Постанова

від 07.08.2024 по справі 205/1593/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 205/1593/20

провадження № 61-15768св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - Новокодацький районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа: Новокодацький районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Новокадацький районний у м. Дніпрі ВДРАЦС), мотивуючи уточнені позовні вимоги тим, що він з ОСОБА_2 перебував у фактичних шлюбних відносинах з червня 2017 року по червень 2018 року. З 18 червня 2018 року йому було обрано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою до 08 серпня 2018 року, тому він не мав відомостей про народження ОСОБА_2 дитини. У серпні 2019 року ОСОБА_2 повідомила йому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, батьком якої він є, проте, в актовому записі про народження дитини батьком записано відповідача ОСОБА_1 , який не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просив:

визнати його батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 499 від 31 липня 2018 року про народження дитини - ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

включити у відомості про батьківства ОСОБА_1 про народження дитини - ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язавши Новокадацький районний у м. Дніпрі ВДРАЦС внести зміни у актовий запис про народження ОСОБА_5 , здійснений Новокадацьким районним у м. Дніпрі ВДРАЦС, вказавши батьком ОСОБА_1 , про що видати нове свідоцтво про народження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа Новокодацький районний у місті Дніпрі ВДРАЦС про визнання батьківства та внесення змін до актового запису відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у ході судового розгляду судом неодноразово призначались експертизи для підтвердження кровного споріднення між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_4 . В свою чергу, експертною установою неодноразово направлялись повідомлення з проханням забезпечити явку ОСОБА_1 , ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для відібрання зразків крові для можливості проведення експертизи. Судом копії повідомлень направлялись не лише сторонам, а й їх представникам. Разом з тим, ні позивач, ні відповідач з дитиною для можливості відібрання зразків крові до експертної установи жодного разу не з`явилися, про місце, дату та час відбору зразків крові повідомлялися всіма можливими способами, як направленням копій повідомлень експерта на поштові адреси сторін, та їх представників, так і в телефонному режимі. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами поважність причин його неодноразової неявки до експертної установи, тобто, знаючи про призначення судом генетичної експертизи, ОСОБА_1 для участі в експертизі не з`явився, не довів наявність поважних підстав, які з 17 травня 2021 року по 10 жовтня 2022 року шість разів перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. За таких обставин та враховуючи, що для відібрання зразків крові сторони викликались шість разів, саме дії сторін, зокрема позивача, призвели до неможливості проведення експертизи, якому було роз`яснено про наслідки ухилення від участі в експертизі, тому суд зробив висновок про ухилення ОСОБА_1 від подання експертам необхідних матеріалів для проведення експертизи, яка має суттєве значення для розгляду даної справи.

При цьому, суд зважив на те, що матеріали справи містять копію листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська вих. № 203/4475/17/1944/2021 від 26 лютого 2021 року про перебування ОСОБА_1 під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Як зазначено в позовній заяві позивачем, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року йому було обрано запобіжних захід тримання під вартою, як підозрюваному у кримінальному провадженні, передбаченому частиною 3 статті 185 КК України, станом на дату розгляду справи відомостей про своє фактичне місцеперебування судові не повідомив, у підготовчі та судове засідання жодного разу не з`явився, тому суд його неявку до експертної установи не може вважати такою, що була здійснена через поважні причини.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Новокодацького районного у м. Дніпрі ВДРАЦС внести відповідні зміни в актовий запис про народження малолітнього ОСОБА_4 , та виключити відомості про ОСОБА_1 як про батька з актового запису про народження малолітнього ОСОБА_4 , не можуть бути задоволені, оскільки вони мають похідний характер від позовних вимог про визнання позивача батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у задоволенні яких ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії до особи, яка не є відповідачем по справі, а має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Позивачем клопотання про залучення Новокодацького районного у м. Дніпрі ВДРАЦС в якості відповідача по справі заявлено не було.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що з досліджених матеріалів справи вбачається, що окрім викладення посилань на обґрунтування вимог у позовній заяві, в уточненій позовній заяві жодного належного доказу позивачем не надано. Твердження позивача про те, що ОСОБА_2 підтвердила обставини, про які зазначив ОСОБА_1 у позові, спростовуються копіями довідок зав. відділення судово-медичної генетики, відповідно до яких ОСОБА_1 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року перебував у відділенні судово-медичної генетики КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз «ДОР» та ОСОБА_2 разом з дитиною на експертизу не з`явилася, як і не з`явилася до суду апеляційної інстанції. У судовому засіданні за повідомленнями представників встановлено, що позивач перебуває у місцях позбавлення волі, а відповідач ОСОБА_2 виїхала за кордон .

Ненадання оцінки діям ОСОБА_1 , внаслідок яких було неможливо провести молекулярно-генетичну експертизу з питання встановлення чи може ОСОБА_1 бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неврахування визнання ОСОБА_2 батьківства ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_4 не є слушними, оскільки з матеріалів справи не вбачається отримання відповідачем копії ухвали суду про його обов`язок доставити до експертної установи малолітнього .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка звернулась з касаційною скаргою

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

при прийнятті оскаржених судових рішень суди застосували приписи статті 109 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 19 червня 2023 року у справі № 180/568/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 644/9720/16ц, від 23 листопада 2022 року у справі № 523/4928/17;

суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 повідомлявся про необхідність явки 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» для відібрання зразків крові та проведення молекулярно-генетичної експертизи, він з`являвся до експертної установи в зазначені дати, що підтверджується довідками, про необхідність явки в інші дати він не був обізнаний; з 2019 року дитина проживає з ОСОБА_1 , який приховує від матері місце проживання дитини, тому вона не мала можливості забезпечити явку свого сина для відібрання зразків крові, а сам ОСОБА_1 жодного разу не забезпечив явку дитини, тобто молекулярно-генетична експертиза не була проведена виключно внаслідок протидії відповідача ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження у справі № 205/1593/20. Витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 205/1593/20.

У березні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження - суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 19 червня 2023 року у справі № 180/568/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 644/9720/16ц, від 23 листопада 2022 року у справі № 523/4928/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину чоловічої статі.

Батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно зі свідоцтвом про народження є відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 19 липня 2019 року відомості про ОСОБА_1 як про батька в актовому записі про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено на підставі статті 126 СК України.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року за клопотанням представника позивача та 30 травня 2022 року по справі за клопотаннями представника позивача і відповідача ОСОБА_2 було призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

30 червня 2021 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року повернуто експертом без виконання у зв`язку із неявкою сторін на експертизу 17 травня 2021 року та 14 червня 2021 року.

05 травня 2022 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року повторно було повернуто експертною установою без виконання у зв`язку із неявкою 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року відповідача з дитиною на експертизу 14 березня 2022 року і 11 квітня 2022 року.

10 листопада 2022 року експертною установою повторно було повернуто ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2022 року, яка надійшла до суду 16 листопада 2022 року, без виконання у зв`язку із повторною неявкою обох сторін на експертизу 12 вересня 2022 року і 10 жовтня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: «хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_7 від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю».

Європейський суд з прав людини вказав, що «у цій справі питання полягає не в діях держави, а в стверджуваній неналежності захисту національними судами приватного життя заявника у спорі між приватними сторонами. У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (M. T. v. UKRAINE, № 950/17, § 23 - 24, ЄСПЛ, від 19 березня 2019 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 (провадження № 61-12881св19) вказано, що:

«відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції і погоджуючись із його висновком про відмову в задоволенні позовних вимог, залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на положення статті 109 ЦПК України, згідно з якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року у справі № 180/568/19 (провадження № 61-11401св22), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Тому, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 ухилилася від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі, оскільки нез`явлення відповідача жодного разу разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про встановлення батьківства».

У справі, що переглядається:

01 березня 2021 року ОСОБА_2 за підписом представника ОСОБА_6 заявила клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання чи є ОСОБА_1 біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , який проживає з ОСОБА_1 ;

ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР. На вирішення експертів поставлено наступне питання: Чи можегромадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якийвідбуває покаранняв Державнійустанові «Дніпровськаустанова виконанняпокарань (№4), бути біологічнимбатьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якийпроживає з ОСОБА_1 ;

листом від 28 квітня 2021 року № 482 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР повідомило суд про необхідність з`явитися сторонам 17 травня 2021 року з 09-00 до 12-00 (арк.спр. 78);

листом № 205/1593/20 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська направив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 копію клопотання експерта для проведення експертизи (арк.спр.79), відомості про його отримання сторонами та направлення позивачу ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні;

листом № 700 від 16 червня 2021 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР повернуло без виконання ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року в зв`язку з неявкою обох сторін 17 травня 2021 року та 14 червня 2021 року на експертизу;

ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2021 року зупиненопровадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис на час проведення експертизи;

листами від 24 лютого 2022 року № 242 та 28 березня 2022 року №316 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР повідомляло суд про необхідність з`явитися сторонам 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року з 09-00 до 12-00 (арк.спр. 93, 95);

листами № 205/1593/20 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська направляв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 копію клопотання експерта для проведення експертизи (арк.спр.94, 96), відомості про його отримання сторонами та направлення позивачу ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні;

листом № 433 від 20 квітня 2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР повернуло без виконання ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною 14 березня 2022 року та 11 квітня 2022 року на експертизу;

22 червня 2022 року ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_3 заявив клопотання про повторне призначення судово-генетичної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання чи є ОСОБА_1 біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 та просив зобов`язати ОСОБА_1 доставити малолітню дитину ОСОБА_4 у призначений експертами дату та час до експертної установи;

22 червня 2022 року клопотання аналогічного змісту заявила ОСОБА_2 за підписом представника ОСОБА_6 ;

ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2022 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР. На вирішення експертів поставлено наступне питання: Чи може громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 доставити до експертної установи малолітнього ОСОБА_4 , який проживає з ним;

листом від 15 вересня 2022 року № 1626 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР повторно повідомило суд, що в зв`язку з неявкою обох сторін 12 вересня 2022 року на експертизу їм необхідно з`явитися 10 жовтня 2022 року з 09-00 до 12-00 (арк. спр. 137);

листами № 205/1593/20 від 06 жовтня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська направляв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 копію клопотання експерта для проведення експертизи (арк. спр. 139 - 141), відомості про його отримання сторонами в матеріалах справи відсутні;

листом № 1922 від 13 жовтня 2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР повернуло без виконання ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2022 року в зв`язку з неявкою обох сторін 12 вересня 2022 року та 10 жовтня 2022 року на експертизу;

за таких обставин суди необґрунтовано вважали факт ухилення позивача від участі в експертизі встановленим та зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції скасовані рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко