Постанова

від 18.07.2023 по справі 480/1385/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 р.Справа № 480/1385/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.08.2022, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/1385/22

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області ( далі - відповідач), в якій просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні інформації за запитом від 28.07.2021 про надання публічної інформації; визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо нероз`яснення у відповіді права на оскарження відмови у задоволенні запиту та не зазначення по батькові підписанта відповіді;

- зобов`язати відповідача надати протягом 5-ти робочих днів, із дня набрання чинності рішення суду, достовірну інформацію позивачу, а саме надати належним чином завірену копію договору оренди укладеного, на час розгляду запиту від 28.07.2021, між Шосткинською міською радою, чи іншим розпорядником комунального майна, та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5911000000:04:009:0044 загальною площею 0,0192 га, а в разі не укладення на час розгляду запиту, договору оренди даної земельної ділянки повідомити про таке, вказавши причини не укладення такого договору;

- стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.0.2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області щодо неналежного розгляду поданого 28.07.2021 за вх. № 47/01-44 запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації.

Зобов`язано Виконавчий комітет Шосткинської міської ради Сумської області повторно розглянути поданий 28.07.2021 за вх. № 47/01-44 запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації та надати запитувану інформацію, з урахуванням висновків суду.

Стягнуто з Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

20.07.2022 року до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат з відповідача, а саме: 1) витрат на правову допомогу в розмірі 7900 грн; 2) витрат пов`язаних з відправкою до суду процесуальних документів у сумі 29 грн; 3) компенсацію за відрив від звичайних занять за час, затрачений в судових засіданнях - загалом 1,5 години, пропорційно розміру мінімальної заробітної плати.

10.08.2022 року позивачка надала додаткові пояснення до заяви про стягнення судових витрат, в якій просила додатково стягнути з відповідача 3200 грн витрат на правничу допомогу, надану адвокатом за актом № 35/21-4 від 09.08.2021 року.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року заяву позивачки про стягнення судових витрат з відповідача від 19.07.2022, з урахуванням додаткових пояснень до заяви про стягнення судових витрат з відповідача від 10.08.2022 - задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10100 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи - в розмірі 29 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким допустити найбільш ефективний спосіб захисту прав позивачки та стягнути з відповідача 1000 грн судових витрат, які повинні бути сплачені відповідно до акту наданих послуг № 35/21-1 від 28.07.2021 року; компенсацію за відрив від звичайних занять при участі впродовж 1,5 години в судових засіданнях Сумського окружного адміністративного суду, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати; компенсацію за відрив від звичайних занять при участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції; судові витрати за надання правничої допомоги адвоката щодо складання апеляційної скарги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що на момент розгляду Сумським окружним адміністративним судом заяви про стягнення судових витрат не могло бути готівкової оплати, про яку йдеться в акті наданих послуг № 35/21-1, оскільки надання остаточної законної відповіді на інформаційний запит і було предметом судового розгляду, але відповідь від 05 серпня 2021 року за вих. № 01-44/47 не була остаточною, оскільки суд визнав цю відповідь неправомірною. Зазначила, що величинами для розрахунку компенсації є розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині відмови.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини другої статті 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі, якщо сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 192 КАС України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Отже, розгляд справи являє собою дії, які спрямовані на рух судочинства, надання особі, яка бере участь у справі, необхідної юридичної допомоги в здійсненні суб`єктивних прав, дослідження матеріалів справи, позицій сторін, дійсних обставин справи та поданих доказів.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою надано договір про надання професійної правничої допомоги адвоката № 35/21 від 28.07.2021, укладеного між нею та адвокатом Рязанець Андрієм Анатолійовичем, додаток № 1 від 28.07.2021 до договору, акт наданих послуг № 35/21-1 від 28.07.2021 до Договору № 35/21, з детальним описом наданих послуг.

Так, згідно з п. 3 акту наданих послуг № 35/21-1 до Договору № 35/21 від 28.07.2021, підписанням цього акта сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору та підтверджують гарантії готівкової оплати клієнтом адвокату грошових коштів у сумі 1000 грн після отримання остаточної відповіді впродовж 3-х робочих днів.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Разом з тим, в акті наданих послуг № 35/21-1 зазначено, що грошові кошти в сумі 1000 грн підтверджують гарантію готівкової оплати Клієнтом Адвокату вказаної суми після отримання остаточної відповіді впродовж трьох робочих днів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо стягнення 1000 грн за актом № 35/21-1 до Договору № 35/21 .

Стосовно вимоги про компенсацію за відрив від звичайних занять, судовим розглядом встановлено, що позивачка просить суд стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять за час витрачений в судових засіданнях - загалом 1,5 год, пропорційно розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація в адміністративних справах за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що якщо сторона, на користь якої ухвалено рішення, не працює і не має самостійного доходу, має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять.

За загальним правилом, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачкою не було надано доказів в обґрунтування компенсації за відрив від звичайних занять, зокрема, не зазначено які звичайні заняття були нею заплановані та не здійснені у зв`язку з підготовкою процесуальних документів та участі в судових засіданнях, який саме вид занять вона була позбавлена виконувати у зв`язку з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень у судовому порядку.

Установивши що позивачка не надала належних і допустимих доказів відриву від звичайних занять, не зазначила, які саме заняття були нею заплановані, проте не здійснені у зв`язку зі зверненням до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять.

Таким чином, колегія суддів вважає вказані вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення та погоджується з його висновками.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Інші доводи сторін висновків колегії суддів не спростовують.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 по справі № 480/1385/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 24.07.2023 року