Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/5870/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/5870/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КЛІН" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 23) до Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3) про стягнення 156 556,94 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.04.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КЛІН" до Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України про стягнення 156 556,94 грн. та 18.04.2023 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує умови договору №20/02 від 20.02.2019 в частині своєчасної оплати за надані послуги у зв`язку з чим у останнього обліковується заборгованість у розмірі 156 556,94 грн з яких: сума основної заборгованості складає - 104 999,96 грн, 3% річних у розмірі 7075,32 грн та інфляційні збитки у розмірі 44481,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого останній заперечує стосовно позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання в розмірі 142 171,52 гри за період з 01.01.2020 по 18.03.2020 року.

Представник відповідача вважає, що вищезазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки заявлені поза межами позовної давності, та не доведені належними та допустимими доказами.

За твердження відповідача позивач у своїй заяві про усунення недоліків посилається на те, що станом на 31 березня 2020 заборгованість відповідача за договором №20/02 про надання послуг від 20 лютого 2019 року становила 148 543,16 грн. У той час як позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 17.04.2023, що підтверджує трирічний строк пропуску позовної давності.

В частині розрахунків представник відповідача зазначає, що заборгованість яка була нарахована Позивачем не містить детального розрахунку, відповідно до Актів виконаних робіт, що унеможливлює з`ясувати реальну суму нарахованої заборгованості.

По друге, сума яка була нарахована Позивачем у розмірі 148 543,16 грн не знаходить свого підтвердження відповідно до доводів позовної заяви, а посилання на відповідні акти виконаних робіт, які на думку Позивача були не сплачені є не обгрунтованими та не доведеними Позивачем.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА КЛІН» (далі - Позивач, Виконавець) та Державним підприємством «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір №20/02 про (далі - Договір), за умовами Виконавець надає послуги з чищення та ремонту одягу, прання білизни, прання спецодягу (надалі «одяг, білизна, спецодяг» по тексту - Майно, Речі «Замовника»), згідно заявки «Замовника» на дату подання «Замовником відповідної усної заявки за прейскурантом з юридичними особами, в зручний для Замовника час (п. 1.1. Договору).

Розділом 2 Договору сторони передбачили, що Замовник оплачує вартість виконаних послуг, згідно з чинним на дату подання Замовником відповідної усної заявки. Ціни визначено у прейскуранті, що є невід`ємним додатком до Договору.

Оплата за вказані послуги здійснюється Замовником на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку та Акта надання послуг, не пізніше 15-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Замовник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання Акту наданих послуг зобов`язаний його підписати і передати Виконавцю, або протягом 7 ( семи ) робочих днів з моменту його отримання письмово направити на адресу Виконавця претензію щодо наданих Виконавцем послуг.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

За згодою Сторін цей Договір може бути автоматично продовжено, якщо за 15 днів до закінчення строку жодна із сторін не виявила бажання розірвати даний договір, він автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 7.2 Договору).

Відповідно додатку № 1 до Договору сторони погодили Прескурант відповідно до якого сторони встановили Види послуг, од. вим. та ціну з ПДВ та прання готельна білизна (постільна білизна, махрові вироби, рушники) 1 кг. - 17,00 грн; Прання ресторанна білизна (скатертина, серветка) 1 кг. - 17,00 грн; Прання ковдри 1 шт. - 100,00 грн; Прання подушки - 1 шт. 50,00 грн; Прання покривало - 1 шт. - 75,00 грн.

Матеріали справи містять рахунки на оплату за період з 31 січня 2020 по 31 березня 2020 року на загальну суму 134 831,36 грн, а також акти надання послуг до вищевказаних рахунків на загальну суму 134 831,36 грн, які підписані з боку сторін без зауважень.

Окрім того позивачем долучено акти звірки за 4 квартал 2019 року на суму 101606,60 грн, за період 01.01.2020 - 18.03.2020 на суму 142 171,52 грн, вищевказані акти підписані з боку позивача та відповідача без зауважень та скріплені печатками останніх.

Листом від 14.07.2020 №488 Замовник повідомив Виконавця про наступне: «У зв`язку із запровадженням карантинних заходів в Україні на даний час на підприємстві склалось скрутне фінансове становище, оскільки основний дохід отримується від надання готельних послуг. Вся готельна галузь в Україні потерпає та несе значні збитки через заборону в законодавчому порядку надання готельних послуг під час жорстких карантинних заходів. ДП «Готель «Козацький» МОУ в умовах сьогодення не є виключенням і знаходиться в скрутному стані, у зв`язку з чим відсутня можливість провести оплату заборгованості за надані ТОВ «НОВА КЛІН» послуги в повному обсязі в найближчий час. Підготовку до відновлення повноцінної роботи готелю розпочато 25 травня 2020 року.

10 липня 2020 року державним підприємством «Готель «Козацький» МОУ здійснено платіж в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок погашення боргу за договором №20/02 від 20 лютого 2019 року. Станом на 14.07.2020р. за даними бухгалтерії підприємства, заборгованість перед ТОВ «НОВА КЛІН» становить 143543,16 (сто сорок три тисячі п`ятсот сорок три гривні шістнадцять копійок). ДП «Готель «Козацький» МОУ не відмовляється від виконання своїх зобов`язань. Питання погашення боргу перед Вашим підприємством знаходиться на постійному контролі. Борг буде погашатися невідкладно при надходженні грошових коштів».

Позивач листом за вих. №1509/2020 від 15.09.2020 вимагав протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідачем претензії, перерахувати на користь позивача грошові кошти у розмірі 128 955,60 грн.

Відповідач у свою чергу 16.09.2020 за № 621 надав відповідь, що станом на 14.07.2020р. за даними бухгалтерії підприємства, заборгованість перед ТОВ «НОВА КЛІН» становить 128 935,66 грн. ДП «Готель «Козацький» МОУ не відмовляється від виконання своїх зобов`язань. Питання погашення боргу перед Вашим підприємством знаходиться на постійному контролі. Борг буде погашатися невідкладно при надходженні грошових коштів».

24.09.2020 за № 630 відповідач надіслав на адресу позивача графік погашення заборгованості відповідно до якого, останній буде здійснювати наступні оплати:

Вересень 2020 у розмірі 8935,66 грн;

Жовтень 2020 у розмірі 40000,00 грн;

Листопад 2020у розмірі 40 000,00 грн;

Грудень 2020 у розмірі 40 000,00 грн;

Всього 128 935,66 грн.

Вищевказаний графік підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень.

08.12.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 104 999,96 грн.

Відповідач у відповідь на вищевказану претензію повідомив позивача, що ДП «Готель Козацький» МОУ не має змоги виконати свої зобов`язання за укладеним Договором з незалежних від них причин.

Як вказує позивач у період з 10.07.2020 по 22.07.2020 р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 19 607, 50 грн.

У період з 30.09.2020 по 02.11.2020 р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 23 935, 70 грн.

У підтвердження здійснення вищевказаних оплат позивачем долучено до матеріалів справи виписки по рахунках за вказаний період.

Оскільки заборгованість перед позивачем, Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України оплачено не було, останнє стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КЛІН" до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з чищення та ремонту одягу, прання білизни, прання спецодягу, що підтверджується актами надання послуг:

№37 від 31.01.2020 на суму 43 084,20 грн з ПДВ;

№38 від 31.01.2020 на суму 9574,60 грн з ПДВ;

№75 від 17.02.2020 на суму 7851,52 грн з ПДВ;

№76 від 17.02.2020 на суму 42 681,28 грн з ПДВ;

№134 від 16.03.2020 на суму 15837,80 грн з ПДВ;

№135 від 16.03.2020 на суму 9430,32 грн з ПДВ;

№150 від 31.03.2020 на суму 3045,24 грн з ПДВ;

№151 від 31.03.2020 на суму 3326,40 грн з ПДВ;

Всього надано послуг на загальну суму 134 831,36 грн.

Вищевказані акти скріплені печатками сторін та містять їх підписи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг за січень 2020 р по березень 2020 р включно, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Разом з тим позивач вказує, що у відповідача перед позивачем обліковувалась заборгованість станом на березень 2020 р у розмірі 148 543,16 грн у підтвердження чого останнім було долучено акти звірки, а також переписку між позивачем та відповідачем у якій останній погоджувався з існуванням заборгованості та зокрема надіслав на адресу позивача графік погашення заборгованості (лист від 24.09.2020 за № 630) відповідно до якого відповідач буде здійснювати наступні оплати:

Вересень 2020 у розмірі 8935,66 грн;

Жовтень 2020 у розмірі 40000,00 грн;

Листопад 2020у розмірі 40 000,00 грн;

Грудень 2020 у розмірі 40 000,00 грн;

Всього 128 935,66 грн.

Вищевказаний графік підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач вказує, що заборгованість, яка була нарахована Позивачем не містить детального розрахунку, відповідно до Актів виконаних робіт, що унеможливлює з`ясувати реальну суму нарахованої заборгованості, а також те, що сума яка була нарахована Позивачем у розмірі 148 543,16 грн не знаходить свого підтвердження відповідно до доводів позовної заяви, а посилання на відповідні акти виконаних робіт, які на думку Позивача були не сплачені є не обгрунтованими та не доведеними Позивачем.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що умовами договору не передбачено, що акт виконаних робіт повинен містити детальний розрахунок. Окрім того акти надання послуг підписані з боку відповідача без зауважень, а відтак останній погодився при підписанні акту з наданими останньому послугами та не скористався своїм правом передбаченим п. 2.3 Договору.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що матеріали справи містять акти звірки за 4 квартал 2019 року на суму 101606,60 грн, за період 01.01.2020 - 18.03.2020 на суму 142 171,52 грн, поміж тим суд зазначає наступне.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV).

Частиною першої ст. 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до абзацу одинадцятого ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Чинним законодавством не передбачені будь-які типові документи для оформлення операцій з надання (отримання) послуг. Як правило, таким документом є акт наданих послуг.

Враховуючи норми Закону № 996-XIV, Акт наданих послуг набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції (постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19).

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі №904/5545/18; від 27.07.2018 у справі №905/1141/16; від 04.07.2018 у справі №926/1311/15.

Отже, Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач не є первинним документом у розумінні абз. 11 статті 1 Закону, а тому не може бути належним доказом на підтвердження визнання відповідачем суми боргу.

Стосовно вимоги відповідача про застосування позовної давності, оскільки позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.

Дію карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки станом на 17.04.2023 (дата надходження позовної заяви до суду) на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, суд дійшов висновку, що заборгованості, яка виникла за спірний період з січня 2020 по березень 2020 року, припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено, і він не є таким, що сплив.

Враховуючи вищевикладене матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 134 831,36 грн та враховуючи часткові оплати відповідача, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково у розмірі 91 288,16 грн (134 831,36 грн. - 43 543,20 грн (часткові оплати)).

За порушення зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7075,32 грн та інфляційні збитки у розмірі 44481,66 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача 3% річних складають 7075,32 грн та інфляційні збитки становлять 44481,66 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата за вказані послуги здійснюється Замовником на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку та Акта надання послуг, не пізніше 15-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів надіслання рахунків відповідачеві, проте матеріали справи містять підписані акти надання послуг.

Верховний Суд у справі № 908/771/19 дійшов висновку, що акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якого виникає обов`язок сплати. Суд касаційної інстанції, застосовуючи ст. 530 ЦК України, зазначив, що саме з часу їх отримання і підписання має відраховуватися строк, визначений у договорі.

За таких обставин відповідач повинен був здійснити оплату на рахунок позивача за надані послуги за наступними актами наданих послуг:

№37 від 31.01.2020 на суму 43 084,20 грн з ПДВ по 21.02.2020 включно;

№38 від 31.01.2020 на суму 9574,60 грн з ПДВ по 21.02.2020 включно;

№75 від 17.02.2020 на суму 7851,52 грн з ПДВ по 09.03.2020 включно;

№76 від 17.02.2020 на суму 42 681,28 грн з ПДВ по 09.03.2020 включно;

№134 від 16.03.2020 на суму 15837,80 грн з ПДВ по 06.04.2020 включно;

№135 від 16.03.2020 на суму 9430,32 грн з ПДВ по 06.04.2020 включно;

№150 від 31.03.2020 на суму 3045,24 грн з ПДВ по 22.04.2020 включно;

№151 від 31.03.2020 на суму 3326,40 грн з ПДВ по 22.04.2020 включно.

Разом з тим, позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних збитків на суму 104999,96грн з 03.11.2020 по 31.01.2023.

Оскільки судом вище було встановлено, що сума основної заборгованості підтверджується матеріалами справи у розмірі 91 288,16 грн, суд здійснює нарахування на вказану суму з урахуванням періоду визначеного позивачем.

За розрахунком 3% річних суд дійшов висновку, що до стягненню підлягає сума у розмірі 6143,86 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.

За розрахунком інфляційних збитків суд дійшов висновку, що до стягненню підлягає сума у розмірі 39 712,55 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків позивачу належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення розміру позовних вимог, судовий збір, який підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, код ЄДРПОУ 14303572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КЛІН" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 23, код ЄДРПОУ 40053896) суму основної заборгованості у розмірі 91 288 (дев`яносто одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 16 коп. - 3% річних у розмірі 6143 (шість тисяч сто сорок три) грн. 83 коп., інфляційні збитки у розмірі - 39 712 (тридцять дев`ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 55 коп та судовий збір в розмірі 2351 (дві тисячі триста п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