Постанова

від 25.07.2023 по справі 560/909/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/909/23

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

25 липня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянець А. Е.,

представника позивача: Нагнибіди В.І.

представника відповідача: Ткачук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2023 №251/2201-0706.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2023 №251/2201-0706 винесено із порушенням норм матеріального права, є нечинним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Посадові особи контролюючого органу прийшли до помилкового висновку про наявність порушень згідно акта перевірки від 20.12.2022 № 8344/22-01- 07-06/40504942, яким встановлене порушення позивачем п.2 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції", з урахуванням п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, не врахувавши факт укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.11.2021.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" є платником податків та зареєстроване Хмельницькою районною державною адміністрацією 24.05.2016 за №16731020000015388. Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля одягом і взуттям (код КВЕД 46.42).

На підставі направлення від 08.12.2022 №4793 та наказу від 08.12.2022 №3082-П Головного управління ДПС у Хмельницькій області, головним державним інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Балюком С.Л. проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" з питань дотримання установлених НБУ строків розрахунків та підтвердження повідомлення Національного банку України про порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями по експортному контракту №PL01062020 від 01.06.2020 за період з 01.06.2020 по 07.12.2022.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2022 № 8344/22-01-07-06/40504942, за висновками якого встановлено порушення вимог п.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, щодо дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту №PL01062020 від 01.06.2020 з нерезидентом FENIKS Piotr Mioduszewski (Польща) в сумі 22126,40 дол. США на 77 днів.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 09.01.2023 №251/2201-0706 форма "С", яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 186 909,37 грн.

Не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку не враховувати факт укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.11.2021, оскільки вимоги щодо заборгованості між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" та FENIKS Piotr Mioduszewski (Польща), залік яких відбувся згідно із Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 29.11.2021, були не однорідними, так, як по експортному контракту №PL01062020 від 01.06.2020 виникла дебіторська заборгованість по надходженню грошових коштів в сумі 22126,40 дол.США, а по експортному контракту №PL22022019 від 22.02.2019 виникла кредиторська заборгованість по вже оплаченому товару (вартістю 22757,60 дол. США.). Тобто невиконане зобов`язання по експортному контракту №PL01062020 від 01.06.2020 полягало у перерахування грошових коштів, в той час як невиконане зобов`язання по контракту № PL22022019 від 22.02.2019 полягало у поставі товару.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2473-VIII в редакції на час спірних відносин).

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті "б" пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами статті 4 Закону України "Про валюту і валютні операції" визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.

За змістом частини 5 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина 2 статті 13 Закону № 2473-VIII).

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" № 679-XIV від 20.05.1999 визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції №7 Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Відповідно до пункту 7 ІІ Інструкції Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

За змістом частини 8 статті 13 Закону № 2473-VIII Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Отже, порушення резидентами строку розрахунків за операціями з експорту товарів тягне за собою нарахування пені.

Із матеріалів справи слідує, що 01 червня 2020 року між Позивачем та польським суб`єктом господарювання FENIKS PIOTR MIODUSZEWSKI укладено контракт № PL01062020 від 01 червня 2020 строком на 1 рік (контракт), згідно якого Позивач зобов`язався продати. Покупцю товар взуття згідно специфікацій, а Покупець здійснити безготівкову оплату за поставлений товар у валюті (долар США). Згідно Контракту Позивачем було здійснено поставку товару Контрагенту відповідно до даних Таблиці № 1, наведеної у позовній заяві.

Таким чином, відповідно до умов Контракту, Позивачем було здійснено поставку товару Контрагенту на загальну суму 168 285 (сто шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять) доларів США 56 центів.

В свою чергу, на виконання умов Контракту, Контрагентом було здійснено оплату Позивачу за поставлений товар відповідно до даних Таблиці № 2, наведеної у позовній заяві. Отже, відповідно до умов Контракту, Контрагентом було оплачено поставлений товар на загальну суму 146 159 (сто сорок шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять) доларів 16 центів США.

Різниця між сумою поставленого товару та сумою оплати за Контрактом, згідно даних Таблиці 1 та Таблиці 2, склала 22 126 (двадцять дві тисячі сто двадцять шість) доларів 40 центів США на користь Позивача і є дебіторською заборгованістю Позивача за Контрактом. Крім того, до укладення вказаного Контракту, між Позивачем та Контрагентом існували договірні відносини, врегульовані Контрактом № P?22020219 від 22 лютого 2019 року (Попередній контракт), який за змістом та суттю відповідає умовам Контракту.

Згідно Попереднього контракту Позивачем було здійснено поставку товару. Контрагенту відповідно до даних Таблиці № 3, наведеної у позовній заяві. Таким чином, відповідно до умов Попереднього контракту. Позивачем було здійснено поставку товару Контрагенту на загальну суму 131 353 (сто тридцять одна тисяча три п`ятдесят три) долари 08 центів США. В свою чергу, на виконання умов Попереднього контракту. Контрагентом було здійснено оплату Позивачу за поставлений товар відповідно до даних Таблиці № 4, наведеної у позовній заяві Отже, відповідно до умов Попереднього контракту, Контрагентом було оплачено поставлений товар на загальну суму 154085 (сто п`ятдесят чотири тисячі вісімдесят п`ять) доларів 68 центів США. Різниця між сумою поставленого товару та сумою оплати за Попереднім контрактом, згідно даних Таблиці 3 та Таблиці 4, склала 22 732 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять два долари60 центів США на користь Контрагента і є кредиторською заборгованістю Позивача за Контрактом.

Також, відповідно до умов, визначених Контрактом та Попереднім контрактом, а також згідно загальних засад цивільного законодавства, з урахуванням заборгованості Позивача за Попереднім контрактом перед Контрагентом (кредиторська заборгованість Позивача) та заборгованості Контрагента за Контрактом перед Позивачем (дебіторська заборгованість Позивача), сторонами даних договорів було прийнято спільне рішення щодо взаємного зарахування зустрічних грошових вимог у договірних зобов`язаннях один перед іншим, що призвело до укладання між Позивачем та Контрагентом Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 листопада 2021 року. Відповідно до умов Угоди, заборгованість Позивача перед Контрагентом за Контрактом після проведення взаємного заліку грошових зобов`язань одного перед іншим склала 631,20 доларів США (кредиторська заборгованість Позивача).

Судом першої інстанції у рішенні від 24 квітня 2023 року зазначено, що у Позивача відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) на перевищення строків розрахунків по контракту № PL01062020 від 01 червня 2020 року з нерезидентом FENIKS PIOTR MIODUSZEWSKI (Польща). Крім того зазначено, що Позивачем також не надано під час перевірки та до суду документів про звернення в суд з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента FENIKS PIOTR MIODUSZEWSKI (далі Іноземний контрагент).

Судом також вказано про непогодження із позицією Позивача про наявність Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 листопада 2021 року щодо припинення зобов`язань між контрагентами по контракту № PL01062020 від 01 червня 2020 року як підстави для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків.

Колегія суддів зазначає, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо перевищення строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором видається виключно за наявності відповідних підстав, які були відсутні у Позивача на момент виконання зобов`язань по такому договору. Окрім того, такий висновок не є виключно єдиною підставою для зняття зовнішньоекономічної операції з валютного контролю уповноваженим банком.

Стягнення заборгованості з Іноземного контрагенту також не с предметом судового розгляду у справі № 560/909/23, оскільки:

1) такі позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙЕС» не заявлялись:

2) стягнення заборгованості з контрагента с предметом розгляду в порядку господарського судочинства;

3) відсутні підстави для стягнення заборгованості з Іноземного контрагента у зв`язку з відсутністю самої заборгованості;

4) чинне законодавство та стала судова практика передбачає, зокрема, реальність здійснення правочинів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпункт 5 пункту 10 розділу I Інструкції про порядок валютного нагляду банків з дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 визначає, що банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності, зокрема, документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи вказане та за наявності документа з банку, що підтверджує зняття валютного контролю по договору № PL01062020 від 01 червня 2020 року, Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" та Іноземним контрагентом відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі щодо валютного контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у постанові від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 (пункт 15 постанови) с неповним, оскільки сам Верховний Суд у пункті 16 даної постанови робить правовий висновок з урахуванням усталеної судової практики щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, а саме:

"Вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням с боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням с кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню прикову природу, ще не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання та вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги".

Як вбачається з матеріалів позову, зустрічні вимоги Позивача та його Іноземного контрагента обумовлені зовнішньоекономічними договорами № Р.01062020 від 01 червня 2020 року (далі Контракт 1) та № PL22020219 від 22 лютого 2019 року (далі Контракт 2). Предметом вказаних договорів є поставка товару Іноземному контрагенту. Слід враховувати, що Контракт 1 і Контракт 2 є виконаними, за якими строки виконання зобов`язання настали.

Посилання суду першої інстанції на висновок у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог також є неповним, оскільки ця постанова, зокрема, містить також такі висновки:

"Надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим. Випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено. Чинним законодавством також не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції".

Слід зауважити, що Позивачем надано для розгляду у справі № 560/909/23 довідку від 28 березня 2023 року № 2416, видану АТ "УКРСИББАНК", щодо повного розрахунку за Контрактом 1 та зняття даної операції з валютного контролю банком. Водночас, дана довідка не врахована Судом при винесенні Рішення.

Отже, Позивач, виконавши умови зобов`язання по Контракту 1, мав повну підставу не отримувати валютну виручку від Іноземного контрагента, оскільки з ним у формі Угоди про зарахування зустрічних вимог було досягнуто домовленості про зарахування дебіторської заборгованості з Іноземним контрагентом за Контрактом 1 за рахунок кредиторської заборгованості з Іноземним контрагентом за Контрактом 2 по валютних розрахунках.

При цьому, єдиною відмінністю між обставинами справи № 560/909/23 та досліджуваними у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18, с предмет зовнішньоекономічного контракту: «взуття» та «насіння ріпаку» відповідно. Це підтверджує подібність відносин у зазначених справах.

Таким чином, постанова Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 також підтверджує правильність дій Позивача.

Щодо поняття однорідності вимог по Контракту 1 і Контракту 2 колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції вказано, що "вимоги щодо заборгованості між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" та FENIKS PIOTR MIODUSZEWSKI (Польща), залік яких відбувся згідно із Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 29.11.2021, були не однорідними, оскільки по експортному контракту № PL01062020 від 01.06.2020 виникла дебіторська заборгованість по надходженню грошових коштів в сумі 22 126,40 дол. США, а по експортному контракту № PL22022019 від 22.02.2019 виникла кредиторська заборгованість по вже оплаченому товару (вартістю 22757,60 дол. США.). Тобто невиконане зобов`язання по експортному контракту № PL01062020 від 01.06.2020 полягало у перерахування грошових коштів, в той час як невиконане зобов`язання по контракту № Р?22022019 від 22.02.2019 полягало у поставі товару".

Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням з огляду на наведені висновки у постанові Верховного Суду 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18. На підставі вказаного Верховним Судом було зроблено наступний висновок: "змісту імпортного та експортного контрактів, наявних первинних документів, а також з Угоди про зарахування вбачається, що між двома суб`єктами господарювання виникли зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними, між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання, а умови проведення розрахунків за експортним та імпортним контрактами, вони відповідають критеріям, зазначеним, зокрема, у п.1.11 Інструкція №№ 136, дотримання яких є передумовою для визнання зарахування зустрічних однорідних вимог та зняття цих розрахунків банком з валютного контролю".

По Контракту 1 і Контракту 2 між Скаржником і іноземним контрагентом також виникли взаємні грошові зобов`язання, які за змістом є однорідними. Тобто, за Контрактом 1 була недоплата грошових коштів з боку Іноземного контрагента, а за Контрактом 2 мала місце переплата валютної виручки (на яку, зокрема, Відповідач не звернув увагу). При цьому, вказані грошові зобов`язання були узгоджені та погашені згідно Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 листопада 2021 року, що відповідає чинному законодавству у сфері регулювання валютного надходження до України та узгоджується зі змістом постанови Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18.

Колегія суддів не погоджується також із тим, що позивачем не надано до суду доказів завершення банком валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією по експортному контракту № PL01062020 від 01.06.2020 на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Твердження суду першої інстанції про те, що «наявність повідомлення банку про припинення зобов`язань за зовнішньо-економічними відносинами, а поданий до матеріалів справи лист відділення № 301 АТ "УКРСИББАНК" від 28.03.2023 № 2416 не визначає належного повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог у встановлений законодавством строк» є некоректним з огляду на наступне:

1) діючим законодавством не визначено змісту належного повідомлення банку про зарахування зустрічних однорідних вимог;

2) судом у рішенні не наведено, в чому полягає належне повідомлення банку про зарахування зустрічних однорідних вимог по зовнішньоекономічному контракту та які саме документи для підтвердження цього мав долучити Скаржник;

3) так само законодавство України не дає правового визначення терміну «валютна виручка»;

4) відповідно до вказаного Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙЕС» під час укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 листопада 2021 року керувався вимогами цивільного законодавства, що мають вищу юридичну силу стосовно підзаконних актів Правління НБУ, які регулюють умови контролю за надходження валютної виручки;

Вказане відповідає змісту висновку у вже зазначеній постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18: "вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені Постановами Правління НБУ № 386 та № 410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов`язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не с обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків".

Саме задля захисту прав резидентів України у сфері регулювання надходження валютної виручки Верховний Суд у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 відступив від раніше сформованої правової позиції та дійшов висновку, що "резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог с складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України".

Таким чином, судом першої інстанції невірно трактовано вимоги законодавства у сфері контролю за валютними операціями та обов`язків резидентів України щодо виконання умов зовнішньоекономічних договорів.

Окрім того, із копії листа АТ "УКРСИББАНК" вих. № 11/11919 від 08 травня 2023 року слідує, що станом на 01.04.2023 р. експортна операція в сумі заборгованості 22757,60 USD по МД 4000400002021010083 від 22.09.2021 р. за контрактом PL01062020 від 01.06.2020 р. була вилучена з файлу порушників. За контрактом PL22022019 від 22.02.2019 р. заборгованість відсутня.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано та помилково зробив висновок про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09 січня 2023 року № 251/2201-0706.

З урахуванням зазначеного наявні усі підстави для скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі № 560/909/23 як такого, що ухвалене у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Також на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 7009,11 грн (2803,64 грн за звернення до суду першої інстанції та 4205,47 грн за звернення до суду апеляційної інстанції).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.01.2023 № 251/2201-0706.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙЕС" (код ЄДРПОУ - 40504942) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 7009,11 грн (сім тисяч дев"ять гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 липня 2023 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.