Рішення
від 10.04.2023 по справі 160/877/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Справа № 160/877/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.Ф.» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.Ф.» до Дніпровської митниці, поданий представником позивача - адвокатом Черненко Оленою Анатоліївною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості від 23.09.2022 №UA110160/2022/000053/1, винесене Дніпровською митницею;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110160/2022/000090 від 23.09.2022 року, винесену Дніпровською митницею.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що незважаючи на повноту та точність наданих митним брокером документів, працівник Дніпровської митниці Держмитслужби вважав їх не достатніми, тому Позивачу було запропоновано, відповідно до п.3 ст. 53 Митного кодексу України, протягом 10 календарних днів за наявності надати додаткові документи. Водночас, у зв`язку з веденням бойових дій на території України, Позивач був позбавлений можливості надати додаткові документи в такий короткий строк, про що повідомив Відповідача. Окрім того, на думку позивача Позивачем було надано Відповідачу повний пакет документів, який підтверджує заявлений ним розмір митної вартості товарів, в яких були відсутні будь-які розбіжності, які б впливали на зазначену в митній декларації митну вартість товару, який підлягав розмитненню. Проте, незважаючи на надані Позивачем документи, Відповідачем було складено Рішення про коригування митної вартості від 23.09.2022 № UА110160/2022/000053/1 та оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110160/2022/000090.

Позивач також вказує, що в графі 33 рішення про коригування митної вартості UА110160/2022/000053/1 відсутній вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а також докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів, у зв`язку з чим встановити підстави для застосування Відповідачем резервного методу митної вартості товару фактично не можливо.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: належним чином засвідчені копії доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, або клопотання про їх витребування у відповідності до вимог ст.80 КАС України.

02.02.2023 копію зазначеної ухвали, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, направлено позивачу та представнику позивача засобами телекомунікаційного зв`язку на адреси електронної пошти, зазначені в позовній заяві. Тобто, строк для усунення недоліків до 07.02.2023.

06.02.2023 від представника позивача засобами телекомунікаційного зв`язку надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано додаткові докази у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

17.02.2023 копію зазначеної ухвали, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, направлено засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти позивача, зазначену в позовні заяві, що підтверджується матеріалами справи. За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 17.01.2023 надіслано одержувачу - Дніпровській митниці за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження - 14.02.2023 о 18:37, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву 02.03.2023.

07.03.2023 через систему «Електронний суд» від Дніпровської митниці надійшов відзив на позов (сформований в системі «Електронний суд» 06.03.2023), в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування заявленої правової позиції відповідачем зазначено, що за результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу згенеровано обов`язкові форми контролю за ЕМД від 22.09.2022 №UA110160/2022/002374: 101-1 Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 107-3 Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідач вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ). Своїм електронним повідомленням від 23.09.2022 декларантом ОСОБА_1 заявлено про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін. Жодного документу із переліку митниці (Повідомлення №1) згідно п.3 статті 53 МКУ - не надано. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей - не надано. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості.

Відповідачем також звернута увагу, що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосованим, відповідно до частини шостої ст. 54 МКУ та частини другої ст.58 МКУ. До товарів №1-3 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.

13.03.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

24.03.2023 від Дніпровської митниці через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення.

Розгляд адміністративної справи за правилами ст.263 КАС України мав відбутися до 06.04.2023, проте оскільки у період з 03.04.2023 по 07.04.2023 головуючий суддя Юхно І.В. перебувала на лікарняному, а 08.04.2023-09.04.2023 були вихідними днями, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України вирішує справу по суті в перший робочий день - 10.04.2023.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.Ф.» (код ЄДРПОУ 25010554) зареєстроване в якості юридичної особи з 14.11.1997, про що внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 26.04.2005, №12241200000010970.

Видами діяльності позивача є 15.12 Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів (основний); 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у.; 73.11 Рекламні агентства.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.І.Ф.» (Позивач) та фірмою Chengdu-New Era Trading Co, LTD (Продавець) було укладено Контракт від 16.04.2019 №1604/19 (далі - Контракт) строком дії до 31.12.2020, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити, а Покупець сплатити та прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Для кожної поставки підписується окремий Додаток (п.1.1 Контракту).

У розділі 2 Контракту визначено, що одиниця виміру кількості товару: взуття, пари. Загальна кількість товару: згідно з специфікаціями.

