Ухвала

від 27.07.2023 по справі 932/4309/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/4309/23

Провадження №2-з/932/54/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі судового засідання Фетіскіній К.Р.,

розглянувши заявупозивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи : Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, про визнання заповіту нікчемним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи : Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, про визнання заповіту нікчемним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2023 року відкрито провадження по даній цивільній справі, розгляд визначено провести в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.09.2023 року.

25.07.2023 року позивачка подала заяву про забезпечення позову, у якій просить суд: 1) накласти арешт та заборонити будь-яким особам відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_3 .

Заяву обґрунтовує тим, що з 09.01.2002 року проживала в спірній квартирі АДРЕСА_1 разом з власниками: ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_5 . ОСОБА_4 померла в 2004 році, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Вона залишилася проживати в квартирі. Коли звернулася до нотаріуса в серпні 2007 року, дізналася про наявність заповіту ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 . Вона впевнена, що остання не складала заповіту, підпис в заповіті не її, тому оскаржуваний заповіт є нікчемним. Вона залишалася проживати в цій квартирі, допоки в 2021 році невідомі молодики не винесли її на вулицю. Від них вона дізналася про продаж квартири ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та реєстрацію права власності за останньою. Вважає заповіт від 18.01.2007 року нікчемним та просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 та визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .

Предметом спору є визнання заповіту нікчемним, скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру та визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним . Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження щодо спірного нерухомого майна може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду. Позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, а обраний нею спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами. Посилається на те, що існує висока вірогідність відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, внаслідок чого задоволення позову не вплине на відновлення їхнього порушеного права власності на квартиру. При цьому вважає, що права титульного власника вжиттям заходів забезпечення позову порушені не будуть.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке:

Відповідно до ч. ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

В даному випадку позивачем ОСОБА_1 не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які нею заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона планує звернутися до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позовупозивачемзазначено,те, щовідповідачі можуть здійснити відчуження квартири, на користь інших осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повиненне лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.

Разом з тим, заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, а лише твердження заявника про потенційну можливість відповідача до форсування певних дій, у разі не забезпечення позовних вимог без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №183/5864/17.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, заявником ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження своїх вимог, на підставі яких суд мав би змогу пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, позивачка не долучає до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової вартості майна, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, про визнання заповіту нікчемним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.С. Овчиннікова