Рішення

від 06.07.2023 по справі 314/2978/22

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2978/22

Провадження № 2/314/177/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2978/22 за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Агрофірма "Родіна" про розірвання договорів оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 через свого представника адвоката Кравченка В.А. звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Родіна" про розірвання договорів оренди земельних ділянок. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 31.05.2015 між ним та ПП "Агрофірма "Родіна" було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,9700 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0027, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір укладено терміном на 15 років. Крім того, 18.10.2017 між ним та ПП "Агрофірма "Родіна" було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір укладено терміном на 10 років. З моменту укладення вищевказаних договорів позивач жодного разу не отримував орендну плату і не підписував жодної накладної на отримання орендної плати.

У зв`язку із систематичним порушенням істотних умов договору, яке виразилося у невиплаті орендної плати за всі роки, позивач просить припинити шляхом розірвання вищевказані договори оренди землі, а також витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 22.11.2022 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14.02.2023 від представника відповідача адвоката Мормуля П.В. надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення процесуального строку. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що між позивачем та відповідачем дійсно укладено договір оренди землі від 15.08.2015 на земельну ділянку загальною площею 6,97 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0027, строком на 15 років та договір оренди землі від 18.10.2017 на земельну ділянку загальною площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, строком на 10 років. Вказані земельні ділянки вже тривалий час орендуються відповідачем. До укладення оскаржуваних договорів оренди землі, зазначені земельні ділянки належали батькам позивача ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) та перебували в оренді відповідача з 2006 року. Весь цей час між позивачем з його батьками та відповідачем були нормальні стосунки, жодних претензій щодо виконання своїх зобов`язань зі сплати орендної плати не було. Більш того, відповідач завжди йшов на зустріч орендодавцям сім`ї ОСОБА_6 , в тому числі сплачував орендну плату за їх проханням на перед.

Позовна заява містить лише одну правдиву інформацію, а саме твердження про те, що позивач не підписував жодної накладної на отримання ним орендної плати. Дійсно позивач не підписував документів на отримання орендної плати, бо завжди орендну плату отримував син позивача ОСОБА_7 , який безпосередньо і ставив свій підпис у всіх документах. Більш того, ОСОБА_7 також допомагав отримувати та безпосередньо отримував орендну плату за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьків позивача).

За договором від 15.08.2015 орендна плата сплачувалась справно, а саме:

- за 2016 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 1000 кг;

- за 2017 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 1000 кг;

- за 2018 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 1000 кг;

- за 2019 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 1000 кг;

- за 2020 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1500 кг, кукурудза 1000 кг;

- за 2021 рік: пшениця 4000 кг, соняшник 200 кг;

- за 2022 рік: пшениця 2500 кг, ячмінь 1500 кг.

За договором від 18.10.2017 орендна плата була виплачена грошима та видана на перед по 2023 рік включно, ще в період 2014-2015 років, оскільки матері позивача було виплачено грошові кошти в розмірі 20937,20 грн. та видано в натурі: муки 500 кг, соняшника 1000 кг, пшениці 5 т, ячменю 5 т, кукурудзи 5 т.

Позивач, ставши спадкоємцем земельної ділянки, що належала його матері ОСОБА_5 , запропонував переукласти договір оренди землі на його ім`я, зазначивши, що знає обставини отримання орендної плати за зазначену земельну ділянку на перед та не буде вимагати її сплати. Підтвердженням вказаних обставин є відсутність будь-яких доказів звернення позивача до відповідача з приводу невиплати орендної плати.

На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.03.2023 заяву про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено, Приватному підприємству "Агрофірма "Родіна" поновлено строк для подання відзиву, прийнято до розгляду відзив ПП "Агрофірма "Родіна" на позовну заяву ОСОБА_3

15.03.2023 представник відповідача адвокат Мормуль П.В. звернувся з клопотаннями у порядку ч. 1, ч. 2 ст. 91 ЦПК України про виклик свідків та у порядку ч. 1 ст. 84 ЦПК України про витребування доказів.

Ухвалою суду від 15.03.2023 у задоволенні клопотань представника відповідача про виклик свідків та витребування доказів відмовлено у повному обсязі.

15.03.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити на тих підставах, що зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві, вважав доводи позовної заяви є безпідставними, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,9700 га, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321585600:03:001:0027, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2014 індексний номер 29677848.

31.08.2015 між ОСОБА_3 (орендодавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Родіна" в особі директора Щербак Т.П. (орендар) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новогупалівської сільської ради загальною площею 6,9700 га. Договір укладено на 15 років.

Крім того, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.10.2017 індексний номер 100186837 вбачається, що позивачеві на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 6,9284 га, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026.

18.10.2017 між ОСОБА_3 (орендодавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Родіна" в особі директора Щербак Т.П. (орендар) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новогупалівської сільської ради загальною площею 6,9284 га. Договір укладено на 10 років.

Пунктом 9 вищевказаних договорів встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3% від нормативної вартості або в натуральній (зерно 2,5 т, соняшник 200 кг, мука 100 кг, солома 40 тюків, оранка присадибних ділянок до 0,50 га, надається матеріальна допомога в разі смерті орендодавця в сумі 500 грн.).

Згідно з п.п. 11, 12 договорів, орендна плата вноситься у строк до 30 грудня кожного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Відповідно до п. 37 договорів, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря.

Також передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, встановлених законом (п. 38 договорів).

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п. 39 договорів).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Регулюється вказанимзаконом іпитання щодоорендної плати,зокрема,відповідно дост.21Закону України"Прооренду землі", оренднаплата заземлю це платіж,який орендарвносить орендодавцевіза користуванняземельною ділянкоюзгідно здоговором орендиземлі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутн6ості таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір орендиземлі можебути розірванийза згодоюсторін.На вимогуоднієї ізсторін договіроренди можебути достроковорозірваний зарішенням судув порядку,встановленому законом. А за змістом ч. 1 ст. 32 цього Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

На підставі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата, у тому числі її розмір, індексація, спосіб та умови розрахунків, строки, порядок її внесення і перегляду, відповідальність за її несплату, є істотною умовою договору оренди землі.

За змістом ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутн6ості таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, свідчить усталена судова практика Верховного Суду, і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Указана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27.01.2020 в рамках справи № 469/908/15-ц. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі № 6-146цс12, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020 у справі № 475/793/17, від 31.01.2019 у справі № 527/570/17-ц та від 14.11.2018 у справі № 484/301/18.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, розірвання договору, а відповідальність особи, яка порушила зобов'язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 469/905/15-ц про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати орендної плати. Перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов'язків.

Як було зазначено судом, ст. 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість, добросовісність та розумність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів оренди землі від 31.08.2015 та від 18.10.2017 ОСОБА_3 за актами прийому-передачі було передано, а відповідачем прийнято в платне користування орендовані земельні ділянки.

Починаючи з дня укладення договорів оренди землі та передачі земельних ділянок, відповідач користувався ними, за що мав сплачувати оренду плату відповідно до умов договору. При цьому позивач наполягає на тому, що починаючи з моменту укладення договору відповідач систематично не виконував свої зобов'язання щодо сплати орендної плати ні за договором оренди землі від 31.08.2015, ні за договором оренди землі від 18.10.2017, жодного разу не сплатив позивачу орендну плату.

Судом встановлено, що на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виплачував йому орендну плату за договором оренди землі від 31.08.2015 за 2016-2021 роки, а також за договором оренди землі від 18.10.2017 за 2018-2021 роки.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив про належне виконання ПП "Агрофірма "Родіна" зобов`язань зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 31.08.2015, надавши копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та видаткових накладних, згідно з якими орендна плата сплачувалась у таких розмірах:

- за 2016 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 1000 кг;

- за 2017 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 1334 кг;

- за 2018 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг;

- за 2019 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 1000 кг, кукурудза 2000 кг;

- за 2020 рік: пшениця 2000 кг, ячмінь 500 кг, кукурудза 500 кг;

- за 2021 рік: пшениця 3000 кг, соняшник 200 кг;

- за 2022 рік: пшениця 1000 кг, ячмінь 1000 кг.

Разом з тим, жоден з наданих документів не містить особистого підпису позивача про отримання вищевказаної орендної плати у натуральній формі.

Більш того, з видаткових накладних, наданих відповідачем, вбачається, що орендну плату за позивача одержував його син ОСОБА_7 , що не заперечував представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву, а також у судовому засіданні під час розгляду справи.

Таким чином, суд не може погодитись з доводами представника відповідача про належне виконання зобов`язання орендаря зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 31.08.2015.

За положеннями статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зміст цієї норми матеріального права визначає загальні умови виконання будь-яких зобов`язань, при чому зобов`язання повинні бути виконані боржником особисто та прийняті кредитором особисто, за виключенням якщо договором або законом не буде встановлено інше.

Як встановлено ч. 2 ст. 527 ЦК України, кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Доказів того, що позивач уповноважив свого сина ОСОБА_7 отримати від його імені орендну плату за договором оренди землі від 31.08.2015, відповідачем не надано, отже, на підставі ч. 2 ст. 527 ЦК України відповідач несе ризики наслідків непред`явлення вимоги надання доказів того, що виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою.

Таким чином, судом встановлено, що ПП "Агрофірма "Родіна" не виконало зобов`язання з виплати орендної плати позивачеві, що порушило передбачене договором право орендодавця на її своєчасне отримання, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та розірвання оспорюваного договору оренди землі від 31.08.2015.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову в частині належного виконання зобов`язання про виплату орендної плати за договором оренди землі від 18.10.2017, представник відповідача зазначив, орендна плата грошима та у натуральній формі була виплачена на перед по 2023 рік включно.

Так, відповідач надав копію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП № 024143, виданого 03.07.2006, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010626000363, згідно з яким земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,9284 га, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 25.08.2005 № 595 належала ОСОБА_5 .

20.07.2006 між ОСОБА_5 (орендодавець) та ПП "Агрофірма "Родіна" (орендар) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новогупалівської сільської ради загальною площею 6,9284 га. Договір укладено на 10 років. Вказаний договір був зареєстрований у ЗРФ "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.02.2010.

05.05.2014 та 22.07.2014 ОСОБА_5 звернулась до ПП "Агрофірма "Родіна" із заявами про виплату орендної плати у грошовій формі за 2014-2015 та за 2016-2018 роки відповідно.

Згідно з видатковими касовими ордерами, 07.05.2014 ОСОБА_5 сплачені грошові кошти у сумі 8374,92 грн., а 23.07.2014 12562,28 грн. Крім того, згідно з накладною № 318 від 11.09.2015 ОСОБА_5 видано в рахунок оренди за земельну ділянку за 2019-2023 роки: муки 500 кг, соняшника 1000 кг, пшениці 5 т, ячменю 5 т, кукурудзи 5 т.

Як зазначає представник відповідача, позивач, ставши спадкоємцем земельної ділянки, що належала його матері ОСОБА_5 , був обізнаний з обставинами отримання нею орендної плати за зазначену земельну ділянку на перед та зобов`язався не вимагати сплати орендної плати за цей період. Таким чином, представник відповідача посилається на факт належного виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,9284 га, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026.

Разом з тим, з вказаними доводами представника відповідача щодо належного виконання зобов`язання по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 18.10.2017 суд не погоджується, виходячи з такого.

Позивач ОСОБА_3 після смерті матері набув право власності на земельну ділянку площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, 06.10.2017, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.10.2017 індексний номер 100186837.

18.10.2017 сторони уклали новий договір оренди щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Цього ж дня за актом прийому-передачі об`єкта оренди ОСОБА_3 було передано, а відповідачем прийнято в платне користування орендовану земельну ділянку.

Згідно з п. 11 цього договору, орендна плата вноситься у строк до 30 грудня кожного року. Таким чином, договір передбачає систематичну сплату орендної плати кожного року до 30 грудня.

Жодного застереження про здійснення попередніх розрахунків, або ж обов`язку орендаря сплачувати орендну плату з конкретної дати чи за конкретний період, оспорюваний договір від 18.10.2017 не містить.

У постанові від 17.10.2019 у справі № 473/2878/18 Верховний Суд зазначив, що належними доказами виплати орендної плати є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі. Виплата орендної плати (її частини) у грошовій формі здійснюється через касу підприємства.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди землі від 18.10.2017 щодо сплати орендної плати, у будь-який спосіб, передбачений цим договором.

Посилання відповідача на отримання матір`ю позивача за видатковим касовим ордером від 23.07.2014 та накладною № 318 від 11.09.2015 грошових коштів та орендної плати у натуральній формі за 2016-2023 роки суд не приймає, оскільки з вказаних документів неможливо дійти висновку про те, що відповідач наперед сплатив належну суму за договором оренди, який буде укладено лише 18.10.2017, тобто, більш ніж через два роки після отримання грошей та продукції. Крім того, за умовами договору оренди землі від 18.10.2017 визначено порядок сплати орендної плати, її розмір і строки, та інших (альтернативних) умов і способів виплати орендної плати договір оренди не містить, в тому числі договором не передбачено сплату орендодавцю наперед певного розміру коштів, зокрема за 2 роки до моменту укладення договору.

Таким чином, орендна плата за договором оренди землі від 18.10.2017 повинна сплачуватися щорічно, чого у 2018-2021 роках виконано не було, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору.

Вирішуючи позовні вимоги в частині витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, суд виходить з такого.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендавцю завдані збитки.

Як встановлено вище, договори оренди землі від 31.08.2015 та від 18.10.2017 підлягають розірванню у зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати.

Таким чином, орендар ПП "Агрофірма "Родіна" зобов`язане повернути орендодавцеві земельні ділянки в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду (п. 21 договору).

Отже, оскільки договір оренди землі від 31.08.2015 підлягає розірванню, подальше використання ПП "Агрофірма "Родіна" земельної ділянки площею 6,9700 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0027, здійснюватиметься без достатніх правових підстав, отже, вимоги ОСОБА_3 щодо повернення вказаної земельної ділянки підлягають задоволенню.

Однак, на думку суду, вимоги ОСОБА_3 щодо повернення земельної ділянки площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Так, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, станом на час укладення договору оренди землі від 18.10.2017 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3 .

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції було скасовано заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.09.2017 у справі № 314/3458/17, на підставі якого позивач зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку.

Після скасування рішення суду позивач звернувся до Вільнянської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_5 , та 20.06.2023 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026. 20.06.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право, а саме про право власності ОСОБА_3 на 3/4 частки вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянкаможе знаходитисьу спільнійвласності звизначенням часткикожного зучасників спільноївласності (спільначасткова власність)або безвизначення частокучасників спільноївласності (спільнасумісна власність).

Питання володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, регламентується ст. 88 ЗК України, якою, зокрема, передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір проспільну частковувласність наземельну ділянкуукладається вписьмовій форміі посвідчуєтьсянотаріально. Учасникспільної частковоївласності маєправо вимагативиділення належноїйому часткиіз складуземельної ділянкияк окремо,так іразом зіншими учасниками,які вимагаютьвиділення,а уразі неможливостівиділення частки-вимагати відповідноїкомпенсації. Учасникспільної частковоївласності наземельну ділянкумає правона отриманняв йоговолодіння,користування частиниспільної земельноїділянки,що відповідаєрозміру належноїйому частки. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.

Таким чином, питання володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, а отже, і питання щодо повернення земельної ділянки, мають вирішуватися за згодою всіх співвласників згідно з договором, чого у даному випадку не здійснено. Оскільки у суду відсутні будь-які дані про іншого співвласника земельної ділянки, інший співвласник не був стороною договору оренди землі від 18.10.2017. Крім того, суду не надано жодних доказів того, що частка ОСОБА_3 із складу земельної ділянки загальною площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, була виділена в натурі, і він вимагає повернення саме своєї частки земельної ділянки (тобто 3/4 від 6,9284 га).

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За такихобставин,зважаючи,що питаннящодо виділенняв натурі ОСОБА_3 належної йомуна правіспільної частковоївласності 3/4частини земельноїділянки загальноюплощею 6,9284га,кадастровий номер2321585600:03:001:0026,не вирішувалося,доказів зворотногосуду ненадано, вимоги ОСОБА_3 щодо поверненняйому спірноїземельної ділянкизадоволенню непідлягають.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, в силу вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1488,60 грн., що є пропорційним до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного підприємства "Агрофірма "Родіна" (код ЄДРПОУ 30796653, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Новогупалівка, вул. Центральна, 70-А) про розірвання договорів оренди земельних ділянок задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 31.08.2015, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Агрофірма "Родіна", щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 6,9700 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0027, яка розташована на Новогупалівської сільської ради Вільнянського (нині Запорізького) району Запорізької області.

Зобов`язати Приватне підприємство "Агрофірма "Родіна" повернути ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 6,9700 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0027, яка розташована на Новогупалівської сільської ради Вільнянського (нині Запорізького) району Запорізької області.

Розірвати договір оренди землі від 18.10.2017, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Агрофірма "Родіна", щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського (нині Запорізького) району Запорізької області.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Родіна" на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 06.07.2023.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

06.07.2023