Постанова

від 15.11.2023 по справі 743/8/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 листопада 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/8/22

Головуючий у першій інстанції Павленко О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1254/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЖ-АГРО АГ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2023 року (місце ухвалення смт Ріпки, повний текст рішення складено 14.07.2023) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЖ-АГРО АГ» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. В обгрунтування посилались на те, що з 17.10.2011 ОСОБА_1 виконуючи обов`язки директора ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» та займаючи посаду директора до 25.06.2019 набув безпідставно кошти у розмірі 370 179, 43 грн без укладення договорів, що встановлено рішеннями у справі № 743/1080/20. Позивач зазначає, що станом на 30.12.2021 заборгованість відповідача по інфляційним втратам та трьох процентів річних у загальній сумі складає 152 650, 74 грн, які і просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ».

Рішенням Ріпкинського районного суду від 06.07.2023 позовні вимоги ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» інфляційні втрати та три проценти річних в розмірі 95 578, 63 грн, судовий збір в розмірі 2 270 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Обґрунтовуючи рішення та суми які підлягають до стягнення, суд прийшов до висновку про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, тобто в межах строку позовної давності, визначивши період до стягнення з 31.12.2018 по, з урахуванням звернення до суду з позовом 31.12.2021, та часу повернення грошових коштів 13.10.2021, та врахував інфляційні з наступного місяця, у якому мав бути здійснений платіж.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду від 06.07.2023 повністю, та ухвалити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В обґрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення заявник посилається на те, що суд розглянув справу без дослідження матеріалів цивільних справ № 743/2324/19-ц, № 743/1080/20 та без виклику свідків, незважаючи на те, що судом це клопотання було задоволено. Суд безпідставно відмовив у клопотанні про відкладення справи для виклику свідків в судове засідання та про визнання обов`язковою участь в судовому засіданні ОСОБА_2 який є засновником ТОВ «СОЖ-АГРО АГ».

За доводами скарги, судом залишено поза увагою, що ОСОБА_1 не отримував та не використовував грошові кошти товариства в розмірі 370 179, 43 грн, жодних вказівок та розпоряджень працівникам бухгалтерії щодо цих коштів відповідач не надавав та безпосередньої участі у фінансових операціях не приймав, платіжних документів не підписував, фінансові звіти надавались до м. Києва, які перевірялись довіреними особами ОСОБА_2 та жодних питань з приводу використання грошових коштів не виникало. Дані обставини могли підтвердити свідки працівники бухгалтерії.

Апелянт посилається, що грошове зобов`язання ОСОБА_1 в розмірі 370 179, 43 грн виникло на підставі судового рішення від 09.06.2021, яке набрало законної сили 09.06.2021, тому саме з цього часу грошове зобов`язання підлягало виконанню і було виконане 13.10.2021. Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України та зазначаючи, що позивач з даним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в січні 2022 року, тобто вже після виконання ОСОБА_1 13.10.2021 грошового зобов`язання.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення в частині стягнення судового збору з відповідача апелянт зазначає, що судом першої інстанції не застосовано вимоги п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» та не враховано, що відповідач є інвалідом ІІ групи, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія І), який має право на пільги щодо звільнення від сплати судового збору.

Щодо стягнутої місцевим судом правової допомоги в розмірі 10 000 грн заявник посилається на те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу в порушення ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 (справа № 743/1080/20) частково задоволено позов ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» грошові кошти в розмірі 370 179, 43 грн та відсотки в розмірі 126 462, 12 грн, а всього 496 641, 55 грн. (а.с. 7-12 т. 1).

Постановою Верхового суду України від 09.06.2021 рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» процентів в розмірі 126 462, 12 грн скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволені позову (а.с. 13-18 т. 1).

Матеріали справи містять копію постанови приватного виконавця виконавчого округу у Чернігівській області Приходька Ю.М. про закінчення виконавчого провадження від 13.10.2021 ВП № 66779179 з якої вбачається, що ОСОБА_1 виконано рішення Ріпкинського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» грошових коштів в розмірі 370 179, 43 грн в повному обсязі (а.с. 40, 151-152 т. 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат у сумі 64 666, 11 і 3 % річних у сумі 30 912, 52 грн, тобто в межах строку позовної давності, визначивши період до стягнення з 31.12.2018 по, з урахуванням звернення до суду з позовом 31.12.2021, та часу повернення грошових коштів 13.10.2021, та розрахував інфляційні з наступного місяця, у якому мав бути здійснений платіж.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 509, статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, згідно з якою особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, відповідно до ЦК України, сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов`язання.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №718/2080/17-ц.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, зазначив, що тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:

натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 727/4474/17, від 23 жовтня 2021 року у справі № 545/746/20, від 05 серпня 2022 року у справі № 757/63074/19-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі № 409/129/20.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 (справа № 743/1080/20) частково задоволено позов ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» грошові кошти в розмірі 370 179, 43 грн та відсотки в розмірі 126 462, 12 грн, а всього 496 641, 55 грн. (а.с. 7-12 т. 1).

Постановою Верхового суду України від 09.06.2021 рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» процентів в розмірі 126 462, 12 грн скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволені позову (а.с. 13-18 т. 1).

За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказане рішення суду, як вбачається з копії постанови приватного виконавця виконавчого округу у Чернігівській області Приходька Ю.М. про закінчення виконавчого провадження від 13.10.2021 ВП № 66779179, ОСОБА_1 виконано в повному обсязі (а.с. 40, 151-152 т. 1).

Зволікання відповідача з виконанням рішення суду призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього за рішенням суду, а, отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних.

З огляду на викладене вище, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі №361/7939/15-ц.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що згідно ч. 3. ч. 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено правовий висновок, згідно з яким законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся з позовом до суду 31.12.2021, а тому перебіг строку позовної давності почався з 31.12.2018, грошове зобов`язання відповідач виконав 13.10.2021, отже є правильним висновок суду першої інстанції, що нарахування інфляційних втрат і 3 % річних можливе за період з 31.12.2018 по 13.10.2021, таким чином є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовано наслідки спливу строку позовної давності.

Судом першої інстанції, який не погодився з розрахунком позивача наведено правильний розрахунок, визначивши, що розмір інфляційних втрат які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.01.2019 (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж) по 30.09.2021, оскільки погашення заборгованості відбулося 13.10.2021, тобто з 1 по 15 число, то інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.

Розмір інфляційних втрат які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 64 662, 11 грн, при їх розрахунку суд врахував рекомендації з розрахунку інфляційних втрат, а саме: за період з 01.01.2019 по 30.09.2021 сукупний індекс інфляції складає: 101,00% х 100,50% х 100,90% х 101,00% х 100,70% х 99,50% х 99,40% х 99,70% х 100,70% х 100,70% х 100,10% х 99,80% х 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% х 99,80% х 100,50% х 101,00% х 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% х 101,20% = 117, 468 %. Відтак, 370 179,43 грн (сума боргу) х 117,468% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 370 179,43 грн (сума боргу) = 64 666,11 грн.

Крім того, здійснено розрахунок до стягнення на користь позивача 3% річних за період з 31.12.2018 по 12.10.2021 в сумі 30 912, 52 грн, а саме: за період розрахунку: з 31.12.2018 по 31.12.2018 - 1 день: 370 179, 43 грн х 3,000% / 100% х 1 / 365 = 30, 43 грн; за період розрахунку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 365 днів: 370 179, 43 грн х 3,000% / 100% х 365 / 365 = 11 105, 38 грн; за період розрахунку: з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 366 днів: 370 179, 43 грн х 3,000% / 100% х 366 / 366 = 11 105, 38 грн; за період розрахунку: з 01.01.2021 по 12.10.2021 - 285 днів: 370 179, 43 грн х 3,000% / 100% х 285 / 365 = 8 671, 33 грн.

Відтак, посилання в апеляційній скарзі, що неправильними є висновки суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СОЖ-АГРО АГ" інфляційних втрт в розмірі 64 666, 11 грн та трьох процентів річних в розмірі 30 912, 52 грн, а загалом 95 578, 63 грн, не підтверджені належними та допустимими доказами, не надано також відповідачем і доказів на спростування наведеного судом першої інстанції розрахунку, як не надано і власного розрахунку.

Посилання апелянта у скарзі, як на підставу незаконності та необґрунтованості судового рішення, що суд розглянув справу без дослідження матеріалів цивільних справ № 743/2324/19-ц, № 743/1080/20 та без виклику свідків не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки колегія суддів вважає, що відсутні підстави для виклику свідків, як вбачається факт, який можуть підтвердити свідки не стосується предмету спору у справі, та клопотання щодо дослідження матеріалів цивільних справ № 743/2324/19-ц, № 743/1080/20 не підлягає задоволенню, оскільки матеріали даної справи містять копії рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції по вказаних справах, якими встановлено обставини, які у поданій апеляційній скарзі заперечує ОСОБА_1 щодо не отримання та не використання грошових коштів у розмірі 370 179, 43 грн.

Постановою Верхового суду України від 09.06.2021 рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 20.10.2020 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» процентів в розмірі 126 462, 12 грн скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволені позову (а.с. 13-18 т. 1), за висновками суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України, у якій визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) та дія якої поширюється як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (делктні) зобов`язання.

Оскільки зазначеним рішення встановлено неправомірне користування боржником грошовими коштами позивача, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, що мають похідний характер від заявленої у цій справі основної вимоги про стягнення безпідставно утримуваних коштів, нарахування яких обмежується останніми трьома роками, що передували поданню цього позову, і підлягають задоволенню в цій частині за умови обґрунтованості та наявності підстав для задоволення основної вимоги (про стягнення безпідставно утримуваних коштів).

З врахуванням наведеного, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що грошове зобов`язання ОСОБА_1 в розмірі 370 179, 43 грн виникло на підставі судового рішення від 09.06.2021, яке набрало законної сили 09.06.2021, тому саме з цього часу грошове зобов`язання підлягало виконанню і було виконане 13.10.2021, а позивач з даним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в січні 2022 року, тобто вже після виконання ОСОБА_1 13.10.2021 грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 270 грн з врахуванням наступного.

Матеріали справи містять копію довідки МСЕК № 147561 з якої вбачається, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, в якій причиною інвалідності вказано захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с. 153 т. 1, а.с. 7 т. 2).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції на вказані вимоги Закону уваги не звернув, покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати судового збору, не врахував, що він звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, тому висновок щодо стягнення судового збору з відповідача є помилковим.

Крім того, підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву було подано представником ТОВ «СОЖ-АГРО АГ» - адвокатом Ковальчук А.С. У підтвердження правової допомоги надано копію Договору № 1-02202018 від 18.02.2020 (а.с. 25-27 т. 1), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 28 т. 1), копію ордеру (а.с. 29 т. 1).

З додатку № 3 до Договору № 1-02202018 вбачається, що вартість однієї години надання послуг становить 2 000, 00 грн. ПДВ не передбачено (а.с. 220 т. 1 зворот). Згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 07П загальна вартість послуг склала 10 000 грн (а.с. 222 т. 1 зворот). Матеріали справи містять копію рахунку № 07П від 11.07.2023 на суму 10 000 грн (а.с. 222 т. 1).

Вбачається, що у позовній заяві представник позивача попередньо розрахував суму витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 грн, проте суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними з обсягом виконаної роботи адвокатом Ковальчук А.С. та документально не підтверджені, а тому прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення судових витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги та стягнув з відповідача на користь ТОВ "СОЖ-АГРО АГ" понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

З таким висновком місцевого суду частково не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції та вважає, що рішення підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що визначений в Акті здачі-прийняття робіт розмір послуг адвоката щодо аналізу законодавства України та судової практики (1 000 грн), складання (написання) позовної заяви та формулювання її разом з додатками для подання до суду (4 000 грн) є завищеним, як вбачається позовна заява містить короткий зміст, з урахуванням принципу співмірності та розумності, обґрунтованості та пропорційності, стягнутий судом розмір витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн є завищеним, обґрунтованим є розмір до стягнення за надану правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 7 000, 00 грн.

З урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на правову допомогу надану в суді першої інстанції в розмірі 4 410, 00 грн (7 000, 00 Х 63 % = 4 410, 00 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2023 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ", код ЄДРПОУ: 37699465, судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн скасувати.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ" судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2023 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЖ-АГРО АГ" понесених витрат на правову допомогу змінити, зменшивши їх розмір з 10 000 (десять тисяч) грн до 4 410, 00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 15.11.2023.

Головуючий Судді :