Постанова

від 19.07.2023 по справі 761/40506/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року м. Київ

Справа №761/40506/16-ц

Провадження № 22-ц/824/1684/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 19 липня 2023 року

Повний текст постанови складено 21 липня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад», Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1»,

треті особи Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», національний банк України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) - ОСОБА_3 ,

відповідачі Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад», Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 ,

треті особи Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк». Національний банк України, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада

2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Єврокомбанк», ПАТ «ОКСІ Банк», Національний банк України, про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що 12 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Столиця» укладено договір № фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду А, за умовами якого довіритель на підставі повного визнання Правил фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А», управителем за яким

є ПАТ «Банк Столиця», забудовником - ПАТ «Київміськбуд-1», які затверджені рішенням Правління Управителя (протокол від 22 серпня 2008 року № 22), дає згоду на участь

у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» (далі - ФФБ), бере на себе зобов`язання виконувати Правила та передає управителю грошові кошти в довірчу власність з метою отримання у власність об`єкту інвестування, а управитель зобов`язується здійснювати від свого імені та в інтересах довірителя управління грошовими коштами, отриманими у довірчу власність від довірителя.

Позивач мала здійснити інвестування будівництва квартири будівельний номер

№ 16, загальною площею 74,64 кв. м, що розташована на 6 поверсі житлового будинку на АДРЕСА_1 , будівельний номер ділянки - 26, вартість інвестицій складає

1 194 240,00 грн, що підтверджується свідоцтвом про участь у ФФБ виду «А» від

12 лютого 2009 року, виданим ОСОБА_4 ПАТ «Банк Столиця».

ОСОБА_1 у повному обсязі та у строки, визначені договором, виконала свої обов`язки по проведенню розрахунків за договором.

Позивачка зазначала, що відповідно до умов договору термін введення об`єкта

в експлуатацію визначено - грудень 2009 рік, який може бути подовжений на строк не більше 90 днів. У вказаний термін об`єкт будівництва в експлуатацію не введений. На час звернення до суду об`єкт інвестування перебуває у незавершеному стані, тобто порушення прав позивача, як інвестора, тривають більше шести років, а ПАТ «Банк Столиця», як управитель ФФБ «Столиця-8», не забезпечив виконання своїх обов`язків, визначених договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016.

ОСОБА_1 вказувала, що не має можливості реалізувати свої права в частині передачі управителем їй майнових прав на об`єкт інвестування за договором про уступку майнових прав як довірителю, який повністю проінвестовано закріплений за нею об`єкт інвестування.

31 січня 2019 року надійшла заява про зміну предмету позову від ОСОБА_1 , відповідно до якої позивачка просила визнати за ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв. м під номером

АДРЕСА_1 (один) на 6 (шостому) поверсі в будинку АДРЕСА_1 .

У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1»,

ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ, ОСОБА_2 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що 27 січня 2017 року ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги, за яким

ОСОБА_1 , як первісний кредитор передала належне їй право вимоги за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» (основний договір),

а ОСОБА_3 , як новий кредитор прийняв право вимоги, яке належить первісному кредитору за основним договором. Відповідні розрахунки, які визначені договірними зобов`язаннями, проведені сторонами в повному обсязі.

ОСОБА_3 просив визнати за ним майнове право на об`єкт інвестиції за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» про участь

у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» - квартиру

АДРЕСА_1 (будівельний номер), на 6 поверсі, загальною площею 76,50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ, про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопад 2020 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв. м під номером АДРЕСА_1 (один) на 6 (шостому) поверсі в будинку АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ, ОСОБА_2 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що управитель ФФБ «Столиця-8» не має можливості передати позивачу, який повністю проінвестував закріплений за ним об`єкт інвестування, майнові права на цей об`єкт інвестування за договором про участь у фонді фінансування будівництва, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, управитель ФФБ «Столиця-8» не отримав від колишнього управителя вказаного ФФБ ПАТ «Банк Столиця» майна та документів, що регламентують функціонування ФФБ «Столиця-8».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що договір про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року, на який посилається позивач як на документ, на підставі якого за ним має бути визнано право власності, є неукладеним, оскільки нотаріально не посвідчений, а відтак визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , неможливо.

