Постанова

від 19.07.2023 по справі 363/3251/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3251/21 Головуючий у суді І інстанції Чірков Г.Є.

Провадження № 22-ц/824/6997/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Озерний край», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний Вадим Олександрович, про розірвання договору, визнання права власності та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив в суді вищевказаний позов, посилаючись на те, що 06 серпня 2019 року він продав, а ОК «Озерний край» купив у нього за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бережним В.О. та зареєстрованим в реєстрі за №1428, земельну ділянку з кадастровим номером 3221882800:28:176:0063 площею 0,2260 га, розташовану на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області.

В пункті 2.1 договору зазначено, що ціна продажу земельної ділянки була сплачена відповідачем позивачу в безготівковій формі у повній сумі 29 900 грн до підписання договору. Однак, в дійсності відповідач увів позивача та приватного нотаріуса в оману і як до підписання договору, так і дотепер не сплатив жодних коштів у якості оплати ціни земельної ділянки за договором, що свідчить про невиконання відповідачем умов договору та порушення ним свого зобов`язання зі сплати вартості земельної ділянки. Несплата відповідачем визначеної ціни земельної ділянки є істотним порушенням договору, оскільки внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідача позивач був повною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Відтак, вказаний договір купівлі-продажу має бути розірвано за рішенням суду на вимогу позивача.

Оскільки зобов`язання за договором виконано лише однією стороною - продавцем, то у разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала, що визначені у главі 83 ЦК України, зокрема статтями 1212 та 1213 ЦК України, а тому позивач має право вимагати від відповідача, який не сплатив ціну земельної ділянки за договором, її повернення шляхом визнання його права власності на спірну земельну ділянку, тобто у спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Окрім того, зважаючи на пред`явлення вимоги про повернення позивачу у власність земельної ділянки, він не може вимагати від відповідача сплатити ціну земельної ділянки за договором, однак згідно із статтею 625 ЦК України має право вимагати від нього сплати трьох процентів річних від її ціни та позитивної різниці між ціною земельної ділянки з урахуванням встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), нарахованих за період з дня укладення договору до дня подання цієї позовної заяви до суду, що в загальному розмірі за період з 06 серпня 2019 року по 21 грудня 2021 року становить 6 907,03 грн.

З урахуванням наведеного та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив: розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 06 серпня 2019 року між ним та ОК «Озерний край», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бережним В.О. і зареєстрований в реєстрі за № 1428; визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882800:28:176:0063 площею 0,2260 га, розташовану на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879419032000; стягнути з відповідача на його користь 6 907,03 грн на вжиття заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання та 2 724 грн на відшкодування судового збору.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2023року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми статті 651 ЦК України та не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме показання позивача, який був допитаний в якості свідка та повідомив суду факти, які прямо стосуються укладання ним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Такими фактами є те що, ані до підписання договору, ані після його підписання, в готівковій та/або в безготівковій формі позивач грошових коштів у розмірі 29 900 грн від відповідача не отримував, що є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу.

Також допитаний в якості свідка позивач повідомив суду, що не уповноважував замість себе ОСОБА_2 отримувати від продажу земельної ділянки грошові кошти у розмірі 29 900 грн та не зазначав в довіреності, яка видана на ім`я ОСОБА_2 , про те що він має право від його імені та замість нього отримувати будь - які грошові кошти.

Обґрунтованих мотивів відхилення показів свідка ОСОБА_1 судом першої інстанції не було зазначено, вказані покази мали бути взяті судом до уваги та належним чином оцінені у відповідності до статті 89 ЦПК України.

Позивач також наводить аргументи, які спростовують доводи відповідача щодо передачі йому коштів в рахунок оплати за договором купівлі-продажу. Вважає, що наданий відповідачем видатковий касовий ордер не доводить цих обставин, оскільки він заповнений з порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2017 року № 148, зокрема, не містить підпису ОСОБА_1 про отримання коштів та посилання на довіреність на отримання цих коштів ОСОБА_2 .

Що ж до довіреності від 24 липня 2019 року, яка була виписана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 та вказана у видатковому касовому ордері і долучена до матеріалів справи, то позивач відмічає, що в тексті довіреності відсутній пункт, який би надав право ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 отримувати грошові кошти.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Ярошинська І.А. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки в договорі купівлі-продажу було зазначено, що сторони розрахувались за земельну ділянку до укладення договору купівлі-продажу. Видатковий касовий ордер доводить лише отримання ОСОБА_2 коштів із каси садового товариства, однак ці кошти ним передавались ОСОБА_1 .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Городок Я.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Ярошинська І.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Третя особа - приватний нотаріус в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзив не подавав і причини неявки до суду не повідомив, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка цього учасника справи відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОК «Озерний край» в особі голови кооперативу Ткача А.Ю. (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережним В.О. і зареєстрований в реєстрі за № 1428.

Згідно із пунктами 1.1-1.3 договору купівлі-продажу за цим договором продавець передає у власність земельну ділянку, а покупець приймає у власність та сплачує грошову суму за земельну ділянку площею 0,2260 га, що розташована на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221882800:28:176:0063.

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережним В.О. 24 липня 2019 року за № 1402. Право власності на земельну ділянку зареєстровано 24 липня 2019 року за № 32533077, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1879419032000.

Як передбачено пунктом 2.1 договору продаж земельної ділянки між сторонами вчиняється за 29 900 грн. Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковій формі. Покупець сплатив продавцю суму вказану в ньому договорі в безготівковій формі відповідно до закону до підписання договору.

У пункті 2.2 договору продавець ствердив, що зазначена у цьому договорі ціна продажу є вигідного, її розмір не пов`язаний зі збігом тяжких обставин і повністю його задовольняє.

Ринкова вартість земельної ділянки згідно висновку про вартість майна від 29 липня 2019 року, що зроблений ПП «ТВІ» спільно з ТОВ «Київська оціночна компанія» складає 29 900 грн (пункт 2.4 договору).

У пункті 3.1 договору сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення сторін є вільним і усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Право власності у покупця на земельну ділянку виникає згідно статті 334 Цивільного кодексу України, з моменту державної реєстрації (пункт 4.1 договору).

24 липня 2019 року приватний нотаріус КМНО Бережний В.О. нотаріально посвідчив довіреність, зареєстровану в реєстрі за № 1405, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,2260 га, що розташована на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221882800:28:176:0063.

Як вбачається з видаткового касового ордеру від 05 серпня 2019 року ОСОБА_2 отримав за довіреністю № 1405 від 24 липня 2019 року з каси ОК «Озерний край» грошові кошти в сумі 27 956,50 грн для оплати за земельну ділянку.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку площею 0,2260 га, що розташована на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221882800:28:176:0063, 06 серпня 2019 року зареєстровано за ОК «Озерний край».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки у випадку несплати покупцем за договором купівлі-продажу вартості товару, продавець має право не розривати договір, який ним виконано, а ставити питання про стягнення неотриманих коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірні правовідносини регулюються такими нормами матеріального права.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Вимогами частини першої-третьої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як передбачено частинами першою та другою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Вимогами частини першої статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року в справі № 361/6517/17).

Пункт договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання покупцями грошей, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Вислів у цій нормі «передає або зобов`язується передати», «приймає або зобов`язується прийняти» не означає, що договір купівлі-продажу може бути реальним або консенсуальним за вибором сторін, залежно від того, чи визначили сторони в договорі, що продавець передає майно, чи що він зобов`язується його передати. Натомість це означає, що договором може бути передбачено виконання зобов`язання, що виникає з договору купівлі-продажу, одночасно з укладенням договору або в майбутньому.

При цьому ані реальним, ані консенсуальним договором не передбачається виконання зобов`язання, що виникає з договору, в минулому.

Водночас відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші.

Включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.

Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2020 року в справі №916/667/18).

Натомість у цій справі покупець отримав товар, але, як стверджує позивач, не здійснив оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року в справі №554/5323/14.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

З врахуванням наведених норм матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, а також наведених позицій Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки продавцем виконані умови договору купівлі-продажу, переданий покупцю товар, покупець зареєстрував своє право власності на набутий за договором товар, отже належним способом захисту прав продавця, у випадку несплати покупцем ціни товару, має бути вимога про стягнення коштів та процентів за користування чужими коштами.

З огляду на те, що позивач пред`явив позов про розірвання договору купівлі-продажу, тобто обрав не належний спосіб захисту і суд це встановив при розгляді справи у судовому засіданні після пояснень сторін, у суду не було підстав встановлювати обставини щодо оплати договору відповідачем, досліджувати докази на доведення цих обставин.

Тому районний суд правильно не давав оцінку показанням позивача, допитаного в якості свідка щодо обставин укладання договору, та поясненням ОСОБА_3 , а також обґрунтовано не давав своєї оцінки наданим сторонами доказами на доведення цих обставин, як то видатковий касовий ордер, довіреність позивача на ім`я ОСОБА_2 , оскільки ці обставини не мають значення для вирішення заявленого позову, однак можуть бути встановлені судом при розгляді справи про стягнення коштів за договором купівлі-продажу.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Озерний край», третя особа - приватний нотаріус КМНО Бережний В.О., про розірвання договору, визнання права власності та стягнення коштів.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 липня 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній