Постанова

від 27.07.2023 по справі 136/776/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/776/19

Провадження № 22-ц/801/1534/2023

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 рокуСправа № 136/776/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання -Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Богданівська сільська рада Липовецького району Вінницької області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 136/776/19 за апеляційною скаргою адвоката Путіліна Є. В. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 .

Після смерті батька відкрилась спадщина, зокрема, на земельну частку (пай), розміром 3,57 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала його рідному брату ОСОБА_4 , згідно з сертифікатом серії ВН № 024932, виданого на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області № 256 від 25 липня 1996 року та була успадкована ним після смерті останнього ( ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Указує, що він є спадкоємцем першої черги за законом. Інші спадкоємці відмовились від свого права на спадкування, подавши заяви відповідного змісту.

Успадкувати право на земельну частку (пай) він не може, оскільки сертифікат на земельну частку (пай) втрачено, а також відсутні документи на підтвердження факту родинних відносин між братами.

Зазначені обставини перешкоджають в оформленні спадкових прав на земельну частку (пай), що належала його дядьку ОСОБА_4 та була успадкована його батьком після смерті останнього.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив суд:

встановити юридичний факт, що померлий в с. Богданівка Липовецького району Вінницької області ОСОБА_4 був рідним братом по матері ОСОБА_3 ;

визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), згідно з сертифікатом про право на земельну частку (пай) серії ВН № 024932, виданого на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області № 256 від 25 липня 1996 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та яку він успадкував після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2019 року позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Богданівка Липовецького району Вінницької області.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 3,57 умовних кадастрових гектарів, вартістю 100 589,69 грн, яка розташована на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно з сертифікатом про право на земельну частку (пай) серії ВН № 024932, виданого на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області № 256 від 25 липня 1996 року, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та яку він успадкував після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

позивачем доведені вимоги щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв, відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, тому вона йому належить за приписами ст. 549 ЦК УРСР;

позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , прийняв спадщину, яка відкрилася, інші спадкоємці відсутні, належність власнику спадкової маси підтверджено належними та допустимими доказами, правовстановлюючий документ на майно втрачено, тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2023 року адвокат Путілін Є. В. в інтересах ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року справу призначено до розгляду на 27 липня 2023 року о 09 год 00 хв з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усіх доказів щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

спадкодавець та власник земельної частки (паю) ОСОБА_4 являється його дідом;

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його батьком та рідним сином ОСОБА_4 та фактично вступив в управління майном, що встановлено рішенням Липовецького районного суду Вінницької області по справі № 136/206/22 за його позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай);

на час відкриття спадщини після спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за законом був його син ОСОБА_6 , який не був стороною у цій справі.

ОСОБА_1 не має права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , зокрема права на земельну частку (пай);

рішення у цій справі впливає на його спадкові права.

Відзив на апеляційну скаргу протягом встановленого судом строку не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

04 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С. В. заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Інші спадкоємці першої черги за законом відмовились від свого права на спадкування.

З довідки виконавчого комітету Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області № 89 від 27 лютого 2019 року слідує, що ОСОБА_3 спадщину після смерті свого рідного брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв шляхом фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном.

До складу спадкової маси після смерті ОСОБА_4 увійшло право на земельну частку (пай).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.

З виписки із книги реєстрації сертифікатів, виданої відділом у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.182-142/124-19 від 20 лютого 2019 року слідує, що сертифікат серії НОМЕР_1 зареєстровано 21 листопада 1996 року за № 583 на прізвище ОСОБА_4 , розмір земельної ділянки (паю) 3,57 умовних кадастрових гектарів, вартість 100 589,69 грн, сертифікат видано на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області № 256 від 25 липня 1996 року.

З довідки виконавчого комітету Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 2019 року слідує, що покійний ОСОБА_3 та покійний ОСОБА_4 є рідними братами по матері - ОСОБА_7 .

З інформації з державного архіву Вінницької області від 30 січня 2019 року слідує, що книги записів про народження громадян по с. Богданівка, Липовецького району Вінницької області за 1922-1923 роки не збереглись, у зв`язку з чим не можливо надати довідку про народження ОСОБА_4 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яке було успадковане ним після смерті брата ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2004 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то судом при розгляді даної справи застосовуються положення ЦК УРСР (у редакції 1963 року), які були чинні на день смерті спадкодавця.

Положеннями чинного на час відкриття спадщини Цивільного кодексу УРСР було визначено таке.

Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

Стаття 548 ЦК УРСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Звертаючись до суду з указаним позовом до Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , як на підставу позову, посилався на відсутність у нього документів на підтвердження факту родинних відносин між братами та правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну частку (пай).

Судом апеляційної інстанції установлено, що предметом спору у цій справі є встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкове майно після померлого ОСОБА_3 , яке він успадкував після смерті брата ОСОБА_4 .

Відповідачами такій у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а також можуть бути особи, які мають (набули) право власності на спірне майно.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2019 року, ОСОБА_2 посилався на те, що указаним рішенням вирішено питання про його права та інтереси.

Так, посилаючись на фактичне прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його батьком ОСОБА_6 в порядку статті 549 ЦК УРСР, заявник стверджує, що є спадкоємцем після смерті батька та має право на спадкування спірного права на земельну частку (пай), право на яку оскаржуваним рішенням суду було визнано за ОСОБА_1 .

Апеляційним судом на підставі доданих заявником до апеляційної скарги доказів встановлено таке.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 лютого 2021 року Довгинцівським районним у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6 .

З повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 16 червня 2021 року Довгинцівським районним у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) слідує, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 .

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 липня 2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) КСП «Переможець» с. Богданівка Вінницької області, розміром 3,57 умовних кадастрових гектарів, яке згідно сертифікату серії ВН № 024932, зареєстрованого за № 583 від 21 листопада 1996 року, належало ОСОБА_4 .

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заповіту ОСОБА_4 не залишав, спадкова справа після його смерті не заводилась, тому спадкування відбувалось спадкоємцями за законом.

Спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_4 був його син ОСОБА_6 , який був живим на день звернення до суду позивача з позовом у цій справі.

Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо спадкового майна, оскільки на час вирішення цього спору ОСОБА_6 був спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, не з`ясував коло спадкоємців та дійшов передчасно висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, визначення відповідачів є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З наведеного слідує, що на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 352/371/21 (провадження № 61-8494св22) зроблено висновок, що:

«лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».

Пунктом першим частини першої статті 365 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Апеляційний суд встановив, що вирішення спору у справі стосується прав ОСОБА_2 , оскільки його батька ОСОБА_6 не було залучено до участі у справі в якості відповідача. Проте на стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень залучати до участі у справі відповідачів.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, то існують підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 був сплачений судовий збір в розмірі 2522,40 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена повністю, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2522,40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Путіліна Є. В. в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2019 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2522,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Віталій ОНІЩУК

Віктор РИБЧИНСЬКИЙ