Відповідно до п. 3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB Гуанжоу, Китай. Країна призначення - Україна. Якщо поставка товару здійснюється на інших умовах, це повинно бути зазначено в Специфікаціях.

В п. 5.1 Договору Сторони погодили, що розрахунки за даним Контрактом здійснюються шляхом передоплати (30% оплата після отримання рахунку, 70% балансу до відгрузки) через перерахунок коштів на рахунок продавця відповідно до банківських реквізитів. Якщо оплата товару здійснюється на інших умовах, це повинно бути зазначено в Специфікаціях.

Сторонами було підписано Додаткову угоду № 4 від 12.01.2021 до Контракту, якою строк дії Контракту продовжено до 31.12.2022.

Сторонами також підписано Специфікацію № 7 від 10.11.2021р. та Специфікацію №8 від 11.11.2021р., відповідно до яких Позивач придбав у продавця товар - жіноче шкіряне взуття, загальною вартістю 43 895 дол. США (товар вартістю 40 007 дол. США за Специфікацією № 7 та товар вартістю 3888 дол. США за Специфікацією №8).

Відповідно до означених Специфікацій умовами поставки є FOB Шеньжень, Китай.

12.11.2021 Позивачем було перераховано на рахунок Продавця грошові кошти у розмірі 12 200,10 дол. США. Решту суми у розмірі 31 694,90 дол. США було перераховано 12.01.2022 (копії платіжних документів swift містяться в матеріалах справи).

Відповідно до Пакувального листа 2021AW-NW22-1 від 10.01.2022р., рахунку- фактури (інвойсу) 2021AW-NW22-1 від 10.01.2022р. та коносаменту LLLODS221147270DS від 27.01.2022р. відплиття придбаного Позивачем товару з FOB Шеньжень до морського порту м. Одеса відбулось 27.01.2022 року.

Однак, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, у зв`язку з початком збройної агресії та блокуванням портів м. Одеса, товар у вказаний порт поставлений бути не зміг та був доправлений до порту м. Стамбул, Туреччина, де його було перевантажено на автомобільний транспорт та доставлено до м. Вишневе Київської області, звідки іншим перевізником товар було доставлено до м. Дніпро.

22.09.2022 ТОВ «В.І.Ф.» подано митну декларацію №UA110160/2022/002374 з метою розмитнення товарів: «Товар №1. Взуття жіноче (босоніжки) на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з натуральної шкіри, союзка якого складається з ремінців, з устілкою завдовжки 24см або більше, торговельної марки Cromia. Виробник Chengdu New Era Trading Co., LT D. Країна виробництва CN. Товар №2. Взуття жіноче (босоніжки) на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з натуральної шкіри, союзка якого складається з ремінців, з підошвою і каблуком заввишки більш як 3 см, торговельної марки Cromia Виробник Chengdu New Era Trading Co., LT D. Країна виробництва CN. Товар №3. Взуття жіноче (босоніжки) на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з натуральної шкіри, союзка якого складається з ремінців, з устілкою завдовжки 24см або більше, торговельної марки Cromia. Виробник Chengdu New Era Trading Co., LTD. Країна виробництва CN.» на загальну суму 40007,00 USD на умовах поставки FOB CN Shenzhen (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару позивачем надано (графа 44):

- Пакувальний лист (Packing list) 2021AW-NW22-1 від 10.01.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2021AW-NW22-1 від 10.01.2022;

- Коносамент (Bill of lading) LLLODS221147270DS від 27.01.2022;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 956947 від 21.09.2022;

- Декларація про походження товару (Dйclaration of origin) 2021AW-NW22-l від 10.01.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару swift від 12.11.2021;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару swift від 12.01.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 4431086 від 08.04.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 4450772 від 19.09.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 7 від 10.11.2021;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 8 від 11.11.2021;

- Додаткова угода №4 від 12.01.2021;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 1604/19 від 16.04.2019;

- Договір (контракт) про перевезення 25164 від 02.04.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення 530620220060032163 від 18.01.2022.

Як зазначено відповідачем, за результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за вищевказаною ЕМД було зґенеровано обов`язкові форми контролю: 101-1 «Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів»; 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»; 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 107-3 «Контроль правильності класифiкацiї товарiв згідно з УКТ ЗЕД», у зв`язку з чим під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого зазначено про виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) з урахуванням положень ст.254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою (інвойс від 10.01.2022 №2021AW-NW22-1, копія митної декларації країни відправлення) для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

2) декларантом за ЕМД від 22.09.2022 №UA110160/2022/002374 заявлена поставка товару «взуття жіноче» на підставі контракту від 16.04.2019 №1604/19, укладеного між Chengdu New Era Trading Co., LTD (Китай) та TOB «В.І.Ф.» (код документу 4104). Згідно контракту Chengdu New Era Trading Co., LTD є продавцем, проте документи для підтвердження виробника товарів відсутні згідно графи 44 ЕМД.;

3) основний документ, що підтверджує заявлену вартість товару - інвойс №2021A W-NW22-1 від 10.01.2022. Відповідно п.6.3 контракту, передбачений перелік товаросупровідних документів, з якими повинен надаватися сертифікат походження. Вказаний документ, що містить відомості про походження товару до митного оформлення не надано;

4) відповідно до п.11.2. контракту строк дії даного контракту діє до 31.12.2020 р. Підтвердження пролонгації даного контракту, декларантом не надано;

5) п.5.1. контракту передбачений розрахунок шляхом передплати 30% після отримання рахунку, та 70 % до відвантаження. Декларантом до митного оформлення надана проформа інвойс від 12.01.2022 № 2022SS-NW11-1 на суму 40007,00 дол.США. У підтвердження оплати рахунку декларантом наданий swift від 12.11.2021 на суму 12200,10 дол.США та swift від 12.01.2022 на суму 31694,90 дол.США. Відповідно до коносаменту вантаж відправлявся з порту Shekou, Shen Zhen 27.01.2022. Тобто до цього періоду товар повинен був вже сплачений 100%. Вартість згідно виставленого інвойсу складає 40 007,00 дол.США, але згідно даним двох платежів через систему swift сума двох платежів складає 43895,00 дол.США, що не дає змогу впевнитись у достовірності заявленої вартості;

6) відповідно до поданих проформи інвойсу, інвойсу, специфікації, поставка товару здійснюється на комерційних умовах поставки на комерційних умовах поставки FOB CN Shenzhen. Відповідно до наданого коносаменту від 27.01.2022 №LLLODS221147270DS, товар «жіноче взуття» вагою 1703,50 кг, відправився з порту відправки Shenzhen до порту прибуття Одеса. Також до митного оформлення наданий автотранспортний документ CMR №355772 від 09.09.2022, з консолідованим вантажем в складі якого знаходився заявлений товар, в якому у гр.4 зазначений пункт відправлення Туреччина, Стамбул з відбитками печаток Чернівецької митниці від 13.09.2022. Також, наданий автотранспортний документ CMR № 956947 від 21.09.2022, на товар «жіноче взуття» вагою 1703,50 кг, що прямував з м.Вишневе до м.Дніпро. Тобто за даними наданих документів, а саме Коносаменту та двох CMR, наявні ознаки зберігання товару на території іноземної держави Туреччини до 09.09.2022 р., потім завантаження та перевантаження з одного автомобіля до іншого. Відповідно наданим рахункам від 08.04.2022 № 4431086 та від 19.09.2022 № 4450772 транспортно-експедиційної компанії ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» з якою ТОВ «В.І.Ф» уклали договір про надання експедиторських послуг № 25164 від 02.04.2022, виставлена оплата тільки за надання транспортно-експедиторських послуг, міжнародне перевезення, за переадресацію пункту розвантаження, морське перевезення. Вартість послуг за зберігання товару на території іноземної держави Туреччини до 09.09.2022 р., потім завантаження та перевантаження з одного автомобіля до іншого у наданих рахунках відсутня. Також не надана інформація про страхування вантажу при морському перевезенні. Зазначене унеможливлює підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, пов`язаних з доставкою до місця призначення. Декларантом надані два платіжних доручення за надання послуг за морське перевезення від 11.04.2022 на суму 151113,44 грн. (сплата рахунку №4431086 від 08.04.2022) та від 20.09.2022 на суму 114329,37 грн. (сплата рахунку №25164 від 02.04.2022). Рахунок №25164 від 02.04.2022 декларантом до митного оформлення не наданий. При цьому, банківські платіжні документи щодо оплати послуг за рахунок № 4450770 від 19.09.2022 не надано;

7) декларантом до митного оформлення надана копія декларації країни відправлення. Надана копія декларації країни відправлення не може бути ідентифікована з даною поставкою товару. У гр. зовнішньоекономічний договір зазначений номер іншого договору, а саме: 2022SS-NW11-1.

