Постанова

від 13.07.2023 по справі 205/1593/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3306/23 Справа № 205/1593/20 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 205/1593/20

Номер провадження 22-ц/803/3306/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1

третя особа Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіДніпрі Дніпропетровськоїобласті з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Іванової Валерії Михайлівни на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року головуючого судді Приходченко О. С. по цивільній справі про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа: Новокодацький районний у м. Дніпрі ВДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), мотивуючи уточненні позовні вимоги тим, що він з ОСОБА_2 перебував у фактичних шлюбних відносинах з червня 2017 року по червень 2018 року. З 18 червня 2018 року йому було обрано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою до 08 серпня 2018 року, тому він не мав відомостей про народження ОСОБА_2 дитини. У серпні 2019 року ОСОБА_2 повідомила йому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину, батьком якої він є, проте, в актовому записі про народження дитини батьком записано відповідача ОСОБА_1 , який не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просив визнати його батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язати Новокодацький районний у м. Дніпрі ВДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести відповідні зміни в актовий запис про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключити відомості про ОСОБА_1 як про батька з актового запису про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Новокодацький районний у м. Дніпрі ВДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник адвокат Іванова В. М. просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповноту та неправильність встановлення обставини, які мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що висновок суду першої інстанції щодо неявки ОСОБА_1 до КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР для відібрання зразків крові для проведення молекулярно-генетичної експертизи є безпідставними та спростовуються довідками від 14 березня 2022 року та від 11 квітня 2022 року, згідно з якими позивач з`являвся до відповідного закладу для відібрання зразків крові. Зазначено, що призначена ухвалами суду першої інстанції експертиза не проведена виключно внаслідок протидії відповідача ОСОБА_1 , який умисно не забезпечив 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року явку дитини ОСОБА_3 для відібрання зразків крові. Зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не надано належної оцінки діям ОСОБА_1 , внаслідок яких неможливо провести молекулярно-генетичну експертизу з питань встановлення батьківства.

Відзив на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Мажара Н.І. мотивований тим,що з 2019 року дитина ОСОБА_3 проживає разом з відповідачем ОСОБА_1 ,який приховує місце проживання дитини від матері ОСОБА_2 ,внаслідок чого ОСОБА_2 не мала можливості забезпечити 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року явку свого сина ОСОБА_3 до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи « ДОР для відібрання зразків крові для можливості проведення молекулярно-генетичної експертизи.Суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав належної оцінки діям ОСОБА_1 ,внаслідок яких було неможливо провести експертизу та безпідставно не врахував визнання ОСОБА_2 батьківства ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 .

У судовому засідання апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванова В. М. ,представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мажара Н.І. підтримали доводи апеляційної скарги .

У судовезасідання судуапеляційної інстанціїпозивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. За повідомленнями представників позивач перебуває у місця позбавлення волі ,а відповідач ОСОБА_2 виїхала за кордон . Численні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поверталися до адреси суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою»,»адресата не було дома»,»закінчення терміну зберігання»(а.с. 226,241,242,243,244,245,273). Поштові конверти на адресу ОСОБА_1 повернуті з відміткою Укрпошти « не було вдома»,»закінчення терміну зберігання»,судові повістки були отриманні ОСОБА_1 на електронну адресу,про що свідчать довідки про отримання документів в електронному суді (а.с.233,234,274,239,240,250). Представник третьої особи Новокодацького районного у м. Дніпрі ВДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), не з`явився, належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи ,про що свідчать довідки про отримання документів в електронному суді (а.с.239,240,250 ),

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає .

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину чоловічої статі (а.с. 24).

Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,згідно зі свідоцтвом про народження є відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с. 25).

Згідно з відомостями з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 19 липня 2019 року відомості про ОСОБА_1 як про батька в актовому записі про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено на підставі ст. 126 СК України (а.с. 22-23).

Ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року за клопотанням представника позивача та 30 травня 2022 року по справі за клопотанням представника позивача і відповідача ОСОБА_2 було призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

30 червня 2021 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року повернуто експертом без виконання у зв`язку із неявкою сторін на експертизу 17 травня 2021 року та 14 червня 2021 року (а.с. 80), про яку були повідомлені належним чином (а.с. 79).

05 травня 2022 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року повторно було повернуто експертною установою без виконання у зв`язку із неявкою 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року відповідача з дитиною на експертизу 14 березня 2022 року і 11 квітня 2022 року (а.с. 97), про необхідність якої повідомлений належним чином (а.с. 94, 96).

10 листопада 2022 року експертною установою повторно було повернуто ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2022 року, яка надійшла до суду 16 листопада 2022 року, без виконання у зв`язку із повторною неявкою обох сторін на експертизу 12 вересня 2022 року і 10 жовтня 2022 року (а.с. 142), про необхідність якої були повідомлені належним чином (а.с. 130, 131, 133, 136).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду судом неодноразово призначались експертизи для підтвердження кровного споріднення між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, ні позивач, ні відповідач з дитиною для можливості відібрання зразків крові до експертної установи жодного разу не з`явилися, про місце, дату та час відбору зразків крові повідомлялися всіма можливими способами, як направленням копій повідомлень експерта на поштові адреси сторін, так і їх представників, так і в телефонному режимі. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами поважність причин його неодноразової неявки до експертної установи. Тобто, знаючи про призначення судом генетичної експертизи, ОСОБА_1 для участі в експертизі не з`явився, не довів наявність поважних підстав, які з 17 травня 2021 року по 10 жовтня 2022 року шість разів перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. За таких обставин та враховуючи, що для відібрання зразків крові сторони викликались шість разів, саме дії сторін, зокрема позивача, призвели до неможливості проведення експертизи, якому було роз`яснено про наслідки ухилення від участі в експертизі, тому дійшов до висновку про ухилення ОСОБА_1 від подання експертам необхідних матеріалів для проведення експертизи, яка має суттєве значення для розгляду даної справи.

При цьому, суд зауважив , що матеріали справи містять копію листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська вих. № 203/4475/17/1944/2021 від 26 лютого 2021 року про перебування ОСОБА_1 під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Як зазначено в позовній заяві позивачем, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року йому було обрано запобіжних захід тримання під вартою, як підозрюваному у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, станом на дату розгляду справи відомостей про своє фактичне місцеперебування суду не повідомив, у підготовчі та судове засідання жодного разу не з`явився, тому суд його неявку до експертної установи не зміг вважати такою, що була здійснена через поважні причини.

Інших доказів, які б у своїй сукупності давали підстави встановити походження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від позивача ОСОБА_1 , який вважає себе батьком дитини, зокрема, доказів перебування позивача з відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, їх спільне проживання, про що стверджує позивач, суду надано не було.

Отже, суд дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, належними доказами не доведено.

Позовні вимоги про зобов`язання Новокодацького районного у м. Дніпрі ВДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести відповідні зміни в актовий запис про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключити відомості про ОСОБА_1 як про батька з актового запису про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,мають похідний характер від позовних вимог про визнання позивача батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у задоволенні яких ОСОБА_1 відмовлено,тому задоволенню не підлягають . Крім того, ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії до особи, яка не є відповідачем по справі, а має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.121СКУкраїни права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122, 125 цього Кодексу.

Статтею 125СКУкраїни передбачено, що, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

У ч. 1 ст.126СКУкраїни передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.128СКУкраїни за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (стаття 129 ЦК України).

Отже, передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), зазначено, що «СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст.128СКУкраїни можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Європейський суд з прав людини вказував, що необхідність захисту третіх осіб може виключати можливість змусити їх пройти будь-яке медичне обстеження, а саме ДНК-тест. Зокрема, якщо третьою особою є дитина (див., зокрема: MIKULIC v. CROATIA, № 53176/99, § 64, ЄСПЛ, 07 лютого 2002 року, BAGNIEWSKI v. POLAND, № 28475/14, § 54, ЄСПЛ, 31 травня 2018 року).

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування у справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зважаючи на викладене предметом доказування у даній справі є -встановлення походження дитини від певної особи. При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані відповідно до статті 128 СК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, він оцінює належність,допустимість,достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

З досліджених матеріалів справи вбачається,що окрім викладення посилань на обгрунтування вимог у позовній заяві (а.с.2-4),в уточненій позовній заяві (а.с.50-52) жодного належного доказу позивачем не надано. Твердження позивача про те,що ОСОБА_2 підтвердила обставини ,про які зазначив ОСОБА_1 у позові спростовуються копіями довідок зав.відділення судово-медичної генетики ,відповідно якої ОСОБА_1 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року перебував у відділенні судово-медичної генетики КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз « ДОР» та ОСОБА_2 разом з дитиною на експертизу не зявилася (а.с. а.с.204,205), як і не зявилася досуду апеляційноїінстанції .У судовомузасіданні за повідомленнями представників встановлено,що позивач перебуває у місця позбавлення волі ,а відповідач ОСОБА_2 виїхала за кордон .

Не надання оцінки діям ОСОБА_1 ,внаслідок яких було неможливо провести молекулярно-генетичну експертизу з питання встановлення чи може ОСОБА_1 бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неврахування визнання ОСОБА_2 батьківства ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 не є слушними ,оскільки з матеріалів справи не вбачається отримання відповідачем копії ухвали суду про його обов`язок доставити до експертної установи малолітнього .

З матеріалів справи вбачається,що державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведена відповідно до ст.126 СК України . За бажанням батьків дитини присвоєно ім`я « ОСОБА_4 » .

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Мажара Н.І. на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року по цивільній справі № 205/6933/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : орган опіки та піклування Новокодацької районної у м.Дніпрі ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 та стягнення з неї аліментів на утримання дитини ,відповідно якої касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення ,постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року ,якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено,рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року скасовано та у позові ОСОБА_1 відмовлено,залишено судом касаційної інстанції без змін, є недоречним, оскільки зі змісту постанови суду касаційної інстанції вбачається,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 31 липня 2018 року. Дитина ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом із батьком ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 . За адресою проживання дитини проведено обстеження умов проживання, яким встановлено, що умови проживання задовільні, зроблено сучасний ремонт, у дитини є окрема кімната обладнана усім необхідним для повноцінного виховання дитини.

Згідно нотаріально посвідченої заяви від 08 травня 2019 року ОСОБА_2 відмовилася від свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради від 20 вересня 2019 року № 1/14-147, комісія з питань захисту дітей дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 . У висновку зазначено, що мати дитини з сім`єю не проживає, не виконує свої обов`язки щодо виховання та розвитку малолітнього, не проявляє до нього батьківської турботи та піклування, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 зверталась до управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради щодо негайного відібрання дитини ОСОБА_3 від батька та повернення їй. Листом управління-служби у справах дітей Новокодацької районної

у м. Дніпрі ради від 23 вересня 2019 року № 16/14-53 ОСОБА_2 повідомлено про те, що підстави для негайного відібрання від батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

ОСОБА_2 працює в ТОВ «ТРЕЙД-ПАК» з 14 серпня 2019 року на посаді укладальника-пакувальника. Відповідно до довідки від 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 працює

підсобним працівником у ТОВ «ФУД АГРО КОМ» з 17 липня 2019 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року у справі № 205/7123/16-ц ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнуто з неї аліменти на утримання дитини.

ОСОБА_2 також має дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебуває на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах по категорії дітей, батьки яких ухиляються від виконання батьківських обов`язків.Дитина проживає разом із бабусею ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 .

Згідно характеристики, виданої благодійною організацією «Благодійне товариство «Позитивні жінки» м. Дніпро», ОСОБА_2 , яка звернулась до організації 12 грудня 2018 року, відвідує групові заняття з арт-терапії, групи взаємодопомоги для жінок, індивідуальні консультації з психологом.

08 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до управління-служби у справах дітей Новокадацької районної у м. Дніпрі ради із заявою про поновлення батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 та проханням надати в письмовому вигляді інформацію щодо процедури поновлення батьківських прав та списку необхідних документів.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 07 листопада

2019 року, складеного працівниками управління-служби у справах дітей Новокадацької районної у м. Дніпрі ради, у квартирі АДРЕСА_3 , в якій проживає відповідач, зроблено сучасний ремонт, наявні ліжка, шафи, телевізор, письмовий стіл; умови проживання у вказаній квартирі задовільні, стосунки у сім`ї доброзичливі, матір займається вихованням доньки, яка з нею проживає.

Встановивши, що відповідач має бажання спілкуватись з малолітнім сином ОСОБА_3 , змінила свою поведінку відносно власних дітей, створила належні умови, в яких можуть проживати діти, а також те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні дитини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 . Також ,Верховний Суд зазначив ,що суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, щопозбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків. Достатні підстави для позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав, зокрема жорстокого поводження з дитиною, апеляційним судом не встановлені.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 оформила нотаріально посвідчену заяву про відкликання попередньої заяви про відмову від дитини. Ленінським районним судом м. Дніпропетровська проводиться розгляд справи № 205/1593/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Новокодацький районний у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис.

Представником відповідача ОСОБА_2 також надано звернення ОСОБА_2 із заявою до начальника управління служби у справах дітей Новокадацької районної у м.Дніпрі ради від 27.08.2019 року, директора центру соціальних служб для сімї,дітей та молоді від 27 серпня 2019 року про вжиття заходів з метою примусового відібрання малолітньої дитини від батька ОСОБА_1 ,23 жовтня 1983 року та повернення дитини матері .

Проте,вищевказанапостанова ВерховногоСуду тавказані звернення ОСОБА_2 щодо визнання ОСОБА_2 батьківства ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 не можна вважати належними ,допустимими,достовірними та достатніми ,в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України .

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в позові.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Ніяких нових обставин, які б давалипідстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції,доводи апеляційної скарги не містять.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

На підставі ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей141,382 ЦПК України,не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Іванової Валерії Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Ленінськогорайонного судуміста Дніпропетровськавід 28грудня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді: