Постанова

від 15.11.2023 по справі 243/13764/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8261/23 Справа № 243/13764/21 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 243/13764/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач Публічнеакціонерне товариство«Донбасенерго» в особіструктурної одиниціПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2023 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. та повне судове рішення складено 26 липня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції звернулось до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ПАТ «Донбасенерго» в особі СОПАТ «Донбасенерго»Слов`янська ТЕС є постачальником теплової енергії для централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення», затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, № 830 від 21 серпня 2019 року, № 1182 від 11 грудня 2019 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідач, яка порушує свої зобов`язання по оплаті наданих їй комунальних послуг у вигляді централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку із чим за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги на суму 22 351,93 грн. Боржником за вказаний період сплачено 6 929,38 грн. Зарахування платежу підприємством проводиться за період вказаний у квитанції, а надмірно сплачена сума або кошти, які сплачуються особою без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу, спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше, тому позивачем було зараховано до сплати за вказаний період тільки 5 329,33 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.04.2013 по 31.03.2021 становить 17 022,60 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача разом з витратами по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

Заочним рішенням рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2023 року позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнутазаборгованістьза надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду в розмірі 17 022,60 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2023 заяву ОСОБА_1 було задоволено, заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2023 скасовано.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду в розмірі 17 022 грн 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1534,41 грн посилаючись на те, що до позовних вимог позивача до грудня 2018 року мають бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності. Крім того апелянт посилається на те, що її син з 10.10.2016 послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води не користувався, оскільки не проживав в належній відповідачу квартирі, однак відповідно до розрахунку, оплата за послуги гарячого водопостачання нараховувалася позивачем на сина відповідача усі роки.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої зміні, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду за період 01.04.2013 по 31.03.2021.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду саме за період 01.04.2013 по 31.03.2021, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву споживача кореспондує визначений п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено й ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міістрів України № 630 від 21 липня 2005року передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті 31).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ПАТ «Донбасенерго» в особі СОПАТ «Донбасенерго»Слов`янська ТЕС, відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення до житла відповідача, однак відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги не здійснюється в повному обсязі.

Так, судом установлено, що Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Слов`янська теплова електрична станція надаються житлово-комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідачка ОСОБА_1 , яка є власником вказаної квартири, на підставі договору № 001009023 від 27.09.2007, про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який доданий позивачем до позовної заяви, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 .

Предметом вказаного договору є те, що виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та у строки і на умовах, передбаченими умовами договору. Суб`єктами користування послугами відповідно до цього договору є власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та члени його сім`ї чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Строк дії договору визначений строком на 1 рік.

З розрахунку заборгованості за опалення та гаряче водопостачання (наймач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) слідує, що за відповідачем за період 01.04.2013 по 31.03.2021 утворилась заборгованість за надані послуги на суму 22 351,93 грн. Відповідачем сплачено 6 929,38 грн.

В позовній заяві позивач посилався на те, що зарахування платежу підприємством проводиться за період вказаний у квитанції, а надмірно сплачена сума або кошти, які сплачуються особою без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше, тому позивачем було зараховано до сплати за вказаний період тільки 5 329,33 грн.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.04.2013 по 3103.2021 становить 17 022,60 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання, яка виникла за період з 01.04.2013 по 3103.2021.

Відповідно достатті 256ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертоюстатті 267ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятоюстатті 261ЦК Українивстановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та другастатті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частиною 1ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги"»встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.

При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та другастатті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове зверненняборжника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьоїстатті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Як убачається із матеріалів справи, позовна заява подана 23 грудня 2021 року, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с.1), тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по грудень 2018 року, включно. Матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання нею боргу у період до по грудня 2018 року, як то оплата відповідачем послуг у більшому від нарахування розміру, або ж оплата послуг за період, коли такі послуги не нараховувались. З розрахунку заборгованості, наданому позивачем, вбачається, що відповідач періодично здійснювала платежі за нараховані послуги в період їх нарахування в розмірі, що не перевищують нарахування.

Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з грудня 2018 року в розмірі, що за перерахунком колегії суддів становить 6623,24 грн.

Однак, вказаний розмір заборгованості не може бути стягнутий з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки, як убачається із матеріалів справи, позивачем по справі надавалась послуга з гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до тарифу з централізованого постачання гарячої води при відсутності засобу обліку з урахуванням реєстрації в квартирі трьох осіб.

При цьому, рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.11.2021, ОСОБА_3 визнано, таким, що втратив право

користування квартирою

АДРЕСА_2 . У вказаному судовому рішенні установлено, що ОСОБА_3 з 10 жовтня 2016 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 в період з 01 травня 2017 року по 15 січня 2020 року не перетинав державного кордону України, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не є користувачем послуг з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з послуг централізованого постачання гарячої води на особу, яка не користувалась такими послугами, не підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку, проведеного колегією суддів, за період з грудня 2018 року по березень 2021 року позивачем за адресою: АДРЕСА_1 зараховано заборгованість з послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 6962,70 грн, з яких 2320,90 грн нараховані безпідставно на особу, яка не користувалась наданими послугами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду в розмірі 4302,34 грн (6623,24 грн (заборгованість в межах строків позовної давності) 2 320,90 грн (безпідставно нарахована заборгованість з послуги централізованого постачання гарячої води)=4302,34 грн).

У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, про застосування якого відповідачем була подана відповідна заява та про те, що відповідачем безпідставно було нарахована послугу з централізованого постачання гарячої води особі, яка такою послугою не користується, отже стягнута судом першої інстанції сумазаборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду 17 022 грн 60 коп має бути зменшена до 4302,34 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат.

У зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивача заборгованості, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору, із зменшенням цього розміру з 2 270 грн. до 573,72 грн, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2023 року змінити в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції, заборгованості за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення та гарячу воду, зменшивши цей розмір з 17 022 гривень 60 копійок. до 4 302 (чотири тисячі триста дві) грн 34 коп.

Рішення суду змінити в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції, судового збору, зменшивши це розмір з 2 270 грн до 573 (п`ятсот сімдесят три) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: