Постанова

від 17.10.2023 по справі 120/5324/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5324/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

17 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради (відповідача), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 37 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №2436 від 23.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373, площею 0, 12 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

- зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373, площею 0,12 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.07.2023 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що 02.09.2021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373. Тобто, бажана позивачем земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, вона має площі і межі, категорію земель та вид використання. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що у відповідності із планом зонування с. Агрономічне, бажана земельна ділянка знаходиться у житловій зоні. Відповідно до класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051) земельні ділянки житлової забудови - земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше), земельні ділянки, які використовуються для розміщення гаражного будівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для колективного житлового будівництва, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання, для будівництва індивідуальних гаражів, для колективного гаражного будівництва, для іншої житлової забудови, для цілей підрозділів 02.01-02.07, 02.09-02.12 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони.

Вважає, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373 є відмінним від цільового призначення - «для ведення городництва», що, на думку представника відповідача, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Наголошує, що відповідно до частини 1 статті 36 ЗК України, площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним дотримано порядок звернення з відповідним клопотанням про надання земельної ділянки в оренду у межах допустимих розмірів та категорії земель, а мотиви, що лягли в основу рішення, суперечать положенням статті 123 Земельного кодексу України.

Також посилається на правий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 та зазначає, що зміна цільового призначення в межах земель сільськогосподарського призначення не потребує розробки проекту відведення щодо зміни цільового призначення землі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11886/15-20-СГ від 20.10.2020 року позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05).

На виконання Наказу, ліцензійною землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

На підставі виготовленого проекту землеустрою, до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

Згідно витягу з державного земельного кадастру №НВ-2309600452021 від 02.09.2021, цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, 01.05 для індивідуального садівництва.

08.03.2023 позивач звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання земельної ділянки площею 0,12 га., кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, в оренду на 49 років для ведення городництва.

Рішенням 37 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №2436 від 23.03.2023 позивачу відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів.

На переконання позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним дотримано порядок звернення з відповідним клопотанням про надання земельної ділянки в оренду у межах допустимих розмірів та категорії земель, а мотиви, що лягли в основу рішення, суперечать положенням ст. 123 Земельного кодексу України.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 36 ЗК України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Приписами частини 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини 1, 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Положеннями частини 2 статті 134 цього Кодексу встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання земельної ділянки площею 0,12 га., кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, в оренду на 49 років для ведення городництва.

Водночас, порядок надання бажаної позивачем земельної ділянки у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Зокрема, згідно положень статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Отже, надання у користування земельної ділянки без складення документації із землеустрою можливо лише за наявності трьох умов, а саме:

- реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки.

Разом з тим встановлено, що 02.09.2021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

Тобто, бажана позивачем земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Що стосується реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-IX, розділ Х "Перехідних положень" доповнено пунктом 24, яким серед іншого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у підпунктах а - е цього Пункту.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто, з дня набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11886/15-20-СГ від 20.10.2020 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05).

На виконання наказу, ліцензійною землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

На підставі виготовленого проекту землеустрою, до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

При цьому, відомості до Державного земельного кадастру внесено 02.09.2021, тобто після набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року.

Враховуючи, що на час набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року (27.05.2021) бажана позивачем земельна ділянка була не сформована, остання, в силу положень пункту 24 Закону України №1423-IX, перейшла у комунальну власність.

Разом з тим, згідно витягу з державного земельного кадастру №НВ-2309600452021 від 02.09.2021, інформація про форму власності земельної ділянка, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутність інформації щодо реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, не змінює того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, є комунальною власністю та її розпорядником є Агрономічна сільська рада.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо меж та цільового призначення бажаної позивачем земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 20 ЗК України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів визначає Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Як видно із розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, землі сільськогосподарського призначення (секція А, код 01) включають в себе землі для індивідуального садівництва (01.05) та городництва (код 01.07).

Також судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:005:0373 віднесена до земель сільськогосподарського призначення та має вид використання для індивідуального садівництва, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в Житловій зоні, зона Ж 1.2, що, на його думку, і свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Разом з тим, такі посилання відповідача є безпідставними, оскільки останній не врахував, що бажана позивачем земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, вона має площі і межі, категорію земель та вид використання.

Що стосується викопіювання з плану зонування с. Агрономічне з орієнтовним зазначенням місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки, то таке не є належним та допустимим доказом, оскільки містить інформацію про категорію земель масиву, а не конкретно земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:005:0373.

Таким чином, зі змісту оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів. При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що така підстава відмови як "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів" має бути розкрита у змісті рішення, зокрема, посланням на невідповідності місця розташування бажаної позивачем ділянки вимогам закону або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Виходячи із обставин справи, принципу належного урядування, як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення, відповідач не дотримався. Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідач посилається лише на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв у межах і спосіб, визначений законом. Відтак, рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №2436 від 23.03.2023 не відповідає критерію обґрунтованості є протиправним і підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати в оренду позивача земельну ділянку, для ведення городництва, кадастровий номер 0520680200:01:005:0373, строком на 49 років, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Разом з тим, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, умови, за яких орган відмовляє у наданні в оренду земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати в оренду земельну ділянку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Водночас, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 року у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 року у справі №0640/4248/18, від 28.02.2020 року у справі №806/3304/18 та від 07.10.2020 року у справі №826/25472/15.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що виконання усіх умов, визначених законом, для прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду дотримано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, що відповідно до частини 1 статті 36 ЗК України, площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розмір спірної земельної ділянки площею 0,12 га, не перевищує встановлений законодавством розмір та є меншим ніж визначено законодавцем.

Щодо посилань позивача на правий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 колегія суддів зазначає таке.

Так у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 ВПВС відступила від висновку про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі (пункти 37, 38).

Зазначений висновок Великої Палати ґрунтується на тому, що частини 3 та 5 статті 20 ЗК України передбачають право власника земельної ділянки ініціювати та змінювати вид використання земельної ділянки в межах категорії, яка визначає її основне цільового призначення.

Водночас цей висновок Великої Палати був зроблений при вирішені господарського спору щодо оцінки рішення Нагірнянської сільської ради від 04 серпня 2016 року № 11-З/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 та передачі земельної ділянки в оренду».

Велика Палата в постанові від 01 червня 2021 року констатувавши право власника землі на визначення виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель не надавала оцінку другій половині частини 5 статті 20 ЗК України, яка передбачає відповідну зміну виду використання в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, оскільки це не входило до предмету спору.

Також у справі № 925/929/19 ВПВС не встановлювала порядку реалізації відповідного права власником земельної ділянки та не надавала оцінку цій нормі з урахуванням вимог Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», Постанови № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» з вищенаведених підстав.

Отже, правовідносини у справі, що розглядається та правовідносини, яким надана оцінка в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, не є подібними, оскільки відмінними є суб`єктний склад учасників відносин, об`єкти та предмет правового регулювання, а також обставини справи та її правове регулювання.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.