Ухвала

від 21.07.2023 по справі 127/26353/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/26353/21

Провадження №11-кп/801/763/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12020020030000938 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2022, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівані Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із вищою освітою, одруженого, непрацюючого, не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 191 КК України, та призначено покарання:

-за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_7 від відбування остаточно призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покладено.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТ АМПЕР" до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТ АМПЕР" 785 780,67 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, та 36 000 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішено питання процесуальними витратами.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді торгівельного представника ТОВ «Вольт Ампер», за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Г, діючи всупереч трудовому договору та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, здійснив розтрату товару, яке належить ТОВ «Вольт Ампер», та яке було йому ввірене у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків.

Так, в період з 06.06.2020 по 29.09.2020 готував та виписував видаткові накладні, на підставі яких отримував від завідуючого складу ТОВ «Вольт Ампер» товарно-матеріальні цінності, що засвідчував особистим підписом в графі «отримав». Після чого, не маючи наміру виконувати покладені на нього обов`язки, визначені згідно трудового договору від 10.06.2016, ОСОБА_7 , будучи матеріально відповідальною особою, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, перебуваючи на робочому місці у приміщені ТОВ «Вольт Ампер» за адресою м. Вінниця, вул. 600-річчя 17 Г (у невстановлені досудовим розслідуванням час та дату), здійснював розтрату ввіреного йому майна, а саме реалізував отримані товари невідомим особам, а кошти, які зобов`язаний був внести в касу ТОВ «Вольт Ампер», привласнював, всього на загальну суму 791 780,67 грн, якою розпорядився на власний розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, який призначити покарання у виді реального позбавлення волі. Вказує на безпідставність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особу винного ОСОБА_7 . Вказує на відсутність обставини, яку суд визнав пом`якшуючою, щире каяття, незначну суму відшкодування потерпілому матеріального збитку та визнання ОСОБА_7 вини лише після скерування обвинувального акту до суду.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, представника потерпілого, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи учасників провадження, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1, ч. 3 ст. 191 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого обвинуваченого, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину та вказав обставини вчинених злочинів. У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини докази по справі досліджувалися за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Щодо доводів прокурора про м`якість призначеного засудженому покарання у зв`язку застосуванням до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, то вони є необґрунтованими.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання.

Із вироку слідує, що суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини кримінальних правопорушень, його наслідки, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на відсутність такої пом`якшуючої обставини як щире каяття, апеляційний суд вважає безпідставним, адже обвинувачений визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінальних правопорушень, попросив вибачення у потерпілого, частково відшкодував завдану шкоду та зобов`язався в подальшому відшкодувати решту.

Визнання судом вказаної обставини як пом`якшуючої покарання обвинуваченого в даному випадку не суперечить засадам процесуального закону.

Також судом взято до уваги, шо ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має міцні соціальні зв`язки, жалкує про вчинене, завіряє суд, що зрозумів свої помилки та подібне більше не повториться.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, характер та обставини їх вчинення, рівень їх суспільної небезпеки, який не призвів до настання непоправних наслідків, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки - щире каяття та визнання вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначене ОСОБА_7 покарання, як за своїм видом так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок м`якості та слугувати підставою для скасування вироку суду.

Судом першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65, 75 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов`язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення, яке колегія суддів визнає достатнім для висновку про відсутність законних підстав для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Апеляційний суд переконаний, що саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому положенням ст. 65 КК України.

Наведені апеляційні доводи прокурора про посилення покарання не є переконливими і не дають правових підстав для погіршення становища ОСОБА_7 .

Порушень закону, які б впливали на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2023 щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 191 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення. Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4