Рішення

від 19.06.2023 по справі 404/890/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/890/22

Номер провадження 2/404/220/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Кропивницький

Кіровський районнийсуд м. Кіровоградав складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

за участі секретаря Щербині А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданнівм. Кропивницькому,в порядку спрощеного провадження,справу за позовом ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Центральноукраїнського національного технічного університету (ЄДРПОУ 02070950, пр. Університетський, 8, м. Кропивницький) про визнання наказу незаконним, скасування та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТ А НОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральноукраїнського національного технічного університету про визнання наказу незаконним, скасування наказу та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування вимог зазначив, що у листопаді 2021 року відповідач грубо порушив конституційне право позивача на працю.Наказом відповідача № 303-К від 05.11.2021 позивач був відсторонений від роботи.Наказ відправлений поштою 10.11.2021 та отримано 15.11.2021. Підставою видання наказу є постанова № 1236 КМУ від 09.12.2020, і наказ МОЗ від 04.10.21 №2153. Позивач зазначає, що ні в трудовому контракті,ні в посадовій інструкції, зобов`язання про вакцинацію від COVID-19 з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноважень відповідача на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.З урахуванням уточненої позовної заяви від 15 червня 2023 року, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача 303-К про відсторонення позивача від роботи, зобов`язати відповідача виплатити позивачу не виплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи за період з 08.11.2021 до 01.04.2023 в сумі 69882,18 грн., стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 34622 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.

15 вересня 2022 року від представника Центральноукраїнського національного технічного університету надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву послався на норми законодавства та практику ЄСПЛ, та зазначив,що з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.46 КЗпП України правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача. Зазначають, що з вимогами позивача не згодні та просять здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням відзиву.

30 вересня 2022 року позивач надіслав відповідь на відзив,не згодний з твердженнями відповідача, просив задовольнити позов повністю.Вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на працю, оскільки нормами ст.46КЗпП України не передбачено такої підстави відсторонення, як відмова працівника від щеплення проти COVID-19. Вакцинування проти COVID-19, на його думку, є ризикованою медичною процедурою, вакцини від коронавірусної хвороби перебувають в стадії клінічних випробувань, тому він, позивач виступає активно проти примусової вакцинації від COVID-19. Зазначає, що законодавством України передбачено заборону дискримінації працівників за станом здоров`я чи іншими ознаками, а тому обмеження прав і свобод людини і працівника через відсутність щеплення від короновірусної хвороби є забороненою дискримінацією. Вважає встановлення обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 незаконним.Також зазначає, що ч.2 ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та наказ МОЗУкраїни «Прозатвердження Перелікупрофесій,виробництва таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковомупрофілактичному щепленню»від 04.10.2021№2153 є такими, що суперечать і не відповідають ст.24 Конституції України.

В судовомузасіданні позивачпозовні вимогипідтримав тапросив їхзадовольнити вповному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відповідність оскаржуваного наказу вимогам постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів», ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному щепленню» від 04.10.2021 №2153, якими встановлений обов`язок керівника, зокрема закладу освіти, відсторонити від роботи працівників, які не надали документи на підтвердження проходження вакцинації від COVID-19 чи про наявність протипоказань.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 працює в Центральноукраїнському національному технічному університеті.

Наказом Відповідача № 303-К від 05.11.2021 позивач відсторонений від роботи.

Наказ відправлений поштою 10.11.2021 та отриманий 15.11.2021.

Підставою видання наказу є постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020 і наказ МОЗ№2153 від 04.10.2021.

Частиною 1ст.10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

В силу вимог ч.1,2 ст.5ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно зі статтею 46КЗпП України допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходи в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

П. 41-6 Постанови КабінетуМіністрів України№ 1236від 09.12.2020«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» зобов`язано керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Згідно із Наказом МОЗвід 04.10.2021№2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням» обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Даний наказ набув чинності 08.11.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 05.11.2021, тобто до набрання чинності Наказом МОЗ №2153. Отже, станом на 05.11.2021 законом не було визначено обов`язку позивача, як працівника закладу освіти, вакцинуватись проти COVID-19, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час прийняття оскаржуваного наказу ОСОБА_1 відмовився або ухилився від проведення такого щеплення, у зв`язку з чим підлягав відстороненню від роботи.

ВеликаПалата Верховного судупо справі № 130/3548/21, Провадження № 14-82цс22, вважає , що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але йоцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

-кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

-форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

-умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Відповідач мав можливість запропонувати ОСОБА_1 як працівнику Центральноукраїнського національного технічного університету, належну форму організації праці (дистанційну/надомну), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим, або ж запропонувати позивачу зручний графік.

Більш того, позивачем надані докази того, що він виконував свою заплановану роботу, відповідно до графіку.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи відбулось з порушенням вимог закону, а тому оскаржуваний наказ слід визнати незаконним та скасувати.

З врахуванням п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, невиплачена заробітна плата за час незаконного відсторонення позивача від роботи за період з 08.11.2021 по 01.04.2023 в розмірі 69882,18 грн, з вирахуванням з неї необхідних податків та зборів.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд з виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та із врахуванням критеріїв, встановлених Пленумом Верховного Суду України № 4 від 31.03.05.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд прийшов до переконання в тому, що саме з вини відповідача відсторонення було незаконним. Отже, суд вважає, що порушення законних прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відсутність інших джерел заробітку.

Приймаючи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, яких зазнав позивач, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Центральноукраїнського національного технічного університету (ЄДРПОУ 02070950, пр. Університетський, 8, м. Кропивницький) про визнання наказу незаконним, скасування та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 303-К від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників університету», в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнути з Центральноукраїнського національного технічного університету (ЄДРПОУ 02070950, пр. Університетський, 8, м. Кропивницький) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) невиплачену заробітну плату в розмірі 69882,18 грн, з вирахуванням з неї необхідних податків та зборів.

Стягнути з Центральноукраїнського національного технічного університету (ЄДРПОУ 02070950, пр. Університетський, 8, м. Кропивницький) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

Стягнути з Центральноукраїнського національного технічного університету (ЄДРПОУ 02070950, пр. Університетський, 8, м. Кропивницький) на користь Держави судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2023.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда