Постанова

від 26.07.2023 по справі 400/11512/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/11512/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року, прийняте у складі суду судді Птичкіної В.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮ-ГРУПП» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 08.11.2021 № 24,-

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮ-ГРУПП» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 08.11.2021 № 24.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року в задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮ-ГРУПП» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 08.11.2021 № 24 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву про підтвердження правомірності застосування повного адміністративного арешту майна платника.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у зв`язку з не допуском ТОВ «ВЮ-ГРУПП» працівників ГУ ДПС у Миколаївській області до проведення фактичної перевірки, ГУ ДПС у Миколаївській області отримало право на застосування до платника адміністративного арешту. Апелянт зазначає, що податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна. Апелянт зауважує, що податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.11.2021 начальник Головного управління ДПС у Миколаївській області видав наказ № 2032-п про проведення фактичної перевірки відповідача.

Посадові особи позивача 05.11.2021 встановили факт відмови відповідача в допуску посадових осіб позивача до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, про що склали акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 05.11.2021 №1616/14-29-09-02-12/43229770.

08.11.2021 позивач прийняв рішення № 24 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосував повний адміністративний арешт майна позивача, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 102, м. Миколаїв.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач 09.11.2021 року позивач звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду в порядку ст.283 Кодексу адміністративного судочинства з поданням про підтвердження умовного адміністративного арешту майна, проте ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 провадження у справі №400/10799/21 в зв`язку з наявністю спору про право.

11 листопада 2021 року позивач звернувся з позовом про підтвердження умовного адміністративного арешту майна в загальному порядку.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (08.11.2021) станом на день звернення позивача до суду (19.11.2021) вже минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 Податкового кодексу України (далі ПК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків №632 від 14.07.2017 року (далі Порядок №632) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно п.94.19 ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зазначеним положенням ПК України кореспондують положення Порядку №632. Так, згідно пункту 2 розділу VIII Порядку №632 припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється зокрема у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV цього Порядку, а саме 96 годин, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч. 2,3 ст. 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, статтею 283 КАС України встановлено особливий, оперативний, порядок розгляду такої заяви та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на положення п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Проаналізувавши норми процесуального та матеріального права, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у законодавстві України, яке регулює спірні правовідносини є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що відповідно з вимогами ст.283 КАС України заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна та вимог п.п.94.19.1п.94.19 ст.94 ПК України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги ПК України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом цього терміну.

Колегія суддів зазначає, що у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), адже належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

За таких обставин, враховуючи те, що обґрунтованість арешту майна на виконання вимог п. 94.10 ст. 94 ПК України не перевірена в судовому порядку, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з огляду на сплив строку зазначеного у пункті 94.10 (96 годин) такий арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, незалежно від причин пропуску такого строку, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 червня 2023 року у справі № 817/1512/1625 травня 2018 року у справі № 820/2040/17, від 08 серпня 2018 року у справі №820/3059/17, від 28 березня 2019 року у справі № П/811/1722/17, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 16 грудня 2020 року справа № 820/5045/18 (адміністративне провадження № К/9901/1641/19/).

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮ-ГРУПП» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 08.11.2021 № 24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І. О. Турецька

Суддя: Л.Є. Зуєва