по 25.04.23.

За приписами ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вважає позивач, відповідач повинен сплатити на його користь проценти за користування чужими грошовими коштами за період із моменту отримання товару до моменту настання строку його оплати (за період із 12.01.22 по 10.02.22). І відповідний розмір таких процентів позивач обґрунтовує посиланням на ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що положення ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України (щодо розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України) в даному випадку не можуть бути застосовані на підставі ст.8 Цивільного кодексу України, оскільки аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договорів позики, ренти, банківського вкладу та правовідносин, які склалися між сторонами за договором поставки в результаті безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст.8 Цивільного кодексу України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 902/753/17).

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що сторонами у договорі не було погоджено розмір процентів за правомірне користування відповідачем товаром, отриманим із відстрочкою платежу.

А тому суд вважає відсутніми правові підстави для нарахування процентів річних на період із 12.01.22 по 10.02.22 в сумі 2 094,44грн. Позовні вимоги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 25% річних в розмірі 79123,44грн за період з 10.02.2022 по 25.04.2023 та збитків від інфляції в розмірі 67699,45грн за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у п.6.3 договору сторони погодили інший розмір процентів річних від простроченої суми, а саме: 25% річних.

Суд зазначає, що за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 25% річних в розмірі 79123,44грн за період з 10.02.2022 по 25.04.2023, суд дійшов висновку що позивач неправильно визначив дату початку періоду прострочення оплати товару.

Так, як вже було встановлено судом, сторони у додатку № 22 до договору погодили строк оплати товару (п. 5 додатку) 30 календарних днів з дати його відвантаження, що є датою видаткової накладної на товар.

Однак, зробивши розрахунок 25% річних за період із 11.02.2022 по 25.04.2023 суд дійшов висновку, що такий розрахунок є навіть більшим, ніж просить позивач, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу в цій частині, не виходячи за межі позову.

Перевіривши правомірність нарахування збитків від інфляції в розмірі 67699,45грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені на суму 136 350,53грн за період з 11.02.2022 по 25.04.2023 та 10% штрафу в розмірі 26 445,00грн, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 Господарського кодексу України).

Договором передбачено нарахування пені та штрафу за порушення строків оплати товару. Так, згідно з пунктом 6.2 договору в випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

За умовами п.6.5 договору сторони, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Перевіркою доданого до позовної заяви розрахунку пені за період з 11.02.2022 по 25.04.2023, з урахуванням подовженого сторонами строку такого нарахування без обмеження строку, судом встановлено, що позивач допустив арифметичну помилку у розрахунку. Зробивши правильний розрахунок пені за період із 11.02.2022 по 25.04.2023, суд дійшов висновку, що її розмір становить 134 688,37грн. В іншій частині (1 662,16грн) пеня нарахована безпідставно та помилково.

У п.6 Додатку № 22 до договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару відповідачем більше ніж на один календарний місяць, останній зобов`язався сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від несплаченої оплати партії товару.

Перевіривши правомірність нарахування 10% штрафу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується клопотання позивача про застосування положень ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За приписами ч.11, ч.12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, відповідно до положень ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 264 450,00грн до моменту повного виконання рішення суду за наступною формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де:

СОБ - сума основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" за наказом, виданим на виконання цього рішення;

3 - розмір процентів;

КДП - кількість днів прострочення сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ";

КДР - кількість днів у поточному році (в якому робиться відповідний розрахунок).

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються саме на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, 11, код ЄДРПОУ 25470089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім Торг" (04209, м. Київ, вул. Озерна, 2, код ЄДРПОУ 40631061) - 79 123,44грн 25% річних, 67 699,45грн збитків від інфляції, 26 445,00грн 10% штрафу, 134 688,37грн пені, 264 450,00грн боргу, 8 586,09грн судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, 11, код ЄДРПОУ 25470089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім Торг" (04209, м. Київ, вул. Озерна, 2, код ЄДРПОУ 40631061) 3% річних на суму основного боргу да Договором поставки № 10/12/00020 від 10.12.2020 та додатку № 22 від 11.01.2022 до договору у розмірі 264 450,00грн до моменту повного виконання рішення суду за наступною формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де:

СОБ - сума основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" за наказом, виданим на виконання цього рішення;

3 - розмір процентів;

КДП - кількість днів прострочення сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ";

КДР - кількість днів у поточному році (в якому робиться відповідний розрахунок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 662,16грн та 2 094,44грн процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "24" липня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк