Постанова

від 26.07.2023 по справі 0417/2-4621/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6635/23 Справа № 0417/2-4621/2011 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиу цивільнихсправах Дніпровськогоапеляційного судуу складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН», ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариство «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2023 року ТОВ «ТРАНСЛЕГІОН» звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН», ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариство «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначив, що заявник взяв на себе обов`язок поручителя перед АТ КБ ПриватБанк нести відповідальність за порушення боржником, ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №1475-k , укладеного з 17 березня 2008 року з банком.

У зв`язку із порушенням умов кредитного договору кредитор звернувся за судовим захистом.

11 березня 2010 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області, в справі №2-314/10 було ухвалено рішення яким звернено стягнення на предмет іпотеки, який належав заявнику.

8 грудня 2011 року судом ухвалено заочне рішення яким, в тому числі, стягнуто з боржника та заявника, як поручителя, заборгованість за кредитним договором.

31 липня 2014 року кредитором було видано гарантійний лист, згідно якого останній зобов`язався надати дозвіл на припинення дії договору поруки та договорів іпотеки, які забезпечували виконання умов кредитного договору, за умови внесення заявником суми у розмірі 800 000,00 грн. на погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням.

27 серпня 2014 року заявником було виконано умови гарантійного листа, внаслідок чого між сторонами було укладено додаткові угоди про припинення поруки та іпотеки, кредитор надав довідку, що у заявника відсутня заборгованість по кредитному договору. Отже, станом на 2 вересня 2014 року питання заборгованості та поруки заявника було остаточно вирішено.

4 грудня 2018 року було подано заяву про перегляд заочного рішення від 8 грудня 2011 року.

В результаті перегляду Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 5 вересня 2019 року було ухвалено судове рішення яким повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог (солідарному стягнені коштів).

Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду м.Дніпропетровська від 3 листопада 2020 року було скасовано рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 5 вересня 2019 року, та з врахуванням часткового погашення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також і у зв`язку із відсутністю у суду відомостей про внесення змін до договорів поруки та іпотеки (про врегулювання спору між заявником та кредитором) було вирішено стягнути з боржників, в тому числі заявника, заборгованість за кредитним договором у розмірі 478 301, 61 дол.США та судові витрати у сумі 1 192, 18 грн. (далі - постанова).

Після чого судом було видано виконавчий лист з виконання вказаної вище постанови, відкрито виконавче провадження № 69513032, у межах якого прийнято постанову про стягнення із заявника виконавчого збору в сумі 41 791, 57 дол.США. Дізнавшись про відповідні обставини, заявником було поставлено до відома кредитора про безпідставність таких дій, у зв`язку із чим кредитом, на адресу виконавчої служби було направлено заяву про повернення виконавчого листа, що стало підставою для прийняття державним виконавцем постанови відповідно до п.1 ч. ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». В подальшому державним виконавцем було ініційовано питання щодо відкриття нового виконавчого провадження з питання стягнення виконавчого збору. Узагальнюючи вищевикладене, заявник вказав, що виконавчий лист №0417/2-462/2011, виданий 12 січня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з заявника на користь кредитора боргу у розмірі 478 301, 61 дол.США та судових витрат у сумі 1 192, 18 грн. є фактично виконаним ще у 2014 році, а питання заборгованості вирішено сторонами, проте в силу перегляду заочного рішення, було видано виконавчий лист за зобов`язанням яке вже було виконаним та такий виконавчий лист було подано кредитором до органу виконавчої служби помилково, у зв`язку із чим, в подальшому подано заяву про повернення виконавчого документа баз виконання.

Враховуючи зазначене, заявник просив суд визнати виконавчий лист №0417/2-462/2011, виданий 12 січня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ТОВ Транслегіон на користь АТ КБ ПриватБанк боргу у розмірі 478 301, 61 дол.США та судових витрат у сумі 1 192, 18 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслегіон» про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню по цивільній справі №0417/2-4621/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН», ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариство «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «ТРАНСЛЕГІОН» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір №1475/к, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 400 000,00 дол. США, з кінцевим строком повернення не пізніше 16 березня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 17 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Транслегіон» (№ 1475/к/1), ОСОБА_3 (№ 1475/к/2), ОСОБА_2 (№ 1475/к/3) було укладено окремі договори поруки, відповідно до умов яких, поручителі відповідають перед кредитором за виконання обов`язків за кредитною угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

20 жовтня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки № 167, відповідно до умов якого розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується 200,00 грн.

15 січня 2010 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом, у якому, посилаючись на вимоги частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України, а також враховуючи, що ОСОБА_1 станом на 12 січня 2010 року має перед позивачем заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року № 1475/к на загальну суму 478 301,61 дол. США, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 350 599,15 дол. США - тіла кредиту, 30 507,48 дол. США - простроченого кредиту, 6 285,11 дол. США - нарахованих процентів, 77 446,91 дол. США - прострочених процентів, 13 462,96 дол. США - пені, просив суд, з урахування уточнених позовних вимог, в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2010 року у справі № 2-314/10, яке набрало законної сили, позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки, що належало ТОВ «Транслегіон».

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк», станом на 04 листопада 2011 року існує заборгованість ОСОБА_1 , ТОВ «Транслегіон», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перед банком, яка становила 711 259,00 доларів США та складається з: 381 106,63 дол. США - заборгованість за кредитом; 217 098,47 - заборгованість за процентами за користування кредитом; 79 154,55 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також 31,37 дол. США, штраф (фіксована частина), 33 867,98 дол. США штраф (процентна складова).

У зв`язку із вище викладеними обставинами, у листопаді 2011 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Транслегіон», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

8 грудня 2011 року за наслідками розгляду даного позову, судом було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовну заяву банку повністю.

4 грудня 2018 року ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд заочного рішення.

30 січня 2019 року судом було постановлено ухвалу якою скасовано заочне рішення від 8 грудня 2011 року, справу призначено до розгляду.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року у позові відмовлено повністю (справа №0417/2-4621/2011).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Транслегіон», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 та ТОВ «Транслегіон» на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року №1475/к у загальній сумі 478 301,61 дол. США, яка складається: з заборгованості за тілом кредиту - 381 106,63 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 83 732,02 дол. США, пені за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі - 13 462,96 дол. США.

Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року №1475/к у загальній сумі 478 301,61 дол. США, яка складається: з заборгованості за кредитом - 381 106,63 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитном - 83 732,02 дол. США, пені за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі - 13 462,96 дол. США.

Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року №1475/к у загальній сумі 478 301,61 дол. США, яка складається: з заборгованості за кредитом - 381 106,63 дол. США, заборгованості за процентами користування кредитом - 83 732,02 дол. США, пені за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі - 13 462,96 дол. США.

У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

03 листопада 2021 року Верховним Судом рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, прийнято нове рішення в цій частині. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

12 січня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист, де боржником є ТОВ «Транслегіон».

28 липня 2022 року старшим державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Полінкевич А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №69513032 з виконання виконавчого листа №0417/2-462/2011 виданого 12 січня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, де боржником є заявник.

Вказаною вище постановою було стягнуто виконавчий збір з заявника на користь державної виконавчої служби виконавчого збору у розмірі 1 528 378, 53 грн.

У межах вказаного виконавчого провадження, також, було прийнято постанову про арешт майна заявника, як боржника, від 28 липня 2022 року.

Листом від 2 листопада 2022 року №Е.08.0.0.0/4-221102/344 представник кредитора надав заяву про повернення без виконання виконавчого документу, а саме: виконавчого листа №0417/2-4621/2011 виданого 12 січня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська

7 листопада 2022 року державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Полінкевич А.В. прийнято постанову повернення стягувачу виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

7 листопада 2022 року державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Полінкевич А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №70262793 про стягнення з заявника на користь держави виконавчого збору у розмірі 41 791, 57 дол.США та 119, 22 грн., виділеного згідно виконання рішення суду по справі №0417/2-462/2011 від 12 січня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська.

На підтвердження та в обґрунтування своєї заяви представником ТОВ «Транслегіон» було долучено документи за змістом яких судом було встановлено наступне.

31 липня 2014 року за вих.Э.VO.0.0.0.0.0./1-1835-100 кредитором було надано гарантійний лист згідно змісту якого, кредитор зобов`язався надати дозвіл на припинення дії договору поруки та договорів іпотеки, укладених з заявником, що забезпечували виконання умов кредитного договору, шляхом підписання додаткових угод до відповідних договорів та припинення дії обтяження майна переданого в іпотеку за умови внесення на погашення кредиту суми в розмірі 800 000,00 грн.

27 серпня 2014 року між заявником та кредитором було підписано договір про внесення змін до договору поруки №1475/к/1 від 17 березня 2008 року, згідно змісту якого було внесено зміни до п.4.1. Договору поруки №1475/к-1 від 17 березня 2008 року та викладено в наступній редакції, а саме: 1. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 27 серпня 2014 року.

27 серпня 2014 року між заявником та кредитором було підписано договір про внесення змін до договору іпотеки, згідно змісту якого було внесено зміни до п.30. Договору іпотеки та викладено в наступній редакції, а саме: 30. Термін дії договору до 27 серпня 2014 року.

У відповідності до довідки кредитора від 2 вересня 2014 року за вих.Э.VO.0.0.0.0.0./1-2066/20, станом на 2 вересня 2014 року, заборгованість по кредитах перед банком у заявника відсутня.

У зв`язку із вищевикладеним представник ТОВ «Транслегіон» вважав, що виконав рішення ще у 2014 році.

Між тим, зі сторони банку подано виписку по банківському рахунку на підтвердження, що судове рішення за яким з боржника та поручителів (крім ОСОБА_2 ) стягнуто кредитну заборгованість, не виконано.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених ст.432 ЦПК України правових підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та про необхідність відмови в задоволенні відповідної заяви ТОВ Транслегіон.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом цієї норми закону підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Так, як вбачається з матеріалів справи постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, якою з заявника, як із поручителя (за договором поруки), стягнуто борг за кредитним договором, не оскаржувалась останнім, та набрала чинності з урахуванням постанови Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ Транслегіон про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

За змістом ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону. Підстав для скасування цієї ухвали не встановлено.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН» залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку не оскаржується.

Судді: