Постанова

від 25.07.2023 по справі 420/10327/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10327/23

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 29.05.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Одеської обласної прокуратури до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді товариства про визнання протиправною та скасування постанови №42486279 від 13.04.2023 року,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Одеська обласна прокуратура (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №42486279 від 13.04.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду у справі №521/5324/13-к відповідач виніс протиправно, оскільки Одеською обласною прокуратурою було повідомлено державного виконавця про неможливість виконати вказане судове рішення суду з поважних причин, які не залежали від волевиявлення обласної прокуратури, що є дійсними істотними перешкодами для вчинення певних дій, зобов`язання щодо вчинення яких було покладено на прокуратуру відповідно до зазначене судового рішення у справі №521/5324/13-к.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи відсутністю підстав для задоволення позову з огляду на правомірність прийнятої постанови. Відповідач наголосив, що діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у задоволенні позову Одеської обласної прокуратури відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що внаслідок невірного застосування положень ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, оскільки накладення штрафу зав невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість для його виконання. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що Одеською обласною прокуратурою, як позивачем, відповідно до вимог ст.ст.73-76 КАС України доведено, що державного виконавця своєчасно та належним чином повідомлено було листом від 04.04.2023р. за вих.№31/1/2-491вих-23 про неможливість виконати рішення суду з поважних причин. Зокрема, державного виконавця повідомлено, що у провадженні слідчих прокуратури Одеської області перебували матеріали кримінального провадження № 42013170000000299 від 26.06.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом втрати колишніми службовими особами прокуратури Іллічівського району м. Одеси оригіналів статутних документів та документів щодо майна фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ. Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановити місцезнаходження вищезазначених установчих документів та осіб з чиєї вини вони втрачені не представилось за можливе. За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 31.01.2019 слідчим винесено постанову про його закриття, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, підстави для скасування вказаної постанови відсутні. При цьому ОСОБА_1 (керівник стягувача) ознайомлений з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі та вказану постанову не оскаржував. Наведені у вказаному листі причини, як далі вказує апелянт, були на його думку поважними, адже об`єктивно не залежали від волевиявлення обласної прокуратури, що є дійними істотними перешкодами для вчинення певних дій. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи позивача у справі щодо поважності причин неможливості виконати судове рішення, безпідставно не прийняв до уваги доводим позивача щодо неможливості встановлення установчих документів та осіб, з чиєї вини вони втрачені, на підтвердження поважності причин невиконання рішення суду з незалежних від обласної прокуратури причин, посилаючись на ненадання доказів щодо дій з відновлення втрачених документів та проведення службового розслідування.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст.311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №42486279 з примусового виконання виконавчого листа №521/5324/13-к від 04.03.2014 року виданого Малиновським районним судом м. Одеси про зобов`язання Одеської обласної прокуратури повернути до реєстраційної справи юридичного департаменту Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю оригінали усіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м. Одеси Бершавським Р.В. під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018 відносно ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України (редакція 1961 року).

В подальшому, відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу від 13.04.2023 року.

Вважаючи прийняту постанову протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції проаналізувавши матеріали справи, встановлені обставини та приписи чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, з огляду на невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, за приписами ст.ст.14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

В силу вимог ч.1, п.1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ст.75 Закону №1404-VIII).

З огляду на викладене слідує, що законодавець передбачив негативні наслідки зокрема у вигляді штрафних санкцій, правовою підставою для застосування до боржника яких (в тому числі накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження), - є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що виконання судового рішення у справі №521/5324/13-к є складовою права особи на справедливий суд, а тому таке рішення повинно бути виконано у порядок та строк, наведений Законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Про виконавче провадження", а своєчасне невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу.

Між тим, відповідно до встановлених обставин даної справи, станом на 13.04.2023р. Одеською обласною прокуратурою рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2014р. у справі №521/5324/13-к не виконано, чим порушено принцип обов`язковості судового рішення.

Надаючи оцінку посиланням апелянта на вказані ним причини невиконання судового рішення у справі №521/5324/13-к, які на його думку є поважними, оскільки об`єктивно не залежали від волевиявлення обласної прокуратури, що є нібито дійсними істотними перешкодами у вчиненні певних дій, колегія суддів зауважує, що поважними у розумінні ст.ст.63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» причинами невиконання боржником рішення, за яким його зобов`язано вчинити певні дії, можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій, до виконання яких він зобов`язаний відповідним рішенням та підтверджені належним чином.

Однак, на переконання суду апеляційної інстанції, наведені позивачем причини невиконання рішення суду у даному спірному випадку не є поважними.

Суд першої інстанції вірно оцінив як необґрунтовані та вважав такими що не є поважними причинами невиконання рішення суду посилання прокуратури на неможливість встановлення місцезнаходження установчих документів та осіб, з чиєї вини вони втрачені, оскільки ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, жодних доказів вчинення боржником у ВП№42486279 активних дій, направлених на виконання судового рішення, встановлення дійсного місцезнаходження втрачених документів, встановлення винних у втраті документів посадових/ службових осіб шляхом проведення службового розслідування з метою встановлення дійсних обставин щодо втрати документів та винних у цьому осіб, позивачем до суду не надано.

Посилання апелянта на лист від 04.04.2023р. вих.31/1/2-491вих-123 судова колегія оцінює критично, оскільки на підтвердження викладених у ньому обставин прокуратура не надала державному виконавцю жодного письмового належного доказу.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ґрунтовно також врахував доводи представника відповідача з приводу ненадання позивачем до органу ДВС навіть постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2019 року, на яку посилається представник позивача, як на доказ втрати відповідних документів, та яку він надав до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Апелянт не спростовує, що такий документ ним наданий до виконавця не був, при цьому вказує, що оскільки державний виконавець не є стороною зазначеного кримінального провадження, направлення йому копії постанови не передбачено чинним КПК України.

З даного приводу, апеляційний суд зазначає, що оскільки боржник у виконавчому провадженні ВП№42486279 посилався у своєму листі на постанову про закриття кримінального провадження від 31.01.2019р. як на доказ, який підтверджує на його думку поважність причин невиконання судового рішення, такий документ мав би бути наданий державному виконавцю, адже як свідчить зміст цієї постанови, у ній зафіксовані встановлені під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні факти, події та обставини щодо втрати документів, які боржник мав повернути за рішенням суду фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, які могли би бути використані державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій у ВП№42486279 задля встановлення дійсного факту наявності/відсутності поважних причин у боржника щодо невиконання судового рішення.

Проте, з дослідженої апеляційним судом постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2019р. також не вбачається, що боржником були здійснені усі необхідні та можливі дії, направлені на дійсне виконання рішення суду.

Поза розумним сумнівом, ця постанова про закриття кримінального провадження від 31.01.2019р., свідчить лише про формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, з`ясування показів інших осіб, що своєю чергою не забезпечує реальне виконання рішення суду.

Відтак, вчинені боржником у ВП №42486279 дії, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами невиконання рішення суду.

Підсумовуючи наведене у сукупності, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.

Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №420/10327/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді А.І. Бітов Ю.М. Градовський