Постанова

від 25.07.2023 по справі 640/13816/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13816/22 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» (далі - позивач, ТОВ «БФ ПРОЕКТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00069080702 від 11 лютого 2022 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, які сплачують інші підприємства в сумі 31 702 508 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 29 175 603 грн, за штрафними санкціями - 2 526 905 грн;

2) скасувати податкове повідомлення-рішення № 00069070702 від 11 лютого 2022 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 366 855 грн.

На обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що наведені в акті перевірки порушення норм податкового законодавства вже були відображені в попередньому акті планової документальної перевірки від 05 березня 2021 року № 18283/26-15-07-04-01/35530368. Цей акт вже був предметом розгляду у справі № 640/20409/21, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення визнанні протиправними та скасовані.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року даний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено заниження ТОВ "БФ Проект" фінансового доходу за півріччя 2021 року на суму 18 877 808 грн, що виник внаслідок неврахування відсотків за користування фінансовими інвестиціями, чим порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 21 П(С)БО 15 "Дохід", п. ЗО НП(С)БО 13 "Фінансові інструменти", п. 10НП(С)БО 11 "Зобов`язання".

Згідно з наданими до перевірки регістрами бухгалтерського обліку встановлено кредиторську заборгованість на суму 60 000 000 грн, яка обліковується на бухгалтерському рахунку 6811 "Розрахунки з іншими кредиторами" без руху станом на 01 жовтня 2019 року та станом на 30 червня 2019 року, за договором від 20 серпня 2018 року № 250-ПЛ8 (далі - Договір), укладеним з ТОВ "БФ Склад" на поставку паливних гранул.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її задоволення, наполягає на законності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом відповідно до пп. 78.1.7, п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі по тексту Кодекс), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27 вересня 2021 року № 7597-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 червня 2021 року, валютного - за період з 01 жовтня 2019 року по 30 червня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2019 року по 30 червня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 , п.30 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року № 559, п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07 лютого 2013 року № 73 (далі -), п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, п. 8 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 № 356, п. 5.7 підрозділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Мінфіну від 25 лютого 2000 року № 39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку», у результаті чого занижено податок на прибуток усього на суму 29 175 603 грн. у тому числі за 2019 на суму 5 053 810 грн., за 2020 на суму 19 442 263 грн. та за півріччя 2021 на суму 4 679 530 гривень.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 366 855 грн., у тому числі за червень 2021 року в сумі 366 855 гривень.

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІ, р. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року № 4, а саме: в податковому розрахунку за 1 квартал 2021 року не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку.

11 лютого 2022 року відповідачем на підставі акта перевірки №91238/26-15-07-07-03-17/35530368 від 08 грудня 2021 року винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 00069080702, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 44.2, 134.1.1 Податкового кодексу України, через не врахування у деклараціях показників податкової та фінансової звітності попередніх періодів, які збільшені за результатами попередньої перевірки, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток, що сплачують інші підприємства», всього в сумі 31 702 508,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 29 175 603,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 526 905,00 грн.

- 00069070702, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 198.6, 201.10 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за червень 2021 року в сумі 366 855,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання та зменшення від`ємного значення ПДВ ґрунтується на наступних обставинах:

- зменшення від`ємного значення з ПДВ за результатами позапланової перевірки є прямим наслідком неврахування ТОВ «БФ ПРОЕКТ» показників декларацій з ПДВ, визначених на підставі порушень, встановлених актом попередньої перевірки (планової) № 18283/26-15-07-04-01/35530368 від 05 березня 2021 року;

- відсутність на момент проведення перевірки результатів оскаржень повідомлень-рішень, винесених за результатами планової перевірки внаслідок наявності лише ухвали про відкриття провадження у справі № 640/20409/21 від 26 липня 2021 року. Рішення, що набрали законної сили на момент завершення перевірки - відсутні;

- з метою уникнення втрат до бюджету (попередньою перевіркою знято усі збитки (від`ємне значення оподаткування податком на прибуток на суму 34 054 721 грн.) та збільшено до сплати податок на прибуток, зменшено від`ємне бачення з податку на додану вартість на суму 1 995 306 грн., в рамках проведення позапланової виїзної перевірки наступних звітних періодів донараховано податок на прибуток та зменшено від`ємне значення з урахування показників, визначених попередньою перевіркою.

- при проведенні позапланової виїзної перевірки за період з 01 жовтня 2019 року по 30 червня 2021 року встановлено порушення з податку на прибуток, а саме: неврахування у складі доходів умовно нарахованих відсотків на отриманий у 2018 році авансовий платіж на суму 18 877 808 грн;

- не відображено фінансовий дохід від отриманих грошових коштів за 2020 рік на суму 111 616 399 грн. у зв`язку з відсутністю здійснення реєстраційних дій із зменшення статуту підприємства, створення вилученого капіталу.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Працівниками ГУ ДПС у м. Києві була проведена (попередня) документальна планова виїзна перевірка ТОВ «БФ ПРОЕКТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року. За результатом такої перевірки ГУ ДПС у м. Києві складений акт від 05 березня 2021 року №18283/26-15-07-04-01/35530368.

Згідно розд. ІV «Висновок» цього акта перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем, зокрема наступних норм податкового законодавства:

- п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження платником податку на прибуток за 2018 рік на суму 11 893 459 грн., та водночас до завищення платником показника від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3-и квартали 2019 року на суму 34 054 721 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п. 198.5 і 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.3, 201.4 та 201.10 ст. 201, п. 26-1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України, наслідком чого стало завищення платником показника суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за звітний період вересень 2019 року на загальну суму 1 995 306 грн.;

- п.п. 201.1, 201.4, 201.7 і 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267), наслідком чого стала протиправна бездіяльність платника щодо виписки (складання) та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.09.2017 на суму податку на додану вартість 1 941 973 грн.;

- пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, наслідком чого стало неподання звіту про контрольовані операції за 2018 рік;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, наслідком чого стало неподання або несвоєчасне подання платником повідомлень за формою №20-ОПП.

22 квітня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві на підставі цього попереднього акта перевірки прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- за №00307990704 форми «ПС», яким відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України за порушення платником (позивачем) п. 63.3 ст. 63 цього ж Кодексу застосувала до позивача до штрафні санкції у загальній сумі 30 600,00 грн.;

- за №00307830704 форми «Р», яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення платником (позивачем) п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 цього ж Кодексу визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14 866 824,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 11 893 459,00 грн., за штрафними санкціями - 2 973 365,00 грн.);

- за №00307840704 форми «П», яким відповідно до п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення платником (позивачем) п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 цього ж Кодексу зменшило позивачу задекларовану ним у податковій декларації за 3-и квартали 2019 року (реєстр. №9258607912 від 05.11.2019) від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 34 054 721,00 грн.;

- за №00307660704 форми «ПН», яким відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, ст. 120-1 Податкового кодексу України за порушення платником (позивачем) п.п. 201.1, 201.4, 201.7 і 201.10 ст. 201 цього ж Кодексу застосувала до позивача до штраф у сумі 3 400,00 грн.;

- за №00307700704 форми «В4», яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення платником (позивачем) п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п. 198.5 і 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.3, 201.4 та 201.10 ст. 201, п. 26-1 підрозд. 2 розд. XX цього ж Кодексу зменшило позивачу задекларовану ним у податковій декларації за вересень 2019 року (реєстр. №9245471949 від 21.10.2019) від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 995 306,00 грн.

Між тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року по справі №640/20409/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року, адміністративний позов ТОВ «БФ Проект» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 квітня 2021 року за №00307830704, №00307840704, №00307660704 та №00307700704.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 квітня 2021 року №00307990704 в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 15 300 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як вірно наголошено судом першої інстанції, ухвала про відкриття провадження в справі №640/20409/21 датована 23 липня 2021 року. Перше судове засідання за участі представника контролюючого органу по справі №640/20409/21 проведене 16 серпня 2021 року. Тобто, станом на дату складення акта перевірки (08 грудня 2021 року), за результатами якої винесено оскаржувані в рамках даної справи податкові повідомлення-рішення, контролюючому органу було відомо про те, що ППР за результатами попередньої перевірки є неузгодженими, а отже збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення від`ємного значення ПДВ з урахуванням донарахованих сум попереднього контрольного заходу є протиправним.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині донарахувань податку на прибуток та зменшення від`ємного значення ПДВ з урахуванням висновків попередньої перевірки не можна вважати правомірними.

Щодо заниження фінансового доходу за півріччя 2021 на суму 18 877 808 грн, що виник внаслідок неврахування відсотків за користування фінансовими інвестиціями, то слід зазначити таке.

Так, відповідач стверджує, що передоплата за паливні гранули відповідно до договору № 250-П/18 від 20 серпня 2018 року, є фінансовим інструментом (довгостроковою інвестицією), на суму якого мають бути нараховані відсотки у розмірі 18 877 808 грн.

Натомість, позивач наполягає на тому, що 60 млн. грн, отриманих ним відповідно до вказаного договору, є передоплатою за паливні гранули, оскільки про це зазначено в цьому Договорі та платіжних документах. Тобто сума передоплати за Договором поставки паливних гранул, укладеним з ТОВ «БФ Склад» від 20 серпня 2018 року № 250-П/18, не є довгостроковою фінансовою інвестицією.

Суд погоджується з такими доводами позивача, приймаючи до уваги наступне.

Як зазначено у п. 3.1 Договору від 20 серпня 2018 року № 250-П/18 з ТОВ «БФ Склад», строки передання товарів передбачені у 5 робочих днів з дня підписання Специфікації, якщо інше не передбачено в самій специфікації.

Відповідно до пункту 7.2 Договору від 20 серпня 2018 року № 250-П/18, ціна за одну тонну Товару визначається Сторонами за домовленістю, та зазначається у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пунктів 5-6 Специфікації №1 від 20 серпня 2018 року, товар - паливна гранула з деревини (6 мм, мішок 15 кг*75 на палеті). Обсяг - 1000 т. ціна за тону 5184 грн з ПДВ. Тобто загальна вартість Товару відповідно до Специфікації № 1 становить 5 184 000 грн.

Відповідно пунктів 5-6 Специфікації № 2 від 21 вересня 2018 року обсяг товару становить 2 131 тон. Ціна за тону - 6 336 гривень. Тобто загальна вартість Товару відповідно до Специфікації №2 становить 13 502 016 грн.

Відповідно до пункту 9 Специфікації № 2 строк поставки становить 45 календарних днів з моменту підписання Специфікації (до 5 листопада). При цьому у пункті 7 Специфікації № 2 зазначається, що покупець зобов`язується сплатити 100% вартості Товару до 31 жовтня 2018 року. Тобто Специфікацією передбачена передплата за поставлений Товар.

Відповідно до ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання замовлення ТОВ «БФ Склад», керуючись ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України ТОВ «БФ Проект» поставило зазначений у специфікації № 2 Товар на суму 9 200 000 грн. (1 453 тон) 28 вересня 2021 року. В свою чергу, ТОВ «БФ Склад» оплатило зазначений Товар платіжним дорученням на суму 9 200 000 гривень також 28 вересня 2021 року.

Призначення платежу - «Оплата за паливну гранулу з деревини, згідно договору №250- П-18 від 20.08.2018 р. (специф. № 2). в т. ч. ПДВ 20% 1533333.33 грн.».

За твердженням контролюючого органу, надані документи не стосуються порушень, викладених в акті, оскільки 1) видаткова накладна на відвантаження товару на суму 9 200 000 гривень виписана за межами періоду, що перевіряється, а 2) отримана передоплата наявна у складі кредиторської заборгованості на суму 60 000 000 гривень, яка обліковується ТОВ «БФ Проект» на бухгалтерському рахунку 6811 «Розрахунки з іншими кредиторами» без руху станом на 01 жовтня 2019 року та на 30 червня 2019 року за договором від 20 серпня 2018 року № 250-П/18.

Однак, видаткова накладна підтверджує не фінансовість, а товарність контрактного зобов`язання ТОВ «БФ Проект», що спростовує твердження податкового органу про те, що сума передоплати за Договором поставки паливних гранул є довгостроковою фінансовою інвестицією. Дане твердження відповідача ґрунтується на тому, що вказаний договір був укладений не з тією метою, яка в ньому прямо зазначена. При цьому інша мета, про наявність якої стверджує відповідач, а саме фінансова інвестиція, жодним доказом не підтверджена самим податковим органом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 14.1.81. статті 14 ПКУ б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Жодного доказу придбання будь-якого фінансового інструменту відповідач до суду не надав.

Натомість, Договір від 20 серпня 2018 року № 250-П/18 між ТОВ «БФ Проект» і ТОВ «БФ Склад» передбачає продаж паливних гранул (товару) позивачем і не містить жодної згадки про продаж фінансових активів.

У подібній справі, де контролюючий орган також назвав кошти, отримані за договором поставки фінансовою інвестицією, КАС ВС у справі № 160/13265/19 вказав, що безпідставними є посилання контролюючого органу на застосування до спірних правовідносин порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, натомість виконання умов договору щодо оплати за товар є фінансовим зобов`язанням. У зв`язку з чим відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції до спірних правовідносин.

Отже, отримані за договором поставки товару кошти не є фінансовим інструментом.

Крім того, як зазначено самими контролюючим органом у рішенні про результати розгляду заперечень, видаткова накладна була виписана на ТОВ «БФ Склад» 28 вересня 2021 року і тому станом на 01 жовтня 2019 року та 30 червня 2019 року (тобто до моменту відвантаження паливних гранул) отримана передоплата обліковувалась на рахунку 6811 «Розрахунки з іншими кредиторами» без руху.

Щодо відображення коштів в сумі 60 000 000 грн, отриманих ТОВ «БФ Проект» від ТОВ «БФ Склад» за договором від 20 серпня 2018 року № 250-П/18, слід зазначити таке.

Відповідно до облікової політики, підприємство для здійснення господарської діяльності використовує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Договірне зобов`язання ТОВ «БФ Проект» відповідно до Договору від 20 серпня 2018 року № 250-П/18 полягало у «передачі у власність покупця Деревних гранул» (Товару, а не коштів), а зобов`язання ТОВ «БФ Склад» полягало у необхідності оплатити Товар.

Тобто, договірне зобов`язання ТОВ «БФ Проект» не підпадає під визначення пункту 4 П(С)БО 13 та не є фінансовим зобов`язанням. Зобов`язання ТОВ «БФ Проект» за Договором від 20 серпня 2018 року № 250-П/18 є товарними, а не грошовими.

Грошові кошти в сумі 60 000 000 грн не є грошовим активом за наведених нижче причин.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 фінансові інвестиції - (1) активи, які утримуються підприємством (2) з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Між тим, кошти в сумі 60 000 000 грн, отримані ТОВ «БФ Проект» від ТОВ «БФ Склад» за договором від 20 серпня 2018 року № 250-П/18, не є фінансовим активом ТОВ «БФ Склад», оскільки утримуються не з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (у розумінні пункту 4 П(С)БО 13), а на підставі ч. 1 статті 531 ЦК України є передоплатою за паливні гранули і спрямовані на виконання товарних зобов`язань перед ТОВ «БФ Склад» за відповідним договором.

Більше того, жодного прибутку (у вигляді відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для ТОВ «БФ Склад» за утримання активу отримано не було, оскільки такий прибуток не є предметом вказаного договору поставки гранул.

Тобто, контролюючим органом не дотримана друга вимога для можливості кваліфікації грошових коштів за Договором № 250-П/18 як фінансового інструменту.

Отже, з наведеного вбачається, що у ТОВ «БФ Проект» відсутній обов`язок нараховувати відсотки за півріччя 2021 на суму 18 877 808 грн. за користування коштами в сумі 60 000 000 грн, оскільки вони не є довгостроковими фінансовими інвестиціями.

Щодо заниження фінансового доходу за 2022 рік на суму 111 616 399 грн, то суд зазначає наступне.

На переконання відповідача, продаж позивачем частки у статутному капіталі є підставою для збільшення фінансового результату до оподаткування на суму отриманих позивачем коштів від такого продажу, оскільки позивач при викупі такої частки не вчинив реєстраційних дій щодо зменшення статутного капіталу у зв`язку з таким викупом частки у власному капіталі.

Відповідач стверджує, що позивач такого права не має, оскільки при викупі частки у учасника позивач не вчинив ніяких реєстраційних дій та не відобразив зменшення статутного капіталу на розмір викупленої частки, пов`язане з таким викупом.

Позивач же наполягає на тому, що при здійсненні операції з викупу частки у власному капіталі з метою подальшого її продажу іншому учаснику чи третій особі, суть цієї операції не залежить від тимчасової реєстрації зменшення статутного капіталу ТОВ на розмір такої частки.

В Акті перевірки відповідачем вказано, що попередньою перевіркою (згідно акту від 05 березня 2021 року № 18283/26-15-07-04-01/35530368) не відображено інформацію щодо створення вилученого капіталу, у тому числі щодо викупу власної частки та формування суми вилученого капіталу, зменшення рахунку 40 «статутний капітал», здійснення реєстраційних дій із зменшення статуту підприємства, наявність бухгалтерських операцій із створення вилученого капіталу шляхом здійснення проводок ДТ 45 КТ 31, ДТ 40 КТ 45.

Між тим, відповідно до ч. 1, 4 статті 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки. Тобто, вилучення капіталу не відбувається у цьому разі і викуп частки у власному статутному капіталі здійснюється без його зменшення.

У разі придбання частки (частини частки) учасника самим товариством без зменшення статутного капіталу (тобто без його вилучення) товариства, воно зобов`язане здійснити відчуження такої частки відплатно не пізніше ніж через один рік з дня придбання частки (частини частки), якщо інший строк не встановлено статутом товариства.

Отже, Товариство може не зменшувати власний статутний капітал при його купівлі (не відображати в ЄДР його зменшення) і відповідно немає обов`язку зменшувати рахунок 40 «статутний капітал», здійснювати реєстраційні дії із зменшення статуту підприємства, як на цьому наполягає відповідач.

Оскільки відповідно до частин 1, 4 статті 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ТОВ «БФ Проект» могло не зменшувати статутний капітал, позивач після придбання частки у власному статутному капіталі продав її ПАТ «ВЕНЧУРНИЙ ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «УНІБУДІНВЕСТ».

Слід зазначити, що в акті перевірки відповідачем зафіксовано, що оплату ПАТ «ВЕНЧУРНИЙ ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «УНІБУДІНВЕСТ» частки в статутному капіталі ТОВ «БФ Проект» «відображено проводками Дт 31 Кт 71 Дт 71 Кт 79».

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, оплату в сумі 111616399 гривень відображено в Дебеті Рахунку 31 «Рахунки в банках», Кредиті Рахунку 71 «Інший операційний дохід» і далі Дебеті Рахунку 71 «Інший операційний дохід» Кредиті Рахунку 79 «Фінансові результати» (тобто рахунку, призначеному для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства).

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що дохід від отримання коштів на купівлю ПАТ «ВЕНЧУРНИЙ ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «УНІБУДІНВЕСТ» частки в статутному капіталі ТОВ «БФ Проект» було в підсумку відображено на Рахунку 79 «Фінансові результати», призначеному для узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства, що відповідає діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків