Рішення

від 24.07.2023 по справі 120/5324/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2023 р. Справа № 120/5324/23

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

27.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до відповідача з клопотанням про надання земельної ділянки, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, площею 0,12 га, в оренду під городництво строком на 49 років.

Рішенням Агрономічної сільської ради №2436 від 23.03.2023 року позивачу відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів.

На переконання позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним дотримано порядок звернення з відповідним клопотанням про надання земельної ділянки в оренду у межах допустимих розмірів та категорії земель, а мотиви, що лягли в основу рішення, суперечать положенням статті 123 Земельного кодексу України.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.05.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема, вказав, що у відповідності із планом зонування с. Агрономічне, бажана земельна ділянка знаходиться у житловій зоні.

Відповідно до класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051) земельні ділянки житлової забудови - земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше), земельні ділянки, які використовуються для розміщення гаражного будівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для колективного житлового будівництва, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання, для будівництва індивідуальних гаражів, для колективного гаражного будівництва, для іншої житлової забудови, для цілей підрозділів 02.01-02.07, 02.09-02.12 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373 є відмінним від цільового призначення - «для ведення городництва», що, на думку представника відповідача, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

25.05.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11886/15-20-СГ від 20.10.2020 року позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05).

На виконання Наказу, ліцензійною землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

На підставі виготовленого проекту землеустрою, до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

Згідно витягу з державного земельного кадастру №НВ-2309600452021 від 02.09.2021 року, цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, 01.05 для індивідуального садівництва.

08.03.2023 року позивач звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання земельної ділянки площею 0,12 га., кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, в оренду на 49 років для ведення городництва.

Рішенням 37 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №2436 від 23.03.2023 року позивачу відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів.

На переконання позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним дотримано порядок звернення з відповідним клопотанням про надання земельної ділянки в оренду у межах допустимих розмірів та категорії земель, а мотиви, що лягли в основу рішення, суперечать положенням ст. 123 Земельного кодексу України.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 36 ЗК України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини 1, 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 134 цього Кодексу встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання земельної ділянки площею 0,12 га., кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, в оренду на 49 років для ведення городництва.

Враховуючи зазначене, порядок надання бажаної позивачем земельної ділянки у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Згідно положень статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Тобто, надання у користування земельної ділянки без складення документації із землеустрою можливо лише за наявності трьох умов, а саме:

- реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки.

Судом встановлено, що 02.09.2021 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

Отже, бажана позивачем земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Що стосується реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-IX, розділ Х "Перехідних положень" доповнено пунктом 24, яким серед іншого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у підпунктах а - е цього Пункту.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто, з дня набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року з 27.05.2021 року землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Як вже встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11886/15-20-СГ від 20.10.2020 року позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05).

На виконання Наказу, ліцензійною землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

На підставі виготовленого проекту землеустрою, до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

При цьому, судом встановлено, що відомості до Державного земельного кадастру внесено 02.09.2021 року, тобто після набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року.

Враховуючи, що на час набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року (27.05.2021 року) бажана позивачем земельна ділянка була не сформована, остання, в силу положень пункту 24 Закону України №1423-IX, перейшла у комунальну власність.

Разом з тим, згідно витягу з державного земельного кадастру №НВ-2309600452021 від 02.09.2021 року, інформація про форму власності земельної ділянка, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Таким чином, відсутність інформації щодо реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, не змінює того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, є комунальною власністю та її розпорядником є Агрономічна сільська рада.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а.

Що стосується меж та цільового призначення бажаної позивачем земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що підстава відмови "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів" має бути розкрита у змісті рішення, зокрема, посланням на невідповідності місця розташування бажаної позивачем ділянки вимогам закону або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин справи, принципу належного урядування, як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення, відповідач не дотримався. Зокрема, в оскаржуваному рішені відповідач посилається лише на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне дослідити такі обставини справи.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 20 ЗК України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів визначає Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року №548 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається із розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, землі сільськогосподарського призначення (секція А, код 01) включають в себе землі для індивідуального садівництва (01.05) та городництва (код 01.07).

Судом з`ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373 віднесена до земель сільськогосподарського призначення та має вид використання для індивідуального садівництва, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в Житловій зоні, зона Ж 1.2, що, на його думку, і свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Разом з тим, такі посилання відповідача суд вважає безпідставними, оскільки останній не врахував, що бажана позивачем земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, вона має площі і межі, категорію земель та вид використання.

Що стосується викопіювання з плану зонування с. Агрономічне з орієнтовним зазначенням місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки, то таке не є належним та допустимим доказом, оскільки містить інформацію про категорію земель масиву, а не конкретно земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв у межах і спосіб, визначений законом. Відтак, рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №2436 від 23.03.2023 року не відповідає критерію обґрунтованості є протиправним і підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати в оренду позивача земельну ділянку, для ведення городництва, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, строком на 49 років, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд зауважує, що умови, за яких орган відмовляє у наданні в оренду земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати в оренду земельну ділянку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 року у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 року у справі №0640/4248/18, від 28.02.2020 року у справі №806/3304/18 та від 07.10.2020 року у справі №826/25472/15.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом, для прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 37 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №2436 від 23.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373, площею 0, 12 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373, площею 0, 12 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04525998).

Суддя Дончик Віталій Володимирович