Рішення

від 26.07.2023 по справі 420/11922/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11922/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 травня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» у задоволенні запиту на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 року №5, що викладена у листі від 12.05.2023 року №01-11/91;

- зобов`язати Державний заклад «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 року №5 та надати повну і достовірну інформацію;

- стягнути із Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.

Позиція позивача обґрунтовується наступним.

Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію від 28.04.2023 року №5. Листом від 12.05.2023 року №01-11/91 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з підстав того, що інформація особисто не стосується позивача та не є такою, що становить суспільний інтерес.

Позивач наголошує, що в контексті даних правовідносин відсутні жодні підстави для застосування ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, з огляду на відсутність зазначених складових. Таким чином, інформація про розпорядження бюджетними коштами, а саме про отримання заробітної плати у державному закладі у тому числі до копії відповідних документів є публічною інформацією, а тому доступ до такої інформації не може бути обмежений.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 року отримана відповідачем 08.06.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 26 липня 2023 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

28 квітня 2023 року (вх. № 5 від 28.04.2023 року) позивач звернувся із запитом на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України», у якому просив надати інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату заступнику директора із господарської діяльності «ДССС Затока» МОЗ України (код ЄДРПОУ 01981997) ОСОБА_2 за період з 01.01.2022 року по дату отримання даного запиту (а.с. 9).

Листом від 12.05.2023 року № 01-11/91 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» відмовив у задоволенні запиту на інформацію, посилаючись на перелік відомостей, що становлять інформацію з обмеженим доступом відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зазначивши, що запитувана інформація не стосується позивача особисто та не є такою, що становить суспільний інтерес.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» під документом розуміє матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під поняттям захист інформації сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин 1-4 ст.21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №2939-УІ обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності

всіх трьох зазначених підстав.

Однак, суд вважає, що в контексті даних правовідносин відсутні жодні підстави для застосування ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, з огляду на відсутність зазначених складових.

Таким чином, інформація про розпорядження бюджетними коштами, а саме про

отримання заробітної плати у державному закладі у тому числі до копії відповідних документів

є публічною інформацією, а тому доступ до такої інформації не може бути обмежений.

Вищевказана позиція підтримана в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року у межах адміністративної справи № 820/3824/15 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року №815/1216/16.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року №2297-VI (далі Закон №2297-VI) персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ст. 5 Закону №2297-VI об`єктами захисту є персональні дані.

Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про запобігання корупції».

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII (далі Закон №1700-VII) суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування (підпункт «в»).

Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону №2939-УІ передбачено, що до розпорядників

інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб`єктами.

За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція

органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної

державної чи комунальної установи.

Частиною 6 статті 73 Господарського кодексу України визначено, що органами управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається (обирається) суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та

громадських формувань засновником відповідача є Міністерство охорони здоров`я України.

Суд зазначає, що Конституційним Судом України у рішенні від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 по справі №1-9/2012 зроблено висновок, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Судом встановлено, що відповідач є суб`єктом публічного права Державний заклад «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» та реалізує господарську компетенцію органу державної влади, а запитувана інформація стосується посадової особи відповідача, відтак, суд доходить висновку, що інформація про нараховану та виплачену заробітну плату заступнику директора із господарської діяльності «ДССС Затока» МОЗ України ОСОБА_2 за період з 01.01.2022 року по дату отримання даного запиту, не належить до інформації з обмеженим доступом.

Доказів, що надання вищевказаної інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину, відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Натомість, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» у задоволенні запиту на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 року №5, що викладена у листі від 12.05.2023 року №01-11/91 та зобов`язання Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 року №5 та надати повну і достовірну інформацію.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі "Guseva v. Bulgaria", заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі "Gillberg v. Sweden", заява № 41723/06, § 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 139, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державного закладу «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» у задоволенні запиту на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 року №5, що викладена у листі від 12.05.2023 року №01-11/91.

Зобов`язати Державний заклад «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 року №5 та надати повну і достовірну інформацію.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державний заклад «Дитячий спеціалізований (Спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» (вул. Приморська, буд. 3, смт. Затока, Одеська область, 67772, код ЄДРПОУ 01981997).

Суддя С.О. Cтефанов