23 вересня 2022 року ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного судучерез Шевченківський районний суд м. Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що свідоцтва про участь у ФФБ

з оновленими даними, яке б підтверджувало внесення ОСОБА_1 коштів матеріали справи не містять. Наявна в матеріалах справи довідка від 12 березня 2012 року № 14-2/36 про здійснення повного розрахунку за об?єкт інвестування, видана ліквідатором ПАТ «Банк Столиця» Бондар Л. М., відповідно до якої останньою повністю здійснено оплату за фактичну кількість вимірних одиниць об?єкту інвестування згідно договору, а саме квартири АДРЕСА_1 , площею 74,64 кв. м, в сумі

1 194 240,00 грн, викликає сумніви у її дійсності, оскільки ПАТ «Унікрмбанк» були передані документи інвестора ОСОБА_1 у кількості 22 шт., серед яких відсутня копія технічного паспорту на об?єкту інвестування, на підставі якого управителем здійснюється коригування загальної площі об?єкту інвестування, остаточні розрахунки довірителя,

в результаті чого видається довідка про проведення повного розрахунку. За наведених обставин заявник зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б доводили повне виконання обов?язків ОСОБА_1 щодо проведення розрахунків за договором

№ фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва.

ОСОБА_2 вказує, що будинок на

АДРЕСА_1 введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом серії ІУ № 165170541586, який виданий 23 лютого 2017 року, а 20 квітня 2019 року право власності на спірну кватиру зареєстровано за ОСОБА_5 .

Заявник набув право власності на спірну квартиру та підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2019 року, про що внесено дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який був залучений до участі у справі в якості третьої особи, його право власності на вказану квартиру ніким не оспорено та не скасовано, а визнання за ОСОБА_1 майнових прав на вказану квартиру порушує його право власності та жодним чином не вирішить спір.

14 листопада 2022 року ОСОБА_3 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд дійшов безпідставних висновків про доведеність ОСОБА_1 викладених у позовній заяві обставин щодо наявності у неї прав інвестора. Заявник вказує, що усі оригінали документів знаходяться

у нього, та в судовому засіданні вони не оглядались. Підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на майнові права після введення будинку в експлуатацію немає.

03 жовтня 2022 року матеріали справи № 761/40506/16-ц разом із апеляційною скаргою ОСОБА_2 надійшли до Київського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 03 жовтня 2022 року матеріали справи № 761/40506/16-ц разом із апеляційною скаргою ОСОБА_2 передано судді-доповідачу Рубан С. М.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від

16 листопада 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року призначено справу до розгляду в приміщенні Київського апеляційного суду з повідомленням учасників справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 передано судді-доповідачу Рубан С. М.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_3 строк апеляційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 16 листопада 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року призначено справу до розгляду в приміщенні Київського апеляційного суду з повідомленням учасників справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2023 року матеріали цивільної справи № 761/40506/16-ц разом із апеляційними скаргами передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2023 року прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ,

ОСОБА_2 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Визначено дату розгляду справи Київським апеляційним судом в судовому засіданні.

11 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Катишев С. В. подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від

16 листопада 2021 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки матеріали справи містять всі належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог та аргументів.

28 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить скасувати рішення Шевченківського районного суд ум. Києва від 16 листопада 2021 року в частині задоволених вимог ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 залишити без змін.

23 січня 2023 року ПАТ «Банк Столиця» подало до Київського апеляційного суду відзив який мотивовано тим, що ПАТ «Банк Столиця» не може бути відповідачем у справі

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Кириченко Н.О. підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Представник ОСОБА_3 адвокат Капля О.М. підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Представник третьої особи НБУ Янголь О.О. заперечувала проти доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просила скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Встановлено, що 28 травня 2003 року між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», як інвестором-забудовником, правонаступником якого є ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», та ВАТ «Київський завод «Аналітприлад», як замовником, правонаступником якого є ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», укладено договір про будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного призначення на

АДРЕСА_1 .

14 жовтня 2010 року між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору про будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного призначення на АДРЕСА_1, яка є невід`ємною частиною договору про будівництво від 28 травня 2003 року, згідно з якою договір про будівництво викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 цієї додаткової угоди № 2 сторони зобов`язуються шляхом власних інвестицій замовника, інвестора-забудовника та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільно діяти в сфері виконання і будівництва об`єкта за цим договором. Об`єкт будівництва - житловий комплекс із вбудованими торговими та офісними приміщеннями за цим договором знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, м. Київ та являє собою: два житлових будинки з вбудованими офісними та торгівельними приміщеннями; торговельно-офісний центр; паркінг для автомобілів (пункт 1.2 додаткової угоди від 14 жовтня 2010 року № 2).

Згідно з пунктом 3.5 додаткової угоди від 14 жовтня 2010 року № 2 до договору про будівництво у випадку порушення інвестором-забудовником терміну будівництва, не поновлення об`єкта будівництва на АДРЕСА_1 та будь-яких інших причин

до 01 липня 2011 року, договір буде вважатися розірваним, шляхом повідомлення про це однією із сторін іншу рекомендованим листом протягом 60 календарних днів. З моменту отримання іншою стороною такого повідомлення договір є розірваним.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18 травня 2015 року

у справі № 910/18487/14 ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» було передано на підставі акта приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 25 червня 2015 року до

ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»: незавершений будівництвом житловий будинок

з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що складається з 3-х секцій, а саме: двох

25 поверхових житлових секцій та прибудованої громадсько офісної 15-ти поверхової секції з вбудованим паркінгом та складає 49 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, м. Київ.

Право власності ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» на цей об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано 10 грудня 2014 року, про що свідчить витяг

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 грудня 2014 року індексний номер 31027591. Найменування об`єкту реєстрації: незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості АДРЕСА_1, м. Київ , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 529197680000.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва

від 26 січня 2016 року в справі № 910/13531/15.

Також було встановлено, що з метою залучення коштів населення, фізичних та юридичних осіб для організації спорудження об`єкта будівництва та його фінансування, відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 2, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», як забудовником, укладено з ТОВ «КБ «Столиця» Генеральний договір організації спорудження об`єктів будівництва та їх фінансування від 22 серпня 2008 року № 8-ФФБ та договір від 22 серпня 2008 року № 8-ФФБ-01 про організацію спорудження об`єкта будівництва та його фінансування. Згідно із зазначеними договорами для залучення коштів довірителів (фізичних та юридичних осіб) було створено ФББ «Столиця-8» виду «А» житлового будинку з об`єктами соціальної сфери, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.1. Генерального договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє забудовнику шляхом укладення договорів про спорудження об`єктів будівництва збудувати належної якості об`єкти житлового та нежитлового будівництва, ввести їх

в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям у власність у встановлені

у договорах про спорудження об`єктів будівництва строки та на умовах, визначених правилами ФФБ, а управитель зобов`язується забезпечити фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ. У рамках ФФБ «Столиця-8» довірителями було повністю профінансовано будівництво 19 квартир, що підтверджується листом-довідкою ТОВ КБ «Столиця» від 05 березня 2012 року № 14-21347, згідно з яким загальна сума сплачених довірителями коштів складає 18 830 626,29 грн.

12 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «Столиця» укладено договір

№ фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А», за умовами якого довірителем здійснено інвестування будівництва квартири АДРЕСА_1 на 6 поверсі загальною площею 74,64 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне виконання обов`язків довірителем щодо проведення розрахунків за договором підтверджується довідкою про здійснення повного розрахунку за об`єкт інвестування від 12 березня 2012 року № 14-2/369, наданою управителем ФФБ, якою також підтверджено закріплення за ОСОБА_1 100 % загальної кількості вимірних одиниць об`єкту інвестування відповідно до пункту 1.5 договору № фк00261016.

Відповідно до підпункту 3.4.3 пункту 3.4. договору від 12 лютого 2009 року

№ фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» довіритель має право на відступлення права вимоги за цим договором третім особам на закріплені за довірителем вимірні одиниці в об`єкті інвестування за згодою управителя тільки при 100 % (сто відсотків) сплаті вимірних одиниць об`єкта інвестування.

У випадку досягнення взаємної згоди та сплати довірителем на користь управителя винагороди - 3 (три) % (з рахуванням ПДВ) від суми фактично сплачених грошових коштів за вимірні одиниці об`єкту інвестування сторони укладають, відповідно, додаткову угоду до цього договору про заміну сторони за цим договором шляхом відступлення права вимоги. До підписання сторонами договору про заміну сторони за цим договором шляхом відступлення права вимоги, довіритель та особа, на користь якої переуступаються майнові права на придбані вимірні одиниці об`єкта інвестування, укладають нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги.

Постановою Правління Національного банку України від 30 січня 2012 року

№30 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» з 31 січня 2012 року відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Столиця» та ініційовано процедуру його ліквідації.

Таким чином, згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях

з нерухомістю», відповідач не може виконувати функції управителя ФФБ «Столиця 8» виду «А», необхідні для завершення будівництва житлового будинку з об`єктами соціальної сфери, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 секція І та передачі об`єктів інвестування довірителям ФФБ «Столиця 8» виду «А».

Постановою Правління Національного банку України від 02 лютого 2015 року

№ 79 продовжено процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» з 31 січня 2015 до 01 липня 2015 року та припинено з 31 січня 2015 року повноваження як ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» Оніщенка С. К. Водночас ліквідатором ПАТ «Банк Столиця» призначено службовця Національного банку України

Болдирєва О. О., головного економіста відділу контролю за дотриманням процедури ліквідації банків Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду.

13 травня 2014 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі

№ 756/4960/14-ц за позовом ОСОБА_7 , який не є установником чи довірителем ФФБ, було змінено управителя ФФБ «Столиця 8» виду «А», а саме ПАТ «Банк Столиця» на ПАТ «Унікомбанк» та зобов`язано передати ПАТ «Унікомбанк» документацію

в повному обсязі та кошти оперативного резерву цього Фонду.

Зазначене рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва

від 31 липня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 01 вересня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Унікомбанк» на рішення апеляційного суду м. Києва від

31 липня 2014 року відмовлено.

До постановлення рішення апеляційного суду на виконання рішення Оболонського районного суду, ПАТ «Банк Столиця» були передані ПАТ «Унікомбанк» всі документи Фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» за актом прийому-передачі від

17 червня 2014 року. Тому при скасуванні цього рішення місцевого суду апеляційним судом застосовано поворот виконання рішення, зобов`язано ПАТ «Унікомбанк» передати ПАТ «Банк Столиця» отриману документацію в повному обсязі та суму коштів оперативного резерву ФФБ «Столиця 8» виду «А».

ПАТ «Унікомбанк» не приступав до виконання обов`язків управителя ФФБ «Столиця-8», не звітував перед НБУ, як органом, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя ФФБ.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15 жовтня

2015 року № 704/БТ «Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства «Унікомбанк» до категорії неплатоспроможних», відкрита ліквідаційна процедура банку. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 15 жовтня 2015 року № 188 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Унікомбанк».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13 серпня 2014 року у справі

№ 910/16117/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року, змінено управителя ФФБ «Столиця-8» виду «А» багатоповерхового житлового будинку за адресою: Шевченківський р-н,

АДРЕСА_1, м. Київ, а саме: ТОВ КБ «Столиця» на ПАТ «КБ «Євробанк».

09 грудня 2014 року ПАТ «КБ «Євробанк» направив лист № 01-24/3945 на ім`я ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» ОСОБА_8 , в якому просив на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13 серпня 2014 року в справі № 910/16117/14, що набрало законної сили, передати ПАТ «КБ «Євробанк» документацію ФФБ та залишок коштів оперативного резерву вказаного фонду.

На запит НБУ уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Унікомбанк» повідомила про відсутність документів ФФБ «Столиця-8» та, що на балансі банку цей ФФБ не обліковуються. Викладене свідчить про втрату документів ФФБ «Столиця-8», які знаходились у первинного управителя.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 травня 2015 року у справі

№ 910/18487/14 зобов`язано ПАТ «Трест Київміськбуд-1» передати ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що складається з 3-х секцій, а саме: двох 25-ти поверхових житлових секцій та прибудованої громадсько-офісної 15-ти поверхової секції з вбудованим паркінгом та складає 49 % готовності, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом укладення акта приймання-передачі об`єкта нерухомого майна.

В указаному рішенні судом встановлено факт розірвання договору про будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного призначення на

АДРЕСА_1 від 28 травня 2003 року та факт державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що складається з 3-х секцій, а саме: двох 25-ти поверхових житлових секцій та прибудованої громадсько-офісної 15-ти поверхової секції з вбудованим паркінгом та складає 49 % готовності, - у ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» відсутні будь-які правові підстави для утримання майна (перебування на балансі відповідача), яке є власністю ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» (об`єкт незавершеного будівництва).

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від

02 серпня 2016 року у справі № 910/10370/16, у якому також зазначено про зміну управителя ФФБ «Столиця-8» виду «А» багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

ТОВ КБ «Столиця» на ПАТ «Оксі Банк».

26 травня 2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115161471478 ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром ім. О. Довженка та житловим будинком з вбудовано-прибудинковими приміщеннями на АДРЕСА_1».

Вказаний об`єкт будівництва введено в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом серії ІУ № 165170541586, який виданий 23 лютого 2017 року.

27 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого останній отримав право вимоги за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016, укладеним між ОСОБА_1 та

ТОВ КБ «Столиця».

Відповідно до наказу від 29 листопада 2017 року № 1129-1/ОД «Про внесення змін до наказу по підприємству від 28 листопада 2017 року № 1128-2/ОД «Про затвердження нумерації квартир», об`єкт нерухомості (квартира), що відноситься до предмету спору, має наступні характеристики: секція С-1, поверх 6, будівельний номер 1, кількість кімнат 2 (дві), загальна проектна площа 76,50 кв. м.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 квітня 2019 року № 164336804, вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 . Підставою набуття права власності зазначено: витяг, серія та номер: б/н, видавник

ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»; договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, серія та номер: 06/07/001, виданий 06 липня 2016, видавник: сторони; довідка, серія та номер: 505, видана 03 грудня 2018 року, видавник ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»; акт приймання-передачі об`єкта нерухомості, серія та номер: 18/12/30, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: сторони; додатковий договір, серія та номер: АДРЕСА_1, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: сторони.

У подальшому право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 2019 року, про що внесено дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З листа Голови Правління АТ «Оксі Банк» від 10 квітня 2020 року № 1121-408 вбачається, що АТ «Оксі Банк» не надавало згоди ОСОБА_1 на відступлення права вимоги за договором про участь у ФФБ «Столиця-8» виду «А» від 12 лютого 2009 року

№ фк00261016; ОСОБА_1 не сплачувала АТ «Оксі Банк» жодних винагород; АТ «Оксі Банк» не відомо про жодні договори відступлення права вимоги за договором про участь

у ФФБ «Столиця-8» виду «А» від 12 лютого 2009 року № фк00261016; АТ «Оксі Банк» не укладало жодних додаткових угод до цього договору про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги.

У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», який у ході розгляду справи уточнив та остаточно просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на 6 поверсі в секції 1 житлового будинку АДРЕСА_1 та витребувати вказану квартиру від ОСОБА_2 (справа № 761/31024/19).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суд від 23 лютого 2021 року,

в задоволенні позову ОСОБА_3 у справі № 761/31024/19 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що під час укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року сторони порушили пункт 3.4.3. договору про участь

у ФФБ «Столиця-8» виду А від 12 лютого 2009 року № фк00261016, оскільки вказаний правочин не посвідчений нотаріально та відсутня згода на його укладання ПАТ «Оксі Банк» як особи управителя, а тому він є неукладеним і не створив взаємні права та обов`язки для сторін цього договору.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивач не довів, що він є фактичним неволодіючим власником спірної квартири АДРЕСА_1, яка розташована на 6 поверсі в секції 1 житлового будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Верховний суд зазначив, що позивач не довів, що він є фактичним неволодіючим власником спірної квартири АДРЕСА_1, яка розташована на 6 поверсі в секції 1 житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що «суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року є неукладеним, оскільки сторони погодили усі істотні умови договору, проте зазначає, що наведене не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень».

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

За змістом частин четвертої та п?ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від

12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його, як власника, на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від

30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за пайовиком, який виконав умови договору пайової участі, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права

є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме пайовик набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб,ефективним та належним способом захисту прав пайовика у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованого нерухомого майна у власність. Позов ОСОБА_1 спрямований на захист її права на новозбудовану квартиру, яке не визнається відповідачем. Способом захисту позивачка обрала визнання за нею такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав позивача, який за договором пайової участі повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права унаслідок реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права у судовому порядку, а тому обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги у частині посилань на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

З огляду на вказане вище доводи апеляційної касаційної скарги стосовно того, що суд першої інстанцій неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, є безпідставними.

Ураховуючи викладене, Київський апеляційний суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що майнове право позивача на спірну квартиру підтверджується договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А». Крім того, ОСОБА_1 виконано зобов`язання щодо сплати пайових внесків за вказаним договором. Проте в останньої відсутня можливість зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно, оскільки відповідач не вводить його в експлуатацію.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що права позивача підлягають захисту, шляхом визнання за нею майнового права на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв.м під номером №1 (один) на 6 (шостому) поверсі в будинку №26 (двадцять шість) на просп. Перемоги, Шевченківського району м. Києва .

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 просив визнати за ним майнове право на об`єкт інвестиції за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ «БанкСтолиця» про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» - квартиру АДРЕСА_1 (будівельний номер), на 6 поверсі, загальною площею 76,50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 27 січня 2017 року ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги, за яким

ОСОБА_1 , як первісний кредитор передала належне їй право вимоги за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» (основний договір),

а ОСОБА_3 , як новий кредитор прийняв право вимоги, яке належить первісному кредитору за основним договором. Відповідні розрахунки, які визначені договірними зобов`язаннями, проведені сторонами в повному обсязі.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів, що договір про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року, є укладеним.

При цьому суд враховує, що після укладення договору про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно, у той час як ОСОБА_1 не визнає законність переходу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на 6 поверсі в секції 1 житлового будинку АДРЕСА_1 .

Аргументи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він має бути відповідачем

у справі є безпідставними, оскільки на час звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_2 не мав жодного речового права на спірну квартиру.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна