Рішення

від 24.07.2023 по справі 906/359/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/359/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чеверда О.В., ордер серія ВА №1032729 від 28.04.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" (м.Кропивницький Кировоградської області)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС" (м.Житомир);

2. Приватного підприємства "МИРОЛЮБІВСЬКЕ" (с.Миролюбівка Житомирського району Житомирської області)

про стягнення солідарно 1 412 430,93грн.

ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС" та ПП "МИРОЛЮБІВСЬКЕ" 1412430,93грн заборгованості за договором поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021, з яких: 416192,54грн основного боргу, 758062,23грн дооцінки вартості неоплаченого товару, 64857,62грн 36% річних, 90080,03грн пені та 83238,51грн штрафу.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що ТОВ "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС", як сторона основного зобов`язання, та ПП "МИРОЛЮБІВСЬКЕ", як поручитель по основному зобов`язанню, не виконують обов`язку щодо погашення заборгованості за договором поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.04.2023.

18.04.2023 від ПП "Миролюбівське" надійшов відзив на позовну заяву № 23/10-4 від 10.04.2023, в якому останній просить суд позовні вимоги залишити без задоволення та клопотання №23/10-4 від 10.04.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.100,110).

Ухвалою суду від 24.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 18.06.2023 (включно); відкладено підготовче засідання на 22.05.2023; відкладено до наступного судового засідання розгляд клопотання №23/10-4 від 10.04.2023 відповідача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

05.05.2023 на адресу суду від позивача надійшло заперечення від 28.04.2023 на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, відповідь на відзив №23/10-4 від 10.04.2023 на позовну заяву та заява про включення до судових витрат розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00грн (а.с.118-119, 125-126, 131).

Ухвалою господарського суду від 22.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 №23/10-4 від 10.04.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/359/23 до судового розгляду по суті на 13.06.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 24.07.2023.

21.07.2023 від позивача та відповідачів надішли клопотання про розстрочення виконання рішення суду до 30.11.2023 (а.с.192-198).

21.07.2023 на електронну адресу суду від ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №634 від 20.07.2023, згідно якої позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 733326,46грн, з яких: 600000,00грн дооцінка вартості неоплаченого товару, 64857,62грн 36% річних та 68468,84грн пені.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з вказаною заявою позивач посилається на те, що у зв`язку зі сплатою відповідачем 1 протягом березня-квітня 2023 року суми основного боргу у розмірі 416192,54грн, відшкодуванням відповідачем 2 протягом червня-липня 2023 року суми судового збору (21186,46грн), витрат на правничу допомогу (25000,00грн) та частковим погашенням дооцінки вартості товару (158062,23грн), а також враховуючи, що між сторонами проведено перемовини за наслідками яких прийнято спільне рішення про визнання відповідачами позовних вимог в повному обсязі, позивач, керуючись своїм правом, просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 416192,54грн основного боргу, 158062,23грн дооцінки вартості товару, 83238,51грн штрафу, 21611,19грн пені, 21186,46грн судового збору, 25000,00грн витрат на надання правничої допомоги (а.с.134).

Розглядаючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог №634 від 20.07.2023 суд враховує наступне.

Пунктом 2 ч.2 ст.46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як зазначено вище, ухвалою суду від 22.05.2023 закрито підготовче провадження.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає наслідки пропуску процесуальних строків. Так, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до суду 21.07.2023, тобто, після закінчення встановленого законом строку на її подання, на стадії розгляду справи по суті, суд, керуючись приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишає таку заяву без розгляду.

Разом з тим, суд, виходячи зі змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог №634 від 20.07.2023, розцінює подану позивачем заяву, як заяву про відмову від частини позовних, зокрема, щодо стягнення 83238,51грн штрафу та 21611,19грн пені.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Отже, відповідно до поданої заяви позивач просить не розглядати позовні вимоги в частині стягнення з боржників 83238,51грн штрафу та 21611,19грн пені.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає, зокрема відмови від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо ці дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд, розглянувши письмову заяву позивача №634 від 20.07.2023 та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що відмова від позову в частині вимог підписана уповноваженою особою (директором), не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. У зв`язку з цим, суд приймає відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення суми 104849,70грн, з яких: 83238,51грн штрафу та 21611,19грн пені.

З огляду на прийняття господарським судом відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення 83238,51грн штрафу та 21611,19грн пені, суд відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриває провадження у справі №906/359/23 в частині стягнення 83238,51грн штрафу та 21611,19грн пені.

Отже, суд розглядає вимоги позивача в межах стягнення з відповідачів 1307581,23грн, з яких: 416192,54грн основного боргу, 758062,23грн дооцінки вартості неоплаченого товару, 64857,62грн 36% річних, 68468,84грн пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в частині стягнення солідарно з відповідачів 733326,46грн.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2022 між ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" (постачальник, позивач) та ТОВ "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС" (покупець, відповідач 1) укладено договір поставки № ЗП-18/2022 (а.с. 11-18), згідно з п. 1.1 якого цей договір розроблено у відповідності до чинного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікації (ях) додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у специфікації (ях) в національній валюті України і визначається еквівалент у іноземній валюті вказаній у специфікації (ях) (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені у п. 1.2. договору, та які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікації (ях) щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 2.5. договору сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти, вказаної у специфікації та/або повідомлення виробника (представника виробника) про зміну вартості товару, що постачається та/або збільшення податкових нарахувань на відповідний товар, що постачається, постачальник має право проводити перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару.

Відповідно до п.3.2 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікації (ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору.

Згідно п.3.4. договору у тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу іноземної валюти вказаної у специфікації (ях) до гривні на день, що передує проведенню розрахунків (перерахуванню коштів), відвантаженню товару в рахунок погашення заборгованості є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення специфікації(й), оплата грошових коштів за отриманий товар, відбувається відповідно до курсу іноземної валюти вказаної у специфікації до гривні на дату, що передує здійсненню розрахунку (курс продажу іноземної валюти вказаної у специфікації згідно даних опублікованих на сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb/ (показник - "Рыночные курсы" - "Продажа" - "Максимум").), у разі відсутності потрібної інформації Сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.оrg.uа (показник - "Архив торгов" - "Продажа" - "Максимум"). У виняткових випадках (відсутність з будь-яких причин інформації на зазначених сайтах) Постачальник повідомляє в письмовому вигляді, факсимільним зв`язком або на зазначену електронну адресу покупцю курс гривні до іноземної валюти вказаної у специфікації (ях) за яким буде здійснено розрахунок, перерахунок (дооцінку) вартості товару поставленого Покупцю.

Сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

C = A1 / A2 х В, де:

С - сума належна до оплати;

В - ціна Товару на момент підписання специфікації;

А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу іноземної валюти вказаної у специфікації до гривні), що передує дню проведення розрахунків/дню звернення до суду з відповідним позовом;

А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу іноземної валюти вказаної у специфікації (ях) до гривні) на день підписання відповідної специфікації.

Пунктом 3.4.1. Договору визначено, що всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.4. договору. При цьому відповідно до положень ст. 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу іноземної валюти вказаної у специфікації (ях) до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно іноземній валюті вказаній у специфікації (ях).

Постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті. Сторони в рівній мірі об`єктивно наділені можливістю встановити курс іноземної валюти вказаної у специфікації (ях) до гривні України. При намірі сплатити повну вартість товару, покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності до погодженої сторонами у п.3.4. договору формулою.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. При цьому фактичним вантажоодержувачем товару може бути як покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі довіреності (п. 4.12. Договору).

Крім того, 06.12.2021 між ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" (позивач, кредитор) та ПП "МИРОЛЮБІВСЬКЕ" (поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки №ЗП 18/2022/ПР, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов`язань ТОВ "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС" (боржник, відповідач 1) за договором поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021 з відповідними додатками до договору та видатковими накладними, які є невід`ємною частиною зазначеного договору поставки та будь-якими іншими договорами, додатковими угодами укладеними між кредитором та боржником в межах відповідного договору поставки (а.с.47-48).

Відповідно до п.1.2 договору поруки, у разі порушення боржником обов`язків за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника.

Поручитель відповідає перед кредитором в частині суми боргу боржника, суми відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та сумою дооцінки (п. 2.2. договору поруки).

Згідно з п.3.1. договору поруки, у разі несплати боржником грошових коштів за отриманий товар в строки зазначені в додатках та договорів поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021, поручитель зобов`язаний самостійно, без жодних письмових вимог з боку кредитора, виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором протягом 3 банківських днів, з моменту виникнення прострочення заборгованості боржника перед кредитором, шляхом перерахування грошових коштів, що дорівнює сумі боргу боржника перед кредитором та сумі всіх штрафних санкцій передбачених всіма договорами, які укладались між кредитором та боржником в межах договору поставки, на розрахунковий рахунок кредитора, зазначений у реквізитах сторін.

До договору поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021, між позивачем та відповідачем 1 підписано ряд специфікацій, а саме, №1 від 07.12.2021, №3 від 17.03.2022, №4 від 28.03.2022, №5 від 31.03.2022, №7 від 11.04.2022, №9 від 18.04.2022, №10 від 18.04.2022, №11 від 19.04.2022, №12 від 20.04.2022, №13 від 28.04.2022, №14 від 21.04.2022, №15 від 27.04.2022, №16 від 21.04.2022, №17 від 27.04.2022, №18 від 02.05.2022, №19 від 04.05.2022, №20 від 04.05.2022, №21 від 10.05.2022, №22 від 26.05.2022, №23 від 02.06.2022, №24 від 01.07.2022, №25 від 01.07.2022, у яких затверджено асортимент, кількість, ціну та вартість товару, що поставляється а умови оплати товару (а.с.19-40).

На виконання умов договору поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021, позивач поставив, а відповідач 1 прийняв товар на загальну суму 4529573,82грн, що підтверджується видатковими накладними №305 від 11.02.2022, №427 від 21.02.2022, №1493 від 01.04.2022, №1887 від 12.04.2022, №1888 від 12.04.2022, №2130 від 18.04.2022, №2157 від 19.04.2022, №2167 від 20.04.2022, №2587 від 21.04.2022, №2589 від 29.04.2022, №2591 від 29.04.2022, №2593 від 29.04.2022, №2594 від 29.04.2022, №2595 від 29.04.2022, №2662 від 02.05.2022, №3032 від 06.05.2022, №3033 від 06.05.2022, №3147 від 10.05.2022, №3235 від 11.05.2022, №3882 від 26.05.2022, №4726 від 10.06.2022, №5352 від 01.07.2022, №5365 від 01.07.2022, №5392 від 04.07.2022, №6121 від 17.08.2022 , №6122 від 19.08.2022, №6404 від 29.08.2022 (а.с.50-76).

Частину отриманого товару на суму 190849,20грн покупцем було повернуто позивачу згідно накладних на повернення №323 від 03.11.2022, №86 від 19.04.2022 (а.с.77-78).

Відповідач 1 частково розрахувався з позивачем за отриманий товар у сумі 3922532,08грн.

Враховуючи неповну оплату отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 416192,54грн основного боргу, 758062,23грн дооцінки вартості неоплаченого товару, 64857,62грн 36% річних, 68468,84грн пені.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач 1 здійснив погашення суми основного боргу у розмірі 416192,54грн, а відповідач 2 частково сплатив дооцінку вартості товару на суму 158062,23грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.183-186).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 574254,77грн, з яких: 416192,54грн основного боргу та 158062,23грн дооцінки вартості товару необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 600000,00грн дооцінки вартості товару судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.533 вказаного кодексу, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як зазначено вище, пунктом п.2.5. договору поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021, сторони погодили, що у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти вказаної у специфікації та або повідомлення виробника (представника виробника) про зміну вартості товару, що постачається, та/або збільшення податкових нарахувань на відповідний товар, що постачається, Постачальник має право проводити перерахунок (дооцінку) вартості поставленого товару.

Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст.533 ЦК України застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс іноземної валюти вказаної у специфікації (ях) до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або специфікації.

22.08.2022 між позивачем та відповідачем 1 погоджено та підписано розрахунки коригування №№496, 497, 498, 499, 500, 501, 502, 503, 504 про зміну вартості отриманого товару, якими у зв`язку із збільшенням курсу долара США до гривні передбачено проведення дооцінки вартості товару загалом у сумі 758062,23грн (а.с.79-87). Після відкриття провадження у справі відповідачем 2 частково сплачено 158062,23грн дооцінки вартості неоплаченого товару.

Відтак вимога позивача про стягнення 600000,00грн (758062,23грн-158062,23грн) дооцінки вартості товару є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 64857,62грн 36% річних судом враховується таке.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.8. договору поставки №ЗП 18/2022 від 06.12.2021, сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідно специфікацією та/або додатковими угодами до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем нараховано 36% річних за період з 01.10.2022 (найбільша кінцева дата розрахунку за специфікаціями) по 07.03.2023 на суму боргу 416192,54грн (а.с.4).

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суд вважає його правомірним та арифметично вірним з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 64857,62грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 68468,84грн пені судом враховується, що згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.п.5.1.1. договору, крім відповідальності, встановленої п.5.1 даного договору (збитки) покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять) процентів від суми неоплаченого боргу.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає, що за період з 01.10.2022 по 07.03.2023 розмір пені становить 90080,03грн, проте позивач просить стягнути 68468,84грн, що є його правом

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 68468,84грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначалося вище, 06.12.2021 між позивачем та відповідачем 2 - ПП "МИРОЛЮІВСЬКЕ" було укладено договір поруки №ЗП 18/2022/ПР.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на викладене, оскільки зобов`язання відповідача 1 перед позивачем у повному обсязі та своєчасно не були виконані, отже поручитель - відповідач 2 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник.

Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів є обґрунтованою.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову на суму 733326,46грн, з яких: 600000,00грн дооцінка вартості неоплаченого товару, 64857,62грн 36% річних та 68468,84грн пені. Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 416192,54грн основного боргу та 158062,23грн дооцінки вартості товару за відсутності предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Крім того, 21.07.2023 позивачем та відповідачами до суду подані клопотання про розстрочення виконання рішення суду. У клопотаннях сторони просять суд розстрочити виконання рішення у даній справі із наступним графіком розстрочення:

- до 31.10.2023 у сумі 390718,24грн;

- до 30.11.2023 у сумі 342608,22грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування своєї заяви відповідачі вказують на досягнуті між ними та позивачем домовленості щодо розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вище викладене, а також те, що позивач просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі, суд дійшов висновку про задоволення клопотань сторін та розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2023 у справі №906/359/23.

Щодо вимоги позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, який був сплачений останнім при зверненні до суду з позовом, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Слід зазначити, що для свого природоохоронного інституту повернення судового збору має обов`язкове компенсаційне призначення, і спрямований на компенсацію особи, зокрема позивачу, частковому або повністю сплаченому ним судовому збору. Така компенсація можлива лише в межах фактично сплаченого судового збору, що випливає в тому числі з частини 2 статті 7 ЗУ "Про судовий збір".

Водночас, ні Законом України "Про судовий збір", ні іншим актом цивільного законодавства, не передбачена можливість компенсації позивачу за результатом розгляду справи судового позову у розмірі більшому, ніж ним фактично було сплачено. Протилежне відповіло б принципу розумності та справедливості цивільного процесу, як складових принципу верховенства права.

З матеріалами справи вбачається, що при зверненні позивача до суду, останнім було сплачено судовий збір у розмірі 21186,46грн.

Разом з тим, в процесі розгляду даного спору відповідачем 2 компенсовано на користь позивача сплачений ним при пред`явленні позову судовий збір у розмірі 21186,46грн, згідно платіжної інструкції №195 від 30.06.2023 (а.с.188), тобто в повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат, згідно ст.129 ГПК України.

Відтак, оскільки за результатом розгляду справи позивачу вже компенсовано витрати зі сплати ним судового збору в повному обсязі (у порядку ст.129 ГПК України), то для додаткової компенсації йому сплаченого судового збору відсутні підстави, позаяк це фактично призведе до компенсації йому судових витрат у обсязі більшому ніж ним було сплачено, що суперечить змісту інституту повернення судового збору.

За таких обставин, у задоволенні клопотання ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" про повернення судового збору суд відмовляє.

Також, у даному випадку суд не вирішує питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00грн, оскільки вказана сума сплачена позивачу відповідачем 2 у добровільному порядку згідно платіжної інструкції №218 від 05.07.2023 (а.с.187).

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 83238,51грн штрафу та 21611,19грн пені та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 416192,54грн суми основного боргу та 158062,23грн дооцінки вартості товару за відсутності предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС" (вул.Київська, 81, кім.310, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 31888740) та Приватного підприємства "МИРОЛЮБІВСЬКЕ" (вул.Петровського, 1, с.Миролюбівка, Житомирський район, Житомирська область, 12453, код ЄДРПОУ 36297695)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОНОВА" (вул.Віктора Чміленка, буд.35, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 42286157)

- 600000грн дооцінки вартості неоплаченого товару;

- 64857,62грн 36% річних;

- 68468,84грн пені.

5. Розстрочити виконання рішення суду від 24.07.2023 у справі №906/359/23 в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ КОЛОС" (вул.Київська, 81, кім.310, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 31888740) та Приватного підприємства "МИРОЛЮБІВСЬКЕ" (вул.Петровського, 1, с.Миролюбівка, Житомирський район, Житомирська область, 12453, код ЄДРПОУ 36297695) заборгованості у розмірі 733326,46грн зі сплатою в наступні строки:

- до 31 жовтня 2023 року - 390718,24грн;

- до 30 листопада 2023 року - 342608,22грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 26.07.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 4прим: 1 до справи; 2-4 -сторонам