Рішення

від 06.07.2023 по справі 743/8/22

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/8/22

Провадження № 2/743/17/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Нерус Н.І.,

з участю: представника позивача - Ковальчук А.С. (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку, розміщеної за посиланням vkz.court.gov.ua (електронний суд)), відповідача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Дроботущенко С.О.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "СОЖ-АГРО АГ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього інфляційні втрати та три проценти річних в розмірі 152650,74 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.10.2011 відповідач приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "СОЖ-АГРО АГ" та займав посаду директора до 25.06.2019. 22.09.2017, 12.10.2017, 13.10.2017 та 18.07.2018 з рахунку позивача на користь відповідача було здійснено перерахування коштів на загальну суму 370179,43 грн., які були використані відповідачем на сплату особистих зобов`язань. Рішенням, прийнятим у справі №743/1020/20, з відповідача стягнуто на користь позивача безпідставно набуті кошти у сумі 370179,43 грн. та постановою ВСУ від 09.06.2021 позивачу відмолено у стягнені відсотків. Відповідач прострочив грошове зобов`язання, а тому, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути заборгованість по інфляційним втратам та трьох процентів річних, яка станом на 30.12.2021 складає 152650,74 грн.

08.02.2023 до Ріпкинського районного суду Чернігівської області надійшов відзив на позовом ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні позову. Суть заперечень зводиться до того, що остання сума грошових коштів, на які нараховані інфляційні витрати та відсотки, була перерахована 18.07.2018. Звертаючись до суду про стягнення з відповідача грошових коштів, позивачем на ставилася вимога про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. А тому, строк позовної давності сплинув 19.07.2021. Крім того, розрахунок заборгованості по інфляційним втратам та трьох процентів річних наведений позивачем не відповідає дійсності, оскільки не зазначено ні формулу за якою здійснено розрахунок, ні щомісячний індекс інфляції, а також не враховано той факт, що заборгованість за основою сумою погашена 13.10.2021, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №66779179. Крім того, відповідач вважає, що заборгованість у нього виникла з часу набрання законної сили рішенням у справі №743/1020/20 - 09.06.2021. Таким чином, фактична заборгованість має рахуватися з 09.06.2021 по 13.10.2021. Посилаючись на постанову Великої Палати ВСУ від 18.03.2020 у справі №902/417/18, просить зменшити суму заборгованості по інфляційним втратам та трьох процентів річних у разі задоволення позову, а також відмовити у стягнені витрат на правову допомогу, оскільки вони нічим не підтверджені.

Позивач у письмових поясненнях заперечував проти доводів викладених ОСОБА_1 у відзиві на позов. Вказав, що доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності є хибними та недостовірними твердженнями, оскільки строк позовної давності розпочався у грудні 2019 року. Також, в поясненнях на спростування доводу відповідача з приводу невідповідності розрахунків по заборгованості позивачем наведено детальний розрахунок інфляційних нарахувань з 23.09.2017 по 30.12.2021. Заперечував проти того, що заборгованість по сплаті сум, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, має здійснюватися з 09.06.2021 по 13.10.2021 та щодо зменшення розміру вказаних сум у разі задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник - адвокат Дроботущенко С.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 частково задоволено позов ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» грошові кошти в розмірі 370179,43 грн. та відсотки в розмірі 126462,12 грн., а всього 496641, 55 грн.

Постановою Верхового суду України від 09.06.2021 рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» процентів в розмірі 126462,12 грн. скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволені позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав грошове зобов`язанням перед ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» в розмірі 370179,43 грн., яке, як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.10.2021 у ВП №66779179, було виконано відповідачем 13.10.2021 в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №718/2080/17-ц.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ст. 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що фактично позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних, що нарахована на суму боргу 47000 грн. за період з 23.09.2017 по 30.12.2021, на суму боргу 49000 грн. за період з 13.10.2017 по 30.12.2021, на суму боргу 49000 грн. за період з 14.10.2017 по 30.12.2021 та на суму боргу 225179,43 грн. за період з 19.07.2018 по 30.12.2021, загалом сума інфляційних втрат та 3% річних становить 152650,74 грн.

Представник відповідача у письмовій заяві заявив про застосування строків позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Щодо застосування строків позовної давності суд керується наступним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3. ч. 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено правовий висновок, згідно з яким законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 31.12.2021, а тому перебіг строку позовної давності почався з 31.12.2018.

Як зазначалося вище грошове зобов`язання відповідач виконав 13.10.2021.

Тому нарахування інфляційних втрат і 3 % річних можливе за період з 31.12.2018 по 13.10.2021.

Відтак, суд критично оцінює наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по інфляційним втратам і 3 % річним.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З урахуванням наведеного, розмір інфляційних втрат які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.01.2019 (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж) по 30.09.2021, оскільки погашення заборгованості відбулося 13.10.2021, тобто з 1 по 15 число, то інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.

Розмір інфляційних втрат які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 64662,11 грн., при їх розрахунку суд враховує рекомендації з розрахунку інфляційних втрат, а саме: за період з 01.01.2019 року по 30.09.2021 року сукупний індекс інфляції складає: 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% = 117,468%. Відтак, 370 179,43 грн. (сума боргу) ? 117,468% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 370 179,43 грн. (сума боргу) = 64 666,11 грн.

Разом з тим з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 3% річних за період з 31.12.2018 по 12.10.2021 в сумі 30912,52 грн., а саме: за період розрахунку: з 31.12.2018 року по 31.12.2018 року - 1 день: 370 179,43 грн.? 3,000% / 100% ? 1 / 365 = 30,43 грн.; за період розрахунку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 365 днів: 370 179,43 грн. ? 3,000% / 100% ? 365 / 365 = 11 105,38 грн.; за період розрахунку: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів: 370 179,43 грн. ? 3,000% / 100% ? 366 / 366 = 11 105,38 грн.; за період розрахунку: з 01.01.2021 року по 12.10.2021 року - 285 днів:

370 179,43 грн. ? 3,000% / 100% ? 285 / 365 = 8 671,33 грн.

Відтак, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТОВ "СОЖ-АГРО АГ" інфляційні втрати в розмірі 64666,11 та три проценти річних в розмірі 30912,52, а загалом - 95578,63 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У своєму позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн., які просить стягнути позивач з відповідача, є неспівмірними з обсягом виконаної роботи адвокатом Ковальчук А.С. та документально не підтверджені.

Тому, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення судових витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь ТОВ "СОЖ-АГРО АГ" понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Також, позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору, які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ" (смт. Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, вул. Попудренка, буд. 1, код ЄДРПОУ: 37699465) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ", код ЄДРПОУ: 37699465, інфляційні втрати та три проценти річних в розмірі 95578 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ", код ЄДРПОУ: 37699465, судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ", код ЄДРПОУ: 37699465, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 липня 2023 року.

Суддя О.В. Павленко