Ухвала

від 20.07.2023 по справі 761/24997/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24997/23

Провадження № 1-кс/761/16216/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , його представника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220220000000001 62 від 18.04.2022,

встановив:

Прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням у кримінальному провадженні № 220 220 000 000 001 62 від 18.04.2022 про накладення арешту на мобільний телефон Apple Iphone 12 ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 білого кольору в чохлі чорного кольору, ноутбук ASUS s/n E2NDCX04482906F, які належать ОСОБА_5 , що були вилучені 05.07.2023 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, запровадив господарську діяльність у взаємодії із державою-агресором у формі організації та реалізації протиправної схеми поставок елітних транспортних засобів.

05.07.2023на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2023 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон та ноутбук, які належать ОСОБА_5 та мають доказове значення для розслідування кримінального провадження.

Вказані вилученні речі постановою слідчого від 05.07.2023 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні № 220 220 000 000 001 62.

З метою забезпечення збереження речового доказу, прокурор просив накласти арешт на речі, що були вилученні 05.07.2023 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , що адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.

Власник майна та його представник заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи його не обгрунтованим та відсутніми підстави визначенні ч.2 ст.170 КПК

України для накладення арешту на мобільний телефон, що був вилучений за результатом проведення обшуку.

Заслухавши прокурора, власника майна та його представника, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191,ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209 КК України.

05.07.2023на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон та ноутбук, які належать ОСОБА_5 .

Обгрунтовуючи підстави для накладення арешту прокурор вказує, що вилученні речі є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а необхідність накладення арешту виникла для забезпечення збереження речового доказу.

Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.І ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.Ю ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять достатніх відомостей, які б у відповідності до ст. 170 КПК України давали підстави для накладення арешту на речі, що були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Проте, в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилученні речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У клопотанні прокурора взагалі відсутні дані, що вилученні речі та документи мають доказове значення у даному кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом тобто ті які містять ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому без доведеності незаконності походження тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям даної норми закону, слідчий суддя позбавлений можливості накласти на нього арешт із цією метою.

Крім того, під час розгляду клопотання встановлено, що досудовим розслідуванням на даній стадії не надано доказів причетності, зокрема ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення в рамках якого здійснюється досудове розслідування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора.

Згідно ч.І ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для арешту на майно, що зазначене у клопотанні прокурора.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовитиу задоволенніклопотання прокурора першоговідділу управлінняпроцесуального керівництвадосудовим розслідуваннямта підтриманняпублічного обвинуваченняДепартаменту наглядуза додержаннямзаконів органамибезпеки ОфісуГенерального прокурора ОСОБА_3 про накладенняарешту намобільний телефонAppleIphone12IMEI1: НОМЕР_1 ,ІМЕІ2: НОМЕР_2 білого кольорув чохлічорного кольору,ноутбук ASUSs/nE2NDCX04482906Fякі належать ОСОБА_5 ,що буливилучені 05.07.2023під часпроведення обшукуза адресою АДРЕСА_1 .

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повний текст ухвали буде виготовлений 25.07.2023.

Слідчий суддя: