Рішення

від 24.07.2023 по справі 320/2454/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року № 320/2454/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» доКиївської митниціпро визнання протиправними та скасування рішень В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» з позовною заявою до Київської митниці, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 19.12.2022 №UA100380/2022/000096/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за митною декларацією від 16.12.2022 №100380/2022/316180, оскільки при митному оформленні товару за вказаною митною декларацією, який ввозився на митну територію України, ним було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). На переконання позивача, на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару ним до митного органу було надано документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. За посиланням позивача, він не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та сплатив митні платежі.

Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення призвело до безпідставного збільшення митних платежів за ввезення товарів на митну територію України і випуск у вільний обіг в режимі «імпорт» на 183 827,32 грн. та порушення права позивача на випуск товарів у вільний обіг за основним методом визначення митної вартості і права вільного користування та розпорядження власними грошовими коштами, що були надмірно перераховані на рахунок митного органу у вигляді митних платежів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» залишено без руху, встановлено десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви. Позивачем у встановлені судом строки усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2454/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У своєму відзиві, який надійшов до суду 28.03.2023, відповідачем наголошено на правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, зазначаючи, що за результатами розгляду поданих позивачем документів позивачем не було підтверджено відомості щодо складових митної вартості на транспортування, що суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 52, частин дев`ятої, десятої та двадцять першої статті 58 Митного кодексу України. Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, на думку відповідача, відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У письмових заперечення, поданих до суду 25.04.2023, відповідачем зазначено, що всі його дії та рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи та підтверджуються нормами митного законодавства та відповідною судовою практикою, а доводи позивача є надуманими та не аргументованими.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та письмові заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» (ідентифікаційний код 41904254, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 15-а) 01.02.2018 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» (покупець) та SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI (Сакар`я район 1. ОСБ 13. Проспект № 3, Аріфіє Сакар`я, Туреччина) (продавець) укладено контракт міжнародної поставки № 09.08.2022UKR (далі - Контракт №09.08.2022UKR). За умовами Контракту № 09.08.2022UKR продавець продає, а покупець купує на умовах FCA згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010» сталеві панельні радіатори.

Згідно пункту 2.3 контракту №09.08.2022UKR ціни на товар зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту та видаються на кожну партію товару.

На виконання умов контракту № 09.08.2022UKR продавцем був поставлений товар покупцю, а саме радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом, сталеві, торговельна марка, країна виробництва - Туреччина, виробник SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI:

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 800 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.;

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 900 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1000 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1200 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1300 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1400 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1600 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1800 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 2000 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 500 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -32 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 600 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -96 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 700 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -64 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 800 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 128 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 900 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -32 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1000 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 160 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1100 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -32 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1200 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -64 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1300 бок.підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч500 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий TYPE 22 300 Ч 800 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1000 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1200 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1300 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1400 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1500 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1600 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1800 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 2000 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1600 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -20 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1800 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -20 шт.

радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 2000 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -20 шт.

Товар за контрактом № 09.08.2022UKR надійшов від продавця на умовах FCA Сакар`я згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт 2018» 16.12.2022 через митного брокера Товариство з обмеженою відповідальністю «Вант ЛТД» (далі - декларант) до Київської митниці було подано електронну митну декларацію з референтним номером 7014 (Графа 7 МД), якій присвоєно №UA100380/2022/316180, у графі 31 якої був зазначений товар, митна вартість якого склала 39367,30 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією було подано до митного органу:

- зовнішньоекономічний контракт від 09.08.2022 №09.08.2022UKR;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 08.12.2022 №EXP2022000000384;

- платіжні доручення в іноземній валюті від 15.11.2022 №132, від 29.11.2022 №135;

- договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83;

- договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237;

- рахунок на оплату від 16.12.2022 №179;

- довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 №441;

- митну декларацію 09.12.2022 №22410700ЕХ00012118.

Судом встановлено, що розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації від 16.12.2022 №UA100380/2022/316180 митної вартості товару, митним органом направлено позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначено, що згідно з частинами другою, третьою статті 53, частиною п`ятою статті 54, статтею 57 Митного кодексу, а також з урахуванням положень статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

У своєму запиті відповідач витребував від позивача наступних документів:

- додаток на постачання, передбений пунктом 4.5 Контракту;

- заявки на перевезення, передбачені пунктами 2.3 та 2.4 договору на перевезення від 18.07.2022 №83 та пунктами 2, 3 договору на перевезення від 20.09.2022 №237;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599 та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV;

- банківській платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, відповідно до частини шостої статті 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості та усувають наявні розбіжності щодо ціни товарів.

Київською митницею 19.12.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100380/2022/000096/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації від 16.12.2022 №UA100380/2022/316180 змінив в строну збільшення з 39367,30доларів США, тобто 1,7638 доларів США/кг, до 58701,60 доларів США, тобто 2,6300 доларів США/кг.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митним органом у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що відповідно відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов?язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідачем у спірному рішенні вказано, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості 16.12.2022 №UA 100380/2022/316180 (22UA100380316180U2) встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати, понесені на транспортування а саме:

«Поставка товару здійснюється згідно контракту від 09.08.2022 №09.08.2022UKR, укладеного з «SAKRA-EMTAS DІS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI» (Sakarya 1.OSB Mah. 13. Cadde No:3-Arifiye SAKARYA, Turkey), далі - Контракт.

Згідно п.4.5 Контракту передбачено надання таких товаросупровідних документів як додаток на постачання. При цьому вищезазначений документ до митного оформлення не надано.

Згідно п. 1.1 Контракту та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки FCA- SAKARYA (TR).

Згідно положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (.. named place) Франко перевізник (.. назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов?язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальност не несе.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською митницею видано позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131.

З метою випуску товару у вільний обіг в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивачем, з урахуванням коригувань подано нову митну декларацію, внаслідок чого мтиним органом орган прийнятр рішення про випуск товару в обіг під фінансову гарантію в розмірі 183 827,32 грн.

Не погоджуючись із наведеними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання мтному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частинами сьомою, восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, частиною п`ятою статті 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ)

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним олрганом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що

декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу д про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митни органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинах першій та другій статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією було подано до митного органу:

- зовнішньоекономічний контракт від 09.08.2022 №09.08.2022UKR;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 08.12.2022 №EXP2022000000384;

- платіжні доручення в іноземній валюті від 15.11.2022 №132, від 29.11.2022 №135;

- договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83;

- договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237;

- рахунок на оплату від 16.12.2022 №179;

- довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 №441;

- митну декларацію 09.12.2022 №22410700ЕХ00012118.

У даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митну вартість за першим (основним) методом, яка зазначена у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.

Між тим, зазначені висновки митного органу суд не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Крім того, суд звертає увагу, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» надано митному органу ряд первинних документів, який не є обов`язковим відповідно до стаття 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

Відтак, за висновком суду, умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

Щодо тверджень відповідача про те, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрат, на транспортування товару, суд зазначає таке.

Згідно умов контракту №09.08.2022UKR поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом на умовах FCA Сакар`я. Умови поставки FCA відповідно до «Інкотермс-2010» є універсальними та можуть застосовуватись для всіх видів транспорту.

Відповідно до п. 4.5 контракту № 09.08.2022UKR до комплекту товаросупровідних документів входять: інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження, транспортні документи (коносамент, СМR), додаток на постачання.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом, то до митного оформлення в якості транспортного документа разом з митною декларацією було подано міжнародну автотранспортну накладну від 09.12.2022 CMR №16139. Коносамент на товар не видавався та, відповідно, не міг бути поданий до митного оформлення.

Конкретні умови поставки товару було узгоджено з відправником в проформі-інвойс від 10.11.2022 №UKR20221110-001, що підтверджується також інвойсом від 08.12.2022 №EXP2022000000384 та пакувальним листом від 08.12.2022 б/н.

Неподання додатку на постачання, який передбачений пунктом 4.5. контракту № 09.08.2022UKR, також не свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості товару оскільки він не є документом, що підтверджує митну вартість в розумінні частини другої статті 53 МК України.

При цьому, суд враховує пояснення позивача з приводу того, що в даному випадку додаток на постачання даної партії товару не підписувався, а тому не міг бути поданий до митного оформлення.

Доводи відповідача стосовно неподання декларантом документів від безпосереднього перевізника не заслуговують на увагу у зв`язку з таким.

Позивачем до митного оформлення товару разом з митною декларацією на підтвердження витрат на транспортування були подані:

- договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83;

- договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237;

- довідка про транспортні витрати від 09.12.2022 №441.

Додатково для підтвердження витрат на транспортування декларантом було подано рахунок на оплату рахунок на оплату від 16.12.2022 №179, де зазначено вартість перевезення.

Для організації перевезень товару позивачем було укладено договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Транс Лайн» (далі - Експедитор).

Відповідно до п. 1.1. даного договору Замовник доручає, а Експедитор зобов`язується за винагороду здійснити від свого імені послугу з організації перевезення вантажів Позивача автомобільним транспортом, проводити всі необхідні розрахунки з учасниками транспортного процесу від свого імені.

Із метою виконання умов даного договору експедитором було залучено до транспортування товару перевізника ФОП ОСОБА_1 . З даним перевізником укладено відповідний договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237, який було додано до митної декларації.

Відповідно частини другої статті 4 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно частини четвертої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Враховуючи, що згідно договору транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 експедитором здійснювалась організація перевезення товару з залученням стороннього перевізника, у відносинах з яким експедитор виступав від свого імені, то всі розрахунки позивач здійснював з Експедитором та отримував від нього всі документи на підтвердження вартості перевезення.

Відповідно до п. 6.1. договору транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів проводяться шляхом банківського переказу за погоджену кількість рейсів за рахунком експедитора.

На виконання даної умови Експедитором після перевезення Товару надано рахунок на оплату від 16.12.2022 №179, де визначено вартість перевезення товару до кордону у розмірі 91421,50 грн. Також вартість підтверджена довідкою про транспортні витрати від 09.12.2022 №441.

Суд погоджується з доводами позивача, що неподання декларантом документів на підтвердження витрат на перевезення від безпосереднього перевізника ФОП ОСОБА_1 не є підставою для коригування митної вартості.

Позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості Товарів відповідно до частини другої статті 53 МК України. Дані документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості Товарів.

Тобто подання декларації країни відправлення для позивача не є обов`язковою вимогою. Така декларація була подана довідково для митного органу для підтвердження вартості товарів поряд з основними документами за власним бажанням.

Як зазначено вище, підставою для витребування додаткових документів є наявність в поданих документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Разом з тим, невиконання умов статті 254 МК України не є розбіжність або іншою підставою для витребування додаткових документів в розумінні частини 3 статті 53 МК України.

Такі положення містить частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:…».

Згідно частини другої статті 53 МК України наявність розбіжностей може бути підставою для витребування додаткових документів лише якщо такі розбіжності містяться в основних документах, які підтверджують митну вартість.

Виходячи з наведеного, суд не приймає вищевказану обставину, як підставу для коригування митної вартості.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що митним органом не доведено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Крім того, суд звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Позивачем у своїй позовні заяві заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131.

Єдиною підставою для відмови в митному оформленні товарів було прийняття оскаржуваного рішенні про коригування митної вартості.

За умов протиправності рішенні про коригування митної вартості від 19.12.2022 №UA100380/2022/000096/2 картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131 є протиправною та підлягає скасуванню.

Протиправність рішення про коригування митної вартості підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів.

Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену митним органом за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на пункт 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування такого рішення.

Викладене вище свідчить про незаконність і протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131 та наявність підстав для їх скасування.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 19.12.2022 №UA100380/2022/000096/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131 є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 4962,00 грн. (платіжне доручення від 26.12.2022 №154), а тому з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 4962,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 19.12.2022 №UA100380/2022/000096/2.

3. Взнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» судовий збір у сумі 4962,00 грн. (чотири тисячі девятьсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» (ідентифікаційний код: 41904254, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 15-а)

Відповідач: Київська митниця (ідентифікаційний код: 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.