Рішення

від 25.07.2023 по справі 320/10212/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року № 320/10212/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» з позовом до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині пунктів 1 та 2;

- визнати недійсним та скасувати витяг №26218 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:20:306:0102 в розмірі 17 702 026,25 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022);

- визнати недійсним та скасувати витяг №26220 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:06:001:0103 в розмірі 1 594 777,14 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне рішення відповідача за своєю природою є регуляторним актом, а тому має бути прийняте з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Разом з тим, оскаржуване рішення було прийняте відповідачем з порушенням норм вказаного закону, зокрема: не оприлюднено проект оскаржуваного рішення та аналізу його регуляторного впливу; прийняте рішення не оприлюднено у порядку, визначеному законодавством України, в тому числі в порушення вимог статті 271 Податкового кодексу України. Крім того, дані про нормативну грошову оцінку землі, які відображені у витягах у ГУ Держгеокадастру у Київській області при своєму розрахунку спираються саме на затверджений радою технічний звіт, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Також, за переконанням позивача, оскільки оскаржуване рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області в частині пунктів 1, 2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наявні всі підстави для визнання нормативно грошові оцінки земельних ділянок позивача такими, що не підлягають застосуванню.

Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, із врахуванням особливостей визначених ст.264 КАС України та призначено підготовче засідання на 19.04.2023 о 16:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 заяву представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до матеріалів електронної справи задоволено частково та відкладено підготовче засідання на 10.05.23 о 15:00, для ознайомлення представнику позивача з матеріалами справи. Вирішено відкласти підготовче засідання на 07.06.23 о 15:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023 о 14:00.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» про розгляд справи у письмовому провадженні задоволено та вирішено перейти до розгляду справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень в порядку письмового провадження та здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач-1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що спірне рішення не є регуляторним актом, а відтак відсутні підстави для застосування приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та порушень таких приписів відповідачем, оскільки прийняте рішення не визначає базові розрахункові показники, які є обов`язковими для застосування у окремих відносинах між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що сама по собі технічна документація не розроблялась сільською радою як регуляторним органом, оскільки у відповідності до приписів чинного законодавства органи місцевого самоврядування в такому випадку виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі.

Також, не погоджуючись з позовною заявою відповідачем-2 подано відзив, в якому останній підтримав аргументи відповідача-1 щодо того, що спірне рішення не є регуляторним актом, а відтак відсутні підстави для застосування приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Додатково відповідач-2зазначив, що останній не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на обставини того, що його було залучено до участі у розгляді цієї справи лише з підстав наявності у останнього повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» в частині надання відомостей з Державного земельного кадастру, зокрема щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, однак управлінням лише сформовано та видано витяг з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відомості про яку внесені на підставі відповідної документації із землеустрою.

На підставі викладених аргументів відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

У поданих додаткових поясненнях відповідач-1 заперечив щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду щодо віднесення рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель до регуляторного акту, посилаючись на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.02.2022 №160/1936/21, узгоджені з правовими висновками викладеними у постанові від 07.10.2021 у справі № 160/17179/20, в яких суд дійшов висновку, що затверджена рішенням ради технічна документація з нормативної грошової оцінки земель без встановлення цим рішенням базової вартості 1 кв.м. землі містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при розрахунку земельних платежів і тільки після впровадження нормативної грошової оцінки земель в грошовому вираженні базової вартості 1 кв.м. землі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Київський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмежено відповідальністю «Водолісозахист» було укладено договори оренди земельної ділянки, а саме:

- договір оренди від 01.03.2006 року земельної ділянки 9,99 га, кадастровий номер 3221885200:20:306:0102;

- договір оренди від 20.05.2006 року земельної ділянки 0,9 га, кадастровий номер 3221885200:06:001:0103.

За умовами п.1 укладених договорів оренди сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання в адміністративних межах Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

Відповідно до п.2 вказаних вище договорів визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,99 та 0,9 га відповідно.

Пунктом 3 договорів встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки9,99 га становить - 332 548,37 грн, а земельної ділянки 0,9 га - 29 204,48 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі і складає 33 254,84 грн (земельна ділянка 9,99 га) та 2 920,45 грн (земельна ділянка 0,9 га) в рік, відповідно.

Вказані договори зареєстровані у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09.03.2006 за №040634200002 та від 29.06.2006 за №040694200006 відповідно.

08.07.2021 Петрівською сільською радою було прийнято рішення №397 яким відповідно до Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про землеустрій», Постанови Кабінету міністрів України від 23.03.1995 №6213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», керуючись статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердила технічну документацію нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розрахованої станом на 01.01.2021 р. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської ради розрахована станом на 01.01.2021 застосовується з 01.01.2022 р.

В подальшому за заявою позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було сформовано витяг №26218 від 16.09.2022р. (дата формування витягу 15.09.2022р) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3221885200:20:306:0102 складає 17 702 026,25 грн., а згідно витягу №26220 від 16.09.2022р. (дата формування витягу 15.09.2022р) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3221885200:06:001:0103 складає 1 594 777,14 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішення та виданими на підставі такого рішення витягами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до приписів ст.201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України «Про оцінку земель» №1378-IV від 11.12.2003 (далі - Закон України №1378-IV).

Відповідно до визначення наданого у ч.1 ст.1 Закон України №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із нормами ст.3 Закон України №1378-IV об`єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Частинами 1 та 2 ст.15 Закон України №1378-IV передбачено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.18 Закон України №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно з ч.1 ст.20 Закон України №1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-ІV (далі - Закон України №858-ІV) визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст.26 Закону України №858-ІV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є:

- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

- фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст.28 Закону України №858-ІV встановлено, що розробники документації із землеустрою мають право: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; г) авторства на створену ними документацію із землеустрою; ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою зобов`язані, зокрема, а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором.

Приписами ст.23 Закону України №858-ІV визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої сільської ради. Рішення про відмову в затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок має містити посилання на конкретні норми законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів, яким суперечить відповідна технічна документація.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Приписами п.271.2 ст.271 ПК України обумовлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Матеріалами справи підтверджується, що Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області на виконання зазначених вище положень законодавства було прийнято рішення від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

З огляду на вказане, суд звертає увагу, що у відповідності до абз.1 ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України №280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В контексті вказаного, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VІ (далі Закон України №2939-VІ) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з п.2 ч.1 ст.15 Закону України №2939-VІ розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною 2 ст.15 Закону України №2939-VІ встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України №2939-VІ проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Отже, з вказаного в сукупності суд приходить до висновку, що обов`язковому оприлюдненню підлягають, зокрема, проекти рішень органів місцевого самоврядування, які підлягають обговоренню.

Частиною 12 ст.59 Закону України №280/97-ВР унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 №1160 (далі Закон України №1160, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Згідно із визначенням наданим у ст.1 Закону України №1160 дано визначення та зазначено, що регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України №1160 дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Таким чином, вказаним вище Законом визначено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Статтею 4 Закону України №1160 обумовлено принципи державної регуляторної політики, зокрема серед яких прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Водночас, ст.5 вказаного Закону передбачено, що забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

В контексті вказаного суд звертає увагу, що відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Пунктом 19 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Таким чином, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово розглядав справи, в яких висловлював правові висновки щодо правової природи рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Зокрема, у постанові від 16.10.2018 у справі №522/7868/13 суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акту, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб (платників орендної плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Аналогічні висновки неодноразово були наведені у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 06.03.2019 у справі №803/417/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-a, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17, від 15.06.2021 у справі №200/12944/19-а, від 16.12.2021 у справі №826/8114/17, від 01.02.2022 у справі №160/1936/21, від 01.06.2022 у справі №280/5928/19, від 02.02.2023 у справі №807/125/18 та від 14.02.2023 у справі №695/2607/17.

Окрім вказаного, висновки викладені Верховним Судом у зазначених вище справах щодо визначення поняття нормативно-правового акта були викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) та від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (п.4 мотивувальної частини).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» має ознаки нормативно-правового регуляторного акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень рішення, поширюється на невизначене коло осіб, з урахуванням тієї обставини, що земельні ділянки, стосовно яких визначена нормативна грошова оцінка станом на зараз перебувають у користуванні позивача, однак в подальшому можуть перебувати у власності інших суб`єктів, та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Суд звертає увагу, спірним рішенням відповідачем було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із зазначенням вартості одного квадратного метра земельної ділянки у розмірі 315,86 грн/м2, що спростовує твердження відповідачів стосовно того, що спірне рішення не є регуляторним актом.

Отже, оскільки вище встановлено, що оскаржуване рішення за своєю суттю є регуляторним нормативно-правовим актом, суд звертає увагу на наступне.

У відповідно до ч.1, 2 ст.8 Закону України №1160 стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Статтею 9 Закону України №1160 передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений ст.13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Статтею 13 Закону України №1160 визначено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Так, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті: надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації; забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної сільської ради.

З викладених вище приписів норм чинного законодавства можна встановити, що оспорюване позивачем рішення підпадає під ознаки документів, які підлягають обов`язковому громадському обговоренню, тому на нього поширюється дія статті 15 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині обов`язковості опублікування проекту спірного рішення та здійснення аналізу регуляторного впливу.

Суд враховує, що затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж лежить в основі нарахування плати за землю. З огляду на викладене, прийняття оскарженого рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» впливає на нарахування позивачу орендної плати за землю у завищеному розмірі.

Згідно із приписами ст.35 Закону України №1160 оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:

- оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;

- можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.

Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Приписами ст.36 Закону України №1160 встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оприлюднення відповідачем-1 проекту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного нормативно-правового акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об`єднань, у спосіб, передбачений ст.9 Закону України №1160. Крім того, докази оприлюднення прийнятого рішення у спосіб, визначений ст.13 Закону України №1160, відповідачем також не надано. Наведене свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень проігнорував вимоги закону щодо процедури ухвалення регуляторних актів.

Окрім того, відповідачем не було надано до суду доказів наявності аналізу регуляторного впливу проекту рішення від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області». Відповідачем-1 в ході розгляду справи не було надано доказів на підтвердження обставин того, що відповідачем-1 було розроблено і оприлюднено аналіз регуляторного впливу щодо проекту спірного рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Вказане вище в сукупності дає підстави для висновку про порушення відповідачем-1 процедури прийняття регуляторних нормативно-правових актів - проектів рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме проекту оскаржуваного рішення.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 15.06.2021 у справі №200/12944/19-а.

В контексті вказаного, суд вважає також за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної організації» від 17.06.2004 №1808-IV (далі Закон України №1808-IV) обумовлено, що обов`язкові державній експертизі підлягають технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ст.1 Закону України №1808-IV встановлено, державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Статтею 13 Закону України №1808-IV встановлено, що первинна державна експертиза передбачає проведення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку державної експертизи щодо об`єктів державної експертизи.

Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері, визначені Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, яка затверджена наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2004 року за №1618/10217 (далі - Методика №391).

Так, згідно з п. 2.1 Методики №391, організацію і проведення державної експертизи здійснюють Держгеокадастр; територіальні органи Держгеокадастру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Приписами пункту 3.4 Методики №391 обумовлена основна стадія проведення державної експертизи. Основна стадія проведення державної експертизи передбачає всебічний аналіз землевпорядної документації, відповідність запропонованих заходів вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам. У разі потреби проводяться обстеження в натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи землевпорядної документації визначаються:

- відповідність змісту документації вимогам законодавства України, встановленим стандартам, нормам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо раціонального використання і охорони земель, умов і порядку їх забудови, охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, збереження культурної спадщини;

- відповідність змісту документації вимогам завдань на її розроблення та вимогам передпроектної документації;

- запропоновані землевпорядною документацією рішення щодо рекультивації порушених земель, поліпшення малопродуктивних угідь, оцінки земель тощо;

- еколого-економічна ефективність передбачених заходів щодо запобігання їх впливу на земельні угіддя за межами ділянки, охорони агроландшафтів;

- відповідність вимогам законодавства умов щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок у разі проведення вибіркової та добровільної державної експертизи робочих проектів землеустрою, передбачених підпунктом «з» ч.2 ст.25 Закону України «Про землеустрій».

Аналогічні приписи містить ст.33 Закону №1808-ІV, якою обумовлено, що процедура проведення державної експертизи включає:

- перевірку наявності та повноти необхідних документів і матеріалів щодо об`єктів державної експертизи та їх реєстрацію (підготовча стадія);

- аналітичне опрацювання документів чи матеріалів щодо об`єктів державної експертизи, а в разі необхідності - проведення обстежень у натурі (на місцевості) та проведення на їх основі аналізу їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам (основна стадія);

- узагальнення окремих експертних досліджень, одержаної інформації, підготовку висновку державної експертизи та видачу його замовникам об`єктів державної експертизи (заключна стадія).

Як зазначалося судом раніше, ч.1, 2 ст.23 Закону України №1378-IV регламентовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої сільської ради. Рішення про відмову в затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок має містити посилання на конкретні норми законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів, яким суперечить відповідна технічна документація.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що відповідною сільською, селищною, міською радою затверджується вже розроблена технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка пройшла державну експертизу, при цьому відповідною радою не надається правова оцінка щодо змісту такої технічної документації, в тому числі розрахунків нормативної грошової оцінки земельних ділянок, адже вказані відомості підлягають перевірці під час проведення державної експертизи.

З огляду на вищевикладене, можна прийти до висновку, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути прийнята сільською, селищною, міською радою лише у разі коли така документація пройшла державну експертизу.

Разом з тим, до суду в ході розгляду справи не було надано доказів, а відповідачем не було доведено обставин проведення відповідним органом експертизи технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок на підставі якої відповідачем-1 було прийнято спірне рішення, що свідчить про порушення відповідачем-1 визначеного чинним законодавством порядку.

Окрім того, в розрізі вказаного суд звертає увагу, що позивач аргументуючи протиправність оскаржуваного рішення також посилається на результати проведеної за заявою позивача судової експертизи з питань землеустрою проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ).

Щодо вказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за результатами проведення вказаної вище судової експертизи судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Юрієм Бікусом було надано висновок від 18.11.2022 № 24113/22-41, згідно з яким експертом було встановлено, що:

1) технічна документація з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблена товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВЗЕМ» та затверджена рішенням Петрівської сільської Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397, не відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері нормативної грошової оцінки земель, чинних станом на 08.07.2021 року.

2) Нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської сільської ради Вишгородського району Київської області, затверджена рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397, виконана не у відповідності до вимог нормативно-правових актів.

З аналізу наявного в матеріалах справи висновку експерта судом встановлено, що на вирішення експерту були поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає технічна документація з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблена товариством з обмежено, відповідальністю «КИЇВЗЕМ» Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397, вимогам нормативно-правових актів? Якщо не відповідає, в чому полягають невідповідності?

2. Чи відповідає виконана нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області станом на 01.01.2021 року вимогам нормативно-правових актів, методології, методам, оціночним процедурам? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Надаючи відповіді на вказані вище питання та приймаючи відповідний висновок за результатами проведення експертизи, судовий експерт зазначив наступне, зокрема, але не виключно:

«Обкладинка ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ є одночасно її титульним аркушем і даний текстовий документ не містить відомостей про порядковий номер екземпляра технічної документації, замовника технічної документації, номер та дату угоди на виконання технічної документації, що не відповідає вимогам СОУ ДКЗР 00032632- 012:2009…

…У розділі «Вступ» не охарактеризована планово-картографічна основа населеного пункту, не наведені перелік джерел вихідної інформації, аналіз розробленої містобудівної документації та вихідної інформації для визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель.

…У розділі 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель сільського населеного пункту» не вказано значення індексу інфляції, яке мало було бути застосовано для визначення ринкової вартості основних фондів інженерно-транспортної інфраструктури, відповідно і для визначення середньої (базової) вартості 1 земель села Лютіж, а у складі ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ відсутні посилання на дані Держстату, з урахуванням яких вартість витрат на освоєння та облаштування території переведена до цін 2021 року.

Отже, у складі ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ відсутні обґрунтування визначення значень наведених розробником у таблиці 3.1.1 «Розрахунок витрат на освоєння облаштування земель села Лютіж, станом на 01.01.2021» розділу 3, з урахуванням яких визначена середня (базова) вартість 1 земель села Лютіж, що не відповідає СОУ ДКЗР 00032632-012:2009.

…у завданні на розробку ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ вказана не достовірна інформація щодо деяких вихідних даних у складі ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ відсутні деякі вихідні дані, які зазначені у завданні на розробку ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ і обов`язкова наявність яких у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту передбачена СОУ ДКЗР 00032632- 012:2009.

…точні значення проявів локальних факторів оцінки, діапазон визначено додатком 7 до Порядку № 489, які мають застосовуватися для нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки, у текстовій частині ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ не вказані.

Також, точні значення проявів локальних факторів оцінки, які мають застосовуватися для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не відображені і на графічних ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ.

Відсутність у ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ саме точних значень проявів локальних факторів оцінки, а не значень у діапазоні згідно із додатком 7 до Порядку №489, унеможливлює визначення достовірної нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки.

Щодо графічних матеріалів, то оскільки їх копії оформлені не у відповідності до Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно розпорядчої документацій оформлення документів. ДСТУ 4163:2020»затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації якості» від 01.07.2020 № 144, та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, тобто є не якісними, визначити чи оформлені графічні матеріали ТЕХДОКУМЕНТАЦІЇ у відповідності до вимог нормативних актів у сфері нормативної грошової оцінки земель, не вбачається можливим.»

Тобто, з урахуванням викладеного суд зауважує, що в даному випадку для вирішення цього спору мають значення обставини того, що спірним рішенням затверджено та введено в дію Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, яка згідно з висновком судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 18.11.2022 №24113/22-41 не відповідає вимогам нормативно-правових та нормативно-правових актів у сфері нормативної грошової оцінки земель, чинним на дату її прийняття.

Таким чином, з огляду на викладене вище у сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області`в частині пунктів 1 та 2.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними та скасування витягу №26218 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:20:306:0102 в розмірі 17 702 026,25 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022) та витягу №26220 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:06:001:0103 в розмірі 1 594 777,14 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, ст.6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому, особа повинна довести, а суд, своєю чергою встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Згідно з ч.1 ст.4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Отже, підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №814/789/17, від 27.11.2018 у справі №817/1819/17, від 17.10.2019 у справі №817/1814/17, від 20.07.2020 у справі №810/4275/17.

Слід також зазначити, що вчинення дій щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки певного коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки належить до повноважень, зокрема, але не виключно територіальних управлінь Держгеокадастру.

Тобто, такі дії є частиною процесу реалізації повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством, а саме повноважень щодо визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Результатом реалізації цих повноважень є затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою виготовленої технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів, яке породжує юридичні наслідки для позивача, як платника податків, оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок є базою оподаткування земельним податком, в той час, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є тільки засобом (підставою) для встановлення такої оцінки.

Як уже зазначалось вище, перевірка, аналіз та оцінка технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи, входить до компетенції Держгеокадастру та територіальні органи Держгеокадастру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відтак, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач фактично оскаржує зміст витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в той час як оформлення таких витягів та їх змістове наповнення належить до виключної компетенції відповідача.

Суд наголошує на тому, що чинним законодавством встановлено форму здійснення контролю за достовірністю і правильністю відомостей, що викладені у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки і такий контроль здійснюється під час проведення державної експертизи землевпорядної документації.

Отже, з вказаного вище можна прийти до висновку про те, що позивачем у даній справі було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки скасування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або як зазначено позивачем визнання нормативної грошової оцінки земельної ділянки такою, що не підлягає застосуванню не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, оскільки така нормативна грошова оцінка земельної ділянка була затверджена спірним рішенням про протиправність якого суд прийшов вище.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Окрім вказаного суд зауважує, що позивач в обґрунтування вказаних позовних вимог не наводить жодних доказів протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо формування нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

В той час, як всі аргументи позивача зводяться до незгоди із змістом рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», а не щодо формування на підставі такого рішення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином, беручи до уваги встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст.76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Київського окружного адміністративного суду, відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду, за позовні вимоги, які розглядались судом у даному провадженні, було сплачено судовий збір у розмірі 7 443,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 481,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, з огляду на обставин встановлення відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині звернутих до відповідача-2.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та нечинним рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської сільської ради Вишгородського району Київської області`в частині пунктів 1 та 2.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» (адреса: 07352, Київська область, Вишгородський район, село Лютіж, вулиця Приморська, будинок 128, код ЄДРПОУ 32402802) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (адреса: 07354, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Свято-Покровська, будинок 171, код ЄДРПОУ 04359620).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.