Рішення

від 19.07.2023 по справі 243/13764/21

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/13764/21

Провадження № 2/243/960/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особіструктурної одиниціПАТ «Донбасенерго»Слов`янської тепловоїелектричної станціїдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особіструктурної одиниціПАТ «Донбасенерго»Слов`янської тепловоїелектричної станціїдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ПАТ «Донбасенерго» в особі СО ПАТ «Донбасенерго» Слов`янська ТЕС забезпечує безперебійним постачанням тепловою енергією на централізоване опалення та гаряче водопостачання згідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення», затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, № 830 від 21 серпня 2019 року, № 1182 від 11 грудня 2019 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідачка, яка порушує свої зобов`язання по оплаті наданих їй комунальних послуг у вигляді централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку із чим за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 утворилась заборгованість за надані послуги на суму 22351,93 грн. Боржником за цей період сплачено 6929,38 грн. Зарахування платежу підприємством проводиться за період вказаний у квитанції, а надмірно сплачена сума або кошти, які сплачуються особою без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше, тому позивачем було зараховано до сплати за вказаний період тільки 5329,33 грн. Таким чином заборгованість відповідачки перед позивачем за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 становить 17022,60 грн. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду в сумі 17022,60 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

05 квітня 2023 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особіструктурної одиниціПАТ «Донбасенерго»Слов`янської тепловоїелектричної станціїдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, були задоволені, з відповідачки стягнута на користь товариства заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду в розмірі 17022,60 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 із вказаним заочним рішенням суду не погодилась, та подала до суду заяву про перегляд зазначеного заочного рішення суду, навела, при цьому, об`єктивні підстави для його перегляду.

Ухвалою судувід 10.05.2023заяву ОСОБА_1 було задоволено,заочне рішеннясуду від05.04.2023скасовано,призначено цивільнусправу запозовною заявою Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особіструктурної одиниціПАТ «Донбасенерго»Слов`янської тепловоїелектричної станціїдо ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза комунальніпослуги до судового розгляду в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції.

Від відповідачки ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень в якому остання вказала, що вважає позовні вимоги безпідставними та

необґрунтованими, такими, що пред`явлені із порушенням строків позовної давності. Так, позивач, у позовній заяві вказує період стягнення заборгованості за комунальні

послуги з01.04.2013 по 31.03.2021, тобто за 8 років, що майже у три рази

перевищує строк позовної давності. Зазначила, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,

зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про

застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в

позові. Крім того, вказала, що розрахунки позивача у сумі 17022,60 грн., не відповідають дійсності, а саме: відповідно договору № 001009023 від 27.09.2007, про надання послуг з

централізованого опалення та постачання гарячої води, який доданий позивачем, у

п.2 вказано 3 суб`єкти користування послугами: ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (власник), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік) та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), прізвище якого вказано з помилкою, оскільки вірне « ОСОБА_4 ». Згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області справа № 243/9960/21 від 03.11.2021, яке набуло законної сили 03.12.2021, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано таким, що втратив право

користування квартирою

АДРЕСА_2 . При цьому, у фактичних обставинах встановлених судом у цій справі, розділ IV п.9 чітко зазначено, що ОСОБА_3 з 10 жовтня 2016 року за

вказаною адресою не мешкає. Тобто, ОСОБА_3 , з 10.10.2016 послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води не користувався, однак відповідно до розрахунку, оплата за ці послуги нараховувалася позивачем усі роки на 3 особи. Також, відповідачка вказала, що на другій сторінці, договору № 001009023 від 27.09.2007 у

п.п.6, п.16 чітко зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати за

послуги по гарячій воді у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його

сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/

їх відсутність. Так, 21 грудня 2021 року, на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду, відповідачка звернулася до позивача з заявою про перерахунок та додала копію рішення суду. Крім того, відповідачка не одноразово зверталася за перерахунком до 2021 року та надавала копії листів з Державної прикордонної служби України в яких зазначалося, що ОСОБА_3 після виїзду за кордон, з 10.10.2016 в Україну не

повертався. Також, позивачем вказано борг на березень 2021 року, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно квитанціям, нараховані щомісячні платежі сплачувалися 100% на двох осіб, на відповідачку та її чоловіка. Відповідачка звернула увагу суду, що жодних вимог про добровільну сплату нарахованого боргу

їй від позивача не надходило. Як і чому позивачем нараховані саме такі суми заборгованості їй невідомо. У зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості за

комунальні послуги за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 у сумі 17022,66 грн.

у зв`язку з пропуском строку подання позову, та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з пропуском строку

подання позову та оскільки розрахунки позивача не відповідають дійсності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та спосіб слухання справи.

Відповідачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та спосіб розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймала, через систему «Електронний суд» до суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, та просила відмовити в задоволені позову.

Крім того, відповідачкою ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду було надіслано заяву про застосування строку позовної давності, зі змісту якої слідує, що вона просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.04.2013 по

31.03.2021 у сумі 17022,66 грн. у зв`язку з пропуском строку подання позову.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши подані учасниками справи документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Слов`янська теплова електрична станція надаються житлово-комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідачка ОСОБА_1 , яка є власником вказаної квартири, на підставі договору № 001009023 від 27.09.2007, про надання послуг з

централізованого опалення та постачання гарячої води, який доданий позивачем до позовної заяви, укладений між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 .

Предметом вказаного договору є те, що виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та у строки і на умовах, передбаченими умовами договору. Суб`єктами користування послугами відповідно до цього договору є власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та члени його сім`ї чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Строк дії договору визначений строком на 1 рік.

З розрахунку заборгованості за опалення та гаряче водопостачання (наймач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) слідує, що за відповідачем за період 01.04.2013 по 31.03.2021 утворилась заборгованість за надані послуги на суму 22351,93 грн. Відповідачкою сплачено 6929,38 грн. Зарахування платежу підприємством проводиться за період вказаний у квитанції, а надмірно сплачена сума або кошти, які сплачуються особою без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше, тому позивачем було зараховано до сплати за вказаний період тільки 5329,33 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 становить 17022,60 грн.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02.08.2021 ПАТ «Донбасенерго» в особі СО ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської ТЕС відмовлено у видачі судового наказу про стягнення вказаної заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 .

Згідно листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області № 172/10-03-01/2022 від 11.01.2022 слідує, що згідно даними, що знаходяться у відділі реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2002 по теперішній час.

Відповідачкою ОСОБА_1 в обґрунтування доводів викладених у відзиві надані наступні докази по справі.

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.06.2017 № 64/С-6364 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10.10.2016 виїхав за кордон України. Вказана інформація надана за період з 01.01.2015 по 01.05.2017.

Згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.11.2021, справа № 243/9960/21, провадження 2/243/2869/2021, визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право

користування квартирою

АДРЕСА_2 . Вказане рішення суду набуло законної сили 03.12.2021, про що свідчить відповідна відмітка суду.

21 грудня 2021 року відповідачкою ОСОБА_1 на ім`я начальника ВТП було направлено заяву з проханням провести перерахунок розміру плати за постачання гарячої води ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2016 по 03.12.2021 та більше плату не нараховувати. Разом із даною заявою було подане копія рішення суду та довідка про склад сім`ї.

Відповідно до квитанцій про сплату рахунків слідує, що ОСОБА_2 проведено оплату за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 за жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року.

Вирішуючи вказаній спір суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статі 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Відповідно до вимог статей 67 і 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно щомісячно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами. Зазначений обов`язок споживача також передбачений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до статті 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 6 частини 1 статті 1 вказаного вище Закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином між відповідачкою та позивачем утворилися фактичні договірні відносини з надання послуг у виглядівідпустки тепловоїенергії наопалення тагарячу воду на підставі відкритого особового рахунку.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції надавало відповідачці відповідні послуги. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов`язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З відомостей,наданих позивачем,вбачається,що оплатавитрат занадані послугувигляді відпусткитеплової енергіїна опаленнята гарячуводу по зазначеній квартирі відповідачкою провадилася не в повному обсязі.

Стосовно посилання відповідачки ОСОБА_1 , щодо не користування її сином ОСОБА_3 , з 10.10.2016 послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки останній 10.10.2016 виїхав за кордон, та з вказаної дати в Україну не

повертався, суд вважає за необхідним зазначити наступне, що як слідує з листа наданого відповідачкою в обґрунтування своїх доводів, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, який датований 02.06.2017 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10.10.2016 виїхав за кордон України, однак казана інформація надана тільки за період з 01.01.2015 по 01.05.2017. Із зазначено листа також слідує, що у вказаний період син відповідачки ОСОБА_3 періодично виїжджав та в`їжджав на територію країни, а тому до вказаних доводів відповідачки суд ставиться критично.

Також, відповідачка вказує, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.11.2021, визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право

користування квартирою

АДРЕСА_2 , та 21 грудня 2021 року вона на підставі даного рішення суду, зверталася до позивача з заявою про перерахунок розміру плати за постачання гарячої води та додала копію рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що особа вважається такою, що втратила право

користування житловим приміщенням саме з моменту набрання рішенням суду законної сили, а як слідує з досліджених в судовому засіданні доказів по справі, вказане рішення суду набуло законної сили 03.12.2021, про що свідчить відповідна відмітка суду. Натомість, розрахунок заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка ОСОБА_1 позивачем представлений за період з 01.04.2013 по 31.03.2021, тобто до ухвалення вказаного рішення суду та відповідно до набрання ним законної сили.

Також, відповідачкою не надано відповідних доказів прийняття позивачем її заяви від 21 грудня 2021 року про перерахунок розміру плати за постачання гарячої води, та відповідно не надано доказів стосовно прийняття рішення по вказаній заяві.

Крім того, відповідачкою ОСОБА_1 як зазначено у відзиві на позовну заяву, так і надіслано до суду відповідну заяву про застосування строку позовної давності, зі змісту якої слідує, що вона просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.04.2013 по

31.03.2021 у сумі 17022,66 грн. у зв`язку з пропуском строку подання позову.

Щодо вирішення вказаної заяви відповідачки про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

З урахуванням наведеного вище висновку та положень ч.1 ст. 264 ЦК України, з огляду на відомості, що наявні в матеріалах справи, які представлені позивачем по справі слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 , періодично здійснювалася оплата наданих послуг за спірний період з 01.04.2013 по 31.03.2021, а саме: позивачем зарахування плати відповідачкою було проведено в квітні 2013 року, в жовтні 2013 року, в листопаді 2013 року, в грудні 2013, в січні 2014 року, в лютому 2014 року, в березні 2016 року, в квітні 2016 року, в травні 2016 року, в листопаді 2016 року, в грудні 2016 року, в листопаді 2017 року, в жовтні 2018 року, в жовтні 2019 року, в листопаді 2019 року, в грудні 2019 року, в січні 2020 року, в лютому 2020 року, в березні 2020 року, в квітні 2020 року, в травні 2020 року, в червні 2020 року, в жовтні 2020 року, в листопаді 2020 року, в грудні 2020 року, в січні 2021 року, та востаннє послуги сплачувалися в лютому 2021 року, а тому суд доходить висновку про переривання строку позовної давності. Таким чином, станом на день попереднього звернення позивача з позовом до суду (23.12.2021) строк позовної давності за зазначеними вимогами не сплинув.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами в силу вимогст. 81 ЦПК Українидокази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачка використовувала послуги для задоволення власних потреб та не відмовлялася від них, періодично здійснювала оплату наданих послуг, та з вини відповідачки порушено виконання зобов`язань з оплати використаних послуг з опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 включно, ПАТ «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції заподіяно шкоду із несплати у повному обсязі щомісячних платежів у сумі 17022,60 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ПАТ «Донбасенерго» в особі СО Слов`янська ТЕС підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 267, 509, 526 ЦК України, ст. ст. 12,13, 81, 89, 141, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції, код ЄДРПОУ: 00131104, місцезнаходження: 84180, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Січових стрільців, 9, на п/р НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», МФО 335106, заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду в розмірі 17022 (сімнадцять тисяч двадцять дві) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції, код ЄДРПОУ: 00131104, місцезнаходження: 84180, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Січових стрільців, 9, на п/р НОМЕР_3 АТ «Ощадбанк», МФО 335106, витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 26.07.2023.

Суддя І.Ю. Фалін