Постанова

від 13.09.2024 по справі 320/2454/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2454/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Грибан І. О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехімпорт-2018" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехімпорт-2018" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 19.12.2022 №UA100380/2022/000096/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» (покупець) та SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI (Сакар`я район 1. ОСБ 13. Проспект № 3, Аріфіє Сакар`я, Туреччина) (продавець) укладено контракт міжнародної поставки № 09.08.2022UKR (далі - Контракт №09.08.2022UKR). За умовами Контракту № 09.08.2022UKR продавець продає, а покупець купує на умовах FCA згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010» сталеві панельні радіатори.

Згідно пункту 2.3 контракту №09.08.2022UKR ціни на товар зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту та видаються на кожну партію товару.

На виконання умов контракту № 09.08.2022UKR продавцем поставлено товар покупцю, а саме радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом, сталеві, торговельна марка, країна виробництва - Туреччина, виробник SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI: радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 800 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 900 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1000 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1200 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1300 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1400 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1600 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1800 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 2000 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 500 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey -32 шт. радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 600 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -96 шт. радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 700 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -64 шт. радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 800 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 128 шт. радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 900 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -32 шт. радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1000 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey - 160 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1100 бок. підкл. THERMOFIX, Turkey -32 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1200 бок. підкл. THERMOFIX , Turkey -64 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1300 бок.підкл. THERMOFIX , Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч500 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий TYPE 22 300 Ч 800 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1000 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1200 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1300 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1400 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1500 нижн.підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт. радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1600 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 1800 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 300 Ч 2000 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey - 16 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1600 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -20 шт.; радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 1800 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -20 шт.;радіатор сталевий ТУРЕ 22 500 Ч 2000 нижн. підкл. THERMOFIX, Turkey -20 шт.

Товар за контрактом № 09.08.2022UKR надійшов від продавця на умовах FCA Сакар`я згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт 2018» 16.12.2022 через митного брокера Товариство з обмеженою відповідальністю «Вант ЛТД» (далі - декларант) до Київської митниці було подано електронну митну декларацію з референтним номером 7014 (Графа 7 МД), якій присвоєно №UA100380/2022/316180, у графі 31 якої був зазначений товар, митна вартість якого склала 39367,30 доларів США і визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією подано до митного органу: зовнішньоекономічний контракт від 09.08.2022 №09.08.2022UKR; рахунок-фактуру (інвойс) від 08.12.2022 №EXP2022000000384; платіжні доручення в іноземній валюті від 15.11.2022 №132, від 29.11.2022 №135; договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83; договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237; рахунок на оплату від 16.12.2022 №179; довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 №441; митну декларацію 09.12.2022 №22410700ЕХ00012118.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації від 16.12.2022 №UA100380/2022/316180 митної вартості товару, митним органом направлено позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначено, що згідно з частинами другою, третьою статті 53, частиною п`ятою статті 54, статтею 57 Митного кодексу, а також з урахуванням положень статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

У своєму запиті митним органом витребувано від позивача наступних документів: додаток на постачання, передбений пунктом 4.5 Контракту; заявки на перевезення, передбачені пунктами 2.3 та 2.4 договору на перевезення від 18.07.2022 №83 та пунктами 2, 3 договору на перевезення від 20.09.2022 №237; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599 та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV; банківській платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, відповідно до частини шостої статті 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості та усувають наявні розбіжності щодо ціни товарів.

Київською митницею 19.12.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100380/2022/000096/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації від 16.12.2022 №UA100380/2022/316180 змінив в строну збільшення з 39367,30доларів США, тобто 1,7638 доларів США/кг, до 58701,60 доларів США, тобто 2,6300 доларів США/кг.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митним органом у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що відповідно відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов??язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митним органом у спірному рішенні вказано, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості 16.12.2022 №UA 100380/2022/316180 (22UA100380316180U2) встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати, понесені на транспортування а саме: «Поставка товару здійснюється згідно контракту від 09.08.2022 №09.08.2022UKR, укладеного з «SAKRA-EMTAS DІS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI» (Sakarya 1.OSB Mah. 13. Cadde No:3-Arifiye SAKARYA, Turkey), далі - Контракт.

Згідно п.4.5 Контракту передбачено надання таких товаросупровідних документів як додаток на постачання. При цьому вищезазначений документ до митного оформлення не надано.

Згідно п. 1.1 Контракту та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки FCA- SAKARYA (TR).

Згідно положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (.. named place) Франко перевізник (.. назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов?язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською митницею видано позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA100380/2022/001131.

З метою випуску товару у вільний обіг в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивачем, з урахуванням коригувань подано нову митну декларацію, внаслідок чого мтиним органом орган прийнятр рішення про випуск товару в обіг під фінансову гарантію в розмірі 183 827,32 грн.

Не погоджуючись із наведеними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частинами сьомою, восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, частиною п`ятою статті 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ)

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним олрганом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу д про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинах першій та другій статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією подано до митного органу: зовнішньоекономічний контракт від 09.08.2022 №09.08.2022UKR; рахунок-фактуру (інвойс) від 08.12.2022 №EXP2022000000384; платіжні доручення в іноземній валюті від 15.11.2022 №132, від 29.11.2022 №135; договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83; договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237; рахунок на оплату від 16.12.2022 №179; довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 №441; митну декларацію 09.12.2022 №22410700ЕХ00012118.

Відмовляючи позивачу у визначенні митну вартість за першим (основним) методом, митний орган виходив з того, що декларантом не подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.

Між тим, зазначені висновки митного органу суд не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» надано митному органу ряд первинних документів, який не є обов`язковим відповідно до стаття 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

Відтак, умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Також, цілком безпідставними є доводи митного органу, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрат, на транспортування товару, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами контракту №09.08.2022UKR поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом на умовах FCA Сакар`я.

Умови поставки FCA відповідно до «Інкотермс-2010» є універсальними та можуть застосовуватись для всіх видів транспорту.

Відповідно до п. 4.5 контракту № 09.08.2022UKR до комплекту товаросупровідних документів входять: інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження, транспортні документи (коносамент, СМR), додаток на постачання.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом, то до митного оформлення в якості транспортного документа разом з митною декларацією подано міжнародну автотранспортну накладну від 09.12.2022 CMR №16139. Коносамент на товар не видавався та, відповідно, не міг бути поданий до митного оформлення.

Конкретні умови поставки товару узгоджено з відправником в проформі-інвойс від 10.11.2022 №UKR20221110-001, що підтверджується також інвойсом від 08.12.2022 №EXP2022000000384 та пакувальним листом від 08.12.2022 б/н.

Неподання додатку на постачання, який передбачений пунктом 4.5. контракту № 09.08.2022UKR, також не свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості товару оскільки він не є документом, що підтверджує митну вартість в розумінні частини другої статті 53 МК України.

При цьому, суд враховує пояснення позивача з приводу того, що в даному випадку додаток на постачання даної партії товару не підписувався, а тому не міг бути поданий до митного оформлення.

Також, цілком безпідставними є доводи митного органу, що декларантом не подано до митного оформлення документів від безпосереднього перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного оформлення товару разом з митною декларацією на підтвердження витрат на транспортування подано: договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83; договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237; довідка про транспортні витрати від 09.12.2022 №441.

Додатково для підтвердження витрат на транспортування декларантом подано рахунок на оплату рахунок на оплату від 16.12.2022 №179, де зазначено вартість перевезення.

Для організації перевезень товару позивачем укладено договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 з товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Транс Лайн» (далі - Експедитор).

Відповідно до п. 1.1. даного договору Замовник доручає, а Експедитор зобов`язується за винагороду здійснити від свого імені послугу з організації перевезення вантажів Позивача автомобільним транспортом, проводити всі необхідні розрахунки з учасниками транспортного процесу від свого імені.

З метою виконання умов даного договору експедитором залучено до транспортування товару перевізника ФОП ОСОБА_1 . З даним перевізником укладено відповідний договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237, який додано до митної декларації.

Відповідно частини другої статті 4 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно частини четвертої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Враховуючи, що згідно договору транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 експедитором здійснювалась організація перевезення товару з залученням стороннього перевізника, у відносинах з яким експедитор виступав від свого імені, то всі розрахунки позивач здійснював з Експедитором та отримував від нього всі документи на підтвердження вартості перевезення.

Відповідно до п. 6.1. договору транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів проводяться шляхом банківського переказу за погоджену кількість рейсів за рахунком експедитора.

На виконання даної умови Експедитором після перевезення товару надано рахунок на оплату від 16.12.2022 №179, де визначено вартість перевезення товару до кордону у розмірі 91421,50 грн. Також вартість підтверджена довідкою про транспортні витрати від 09.12.2022 №441.

Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що неподання декларантом документів на підтвердження витрат на перевезення від безпосереднього перевізника ФОП ОСОБА_1 не є підставою для коригування митної вартості.

Позивачем подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів відповідно до частини другої статті 53 МК України. Дані документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості Товарів.

Тобто подання декларації країни відправлення для позивача не є обов`язковою вимогою. Така декларація була подана довідково для митного органу для підтвердження вартості товарів поряд з основними документами за власним бажанням.

Як зазначено вище, підставою для витребування додаткових документів є наявність в поданих документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Разом з тим, невиконання умов статті 254 МК України не є розбіжність або іншою підставою для витребування додаткових документів в розумінні частини 3 статті 53 МК України.

Такі положення містить частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:…».

Згідно частини другої статті 53 МК України наявність розбіжностей може бути підставою для витребування додаткових документів лише якщо такі розбіжності містяться в основних документах, які підтверджують митну вартість.

Виходячи з наведеного, суд не приймає вищевказану обставину, як підставу для коригування митної вартості.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.

Виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відтак, митним органом не доведено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що митним органом запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, однак не зазначено які саме витрати слід підтвердити і в рамках яких законодавчих актів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехімпорт-2018" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя В. Ю. Ключкович

(Повний текст постанови складено 13.09.2024)