Ухвала

від 26.07.2023 по справі 420/3306/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3306/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Коваля М.П.,

судді - Турецької І.О.,

судді - Зуєвої Л.Є.,

розглянувши питання про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефть-Трейд» про вжиття заходів забезпечення його позову Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефть-Трейд» про вжиття заходів забезпечення його позову Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення.

12 липня 2023 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження представник апелянта повторно посилається на те, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, при цьому сплату судового збору в умовах воєнного часу проведено тільки після отримання фінансування. Представник апелянта наголошує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Крім того, апелянт посилається на відповідну практику ЄСПЛ, в частині забезпечення доступу до правосуддя.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.

Як зазначено у п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Згідно висновків Верховного Суду у межах справ № 826/9136/17, №806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).

Колегія суддів звертає увагу апелянта на висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ від 20 вересня 2022 року у справі «ЗАВАЛІЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (Заява № 23342/14). Фактичні обставини даної справи зводяться до того, що суб`єктом владних повноважень подавилась апеляційна скарга, яка поверталась судом у зв`язку із несплатою судового збору. В подальшому, поза межами встановленого законодавством строку апеляційного оскарження, суб`єктом владних повноважень повторно подавалась апеляційна скарга разом із клопотанням про поновлення строку, яке задовольнялось судами. За висновками ЄСПЛ, у цій справі суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження. У зв`язку з цим Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, суд зазначає наступне. Так, закон дійсно не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, з урахуванням конкретних обставин справи. У межах справи №820/1212/17 висновки щодо наявності підстав для поновлення строків апеляційного оскарження ґрунтувались на значному розмірі судового збору, що підлягав сплаті (3200807,54 грн.). Водночас, у межах даної справи розмір несплаченого судового збору складав 4026,00 грн., а не 8052,00 грн, як помилково вважає апелянт, що свідчить про відмінність обставин даної справи від обставин справи №820/1212/17.

Суд вважає недоречними посилання апелянта на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року (справа № 9901/511/19).

До того ж, судом було роз`яснено апелянту, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки, водночас жодних доказів наведених обставин, зокрема у розрізі відсутності фінансування після 17 травня 2023 року, до суду не надано.

Таким чином, доводи представника апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до положень ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, оскільки наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 286, 298, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефть-Трейд» про вжиття заходів забезпечення його позову Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л. Є. Зуєва