З огляду на викладене, а також враховуючи опрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також у електронному повідомленні зазначено, що згідно ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант електронним листом від 23.09.2022 повідомив митний орган про неможливість подання позивачем митному органу інших додаткових документів у 10-денний термін, що визнається сторонами та в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.

23.09.2022 відповідач рішенням №UА110160/2022/000053/1 скоригував заявлений декларантом рівень митної вартості товару за резервним методом наступним чином:

- товару №1 за ЕМД від 05.07.2022 №UA100380/2022/356651 на рівні 55,6606 дол.США/кг (54,9120 дол.США/пар),

- товару №2 за ЕМД від 04.07.2022 №UA100390/2022/403417 на рівні 40,3283 дол.США/кг (35,6716 дол.США/пар),

товар №3 за ЕМД від 19.09.2022 №UA100390/2022/405640 на рівні 31,4025 дол.США/кг, (37,2905 дол.США/пар).

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що своїм електронним повідомленням від 23.09.2022 декларантом ОСОБА_1 заявлено про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін. Жодного документу, із переліку митниці (Повідомлення №1) згідно п.3 статті 53 МКУ - не надано. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей не надано. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосованим, відповідно до частини шостої ст. 54 МКУ та частини другої ст.58 МКУ. За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МКУ встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст.59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60 МКУ) товарів. Відсутність у митниці та не надання декларантом всіх необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 -63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). До товарів №1-3 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товару №1-3 ґрунтується на раніше визначеній митній вартості з урахуванням країни походження, опису товару, вагових обсягів, оформлених за ціною угоди товар №1 за ЕМД від 05.07.2022 №UA100380/2022/356651 на рівні 55,6606 дол.США/кг (54,9120 дол.США/пар), товар №2 за ЕМД від 04.07.2022 №UA100390/2022/403417 на рівні 40,3283 дол.США/кг (35,6716 дол.США/пар), товар №3 за ЕМД від 19.09.2022 №UA100390/2022/405640 на рівні 31,4025 дол.США/кг, (37,2905 дол.США/пар).

Крім того, Дніпровською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110160/2022/000090 від 23.09.2022.

Не погодившись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі - МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з`ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

Щодо наведених зауважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стосовно зауважень митного органу про надання декларантом копії інвойсу та митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову, суд звертає увагу, що відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Суд зазначає, що митницею жодним чином не було обґрунтовано витребовування у декларанта копії такої митної декларації країни відправлення, а саме: які розбіжності її надання до митного органу може усунути.

Окрім того, статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Суд звертає увагу, що офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська.

Водночас, листом Державної митної служби України №11/6-21-9576 від 05.12.2001 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України №170/97-ВР від 03.04.1997 року» затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, до зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що в цьому випадку у порядку ст. 254 МК України на позивача не був покладений обов`язок щодо надання перекладу на українську мову документів - копії інвойсу, складеного англійською мовою, та митної декларації країни відправлення, складеної китайською мовою.

Крім того, суд відхиляє посилання митного органу на неможливість ідентифікації декларації країни відправлення з даною поставкою товару, оскільки у графі зовнішньоекономічний договір зазначений номер іншого договору, у зв`язку з тим, що позивач не має жодного впливу на правильність зазначення тих чи інших даних у означеному документі. Більш того, зазначений в митній декларації країни відправлення номер інвойс №2021AW-NW22-1 є номером інвойсу.

Суд також наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути самостійною підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, а надання митної декларації країни відправлення не є обов`язковим для підтвердження митної вартості товару.

Щодо тверджень митниці про ненадання до митного оформлення документів на підтвердження виробника товару, суд звертає увагу на таке.

Так, відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа «4104» - це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в силу ч.2 ст.53 МК України документи на підтвердження виробника товарів, що декларуються, не є документом, який підтверджує митну вартість товару та митним органом в ході судового розгляду жодним чином не було обґрунтовано яким чином наведені обставини вплинули чи могли вплинути на складові митної вартості.

При цьому, суд наголошує, що затвердженої форми зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, а також вимог щодо її заповнення, в тому числі й зазначення виробника товару, законодавством України не передбачено.

Водночас, відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну №651 від 30.05.12, виробник зазначається у електронному інвойсі за наявності у товаросупровідних та комерційних документах.

Водночас, суд звертає увагу, що інвойс № 2021AW-NW22-1 від 10.01.2022 не містить посилання на виробника товару, проте інвойс виставляється на оплату саме контрагентом-продавцем товару, а не декларантом-покупцем, то такі аргументи митного органу суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах, справа ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04); справи «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97).

Суд також вважає необгрунтованими посилання митниці на необхідність надання декларантом сертифікату якості з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 статті 43 МК України визначено, що сертифікат про походження товару це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч.6 ст.43 КАС України).

Суд звертає увагу, що згідно з графою 44 ЕМД UA110160/2022/002374 та оскаржуваними рішеннями позивачем до митного органу було подано декларацію про походження товару від 10.01.2022 №2021AW-NW22-1. При цьому, жодних зауважень до означеної декларації митним органом не висловлено, а вимога надання декларантом до митного оформлення сертифікату походження за умови надання іншого передбаченого чинним законодавством документу, що підтверджує країну походження товару, є протиправною.

Поряд із цим, суд зазначає, що про безпідставність тверджень митниці стосовно ненадання декларантом доказів на підтвердження пролонгації Контракту свідчать дані графи 44 ЕМД UA110160/2022/002374, яка свідчить про те, що до митного оформлення товару було подано додаткову угоду №4 від 12.01.2021, згідно з якою, як вже зазначалось судом вище, строк дії Контракту продовжено до 31.12.2022.

Стосовно зауважень митниці про ненадання декларантом банківських документів, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Більш того, як вже зазначалося вище, в листопаді 2021 року Сторони підписали Специфікацію № 7 від 10.11.2021р. та Специфікацію № 8 від 11.11.2021р., відповідно до яких Позивач придбав у продавця товар - жіноче шкіряне взуття, загальною вартістю 43 895,00 дол. США (товар вартістю 40 007,00 дол. США за Специфікацією № 7 та товар вартістю 3888,00 дол. США за Специфікацією № 8).

12.11.2021 Позивачем було перераховано на рахунок Продавця грошові кошти у розмірі 12 200,10 дол. США. Решту суми у розмірі 31 694,90 дол. США було перераховано 12.01.2022 року. Тобто, у загальному розмірі 43 895,00 дол. США.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що копії платіжних документів та вищезазначених специфікацій надавались при митному оформленні товарів. Також, позивачем надавалися до митного оформлення надавався відповідний рахунок-фактура (інвойс), зі змісту якого, митний орган мав можливість визначити ціну товару та ідентифікувати такий товар. При цьому, чинне законодавство не забороняє декларантові подати до митного оформлення ввезений товар частинами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимога митниці про надання декларантом додатково інших платіжних документів є безпідставною.

Стосовно зауважень митного органу до транспортування товару та непідтвердження витрат, включених пов`язаних з доставкою товару, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідно до поданих проформи інвойсу, інвойсу, специфікації, поставка товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB CN Shenzhen.

Згідно з наданою до матеріалів справи копією коносаменту від 27.01.2022 №LLLODS221147270DS, товар «жіноче взуття» вагою 1703,50 кг, відправився з порту відправки Shenzhen до порту прибуття Одеса.

Водночас, у зв`язку з початком збройної агресії 24.02.2022р. та блокуванням морських торгівельних портів, в тому числі, в м. Одеса, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування в силу положень ч.3 ст.78 КАС України, для вирішення питання з доставкою товару наземним шляхом товар було доставлено до порту Стамбулу, Туреччина.

Перевезення та зберігання товару здійснювалось ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» (Експедитор), з яким ТОВ «В.І.Ф» (Клієнт) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №25164 від 02.04.2022, пунктом 1.1 якого передбачено, що Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язався організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін.

Пунктом 2.1 Договору № 25164 визначені обов`язки Експедитора, до яких, зокрема, входить обов`язок за рахунок Клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. (п.2.1.1)

Для виконання своїх обов`язків, відповідно до п. 2.2.1 Договору № 25164, Експедитор має право здійснювати розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за даним договором.

Розділом 4 Договору № 25164 передбачено порядок оплати послуг Експедитора, який серед іншого, включає оплату завантаження та/або розвантаження вантажу, а також внутрішньопортового зберігання вантажу.

Згідно з п. 4.1.7 Договору № 25164 плата Експедиторові зазначається у додатку до договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку Експедитора, гарантійного листа Клієнта, погодженого з Експедитором.

На підставі Договору № 25164 ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» було виставлено рахунки за послуги, а саме:

- рахунок-фактура №4431086 від 08.04.2022 на загальну суду 151113,44 грн (в т.ч. ПДВ - 100,46 грн) на надання послуг: Переадресація пункту розвантаження вантажів за межами державного кордону України - 55153,09 грн; Експедиторська винагорода - 502,31 грн; Морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 95357,58 грн;

- рахунок-фактура №44350772 від 19.09.2022 на загальну суду 114329,37 грн (в т.ч. ПДВ - 0,00 грн) на надання послуг: Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 92206,00 грн; Міжнародне автоперевезення по території України - 6637,01 грн; Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 15486,36 грн.

Таким чином, вищенаведені документи у своїй сукупності свідчать про те, що зберігання товару та оплата даної послуги, а також перевантаження товару входить до транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України за умовами Договору № 25164.

Зазначене свідчить про те, що Позивачем належним чином було підтверджено як витрати на перевезення, так і витрати на зберігання товару та перевантаження товару на інший транспорт.

Окрім того, суд звертає увагу, що Позивачем було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні СОО106/2 від 01.06.2022р. з ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС», який також було надано при митному оформленні товару.

При цьому, щодо посилань позивача на лист ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» вих. №384619 від 15.12.2022 як доказ підтвердження транспортних витрат суд наголошує, що із положення, закріпленого у частині 1 статті 2 КАС України випливає, що завданням адміністративного судочинства є саме захист прав приватних осіб; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Тоді як дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість митного органу, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

З огляду на вищевикладене, оскільки доказів надання означеного листа до митниці матеріали справи не містять, суд не досліджує означений документ в якості доказу у справі.

Стосовно ненадання декларантом до митного органу інформації про страхування вантажу при морському перевезенні, суд звертає увагу, що

Поставка оцінюваної партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB - Shenzhen (Китай).

Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Тобто, за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право.

Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів в силу положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано які саме розбіжності можуть усунути саме вказані митним органом документи.

Стосовно аргументів відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів за певними митними деклараціями без посилання комерційні умови тощо.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в ході судового розгляду не було обґрунтовано взаємозв`язок між встановленими митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «В.І.Ф.».

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «В.І.Ф.» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару вартості від 23.09.2022 №UA110160/2022/000053/1 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваних карток відмови обґрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування прийнятої Дніпровською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.09.2022 №UA110160/2022/000090.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 7803,37 грн, сплачений ТОВ «В.І.Ф» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжних інструкцій від 06.01.2023 №12257041 та №12257042, підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

При цьому, суд звертає увагу, що в позовних вимогах також заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, а у відповіді на відзив представником позивача зазначено, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані позивачем відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що на момент судового розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір витрат на надання правової допомоги, у зв`язку з чи у суду відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпровської митниці витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись із відповідною заявою в порядку, визначеному ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.Ф.» (місцезнаходження: 49018, м. Дніпро, вул. Моніторна, 2/244; код ЄДРПОУ 25010554) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 23.09.2022 №UA110160/2022/000053/1та картку відмови картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.09.2022 № UA110160/2022/000090, прийняті Дніпропетровською митницею.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.Ф.» за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7803,37 грн. (сім тисяч вісімсот три гривні 37 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	10.04.2023
Оприлюднено	28.07.2023
Номер документу	112435446
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/877/23

Ухвала від 17.10.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 27.09.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 30.08.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Рішення від 10.04.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Юхно Ірина Валеріївна

Ухвала від 13.02.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Юхно Ірина Валеріївна

Ухвала від 23.01.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Юхно Ірина Валеріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.04.2023 по справі 160/877/23ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/877/23

Ухвала від 17.10.2023

Ухвала від 27.09.2023

Ухвала від 30.08.2023

Рішення від 10.04.2023

Ухвала від 13.02.2023

Ухвала від 23.01.2023

Рішення
від 10.04.2023 по справі 160/877/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД