Постанова

від 26.03.2024 по справі 320/10212/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10212/22 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Веснін С.О.;

від відповідача-1 (апелянт): Ярмоленко С.В.;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: Сливка А.В. ;

розглянувши у відкритому судовому апеляційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Петрівської селищної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолісозахист" до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Водолісозахист» з позовом до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині пунктів 1 та 2;

- визнати недійсним та скасувати витяг №26218 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:20:306:0102 в розмірі 17 702 026,25 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022);

- визнати недійсним та скасувати витяг №26220 від 16.09.2022 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:06:001:0103 в розмірі 1 594 777,14 грн, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (дата формування 15.09.2022).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне рішення відповідача за своєю природою є регуляторним актом, а тому має бути прийняте з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Разом з тим, оскаржуване рішення було прийняте відповідачем з порушенням норм вказаного закону, зокрема: не оприлюднено проект оскаржуваного рішення та аналізу його регуляторного впливу; прийняте рішення не оприлюднено у порядку, визначеному законодавством України, в тому числі в порушення вимог статті 271 Податкового кодексу України. Крім того, дані про нормативну грошову оцінку землі, які відображені у витягах у ГУ Держгеокадастру у Київській області при своєму розрахунку спираються саме на затверджений радою технічний звіт, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Також, за переконанням позивача, оскільки оскаржуване рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області в частині пунктів 1, 2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наявні всі підстави для визнання нормативно грошові оцінки земельних ділянок позивача такими, що не підлягають застосуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 позов задоволено частково:

визнано протиправним та нечинним рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині пунктів 1 та 2;

в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, у якій останній просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не враховано, що рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» є рішенням органу місцевого самоврядування з питань оподаткування місцевими податками та зборами, а тому не має регуляторного впливу.

Апелянт наполягає на тому, що оскаржуване рішення виконує функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів ПК України, закріплених у ст. 12, визначає елемент податку, зокрема, базу оподаткування платою за землю, визначений ст. 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що затверджена нормативна оцінка не визначає базові розрахункові показники, які є обов`язковими для застосування у окремих відносинах між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарської діяльності, тому рішення про затвердження нормативної оцінки землі не є регуляторним актом, а відтак, відповідачем не порушено вимог Закону України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області та Петрівської селищної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та призначено справу до апеляційного розгляду у судове засідання на 26.03.2024.

08.03.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги, за змістом яких останній просить суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представники апелянтів у судовому засіданні 26.03.2024 підтримали вимоги апеляційних скарг та просили суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2024 заперечував проти вимог апеляційних скарг та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Київській області у судове засідання 26.03.2024 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмежено відповідальністю «Водолісозахист» було укладено договори оренди земельної ділянки, а саме:

- договір оренди від 01.03.2006 року земельної ділянки 9,99 га, кадастровий номер 3221885200:20:306:0102;

- договір оренди від 20.05.2006 року земельної ділянки 0,9 га, кадастровий номер 3221885200:06:001:0103.

За умовами п.1 укладених договорів оренди сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання в адміністративних межах Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

Відповідно до п.2 вказаних вище договорів визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,99 та 0,9 га відповідно.

Пунктом 3 договорів встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки9,99 га становить - 332548,37 грн, а земельної ділянки 0,9 га - 29204,48 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі і складає 33254,84 грн (земельна ділянка 9,99 га) та 2920,45 грн (земельна ділянка 0,9 га) в рік, відповідно.

Вказані договори зареєстровані у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09.03.2006 за № 040634200002 та від 29.06.2006 за № 040694200006 відповідно.

08.07.2021 Петрівською сільською радою було прийнято рішення № 397, яким відповідно до Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про землеустрій», Постанови Кабінету міністрів України від 23.03.1995 №6213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», керуючись статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердила технічну документацію нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розрахованої станом на 01.01.2021.

Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської ради розрахована станом на 01.01.2021 застосовується з 01.01.2022.

В подальшому за заявою позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було сформовано витяг № 26218 від 16.09.2022 (дата формування витягу 15.09.2022) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3221885200:20:306:0102 складає 17702026,25 грн, а згідно з витягом № 26220 від 16.09.2022 (дата формування витягу 15.09.2022) - нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3221885200:06:001:0103 складає 1594777,14 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішення та виданими на підставі такого рішення витягами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» має ознаки нормативно-правового регуляторного акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень рішення, поширюється на невизначене коло осіб, з урахуванням тієї обставини, що земельні ділянки, стосовно яких визначена нормативна грошова оцінка станом на зараз перебувають у користуванні позивача, однак в подальшому можуть перебувати у власності інших суб`єктів, та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання. Суд звернув увагу, що спірним рішенням відповідачем було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із зазначенням вартості одного квадратного метра земельної ділянки у розмірі 315,86 грн/м2, що спростовує твердження відповідачів стосовно того, що спірне рішення не є регуляторним актом. Зважаючи на не, що відповідачем порушено процедуру прийняття регуляторного акта, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 №397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині пунктів 1 та 2.

Колегія суддів не може не погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон України № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 73 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини дванадцятої статті 59 Закону України № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон України № 1160-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1160-IV регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

перегляд регуляторного акта - заходи, спрямовані на приведення регуляторним органом прийнятого ним регуляторного акта у відповідність з принципами державної регуляторної політики.

За визначенням статті 4 КАС України:

нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Правові висновки щодо застосування статті 4 КАС України та статті 1 Закону України № 1160-IV в аспекті визначення ознак нормативно-правового регуляторного акта викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 09.12.2020 у справі № 813/746/18, від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20, від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21, від 20.05.2022 у справі № 160/9717/21 та від 11.09.2023 у справі № 320/258/19.

Згідно з цими правовими висновками нормативно-правові акти - це акти, які встановлюють, змінюють (скасовують), припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин; розраховані на широке коло осіб та на довгострокове неодноразове застосування; зазвичай невизначеність дії у часі; встановлюють загальні правила поведінки; регулювання однотипних відносин; ті, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення; не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Господарський кодекс України (далі - ГК України) у статті 1 визначає зміст господарських відносин як відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, під господарською діяльністю відповідно до частини першої статті 2 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статей 42 та 52 ГК України визначено наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Зі змісту наведених норм права вбачається висновок, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.

Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.

Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/15456/17, від 13.12.2019 у справі № 461/1824/15-а, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16 та від 05.07.2023 у справі № 160/3064/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 160/3064/22 дійшов висновку, що лише за умови відповідності акта відповідного регуляторного органу системі визначених вимог, він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення Закону України № 1160-IV.

3окрема, регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ суб`єкта владних повноважень, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права (застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб). Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта, та його вплив на ці відносини.

Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України № 1160-IV.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель с. Лютіж, якою визначено базову вартість 1кв.м в розмірі 315,86 грн.

Згідно з пунктом 2 рішенням Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель села Лютіж Петрівської сільської ради розрахована станом на 01.01.2021 застосовується з 01.01.2022.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки розповсюджує свою дію на невизначене коло осіб, розраховане на неодноразове застосування та спрямоване на врегулювання земельних правовідносин між Петрівською сільською радою, як регуляторним органом, та іншими учасниками земельних відносин, у тому числі і позивача.

Отже, оскільки рішення Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08.07.2021 № 397 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лютіж Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» є нормативно-правовим регуляторним актом то відповідно до нього мають бути застосовані положення Закону України № 1160-IV.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України № 1160-IV дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Частинами першою - третьою статті 9 Закону України № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів доведення до відома населення у визначені законодавством строки рішення про скликання сесії ради та опублікування до проведення пленарного засідання проєкту спірного нормативно-правового регуляторного акта в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб, що позбавило, зокрема позивача права на участь в процесі прийняття цього рішення, надання зауважень і заперечень; Петрівською сільською радою не спростовані наведені обставини щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 461/8220/13-а, відповідно до якої порушення процедури прийняття регуляторного акта є підставою для визнання нечинним такого акта, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність задоволення позову у цій частині.

Доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційних скарг не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Петрівської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року.